Ухвала суду № 138014295, 30.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

30 червня 2026 рокуСправа № 495/4507/26 Номер провадження 1-кп/495/623/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120251622400000049 від 10.01.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020000819 від 05.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

25.06.2026 прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання обгрунтовується тим, що 13.05.2026 слідчим суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», строком до 30.06.2026.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

27.05.2026 досудове розслідування вказаного кримінального провадження завершено направленням обвинувального акту до суду.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку із тим, що ризики які існували при обранні запобіжного заходу не зникли, не зменшились, виникла необхідність у продовженні строку дії застосованого до ОСОБА_4 під час досудового розслідування запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикампередбаченим п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1.Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду та кримінальної відповідальності в цілому.

2.Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи без вказаного запобіжного заходу матиме можливість ухилення від явки до суду, шляхом зокрема безпідставного звернення до медичних закладів, державних та соціальних служб для оформлення фіктивних підстав для отримання лікарняних, чи вживатиме заходи щодо незаконного перетину державного кордону України, або безпідставно не являтись на судові засідання, що впливатиме на прийняття рішення судом у розумні строки.

3.Ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, так як ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, допустив грубе порушення Військових статутів в умовах воєєнного стану, а також без застосування запобіжного заходу має повернутись до військової частини, тому наявний ризик, що він й надалі продовжить ухилятись від виконання військового обов`язку, а такожз метоюуникненняпокарання, може вчините більш тяжкий військовий злочин, такий як дезертирство, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу слід звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються обвинуваченому, відомості, що характеризують його особу, репутацію.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.

За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики: переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення є належно обґрунтованими.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинувачувану у скоєні злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також приймаючи до уваги те, що суддя своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що потребує більшої суворості в оцінці порушень цінності суспільства.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання.

Вислухавши учасників судового провадження та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих суду доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа ще не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Таким чином, посилання прокурора, викладені ним в клопотанні про обрання запобіжного заходу, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що обвинувачений ОСОБА_4 можливо вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Ці докази, на даній стадії судового розгляду є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор.

Так прокурорм у клопотанні було зазначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1.Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду та кримінальної відповідальності в цілому.

При визначенні ймовірності переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Окрім того, Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, дія якого продовжено відповідними Указами Президента України. Вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, щодо оцінки ризиків, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, рекомендовано як відповідний ризик ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. Встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

2.Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи без вказаного запобіжного заходу матиме можливість ухилення від явки до суду, шляхом зокрема безпідставного звернення до медичних закладів, державних та соціальних служб для оформлення фіктивних підстав для отримання лікарняних, чи вживатиме заходи щодо незаконного перетину державного кордону України, або безпідставно не являтись на судові засідання, що впливатиме на прийняття рішення судом у розумні строки.

3.Ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, так як ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, допустив грубе порушення Військових статутів в умовах воєєнного стану, а також без застосування запобіжного заходу має повернутись до військової частини, тому наявний ризик, що він й надалі продовжить ухилятись від виконання військового обов`язку, а такожз метоюуникненняпокарання, може вчините більш тяжкий військовий злочин, такий як дезертирство, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу слід звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються обвинуваченому, відомості, що характеризують його особу, репутацію.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Оцінюючи питання про ризик втечі ЄСПЛ зазначає,що він має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).

Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).

Як зазначено в абзаці 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.

Слід зазначити, що згідно з ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Саме такий випадок і має місце у даній справі, оскільки в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності Збройних сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Застосування відносно обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави

Частиною 3ст.183КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з п.2 ч.5ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 30.06.2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 20 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, що буде пропорційним щодо обвинуваченого, необхідним і достатнім для забезпечення виконання ним, покладених на нього обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183,193, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі "Ізмаїльський слідчий ізолятор" строком на 60 діб, тобто до 28 серпня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №495/4507/26 згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2026.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

п. 1 прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;

п. 2 не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора, суду;

п. 3 повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання/роботи;

п. 4 утримуватися від спілкування зі свідками, а також будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених в обвинувальному акті (крім своїх захисників, прокурорів, суду);

п. 5 здати на зберігання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, останній зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 23 год. 59 хв. 28.08.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №120251622400000049 від 10.01.2025.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складений та проголошений 02.07.2026 о 14:00 год.

Суддя ОСОБА_7