Рішення № 138013892, 01.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2301/26

пр.№ 2/464/2118/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 15 360 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.01.2025 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1994990, який підписано відповідачем електронним підписом, що відтворений за допомогою одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . За умовами вказаного договору відповідач отримала кредитні кошти в сумі 3 200 грн. та зобов`язалась повернути отримані кошти, а також сплатити відсотки за користування ними, однак, вказаних умов договору не виконала, своєчасно не повернула, нарахованих відсотків не сплатила. 30.06.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до якого, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. У зв`язку із невиконанням умов вказаного договору відповідачем виникла заборгованість в розмірі 15 360 грн, яка складається з 3 200 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 760 грн - нараховані відсотки та 6 400 - сума заборгованості за пенею. Враховуючи наведене просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялвася про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подала, а тому відповідно до ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2025 року між ТзОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1994990, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 3 200 грн., строком на 360 днів. Вказаний договір укладений в електронній формі, підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «С1274». Факт отримання відповідачем коштів за догором №1994990 підтверджується повідомленням «PAYTECH» вих. №20250701-3060 від 01.07.2025.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Однак, в порушення зазначених вище норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та отриманих коштів не повернула, нарахованих процентів не сплатила. У зв`язку із невиконанням умов вищезазначеного договору у відповідача виникла заборгованість, яка становить 15 360 грн, яка складається з 3 200 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 760 грн - нараховані відсотки та 6 400 - сума заборгованості за пенею.

30.06.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до якого, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно ч.1 ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене, зважаючи на набуття позивачем права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку про підставність вимог про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості а розмірі 8 960 грн, яка складається з 3 200 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 760 грн - нараховані відсотки.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 6 400 грн., суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 6 400 грн., а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 553 грн 10 коп., що є пропорційним розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265, 279 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС'' (місце знаходження: м. Киїів, вул. Іллінська, 8 , ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором кредиту №1994990 в сумі 8 960 грн та 1 553 грн 10 коп витрат на оплату судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуюча Бойко О.М.