Ухвала суду № 138010516, 02.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10297/25

Провадження №2/367/3357/2026

УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2026 року Ірпінськийміський суд Київської області у складі

судді Кухленка Д.С.,

при секретарі Шаповала О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з батьком,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з батьком.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

08.06.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій просив залишити позовну заяву без розгляду. Вказав, що наслідки залишення позову без розгляду йому відомі та зрозумілі.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Вказане право позивача може бути реалізоване лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.

Залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення.

Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК, який не містить обмежень в його реалізації, і не містить посилань, що таке питання можливо вирішити під певною умовою.

З огляду на викладене, враховуючи реалізацію позивачем свого процесуального права на подання заяви про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з батьком у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Разом з цим, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

У даному випадку, позовну заяву залишено без розгляду за заявою позивача.

З огляду на те, що п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» залишення позову без розгляду за заявою позивача відносить до випадків, у яких сплачена сума судового збору не повертається, Суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору поверненню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі 449/1290/20.

Разом з тим 05.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Козирської Ганни Борисівни надійшла зустрічна позовна заява в якій просила визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

Позивач за зустрічним позовом в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 подала заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі та без участі відповідача. Також просила задовольнити заяву ОСОБА_1 щодо залишення його позову без розгляду та відкрити провадження по зустрічній позовній заяві Джафарової Нарміни щодо визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно вимог ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

У відповідності до вимог ст. 193ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

За ч.3ст.193 ЦПК вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред`являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог.

Суд наголошує, що прийняття зустрічного позову дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Однак, вирішуючи питання про прийняття до розгляду зустрічного позову, слід виходити з такого.

У своїх постановах від 27.01.2021 у справі №908/1688/20, у постанові Великої Палати від 13.03.2019 № 916/3245/17 Верховний Суд зазначав, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним, при цьому взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах.

У п. 21 постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №904/6157/19 вказано, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

У постанові від 20 березня 2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що зважаючи на положення частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду враховує, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином у зв`язку із залишенням без розгляду первісного позову, суд приходить до висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову.

В свою чергу повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє позивача за зустрічним позовом подати позов на загальних підставах.

При цьому суд роз`яснює, що ОСОБА_2 не позбавлена можливості у разі наявності спору звернутись до суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 49, 193, 194, 197, 199, 257-258, 260-261 ЦПК україни, суд,-

п о с т а н о в и в :

Заяву позивача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з батьком залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК.

Відмовити у прийнятті зустрічного позову відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про визнання місця проживання дітей з матір`ю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.

Суддя: Д.С. Кухленко