Вирок № 138013299, 07.07.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/864/24

Провадження №1-кп/718/38/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області, у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кіцмань, кримінальне провадження №12023260000000671 від 17.11.2023 року з обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженець с. Підвисоке Снятинського району Івано-Франківської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_5

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, достовірно знаючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з Україні введено воєнний стан, у зв`язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, з корисливих мотивів, вчинив злочин, пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України при наступних обставинах.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_3 , на виконання розробленого спільного із невстановленими слідством особами злочинного плану, в період часу з 16.11.2023 по 17.12.2023, підшукав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому достеменно було відомо про дію щодо нього вищевказаних тимчасових обмежень щодо виїзду з України та який бажав незаконно перетнути державний кордон України.

23 листопада 2023 року приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи біля АЗС «Аmіс», що знаходиться в с. Оршівці, Чернівецького району Чернівецької області, особисто та завчасно обумовив із ОСОБА_6 порядок незаконного переправлення його через державний кордон України на території Закарпатської області та вартість такого переправлення в сумі 7500 доларів США, а також вказав ОСОБА_6 про необхідність надання авансу за організацію незаконного переправлення його через державний кордон України в сумі 1000 доларів США.

Крім того, у ході зустрічі ОСОБА_3 зазначив, що у подальшому він має особисто передати частину зазначеної суми грошових коштів невстановленим слідством особам.

Надалі, 28.11.2023 року близько 10 год. 37 хв. ОСОБА_6 , на виконання вказівки ОСОБА_3 , перебуваючи у транспортному засобі марки «LAND ROVER FREELANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля АЗС «Аmіс», яка знаходиться в с. Оршівці, Чернівецького району Чернівецької області, передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, в якості авансу за незаконне переправлення його через державний кордон України.

В подальшому, 17.12.2023 близько 12 год. 20 хв. ОСОБА_3 , діючи спільно із невстановленими слідством особами, у відповідності до визначеного ним часу та місця прибув до магазину «Тайстра», що по вул. Шевченка, 214, в с. Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області, де під час зустрічі із ОСОБА_6 повідомив останньому про подальший порядок дій з метою незаконного переправлення його через державний кордон України та вказав ОСОБА_6 про необхідність передачі йому решти заздалегідь обумовленої суми грошових коштів, а саме 6500 доларів США. У зв`язку з чим, ОСОБА_6 , передав ОСОБА_3 вказану суму грошових коштів, після чого останній на транспортному засобі марки «LAND ROVER FREELANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повіз ОСОБА_6 в напрямку Закарпатської області для подальшого незаконного переправлення його через державний кордон України. Після одержання вказаних коштів ОСОБА_3 повторно повідомив ОСОБА_6 , що із вказаних коштів він отримає частину з них, а іншу частину коштів він особисто має передати невстановленим слідством особам, з якими ОСОБА_3 діє у попередній змові, після незаконного перетину ОСОБА_6 державного кордону України.

Окрім того, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 , що у разі якщо останній не зможе незаконно перетнути державний кордон України, організацію чого здійснив ОСОБА_3 спільно із невстановленими слідством особами, то вказані грошові кошти ОСОБА_3 поверне ОСОБА_6 .

В подальшому, 17.12.2023 біля 12 год. 42 хв. ОСОБА_3 , діючи спільно із невстановленими слідством особами, з корисливих мотивів, переслідуючи мету направлену на незаконне переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України на території Закарпатської області, рухаючись на транспортному засобі марки «LAND ROVER FREELANDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був викритий та зупинений працівниками правоохоронних органів в межах населеного пункту с. Оршівці Чернівецького району Чернівецької області.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, тобто організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України та керівництво такими діями, а також сприяння їх вчиненню шляхом надання засобів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Позиція учасників провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, визнав повною мірою, щиро розкаюється у вчиненому, запевнив суд про не припустимість такого повторення в майбутньому. Вказав, що всі обставини, викладені у пред`явленому йому обвинуваченні відповідають дійсності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні вказав на повне визнання його підзахисним своєї винуватості у пред`явленому йому обвинуваченні та просив суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 врахувати його щире каяття, фінансове сприяння ЗСУ шляхом перерахування коштів в сумі 750000 гривень на потреби армії, його бажання та не заперечення з боку заставодавця щодо перерахування 250000 гривень застави на потреби ЗСУ після набрання вироком законної сили, а також врахувати перебування на утриманні обвинуваченого ОСОБА_3 неповнолітньої дитини та батьків, які є особами з інвалідністю: мати інвалід ІІІ групи, батько інвалід ІІ групи. Також зазначив про те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, та просив суд призначити йому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України та випробувальним терміном.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засідання, вважаючи доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, просив призначити останньому покарання у відповідності до ст. 65 КК України, врахувати характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, батьків, які є особами з інвалідністю (мати - інвалід 3 групи, батько - інвалід 2 групи), на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, а також те, що ОСОБА_3 добровільно перерахував на потреби Збройних Сил України грошові кошти у розмірі 750 000 грн. та ініціював перед судом перерахування на потреби ЗСУ внесеної за нього застави у розмірі 250 000 грн., його щире каяття у вчиненому та призначити йому більш м`яке, не передбачене санкцією ч. 3 ст. 332 КК України, покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права протягом 3 років займатися певною діяльністю, звільнивши ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо останній протягом 3 років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_3 залишити в силі. Внесену заставу за ОСОБА_3 у розмірі 250000 грн. після набрання вироком законної сили передати на потреби ЗСУ для цілей оборони України.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні в розмірі 3029 грн 12 коп. та вирішити долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

Встановлені судом обставини та позиція суду.

В судовому засіданні при дослідженні письмових матеріалів кримінального провадження встановлено, що 17.11.2023 року до ЄРДР внесено відомості за правовою кваліфікацією ч.3 ст. 332 КК України, кримінальне провадження №12023260000000671 (а.с.1-7 том.1).

Незважаючи на повне визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, його вина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

матеріалами УСР в Чернівецькій області ДСР НПУ та УСБУ в Чернівецькій області (а.к/п. 26 30 том 1);

протоколами огляду грошових коштів від 28.11.2023 та 16.12.2023 з додатками (а.к/п. 57 - 60 та 62 - 63 том 1);

протоколами огляду особи залученої до спеціального слідчого експерименту від 28.11.2023 та 17.12.2023 (а.к/п. 61 та 65 том 1);

протоколом про виготовлення імітаційних засобів (грошових коштів) для проведення контролю за вчиненням злочину від 16.12.2023 (а. к/п. 64 том 1);

протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.12.2023 (а.к/п. 66 - 68 том 1);

протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_3 від 22.12.2023 з додатком (а.к/п 79-86 том 1);

протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій спостереження за особою ОСОБА_3 з додатком (а. к/п. 94 - 97 том 1)

протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-, відео контролю особи Онищука від 22.12.2023 з додатком (а. к/п. 115-123 том 1);

протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій спостереження за особою ОСОБА_6 з додатком (а. к/п. 130-133 том 1);

протоколом затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України від 17.12.2023 (а.к/п. 147-153 том 1);

протоколом огляду речей вилучених у ОСОБА_3 під час затримання (а.к/п 167-168 том 1);

протоколом обшуку автомобіля марки «Ланд Ровер Фрілендер», д.н.з. НОМЕР_2 в селі Оршівці Чернівецького району від 17.12.2023 (а. к/п. 188-192 том 1);

протоколом огляду речей вилучених під час обшуку автомобіля ОСОБА_3 марки «Ланд Ровер Фрілендер», д.н.з. НОМЕР_2 від 03.01.2024 (а.к/п. 196-200 том 1);

протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_7 від 18.12.2023 (а.к/п 248-249 том 1);

повідомленням ОСОБА_3 про підозру від 18.12.2023 та повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 06.03.2024 (а.к/п. 1 - 4 та 236 239 том 2);

Висновком експерта від 09.02.2024 за результатами компютерно-технічної експертизи (а.к/п 155-158 том 2);

протоколом огляду оптичних дисків від 29.02.2024 (а.к/п. 160-164 том 2).

Таким чином, суд, заслухавши пояснення обвинуваченого, дослідивши письмові та речові докази, надані прокурором, які були зібрані під час досудового розслідування, приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України та керівництво такими діями, а також сприяння їх вчиненню шляхом надання засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У Постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Верховний Суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

З урахуванням зазначеного, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, є визнання вини, щире каяття у вчиненому, відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, перебування на його на утриманні неповнолітньої дитини, батьків, які є особами з інвалідністю (мати - інвалід 3 групи, батько - інвалід 2 групи) та добровільне перерахування обвинуваченим значної фінансової допомоги на потреби ЗСУ.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Санкцією частини 3 статті 332 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно ч.2 цієї ж статті на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20 однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, внаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, а також особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, не перебуває на спеціальному обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьків, які є особами з інвалідністю мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інвалід ІІІ групи; батько ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід ІІ групи, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції ч.3 ст.332 КК України є недоцільним, у зв`язку з чим вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 69 КК України і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу та не призначати додаткові види покарання.

Таким чином, зважаючи на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, з урахуванням особи винного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання (із застосуванням ст.. 69 КК України) у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з організацією логістики перевезення громадян через державний кордон строком на 3 роки без конфіскації майна. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

Саме такий вид покарання, на погляд суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

До вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_3 у виді застави.

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену за обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно клопотання обвинуваченого та згоди заставодавця ОСОБА_9 у сумі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень перерахувати на рахунок ЗСУ (спеціальний рахунок ВЧ НОМЕР_3 ).

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та за його вчинення призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з організацією логістики перевезення громадян через державний кордон строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього вироком суду зобов`язання.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити раніше обрану у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили заставу у сумі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень перерахувати на спеціальний рахунок Військової частини НОМЕР_3 для цілей оборони України (МФО 820172, Рахунок № НОМЕР_4 , Код ЄДРПОУ 24974089, Отримувач: Військова частина НОМЕР_3 , Призначення платежу: допомога ЗСУ).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по справі за залучення експертів в загальній сумі 3029 гривень 12 коп. на користь держави.

Речові докази по справі, а саме:

грошові кошти в сумі 400 доларів США (закупні), які упаковані в сейф-пакеті FPS5003488, що передані до Чернівецької філії AT «УКРЕКСІМБАНК» - повернути в УСБУ в Чернівецькій області;

імітаційні грошові кошти в сумі 6100 доларів США (закупні), які упаковані у сейф-пакеті PSP1107858, що знаходяться в камері зберігання речових доказів ЦЗ ГУНП в Чернівецькій області - знищити;

сім-карту «Київстар» серії НОМЕР_5 , що знаходяться в камері зберігання речових доказів ЦЗ ГУНП в Чернівецькій області - знищити;

3 долари США, які упаковані в сейф-пакеті FPS5003482, що передані до Чернівецької філії AT «УКРЕКСІМБАНК» - конфіскувати в дохід держави;

мобільний телефон iPhone 13 pro IMEI: НОМЕР_6 , IMEI: НОМЕР_7 та сім-карту оператора Водафон НОМЕР_8 , що знаходяться в камері зберігання речових доказів ЦЗ ГУНП в Чернівецькій області, - конфіскувати;

DVD-R диск на якому барвником чорного кольору зазначено текст: «Додаток 2 до висновку експерта №СЕ-19/126-24/1366-кт від 19.02.2024 інв. №15 - залишити при матеріалах справи.

Арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.12.2023 року на автомобіль марки «LAND ROVER FREELANDER», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 та яким користувався ОСОБА_3 , - скасувати.

Транспортний засіб марки «LAND ROVER FREELANDER», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , - повернути власнику ОСОБА_9 .

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом 30 діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу, а обвинуваченим з часу отримання копії вироку.

Суддя Кіцманського

районного суду: ОСОБА_1