Рішення № 138010559, 07.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6772/26

Провадження №2/367/6820/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Ірпені в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в інтересах якого діє: Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в інтересах якого діє: Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу в розмірі 4518,14 грн. та сплачений судовий збір у розмір 3328,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, споживачем після початку здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на території Київської області з 01.09.2023 року здійснюється фактичне споживання природного газу, що підтверджується відповідною довідкою та відображається в розрахунку боргу, а отже договір розподілу природного газу є укладеним. Об`єкт нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_1 , належить відповідачу.

На виконання Кодексу ГРМ оператором ГРМ точці обліку природного газу споживача, яка розташована за адресою: квартира АДРЕСА_1 , присвоєно ЕІС- код 56ХМ18F62100400У та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

В порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не проведена оплата за розподіл природного газу, внаслідок чого за період з 01.03.2023 року по 30.04.2026 року включно, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 3988,72 грн, до якої позивачем за період з 01.01.2024 по 30.04.2026 року нараховано 3% річних у сумі 123,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 405,82 грн.

На підставі викладеного, позивач через свого представника звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з вимогою про стягнення з відповідача на свою користь вищевказаної суми заборгованості з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

ІІ. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 02.06.2026 копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з додатками направлено засобами поштового зв`язку відповідачам за адресою зареєстрованого місця проживання. Указане поштове повідомлення повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Станом на 07.07.2026 відзиву чи клопотання про подовження строку на надання відзиву та/або будь-яких інших від відповідача до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд розглядає справу в порядок спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи є підстави для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає положенням статей 223, 280 - 282 ЦПК України.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

За частиною четвертою статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

01 листопада 2016 введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 № 329-VIII (далі - Закон), яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.

Відповідно до п.п.33 п.1 ст. 1 Закону, ринок природного газу це сукупність правовідносин, що виникають зокрема у процесі постачання природного газу, а також надання послуг з його розподілу.

Згідно п.п.35 п.1 ст.1 Закону, розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

За приписами п.п.17 п.1 ст.1 Закону оператор газорозподільної системи це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). У відповідності до п.2 ст.37 Закону оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.

31 серпня 2023 року НКРЕКП, прийнято постанову №1594 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Київоблгаз», у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України». Офіційний текст постанови розміщений на інформаційному ресурсі https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zupinennya-diyi-licenziyi-z-rozpodilu-prirodnogo-gazu-vidanoyi-kiyivoblgaz.

Також, постановою НКРЕКП від 31 серпня 2023 року №1596 внесено зміни до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», за якими до території де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України» додано територію Київської області, яка обслуговується Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (п.8 Додатку). Постанова набрала чинності 01 вересня 2023 року.

Ha виконання постанови НКРЕКП 01 вересня 2023 року на офіційному сайті ТОВ «Газорозподільні мережі України» розміщено інформацію щодо зміни місць провадження (розширення території) господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на територію провадження господарської діяльності з розподілу природного газу AT «Київоблгаз».

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, у тому числі умови забезпечення комерційного приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу визначені Кодексом газорозподільних систем затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2494.

Згідно пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. У відповідності до п. 1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Розподіл природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 за №1384/27829, є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (згідно п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРС.

Договір розподілу природного газу побутовим споживачем укладається з урахуванням ст.633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ та пункту 1.3 Договору визначено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви - приєднання та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до п.2.1 Типового договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послуги з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі строки та порядку визначені цим Договором.

Згідно положень пунктів 6.1 розділу VI Договору оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замолену потужність, з урахуванням Кодексу газорозподільних систем.

Тариф встановлений згідно п.6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2. Договору).

Згідно пп.1 п.7.4 Договору Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені Договором.

Відповідно до п.9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Згідно п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження права власності відповідача на вказану квартиру позивачем надано роздруківку під назвою «Перевірка права власності, обтяжень та арештів на нерухомість онлайн».

Позивач вказує, що борг за розподіл природного газу (адреса: АДРЕСА_2 , особовий рахунок особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕІС- код 56ХМ18F62100400У) в загальному розмірі 4518,14 грн., що виник за період з 01.09.2023 по 30.04.2026, підлягає стягненню саме з ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, суд звертає увагу на те, що витяг (довідка), сформований через сервіс OpenDataBot, не підтверджує право власності на нерухоме майно, оскільки OpenDataBot не є суб`єктом, уповноваженим вести або надавати офіційні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначений сервіс здійснює лише агрегування та відображення інформації з відкритих джерел і не створює юридичних наслідків щодо виникнення, переходу чи припинення права власності.

Відповідно до законодавства України, належним доказом зареєстрованого права власності є офіційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманий у встановленому законом порядку, або інші правовстановлюючі документи (договір, свідоцтво, рішення суду тощо).

Інформація з OpenDataBot має виключно довідковий (інформаційний) характер і не може замінювати офіційний документ, виданий держателем відповідного державного реєстру. Тому така довідка не є достатнім та належним доказом права власності в розумінні положень Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, будь-яких правовстановлюючих документів, які б підтвердили право власності ОСОБА_1 на об`єкт газифікації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , позивачем не надано. Таким чином, відомості про належність відповідачу права власності чи наявність у нього іншого права володіння, користування будинком за адресою стягнення боргу в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд зазначає про те, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25.09.2025 року по справі №367/10886/25 у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання природного газу, інфляційних втрат та 3% річних відмовлено.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням.

Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу (п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов`язок, серед іншого, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленим відповідно до законодавства та у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом ст. 319, 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, споживачем визначається особа, яка проживає за адресою та фактично користується послугами, які надає постачальник, або власник майна.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих позивачем на підтвердження свої позовних вимог доказів не вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником об`єкту газопостачання, що знаходиться за адресою стягнення боргу: АДРЕСА_2 . Також не надано доказів, що відповідач ОСОБА_1 користується послугами, які надає позивач.

Оскільки позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за послугу розподілу природного газу, тому підстав для задоволення позову немає.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в інтересах якого діє: Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу,- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду складено 07.07.2026.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в інтересах якого діє: Київська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»(адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 44907200);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя: Л.В. Мерзлий