Рішення № 138013823, 07.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1115/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Чорнія Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс»

(79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, Є., 4, каб. 4; ЄДРПОУ: 43231894),

в особі представника Альховської Ірини Богданівни

(79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, Є., 4, каб. 4; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

до

ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Акціонерне товариство «Кредобанк»

(79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78; ЄДРПОУ: 09807862)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 34702 грн 49 коп., а також суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп. та на правову допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.12.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено з АТ «Кредобанк» Кредитний договір №KK/47057.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 заборгованість за Кредитним договором складала 22997,01 грн., в тому числі строкове тіло 6 395,12 грн, прострочене тіло 7 911,12 грн, строкові відсотки 0 грн, прострочені відсотки 8 690,77 грн , Строкова комісія 0 грн, прострочена комісія грн 0 грн. (копія розрахунку заборгованості додається).

Згідно пунктів 4.1., 4.2 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 36,00%. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.

За період з 09.11.2023 р. по 31.12.2025 р. на суму заборгованості, відповідно до умов Кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом, зокрема станом на 31.12.2025 11705,48 грн. Всього сума нарахованих відсотків за наведений вище період становить 11705,48 грн. Загалом сума заборгованості за Кредитним договором складає 34 702,49 грн.

08.11.2023р. у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43231894), на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні Досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні (копія додається).

12.12.2024р. рішенням № 12/12/24-1 учасника ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальність «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

З метою досудового, добровільного врегулювання спору 27.01.2026 на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та повідомлення про заміну кредитора в зобов`язанні. Дану вимогу залишено відповідачем без реагування.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, у тому числі проценти за кредитним договором, позивач просить заявлені вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 10.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача адвокат Ключенковою Х. В. подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання заперечила проти задоволення позовних вимог, зокрема вказала на те, що у наданому банком розрахунку заборгованості, виписці по особовому рахунку зазначено, що заборгованість за нарахованими відсотками (строкова) за користування кредитом відсутня. Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, за відсутності заборгованості за нарахованими відсотками (строкова), за користування кредитом, не підлягають задоволенню.

Також вказує, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, що вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунок був складений, не може бути доказом наявності заборгованості за договором, на якій наполягає позивач. Враховуючи не доведення позивачем наявності та розміру заборгованості, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, підстави для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище договором відсутні.

Вказує, що у справі відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем коштів за Кредитний договір №KK/47057 від 10.12.2020 року. У зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову.

У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за її відсутності, згідно якої вона позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, останньою подано до суду заяву про слухання справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 10.12.2020 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №КК/47057.

Згідно додатку про відкриття кредитної лінії №КК/47057 від 10.12.2020 року до заяви-договору №26206021458199/980/РКО від 10.12.2020 року, максимальний ліміт кредитної лінії 200 000,00 грн, термін (строк) кредитування до 09.12.2023 року, тип процентної ставки фіксована, 36% з дати укладення цього додатку, крім пільгового періоду до дати повернення кредиту в повному обсязі, орієнтовна реальна річна процентна ставка 55,10% (п. 1.3.2.1, 1.3.2.2, 1.3.2.3, 1.3.2.3.2 кредитного договору).

АТ «Кредобанк» повністю виконало свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку з 14.12.2020 по 07.11.2023. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатила нараховані відсотки.

08.11.2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, відповідно до умов якого, з дня наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення, (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення) клієнт відступає фактору (передає у власність фактора) права вимоги в повному обсязі за плату та підфінансування від фактора, а фактор з дня наступного за днем, у фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору, грошове зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення, (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, з дня їх виникнення) набуває (приймає у власність) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) клієнту (п. 3.2)

Ціна (розмір фінансування під) відступлення прав вимогу фактору становить 4420385,21 грн. (п. 4.1. Договору факторингу).

Згідно платіжної інструкції № 1 від 08.11.2023, ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» оплатила на користь АТ «Кредобанк» 4420385,21 грн відповідно до договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечення договорами від 08.11.2023.

Відповідно до рішення №12/12/24-1 учасника ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС», змінено найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРИН-ФІНАНС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АКСІЛІУМ-ФІНАНС».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Беручи до уваги вищенаведене, судом встановлено, що ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС», на підставі укладеного договору факторингу, набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №КК/47057 від 10.12.2020.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 28.01.2026 на адресу відповідача позивачем направлено вимогу відповідачу про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, за період з 08.11.2023 по 31.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 34702,49 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту (строкова) 6395,12 грн., сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена) 7911,12 грн., сума заборгованості за відсотками (прострочена) 8690,77 грн, сума нарахованих відсотків за період з 08.11.2023 по 31.12.2025 - 11705,48 грн.

Водночас, суд не погоджується із заявленим розміром заборгованості, яка нарахована з 10.12.2023 року з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1.3.2.2 додатку про відкриття кредитної лінії №КК/47057 від 10.12.2020 року до заяви-договору №26206021458199/980/РКО від 10.12.2020 року, термін (строк) кредитної лінії: до 09.12.2023 (включно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, заборгованість по процентам за укладеним між сторонами договором необхідно розраховувати, виходячи в тому числі і з терміном (строком) кредитування.

Відтак, позивач не може вимагати від відповідача суми заборгованості процентів нарахованих з 10.12.2023 за кредитним договором №КК/47057 від 10.12.2020.

З урахуванням викладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №КК/47057 від 10.12.2020 становить 22997 грн 01 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 14306 грн 24 коп. та заборгованості за відсотками 8690 грн 77 коп. Така, заборгованість відповідача підтверджується також розрахунком заборгованості за договором кредиту КК/47057 від 10.12.2020 (арк. 171).

Щодо тверджень представника відповідача про відсутність належних та допустимих доказів про наявність заборгованості за кредитним договором, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка за рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує заборгованість за кредитним договором, розмір якої відображено в розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно з яким кредитор надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористалась кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість. Таким чином, виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови договору і з останнього на користь ТОВ «ФК «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» слід стягнути заборгованість у визначеному судом розмірі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмовив позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору, суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1764 гривні 34 копійки.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» укладено договір про надання правничої допомоги від №06/01/2026 від 06.01.2026.

Відповідно до Акту наданих послуг №1, який є невід`ємною частиною Договору про надання правничої допомоги від №06/01/2026 від 06.01.2026, у зв`язку з розглядом справи у суді, загальна вартість наданих послуг, які стосуються надання правничої допомоги у даній справі складає 6000 гривень.

Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Зокрема, визначаючи розмір витрат, які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (позов розглянутий у порядку спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (участь у судових засіданнях та час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони. Суд також враховує кількість, обсяг та зміст документів поданих суду сторонами, тривалість провадження у справі з врахуванням процесуальної поведінки сторін, складність та категорія справи.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» слід стягнути 2000 гривень - витрат сторони на правничу допомогу, що суд вважає адекватним розміром, з врахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для спору (справи), а також часу витраченого представником на надання правничої допомоги та участь у справі.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року, справа №1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» заборгованість у розмірі 22997 (двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 01 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) гривні 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» судові витрати понесені у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс»

(79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, Є., 4, каб. 4; ЄДРПОУ: 43231894),

представник позивача Альховська Ірина Богданівна

(79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, Є., 4, каб. 4; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

відповідач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

представник відповідача ОСОБА_2

( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Акціонерне товариство «Кредобанк»

(79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78; ЄДРПОУ: 09807862)

Повний текст рішення складено 07.07.2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький