Рішення № 138013433, 07.07.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1283/26 Провадження № 2/724/746/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Заочне

07 липня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.,

за участі секретаря судового засідання: Шуть Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТзОВ «ФК «ЕЙС») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 38241,15 грн., судових витрат в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.11.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 672692459 у формі електронного документа, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису електронним ідентифікатором.

Відповідач ОСОБА_1 підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VNV28P3V. Зокрема, 27.11.2020 року відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання договору. Сума кредиту становить 5200,00 грн. На умовах строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування, нараховані згідно п. 1.3, п.1.4 або 1.5 Договору. Строк кредитування 30 днів від дати отримання кредиту. Процентна ставка на період строку кредитування становить 0,38% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад встановлений строк застосовується до взаємовідносин сторін застосовується базова процентна ставка 1,70 %від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Крім того, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги до відповідача.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №119 від 02.02.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 28372,65 грн.

05.08.2020 Р. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 згідно умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача.

Відповідно д Реєстру права вимоги №9 від 30.05.2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача в сумі 24741,15 грн.

В подальшому, 11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25- Е, де позивач набув права грошового зобов`язання до відповідача в сумі 24741,15 грн.

Зазначене узгоджується із Реєстром боржників від 14.07.2025 року.

З огляду на зазначене ТзОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №672692459 в розмірі 38241,15 грн., з яких: 13500,00 грн. заборгованість по кредиту, 24741,15 грн. заборгованість за процентами, судові витрати в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача Сахарова О.І. в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в позовній заяві вказує, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду повернувся конверт із вкладенням з відміткою «адресат відсутній». Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 04.06.2026 року на 11:00 год. Окрім того здійснено оголошення про виклик особи місце реєстрації якої не відоме.

04.06.2026 року відкладено судове засідання у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи. Повторно зроблено оголошення на сайті про виклик ОСОБА_1 в судове засідання.

Ухвалою від 23.06.2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 672692459 у формі електронного документа. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VNV28P3V.

Сума кредиту становить 5200,00 грн. на умовах строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування, нараховані згідно п. 1.3, п.1.4 або 1.5 Договору. Строк кредитування 30 днів від дати отримання кредиту. Процентна ставка на період строку кредитування становить 0,38% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад встановлений строк застосовується до взаємовідносин сторін застосовується базова процентна ставка 1,70 %від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_1 підписав 27.11.2020 року кредитний договір № 672692459 з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, чим підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови та вартість кредитування.

Згідно графіку розрахунків сторони погодили термін платежу 27.12.2020р., сума кредиту 5200,00 грн., проценти 592,80 грн.

Додатковою угодою від 29.11.2020р. сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1950,00 грн. та погодили графік розрахунків, де термін платежу 27.12.2020р., сума кредиту 7150,00 грн., проценти 800,28 грн.

Додатковою угодою від 29.11.2020р. сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2050,00 грн. та погодили настпууний графік розрахунків: термін платежу 27.12.2020р., сума кредиту 9200,00 грн., проценти 1018,40 грн.

Додатковою угодою від 30.11.2020р. сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1150,00 грн. та погодили графік розрахунків: термін платежу 27.12.2020р., сума кредиту 10350,00 грн., проценти 1136,39 грн.

Додатковою угодою від 01.12.2020р. сторони домовилися збільшити суму кредиту на 3150,00 грн. та погодили графік розрахунків: термін платежу 27.12.2020р., сума кредиту 13500,00 грн., проценти 1447,61 грн.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти на загальну суму 13500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 27.11.2020р. на суму 5200,00 грн, від 29.11.2020р. на суму 2050,00 грн., від 29.11.2020р. на суму 1950,00 грн., від 30.11.2020р. на суму 1150,00 грн., від 01.12.2020р. на суму 3150,00 грн.

На виконання ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 15.05.2026 р. АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію щодо здійснених операцій по карті №5168757365169509, також емітувались інші картки. По карті № НОМЕР_1 за період 27.11.2020-02.12.2020 р. в сумі 5200,0 грн.; 29.11.2020 р в сумі 2050,00 грн.; від 29.11.2020 року в умі 1950,00 грн.; 30.11.2020 року в сумі 1150,00 грн та 01.12.2020 року в сумі 3150,00 грн. Підтверження перерахунку даних сум грошових коштів підтверджується даними про транзакції які знаходяться в матеріалах справи.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», наявного в матеріалах справи вбачається, що відповідач 27.11.2020. отримав кредитні кошти в сумі 5200,0 грн., 29.11.2020р. 2050,00 грн., 27.11.2020 р. 1950,00 грн., 30.11.2020 р. - 1150,00 грн та 01.12.2020 р. 3150,00 грн. Нараховано проценти за період з 27.11.2020р. по 02.02.2021р. в сумі 14872,65 грн. Також вбачається часткова оплата процентів: 30.12.2020р. в сумі 75,00 грн., 07.01.2021р. в сумі 15,00 грн., та 15.01.2021р. в сумі 5,00 грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги до відповідача.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №119 від 02.02.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 28372,65 грн., з яких: 13500,00 грн. основний борг, 14872,65 грн. проценти.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що віповідачу станом на 02.02.2021 р нараховано суму заборгованості в розмірі 13500,00 грн. тіло кредиту та 24741,15 грн.- проценти за період з 03.02.2021р. по 17.03.2021р.

05.08.2020 р. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 згідно умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача.

Відповідно д Реєстру права вимоги №9 від 30.05.2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача в сумі 38241,15 грн., з яких 13500,00 грн. основний борг, 24741,15 грн. проценти.

В подальшому, 11.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25- Е, де позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 38241,15 грн.

Зазначене узгоджується із Реєстром боржників від 14.07.2025 рокую

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №672692459 від 27.11.2020 існуюча заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025р. становить 38241,15 грн. не погашена.

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.

Як встановлено судом, 27.11.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 672692459 у формі електронного документа. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VNV28P3V.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Щодо відступлення прав вимоги.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно ч. 1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують відступлення прав вимоги за кредитним договором від 27.11.2020р. № 672692459 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ ФК «ЕЙС».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості складає 38241,15 грн., з яких: 13500,00 грн. - тіло кредиту, 24741,15 грн. - проценти за користування кредитом.

Стороною відповідача даний розрахунок не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов`язань.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховані за період з 27.11.2020 року по 17.03.2021 р. в сумі 24741,15 грн.

Сторони погодили, що на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,38 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

Пунктом 1.4. договору передбачили, що у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Відповідно до п. 1.5. Договору базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Водночас, визначаючи розмір цієї заборгованості за відсотками, суд зауважує про таке.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (справа ЄСПЛ "Ван де Гурк проти Нідерландів", заява №23192/15, рішення від 29 травня 2019 року). Водночас принцип jura novit curia ("суд знає закон") зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року N 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором №672692459 від 27.11.2020 року, заборгованість відповідача становить 38241,15 грн., що складається з: 13500,00 грн. - сума заборгованості за тілом; 24741,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 2 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Тому з 24741,15 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 6750,00 грн., тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 13500,00 грн.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» в розмірі 20250,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 13500,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 6750,00 грн. В решті частині щодо стягнення процентів в сумі 17991,15 грн. відмовити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо стягнення судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов задоволено судом частково (52,95%) з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1409,74 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано:

- договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р., укладений між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» ;

- протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р;

- додаткову угоду №25770905583 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р;

- акт прийому передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Соломко О.В.;

- довіреність видана адвокату Соломко О.В. на представлення інтересів ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено частково, а тому з відповідача підлягає стягнення сума витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3706,50 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 133, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (зареєстроване місце знаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №672692459 від 27.11.2020 року в сумі 20250,00 грн. (двадцять тисяч двісті пятдесят гривень 00 коп.), з яких: 13500,00 (тринадцять тисяч п`ятсот гривень) основний борг; 6750,00 грн. (шість тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (зареєстроване місце знаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 1409,74 грн. (одна тисяча чотириста дев`ять гривень 74 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3706,50 грн. (три тисячі сімсот шість гривень 50 коп.).

В решті частині позову щодо стягнення процентів в сумі 17991,15 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», зареєстроване місце знаходження: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 07.07.2026 року.

Суддя: Лілія ГУРАЛЬ