Рішення № 138014120, 30.06.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/568/26

провадження № 2/136/312/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

27.03.2026 до Липовецького районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2025 відповідач, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містив усі істотні умови договору, та маючи технічну можливість відмовитися від його підписання, висловила однозначну згоду з умовами договору шляхом підтвердження акцепту за допомогою одноразового ідентифікатора (SMS-коду). У свою чергу, ТОВ «МІЛОАН» 23.06.2025 направило відповідачу через телекомунікаційну систему на номер телефону, зазначений позичальником у анкеті, одноразовий ідентифікатор, а саме: НОМЕР_1 , який був введений відповідачем у відповідному розділі ІТС. Цими діями відповідач прийняв (акцептував) пропозицію укласти кредитний договір № 5982370 на умовах, визначених офертою. Таким чином, 23.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно договору кредит надавався строком на 360 днів. На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «МІЛОАН» належним чином і в повному обсязі надало відповідачу кредитні кошти у сумі 8 000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, зазначену позичальником під час оформлення заявки на отримання кредиту, а саме: НОМЕР_2 .

Таким чином, первісний кредитор повністю виконав свій обов`язок за кредитним договором, що свідчить про виникнення у позичальника відповідного грошового зобов`язання щодо повернення отриманих коштів у встановлений договором строк.

Незважаючи на належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором № 5982370 та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконала. Відповідач не повернула кредитні кошти у встановлений договором строк, не сплатила передбачені договором платежі, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором № 5982370.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 5982370 становить 38 893 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто три гривні) 74 копійки, що складається з: тіла кредиту 8 000 (вісім тисяч гривень) 00 копійок; комісії за надання кредиту - 10 512 (десять тисяч п`ятсот дванадцять гривень) 00 копійок та штрафних санкцій, за неналежне виконання кредитного зобов`язання 8 000 (вісім тисяч гривень) 00 копійок.

У позові представник позивача вказує, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого допустила заборгованість, яку ні первісному кредитору, а ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» не сплачує у добровільному порядку, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

10.04.2026 Липовецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Відповідач повідомлялася про день та час розгляду справи шляхом направлення ухвали суду та судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 16.04.2025 та 13.05.2026 «адресат відсутній за вказаною адресою», у зв`язку із чим конверти із вкладенням повернуто суду, однак згідно положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судові документи для ОСОБА_2 вважаються врученими.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Із позовною заявою представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомленою, повторно не з`явилася в судове засідання без поважних причин, відзиву на позов не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відтак суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, про що було постановлено ухвалу 30.06.2026.

Ураховуючи те, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 5982370 (далі - Договір № 5982370 від 23.06.2025) (а.с.9-15), відповідно до пункту 1.1. якого Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 Договору (далі-кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі-плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаного з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно п. 1.2. Договору № 5982370 від 23.06.2025 сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 5982370 від 23.06.2025 кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів з 23.06.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Комісія за надання кредиту: 2 160,00 грн., яка нараховується за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. Договору № 5982370 від 23.06.2025).

Підпунктом 1.5.2. Договору № 5982370 від 23.06.2025 передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 25 696,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.3. Договору № 5982370 від 23.06.2025 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.п. 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн. (п. 1.5.4 Договору № 5982370 від 23.06.2025).

Згідно положень п. 1.6. Договору № 5982370 від 23.06.2025 тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 5982370 від 23.06.2025 кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Згідно п. 4.1. Договору № 5982370 від 23.06.2025 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1 000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Окрім того, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів), кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (п. 4.2. Договору № 5982370 від 23.06.2025).

У п. 6.1. Договору № 5982370 від 23.06.2025 сторони зазначили, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.7 Договору № 5982370 від 23.06.2025 Позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальника.

Відповідно до додатку № 1 до Договору № 5982370 від 23.06.2025 сторонами договору узгоджено графік платежів, зокрема, дата видачі кредиту 23.06.2025; комісія за надання кредиту 2 160,00 грн., дата платежу 23.07.2025; щомісячний платіж 1 168,00 грн., дата платежу кожні 15 днів з 07.08.2025 по 18.06.2026; 5 000,00 грн.; реальна річна процентна ставка, % - 2 418,52; загальна вартість кредиту 35 856,00 грн. (а.с.15).

Аналогічні умови кредитування передбачені у паспорті споживчого кредиту № 5982370 від 23.06.2025 (а.с.17-19) та анкеті заяві на кредит № 5982370 від 23.06.2025, якою зокрема, відображено покроковий процес оформлення та розгляду заяви 5982370 (зворотна сторона а.с.19, зворотна сторона а.с.21).

Згідно із платіжним дорученням № 156318591 від 23.06.2025 ТОВ «МІЛОАН» через ТОВ ФК КОНТРАКТОВИЙ ДІМ перерахувало ОСОБА_2 кошти згідно договору 5982370 в розмірі 8 000,00 грн. на кредитний рахунок НОМЕР_2 (а.с.20).

Відповідно до картки обліку виконання договору та відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 5982370 ОСОБА_2 (ОКПП: НОМЕР_3 ) 23.06.2025 надано кредит у розмірі 8 000,00 грн.; 23.06.2025 нараховано комісію з надання кредиту у розмірі 2 160,00 грн., яку сплачено 23.07.2025, нараховано комісії за обслуговування кредиту у розмірі 10 512,00 грн. та нараховано штрафів у розмір 8 000,00 грн. (а.с. 21, 22).

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с.65-66).

25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» укладено Договір факторингу № ДО-20251125 у відповідності до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників до цього Договору, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» набуває такі Права вимоги та сплачує ТОВ «МІЛОАН» Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором (а.с.32-40).

Загальний розмір Заборгованостей, Права вимоги за якими відступаються на умовах даного Договору, складає 24 231 338,28 грн. (двадцять чотири мільйони двісті тридцять одна тисяча триста тридцять вісім гривень 28 копійок), згідно з Реєстром боржників, який складається Сторонами у письмовому вигляді за формою наведеною у Додатку 1 до Договору, та в електронному вигляді за формою, наведеною у Додатку 4 до Договору (п. 2.2. Договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025).

Відповідно до п. 2.3. Договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 Реєстр боржників у письмовому вигляді, складений за формою, наведеною у Додатку № 1 до Договору, підписується уповноваженими представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін (за умови використання) і є невід`ємною частиною цього Договору.

На підставі Договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025, та Реєстру Боржників від 25.11.2025 (а.с.41-42) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право грошової вимоги за Договором № 5982370 від 23.06.2025 укладеного з ОСОБА_2 , ІПН - НОМЕР_3 , дата видачі кредиту 23.06.2025, дата закінчення строку кредитування 16.08.2026, сума виданого кредиту 8 000 грн., загальна сума заборгованості 26 512,00 грн.: сума основного боргу 8 000,00 грн., сума комісії 10 512,00 грн., сума штрафних санкцій 8 000,00 грн.

Згідно із платіжною інструкцією № 414 від 25.11.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» перераховано ТОВ «МІЛОАН» фінансування згідно договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025 в розмірі 2 043 764,03 грн. (зворотна сторона а.с.40).

Частинами першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 5982370 від 23.06.2025, надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено, як і не надано доказів сплати грошових коштів за кредитним договором первісному кредитору, що не позбавляється її обов`язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов`язаннями.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала заявку на отримання кредиту та Договір про споживчий кредит № 5982370 від 23.06.2025, який є предметом цього судового розгляду електронним підписом одноразовим ідентифікатором «859737», а Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «320438», з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпцію правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України (за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав), беручи до уваги, що договір є дійсним, відповідач користувався кредитними коштами, а також за обставин встановлених вище судом, що підтверджують набуття прав вимоги позивачем за вказаним кредитним договором до відповідача, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту за Договором про споживчий кредит № 5982370 від 23.06.2025 у заявленому позивачем розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

Що стосується стягнення із відповідача комісії за надання кредиту, судом звертається увага на наступне.

Положення Закону України «Про споживче кредитування» розмежовуютьє оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Суд наголошує на тому, що згідно частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Згідно п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Умови кредитного договору не містять посилань, за які саме послуги фінансової установи беруться вказані кошти.

Оскільки позичальнику встановлено плату за послуги фінансової установи, які за законом повинні надаватись безоплатно один раз на місяць, а позивачем не надано суду доказів, що такі послуги надавались кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» позичальнику ОСОБА_1 частіше одного разу на місяць, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 10 512,00 грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач заявляє вимогу про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 10 512,00 грн., яка фактично складається виключно із суми комісії за обслуговування кредитної заборгованості, при цьому окремої вимоги про її стягнення в позові не заявляється.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання судом застосовуються положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що штраф, який передбачений п. 4.1. Договором про надання споживчого кредиту № 5982370 від 23.06.2025 нарахований у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, він підлягає списанню кредитодавцем, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 115 від 25.02.2026 в сумі 2 662, 40 грн. (а.с.1), який відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (8 000,00 грн. з 26 512,00 грн., що становить 30,18%), а отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 803 (вісімсот три) гривні 51 коп. (2 662,40 грн.*30,18% задоволених позовних вимог).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 02.02.2026 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» та адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем було укладено Договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 (зворотна сторона а.с.50-а.с.51) відповідно до п. 1.1. якого за цим Договором Клієнт доручає, а Адвокат, керуючись положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Цивільного кодексу України та іншими актами чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання здійснювати на користь Клієнта професійну правничу допомогу, у тому числі представництво інтересів Клієнта в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами.

Вартість правничої допомоги визначається Сторонами за взаємною згодою відповідно до принципу свободи договору, передбаченого статтею 627 Цивільного кодексу України, та зазначається у відповідній заявці Клієнта або додатковій угоді до цього Договору (п. 4.2 Договору № ДО-20260202-001 від 02.02.2026).

Так, згідно заявки про надання правової допомоги № 87 від 10.02.2026 Сторони погодили надання наданих правових (юридичних) послуг адвокатом по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 :

- надання усної консультації (з вивченням документів)/одиниця виміру - година/кількість - 3/вартість одиниці виміру 2 000 грн./ціна 6 000 грн.;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду/ одиниця виміру - година/кількість - 1,2/вартість одиниці виміру 5 000 грн./ ціна 6 000 грн. (а.с.53). Аналогічні послуги та їх вартість зазначені у витягу з Акту № 87 від 10.02.2026 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026 (зворотна сторона а.с.53).

Відповідно до платіжної інструкції № 418 від 26.02.2026 ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перерахувало НПД ОСОБА_4 35 000,00 грн., як оплату правової допомоги згідно договору ДО-20260202/001 від 02.02.2026 (а.с.54).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за надання усних консультацій та підготовку позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

У зв`язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, кількості судових засідань, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., які відповідно до вимог частини другої статті 141 ЦПК України мають бути стягнуті пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 509 (одна тисяча п`ятсот дев`ять) гривень 00 коп. (5 000 грн.*30,18% задоволених позовних вимог), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5982370 від 23.06.2025 у загальному розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» судовий збір у розмірі 803 (вісімсот три) гривні 51 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 509 (одна тисяча п`ятсот дев`ять) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (місцезнаходження: проспект Соборності, 30-А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, ЄДРПОУ: 43950742);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2026.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ