Ухвала суду № 138014786, 16.02.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31242/25 1-кс/760/95/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , представників власника майна ОСОБА_3 - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024010000000169 від 20.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання сторона обвинувачення посилається на те, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024010000000169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що за лобіювання службових осіб філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» (код ЄДРПОУ 40081389) підприємством ТОВ «Дрілтек Груп» (код ЄДРПОУ 41979141) встановлено монополію в постачанні запчастин та наданні послуг з ремонту техніки для потреб філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця».

Так, протиправне узгодження розподілу участі у тендерах, штучне усунення конкуренції та забезпечення одержання перемог необхідним суб`єктом господарювання відбувається за безпосереднього сприяння директора філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 .

Водночас, у ході аналізу оперативних даних та господарської діяльності вищевказаного СГД встановлено ряд протиправних механізмів.

Зокрема, встановлено, що усі запчастини, які поставляються та безпосередньо використовуються при ремонті техніки філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», закуповуються ТОВ «Дрілтек Груп» в СГД, розміщених на території України або імпортуються з КНР та Республіки Індія.

При цьому, з метою незаконного збільшення прибутку, використовується ряд пов`язаних підприємств (ТОВ «Артіль ЮС» код ЄДРПОУ 25017616, ТОВ «Берінг КР» код ЄДРПОУ 40965473, ТОВ «Глубур-Сервіс» код ЄДРПОУ 38333682, ПП «Промсільгоспкомплект» код ЄДРПОУ 24600911) між якими проводяться фіктивні господарські операції та штучно нарощується вартість товарів, які в подальшому збуваються (використовуються при наданні послуг) ТОВ «Дрілтек Груп» для потреб залізниці.

Поряд з цим, значна частина номенклатури товарів, які ТОВ «Дрілтек Груп» нібито купує у пов`язаних СГД та використовує при ремонті техніки філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця», взагалі відсутня у вищезгаданих підприємств на балансі, що свідчить про те, що певні обсяги ремонтних робіт, які передбачені тендерною документацією та відображаються в актах виконаних робіт, проводяться фіктивно.

Окрім того, згідно отриманих даних, іншим механізмом протиправної діяльності посадових осіб ТОВ «Дрілтек Груп» є використання під час ремонту техніки філії «ЦУП» АТ «Укрзалізниця» вживаних запчастин під виглядом нових.

Також, аналізом публічних закупівель, учасником яких було ТОВ «Дрілтек Груп», встановлено, що уся тендерна документація, в тому числі договори про виконання робіт чи поставку товарів, від імені вказаного СГД підписується директором та власником ОСОБА_8 .

Водночас, досудовим розслідуванням встановлено, що останній в березні 2022 незаконно перетнув державний кордон України та на даний час перебуває в Іспанії і відповідно, як наслідок, не має фізичної змоги представляти інтереси підконтрольного підприємства.

07.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24.10.2025, справа №760/29050/25 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено предмети та речі, які мають доказове значення для кримінального провадження, а саме:

- планшет iPad, модель А1934, сріблястого кольору;

- мобільний телефон iPhone 12, синього кольору в захисному чохлі чорного кольору.

Постановою слідчого виявлені та вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представники власника майна ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожен окремо, проти арешту майна заперечували, просили відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024010000000169, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

07.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24.10.2025, справа №760/29050/25 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено предмети та речі, які мають доказове значення для кримінального провадження, а саме:

- планшет iPad, модель А1934, сріблястого кольору;

- мобільний телефон iPhone 12, синього кольору в захисному чохлі чорного кольору.

07.11.2025 постановою слідчого вилучені предмети визнано речовим доказом.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 12024010000000169.

З огляду на вищезазначені обставини, надані до клопотання докази, досліджені в їх сукупності, а також на те, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, слідчий суддя з метою збереження речових доказів, вважає наявними підстави для накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно на час проведення експертизи, після чого майно повернути власнику.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що прокурором не наведено належного обґрунтування необхідності подальшого застосування арешту після проведення відповідних експертних досліджень вилучених електронних пристроїв.

Матеріали клопотання не містять даних про існування ризиків, передбачених статтею 170 КПК України, які б об`єктивно свідчили про необхідність подальшого обмеження права власника на користування, розпорядження та відчуження зазначеного майна після досягнення мети його арешту.

Враховуючи принцип розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що забезпечення збереження речових доказів у даному випадку може бути досягнуто шляхом накладення арешту лише на період проведення експертного дослідження вилученого майна.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 07.11.2025 в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 , а саме: планшет iPad, модель А1934, сріблястого кольору; мобільний телефон iPhone 12, синього кольору в захисному чохлі чорного кольору, на час проведення експертизи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1