Рішення № 138008361, 06.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2316/26

2-о/154/69/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мушкета О.О.

за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Устилузька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та встановлення факту належності документу,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа Устилузька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та встановлення факту належності документу.

В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим 18 серпня 1964 року, її батьком записаний ОСОБА_3 . Після укладення шлюбу вона змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_6 , яка є матір`ю її батька.

За життя, 22 серпня 2002 року, ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений Рогожанською сільською радою та зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 27, відповідно до якого заповіла їй все належне їй майно.

Вказує, що на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом із бабусею та 27 грудня 2011 року подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , про що внесено відповідні відомості до Спадкового реєстру та 27 грудня 2011 року державним нотаріусом Ушаковою Ю.А. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки загальною площею 3,29 га.

Разом із тим після смерті бабусі залишилося інше спадкове майно, право на яке вона не може оформити. Причиною цього є відсутність свідоцтва про народження її батька ОСОБА_3 , яке було втрачено. Саме цей документ мав би підтверджувати родинні відносини між її батьком та спадкодавицею, а відтак і її споріднення з ОСОБА_6 як її онуки.

Також під час підготовки документів для оформлення спадщини було встановлено розбіжності у написанні імені її батька.

Так, згідно з архівною довідкою Державного архіву Волинської області № 1267/01.22 від 30 грудня 2025 року, складеною на підставі метричної книги церкви села Лудин, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Рогожани народився ОСОБА_3 (актовий запис № 4 від 31 березня 1940 року). Його батьками вказані ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_8 .

У свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 також зазначено ім`я « ОСОБА_9 ». Водночас у свідоцтві про її народження, у свідоцтві про шлюб її батька, у довідці Устилузької міської ради № 225/08-04 від 22 травня 2026 року та в інших документах його ім`я зазначено як « ОСОБА_10 ».

Отже, розбіжність полягає виключно у написанні імені « ОСОБА_9 » замість « ОСОБА_10 ». При цьому всі інші відомості, а саме прізвище, по батькові, дата та місце народження, відомості про батьків, місце проживання та інші анкетні дані повністю збігаються, що свідчить про те, що архівна довідка та свідоцтво про смерть стосуються однієї й тієї самої особи ОСОБА_3 .

Факт того, що ОСОБА_3 був сином ОСОБА_6 , підтверджується також архівною довідкою Державного архіву Волинської області, її свідоцтвом про народження, заповітом ОСОБА_6 , її спільним проживанням із нею на час відкриття спадщини.

Звернувшись до державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори Долгунської А.П. для оформлення права на спадщину щодо іншого спадкового майна, вона отримала письмове роз`яснення про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю належних документів, які підтверджують родинні відносини між її батьком та спадкодавицею, а також у зв`язку з розбіжностями у написанні його імені. Нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду.

Таким чином, встановлення судом факту належності архівної довідки та свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , незважаючи на зазначення в цих документах імені «Стефан», а також встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_6 є необхідним для оформлення нею спадкових прав, оскільки іншим способом підтвердити зазначені юридичні факти неможливо. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або претендують на неї, немає.

Тому просить встановити факт того, що свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане Рогожанською сільською радою Вол.-Волинського району Волинської області 25 грудня 1992 року та архівна довідка державного архіву Волинської області № 1267/01.22 від 30.12.2025 року, на ім`я ОСОБА_3 насправді належать ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт родинних відносин вказавши, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була її бабусею.

Заявниця ОСОБА_1 а її представник- адвокат Сорочук М.С., документи про підтвердження повноважень якої, містяться в матеріалах справи, у судове засідання не з`явилась, представник заявниці -Сорочук М.С. надала суду письмову заяву про можливість розгляду справи у її відсутності, та відсутності заявниці, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Устилузької міської ради- Поліщук В.Р., документи про підтвердження повноважень якого, містяться в матеріалах справи у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи за наявними матеріали у справі.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247ЦПКУкраїни у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а також про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, якщо прізвище, ім`я, по батькові, місце чи час народження, зазначені у документі, не збігаються із зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті цієї особи.

Як роз`яснено у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при вирішенні питання про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі суд повинен запропонувати заявникові подати докази того, що документ належить саме йому та що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про одруження, виданого 15.01.1962 року Рогожанською сільською радою Нововолинського району Волинської області 14.01.1962 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_12 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 18.08.1964 року, де її батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_11 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 22.02.2011 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , де після реєстрації шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 ».

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.12.1992 року Рогожанською міською радою Вол- Волинського району Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 06.11.2009 року виконкомом Рогожанської сільської ради Володимир Волинського району Волинської області.

За життя, ОСОБА_6 склала заповіт, який посвідчений 22.08.2002 року секретарем Рогожанської сільської радим Володимир -Волинського району Волинської області, яким все належне їй майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті, заповідала ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 27.12.2011 року, державним нотаріусом Володимир Волинської державної контори Волинської області Ушаковою Ю.А., спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , 1921 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 . Спадщина на яку видане це свідоцтво, складається з земельних ділянок площею 3,29 га, розташованих на території Рогожанської сільської ради Володимир -Волинського району Волинської області.

Разом із тим після смерті спадкодавця залишилося інше спадкове майно, оформити право на яке заявниця не може у зв`язку з відсутністю документального підтвердження родинних відносин між її батьком та спадкодавицею, а також у зв`язку із розбіжностями у написанні його імені.

Як убачається зі свідоцтва про народження заявниці, її батьком є ОСОБА_3 .

Водночас архівною довідкою Державного архіву Волинської області № 1267/01.22 від 30 грудня 2025 року, складеною на підставі метричної книги церкви села Лудин, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_8 .

У свідоцтві про смерть також зазначено ім`я померлого " ОСОБА_9 ", тоді як у свідоцтві про народження заявниці, свідоцтві про шлюб її батька, довідці Устилузької міської ради за № 225/08-04 від 22.05.2026 року та інших документах його ім`я зазначено як " ОСОБА_10 ".

22 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Володимирської державної травопільної контори Волинської області Долгунської А.П. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 .

Листом державного нотаріуса Володимирської державної травопільної контори Волинської області Долгунської А.П. за № 506/01-16 від 22.05.2026 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , у зв`язку з відсутністю належних документів, які підтверджують родинні відносини між її батьком та спадкодавицею, а також у зв`язку з розбіжностями у написанні його імені. Нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , долучених до справи, вони вказали, що є сусідами сім`ї ОСОБА_4 та знають їх багато років та їм достовірно відомо, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та онукою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р.№5«Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова Пленуму) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд виходить із того, що розбіжність стосується виключно написання власного імені особи. При цьому прізвище, по батькові, дата народження, місце народження, відомості про батьків та інші ідентифікуючі відомості повністю збігаються.

Будь-яких доказів існування двох різних осіб із тотожними анкетними даними, але різними іменами " ОСОБА_10 " та "Стефан", матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що архівна довідка Державного архіву Волинської області № 1267/01.22 від 30 грудня 2025 року, видана на ім`я ОСОБА_3 , фактично стосується ОСОБА_3 , батька заявниці.

Крім того, зібраними у справі доказами підтверджується, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6 , а заявниця, відповідно, є її онукою.

Встановлення зазначених фактів має для заявниці юридичне значення, оскільки є необхідним для оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця, а отримати відповідні документи або відновити їх в інший спосіб вона не має можливості, що підтверджується письмовим роз`ясненням державного нотаріуса.

Разом із тим суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги про встановлення факту належності свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 .

Так, предметом судового розгляду відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України є встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Правовстановлюючим є документ, який посвідчує виникнення, зміну, перехід або припинення суб`єктивного права особи чи є підставою для реалізації такого права.

Свідоцтво про смерть, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану або органом, який здійснював відповідну реєстрацію, посвідчує лише факт державної реєстрації смерті фізичної особи та містить відомості актового запису цивільного стану. Саме по собі таке свідоцтво не посвідчує виникнення, зміну чи припинення будь-якого цивільного права, а тому не є правовстановлюючим документом у розумінні пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України.

Крім того, чинним законодавством передбачено адміністративний порядок внесення змін, доповнень, виправлень до актових записів цивільного стану та видачі повторних свідоцтв на підставі виправлених актових записів. Отже, у разі наявності помилки в імені померлого заявник не позбавлений можливості звернутися до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану.

Матеріали справи не містять доказів того, що заявник звертався до компетентного органу з питання внесення відповідних змін до актового запису про смерть та отримав відмову, яка унеможливлює виправлення помилки в позасудовому порядку.

Таким чином, вимоги заявника фактично спрямовані на виправлення відомостей, зазначених у свідоцтві про смерть, що не може бути здійснено шляхом встановлення факту належності документа в порядку окремого провадження.

Отже, вимога про встановлення факту належності свідоцтва про смерть фактично виходить за межі предмета судового розгляду в порядку окремого провадження та не ґрунтується на положеннях статті 315 ЦПК України.

При цьому відмова у задоволенні цієї вимоги не позбавляє заявницю можливості реалізувати свої спадкові права, оскільки встановлення судом факту належності архівної довідки ОСОБА_3 та встановлення факту родинних відносин між заявницею і спадкодавицею є достатніми для підтвердження відповідних юридичних фактів, необхідних для оформлення спадщини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, 89, 263 - 265, 315 319 ЦПК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Устилузька міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення та встановлення факту належності документу - задовольнити частково.

Встановити факт, що архівна довідка державного архіву Волинської області № 1267/01.22 від 30.12.2025 року на ім`я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр МУШКЕТ