Ухвала суду № 138010518, 06.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7847/26

Провадження №4-с/367/20/2026

УХВАЛА

Іменем України

06 липня 2026 року м.Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.

за участі секретаря Колодезної В.В.,

представника заявника адвоката Курінського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Курінського О.Г., який діє від імені та у інтересах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Києво-Мироцький» на дії/бездіяльність органу примусового виконання, стягувач: Київська обласна прокуратура -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищевказана скарга, подана представником обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Києво-Мироцький» - адвокатом Курінським О.Г, в якій просить суд Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича щодо відкриття виконавчого провадження № 81210230. Скасувати постанову головного державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихніча Василя Івановича про відкриття виконавчого провадження № 81210230 від 09 червня 2026 року. Зобов`язати Ірпінський відділ державної виконавчої служби усунути порушення прав Скаржника, допущені під час виконання виконавчого листа № 367/6403/16-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області 12 травня 2026 року.

Обгрунтовуючи дану скаргу вказує, що 09 червня 2026 року головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дихнічем Василем Івановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81210230 щодо примусового виконання виконавчого листа №367/6403/16-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області 12 травня 2026 року.

Оскаржуваною постановою державний виконавець відкрив виконавче провадження №81210230, зобов`язав боржника виконати рішення суду та визначив необхідність стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 34 588,00 грн. Скаржник вважає зазначену постанову та дії державного виконавця незаконними, такими, що порушують його права та законні інтереси, з огляду на те, що на момент відкриття виконавчого провадження він не був належним чином повідомлений про ухвалу Ірпінського міського суду Київської області, яка підлягала примусовому виконанню, а відтак був позбавлений можливості добровільно виконати судове рішення. Зазначеними рішенням та діями державного виконавця, на думку Скаржника, порушено вимоги Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», а також норми цивільного процесуального законодавства, що регулюють порядок виконання судових рішень та гарантують право особи на належне повідомлення про судове рішення і можливість його добровільного виконання.

В судовому засідання представник боржника адвокат Курінський О.Г. просив задовольнити подану ним в інтересах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Києво-Мироцький» на дії/бездіяльність органу примусового виконання, з підстав, викладених в обгрунтуванні поданої скарги.

Представник стягувача - Київської обласної прокуратури в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило

Оглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника боржника, суддя дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа №367/6403/16-ц за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бучанської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Так, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.02.2026 року у справі №367/6403/16-ц, заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможні Олени Олександрівни, яка діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бучанської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, було задоовлено.

До набрання законної сили судовим рішенням у справі №367/6403/16-ц - заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, у тому числі Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Києво-Мироцький» (код ЄДРПОУ 46053268, адреса місцезнаходження: 08293, Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд. 12-Б) проводити будь-які підготовчі та будівельні роботи на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, у тому числі шляхом вирубки дерев.

На підставі вказаної ухвали суду, 12.05.2026 року Ірпінським міським судом Київської області видано виконавчий лист, відповідно до якого до набрання законної сили судовим рішенням у справі №367/6403/16-ц - заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, у тому числі Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Києво-Мироцький» (код ЄДРПОУ 46053268, адреса місцезнаходження: 08293, Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд. 12-Б) проводити будь-які підготовчі та будівельні роботи на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами: 3210800000:01:093:0086, 3210800000:01:093:0087, у тому числі шляхом вирубки дерев.

За результатом розгляду заяви стягувача заступника керівника Київської обласної прокуратури, 09.06.2026 року, головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції України Дихнічем Василем Івановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81210230 щодо примусового виконання виконавчого листа №367/6403/16-ц, виданого Ірпінським міським судом Київської області 12 травня 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття виконавчого провадження, головний державний виконавець Дихніч В.І., надсилав на адресу боржника та стягувача до відома та виконання постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2026 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку. Аналогічний принцип закріплено у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України.

Згідно зі статтею 157 ЦПК, зокрема ч.ч.1, 2, передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача. За відсутності визначених законом підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання чи відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження.

Таким чином, повноваження державного виконавця під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження обмежуються перевіркою відповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дотримання строку його пред`явлення до виконання та відсутності передбачених законом підстав для повернення документа без прийняття до виконання або для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Закон не покладає на державного виконавця обов`язку перевіряти, чи отримав боржник копію судового рішення, чи був він обізнаний про його ухвалення або чи мав можливість добровільно виконати таке рішення до пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Доводи скаржника про те, що він не був належним чином повідомлений про судове рішення, не свідчать про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки питання належного повідомлення учасників судового процесу та вручення судових рішень регулюються нормами цивільного процесуального законодавства і не належать до предмета перевірки державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження.

Сам по собі факт неотримання боржником копії судового рішення або незнання про його ухвалення не є визначеною законом підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження чи визнання незаконною постанови державного виконавця про його відкриття.

Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено механізм добровільного виконання рішення після відкриття виконавчого провадження у випадках, встановлених законом, а також визначено права боржника під час здійснення виконавчого провадження. Водночас відкриття виконавчого провадження є процесуальним обов`язком державного виконавця за наявності належного виконавчого документа, а не його правом.

Скаржником не наведено та матеріалами справи не підтверджено існування жодної із передбачених Законом України «Про виконавче провадження» обставин, які перешкоджали державному виконавцю прийняти виконавчий документ до виконання або були підставою для повернення такого документа стягувачу чи відмови у відкритті виконавчого провадження.

Доводи сторони скаржника щодо позбавлення його можливості добровільно виконати судове рішення на увагу не заслуговують з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається, ухвала суду, на підставі якої державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції України Дихнічем Василем Івановичем, винесено оскаржувані постанови, була постановлена судом у зв`язку з тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнень чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача.

Таким чином, слід дійти висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень, на підставі належного виконавчого документа, у спосіб та в порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а порушення прав скаржника під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження судом не встановлено, підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №81210230 від 09 червня 2026 року та зобов`язання органу державної виконавчої служби усунути порушення прав скаржника не вбачається.

Щодо рішення суб`єкта владних повноважень про визначення суми винагороди виконавця, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду виключно у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.

Відповідно до ч.2 ст.20 КАC України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою та третьою цієї статті.

Оскільки заявником оскаржується постанова про стягнення з боржника суми виконавчого збору з примусового виконання постанови державного виконавця, дана скарга не підлягає розгляду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Як зазначено в постанові ВП ВС від 6 червня 2018 року (справа №127/9870/16-ц) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, скарги на постанови державних виконавців про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом, а відтак, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.258-260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги адвоката Курінського О.Г., який діє від імені та у інтересах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Києво-Мироцький» на дії/бездіяльність органу примусового виконання, стягувач: Київська обласна прокуратура,- відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, яким ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення його відповіді на ухвалу суду.

Повний текст ухвали проголошено 06 липня 2026 року.

Суддя: Л.В. Мерзлий