Ухвала суду № 138014776, 01.07.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12072/25 1-кс/760/6458/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2025 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участю старшого слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №22025101110000069 від 31.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва зклопотанням, погодженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №22025101110000069 від 31.01.2025, з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування, яке було вилучене в ході проведення 02.05.2025 затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку ст. 208 КПК України, а саме:

-мобільний телефон Iphone 14 Pro сірого кольору.

-предмети схожі на грошові кошти у кількості 210 (двісті десять) штук з серійними номерами LD08800009D номіналом по 100 доларів США.

На обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000069 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з громадянами України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинили кримінальне правопорушення, що полягає у перешкоджанні діяльності Збройних Сил України, яке виразилось у зниженні мобілізаційного потенціалу.

Так, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, здійснили умисні дії, спрямовані на пошук платоспроможних громадян України призовного віку з метою надання допомоги останнім у оформленні документів, необхідних для подальшого ухилення від мобілізаційних заходів.

В ході реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , 04 серпня 2024 року, точний час та місце розслідуванням не встановлені, за невстановлених органом досудового розслідування обставин, використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», встановив контакт та повідомив раніше знайомому йому громадянину України ОСОБА_9 , про те, що за грошові кошти в розмірі 6700 (шість тисяч сімсот) доларів США він може допомогти з фіктивним працевлаштуванням до одного з підприємств, з метою отримання бронювання від мобілізації.

На вказану пропозицію ОСОБА_9 виразив свою зацікавленість, оскільки являвся військовозобов`язаним та не мав законних підстав для уникнення проходження військової служби, однак в подальшому до обговорення вказаного питання з ОСОБА_7 не повертався.

В подальшому, приблизно в грудні 2024 року, точний час та місце розслідуванням не встановлені, громадянин України, ОСОБА_7 , за невстановлених органом досудового розслідування обставин, використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, та з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, повторно зателефонував ОСОБА_9 та нагадав про наявну в нього можливість фіктивного працевлаштування громадян України призовного віку, за грошову винагороду, на одному з підприємств, з метою ухилення від мобілізації. на що останній запропонував особисто зустрітися з ОСОБА_7 для обговорення детальної інформації з цього приводу, без зазначення конкретної дати та місця такої зустрічі.

Отримавши від ОСОБА_9 позитивну відповідь, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4 за невстановлених органом досудового розслідування обставин та в невстановленому органом досудового розслідування місці, прийняли рішення про залучення до кримінального правопорушення ОСОБА_8 , який за грошову винагороду мав допомогти у виготовленні відповідних документів та подальшому фіктивному працевлаштуванні ОСОБА_9 з метою отримання останнім бронювання від мобілізації.

Так, приблизно в січні 2025 року, точна дата та час розслідуванням не встановлені, перебуваючи в офісному приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , під час особистої зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , якого ОСОБА_7 представив як особу, що відповідає за фіктивне працевлаштування громадян призовного віку до підприємств, останні повідомили ОСОБА_9 більш детальну інформацію щодо необхідного пакету документів, суми грошових коштів, яку необхідно сплатити, а також проінструктували щодо подальших дій по фіктивному працевлаштуванню до підприємства, з метою отримання бронювання та ухилення від мобілізації.

Далі, 20.02.2025, ОСОБА_9 , попередньо домовившись з ОСОБА_7 , зустрілися в приміщенні закладу громадського харчування «Strudel», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Бде під час зустрічі громадянин ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США.

Того ж дня, ОСОБА_8 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Signal» та обліковий запис з іменем користувача «.», надіслав ОСОБА_9 повідомлення в якому вказав, що отримав грошові кошти у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США та документи, передані ОСОБА_9 ОСОБА_7 , а також зазначив про необхідність передачі решти грошових коштів та фотографій ОСОБА_9 .

У подальшому, 26.02.2025, ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні закладу громадського харчування «Strudel», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, та з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 800 (вісімсот) доларів США, які останній передав йому на виконання попередніх домовленостей.

За вищевказані грошові кошти ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , переслідуючи корисливий мотив та розуміючи можливість настання кримінальної відповідальності за вчинення дій, що полягали у зниженні мобілізаційного потенціалу Збройних Сил України, мали організувати фіктивне працевлаштування громадянина України призовного віку ОСОБА_9 до одного з підприємств, пов`язаних з державним сектором, з подальшим його бронюванням від мобілізації.

У подальшому, 04.03.2025 ОСОБА_7 , на виконання свого злочинного умислу, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні закладу громадського харчування «Strudel», що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, діючи умисно, передав ОСОБА_9 довідку №980, що видана ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка свідчила про надання останньому відстрочки на строк до 03.05.2025.

Крім того, 17.03.2025 ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, знаходячись в приміщенні закладу громадського харчування «Strudel», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, передав ОСОБА_9 довідку про працевлаштування останнього на посаду економіста І категорії КНП «КМКЕЦ» (ЄДРПОУ 01993871) та список військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час від КНП «КМПКЕЦ», де зазначено пропозицію щодо бронювання ОСОБА_9 .

У подальшому, 05.04.2025 року ОСОБА_8 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Signal» та обліковий запис з іменем користувача «.», зателефонував громадянину ОСОБА_9 та в ході телефонної розмови повідомив останнього про те, що бронювання у КНП «КМПКЕЦ» займає великий проміжок часу та переслідуючи корисливий мотив, розуміючи можливість настання кримінальної відповідальності за вчинення вищевказаних дій, запропонував ОСОБА_9 фіктивне зарахування його до лав Збройних Сил України без фактичного покладання обов`язків по несенню військової служби, з метою ухиленням останнім від мобілізації.

Далі ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у невстановлений проміжок часу, але не пізніше 14.04.2025, спільно з невстановленими особами, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, сформував поштове відправлення за допомогою АТ «Укрпошта», вмістом якого були документи щодо проходження військової служби ОСОБА_9 у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально технічного-забезпечення, ВОС 790037А від 24.03.2025) на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після чого, 25.04.2025 ОСОБА_9 виключено з обліку у зв`язку з проходженням ним військової служби.

У подальшому, ОСОБА_7 , слідуючи попереднім домовленостям з іншими учасниками кримінального правопорушення та ОСОБА_9 , шляхом листування за допомогою застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», домовились з останнім про передачу решти грошових коштів за фіктивне влаштування його до лав ЗС України та грошових коштів за подальше фіктивне влаштування двох його знайомих на військову службу до лав ЗС України.

Так, з метою отримання грошових коштів ОСОБА_7 домовився про зустріч з ОСОБА_9 та повідомив останнього про те, що на особисту зустріч з ним прийде ОСОБА_8 , а також нагадав про те, що ОСОБА_9 має передати грошові кошти у сумі 21000 (двадцять одна тисяча) доларів США у місці зустрічі про яке його повідомить ОСОБА_8 .

У подальшому, 02 травня 2025 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_8 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Signal» та обліковий запис з іменем користувача «.», повідомив ОСОБА_9 , що їх зустріч має відбутись о 10 годині 00 хвилин в парку «Позняки» в м. Києві.

02 травня 2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилині ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_9 у раніше обумовленому місці з метою отримання грошових коштів у сумі 21000 (двадцять одна тисяча) доларів США, де під час проведення зустрічі ОСОБА_9 передав вказану суму грошових коштів ОСОБА_8 за фіктивне влаштування його до лав ЗС України та грошових коштів за подальше фіктивне влаштування двох його знайомих на військову службу до лав ЗС України.

02.05.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст.208 КПК України затримано, в ході його затримання було виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone 14 Pro сірого кольору; предмети схожі на грошові кошти у кількості 210 (двісті десять) штук з серійними номерами LD08800009D номіналом по 100 доларів США.

Слідчий зазначив, що вилучені речі належать ОСОБА_4 водночас, враховуючи великий об`єм інформації та неможливістю здійснити її копіювання (відсутність технічної можливості та спеціаліста), виникла необхідність у вилучені та проведенні відповідних оглядів, а також призначені експертиз.

02.05.2025 постановою слідчого вищезазначені вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав посилаючись на викладені вимоги в ньому. Також зазначив, що вказані речі містять на собі сліди злочину та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Підозрюваний - ОСОБА_4 , та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо клопотання, просили відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.

Також адвокатом ОСОБА_10 були подані заперечення на клопотання слідчого про арешт майна, в яких він наголошував, що клопотання про накладення арешту є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На думку адвоката, не обґрунтовано відповідність вилученого майна критеріям ст. 98 КПК України та не наведено доказів існування ризиків його приховування, пошкодження, знищення та відчуження. Зазначає, що постанова про визнання майна речовими доказами є формальною та не містить належної мотивації, матеріали провадження не підтверджують необхідність проведення експертиз, а мобільний телефон уже був оглянутий.

Також звертає увагу суду на відсутність у клопотанні ідентифікуючих ознак мобільного телефону та належного обґрунтування його зв`язку з кримінальним правопорушенням, як і зв`язку вилучених предметів, схожих на грошові кошти, із обставинами кримінального провадження.

Крім того, адвокат посилається на порушення принципу недоторканості права власності, гарантованого Конституцією України та практикою ЄСПЛ.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали та долучені до нього докази кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000069 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

02.05.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, в ході його затримання було виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone 14 Pro сірого кольору; предмети схожі на грошові кошти у кількості 210 (двісті десять) штук з серійними номерами LD08800009D номіналом по 100 доларів США.

02.05.2025 постановою слідчого вищезазначені вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, посилання захисту на те, що слідчим не доведено відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є передчасними, оскільки на стадії вирішення питання про арешт майна слідчий суддя не вирішує питання допустимості, належності чи достатності доказів для доведення винуватості особи, а лише перевіряє наявність розумних підстав вважати, що відповідне майно може бути речовим доказом у кримінальному провадженні.

Доводи захисту щодо відсутності ризиків приховування, пошкодження чи відчуження майна також не заслуговують на увагу. Арешт у даному випадку заявлено з метою забезпечення збереження речових доказів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому необхідність застосування такого заходу обумовлена саме потребою унеможливити будь-який вплив на речові докази до завершення необхідних процесуальних дій та експертних досліджень.

Посилання захисту на формальний характер постанови слідчого про визнання майна речовими доказами не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки під час розгляду питання про арешт майна слідчий суддя оцінює не лише зміст такої постанови, а й усю сукупність матеріалів, доданих до клопотання, які свідчать про можливий зв`язок вилученого майна із обставинами кримінального провадження.

Не можуть бути прийняті й доводи сторони захисту про те, що мобільний телефон уже був оглянутий. Сам по собі факт проведення огляду не виключає необхідності подальшого збереження речового доказу, проведення його додаткового дослідження, експертного дослідження або використання під час подальших процесуальних дій, а тому не свідчить про відсутність підстав для накладення арешту.

Щодо тверджень захисту про відсутність індивідуалізуючих ознак мобільного телефону, слідчий суддя зазначає, що клопотання містить достатній опис майна, який дозволяє його ідентифікувати, а питання повної індивідуалізації речового доказу та дослідження його інформаційного наповнення належать до предмета досудового розслідування.

Доводи про відсутність зв`язку вилучених предметів, схожих на грошові кошти, з кримінальним правопорушенням також є необґрунтованими, оскільки згідно з матеріалами клопотання вони були вилучені безпосередньо під час затримання особи у межах документування злочинної діяльності, а тому на цьому етапі кримінального провадження існують достатні підстави вважати, що вони можуть містити відомості, які мають доказове значення.

Посилання сторони захисту на порушення принципу недоторканності права власності також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, застосовується виключно на підставі закону, переслідує легітимну мету забезпечення збереження речових доказів та за встановлених у даному випадку обставин є розумним і співмірним завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у слідчого та прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, провести експертні дослідження, у межах кримінального провадження №22025101110000069.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.

Також слід роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користуванняна майно, вилучене 02.05.2025 в ході проведення затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-мобільний телефон Iphone 14 Pro сірого кольору;

-предмети схожі на грошові кошти у кількості 210 (двісті десять) штук з серійними номерами LD08800009D номіналом по 100 доларів США.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1