Рішення № 138007909, 06.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2130/26

пр.№ 2/464/2049/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова у складі головуючого судді Мички Б.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

представник Товариства з обмеженою відповідальністю "1 безпечне агенство необхідних кредитів" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №45517182 в розмірі 16499, 00 грн., з яких: 5000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 699, 00 грн. - сума заборгованості за процентами; 800, 00 грн - сума заборгованості за комісією; 10000, 00 грн, - сума заборгованості за пенею/неустойкою. Просить стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662, 40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 18.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №45517182, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5 000,00 грн. строком на 30 днів (з 18.10.2025 по 16.11.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.466 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 800,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '72877, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №45517182 від 18.10.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача, за посередництвом платіжної установи, так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором - виконав, а Відповідач порушив обумовлені в договорі строки повернення кредиту, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаним договором в розмірі 16499, 00 грн., зокрема: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 699,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 800.00 грн. - сума заборгованості за комісією; 10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойка. Просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2026 року таку передано на розгляд судді Мичка Б.Р.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.

Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за місцем проживання.

Відповідач відзив на позов не подав, жодних заяв/клопотань ним не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №45517182. Цей договір підписано електронним підписом позичальника відтворено шляхом використання одноразового ідентифікатора 72877. Сума кредиту 5 000 грн. Строк кредитування 30 днів. Комісія за надання кредиту 16 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 800 грн. Денна процентна ставка 0,466%.

Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти згідно вказаного договору в сумі 5 000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією (а.с.22).

Відповідем своїх зобов`язань за договором надання коштів у кредит №45517182 від 18.10.2025, не виконано, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 складає 16499, 00 грн., зокрема: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 699, 00 грн. - сума заборгованості за процентами; 800, 00 грн. - сума заборгованості за комісією; 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою;

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За положеннями ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов`язань в строки, передбачені умовами договору кредиту, доказів погашення заборгованості за укладеним договором відповідачкою суду не надано, відтак, суд приходить до висновку, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеним вище договором.

Щодо стягнення комісії у розмірі 800, 00 грн.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Відтак, підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 800, 00 грн. відсутні, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи).

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Однак відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, такий неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та на даний час є чинним.

Враховуючи те, що в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що правові відстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені відсутні.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 5699, 00 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту №2-МК від 14.01.2026 про приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20 серпня 2025 року.

При цьому, суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 919, 63 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.526, 530,610,1049 ЦК України, ст.ст.1054,2,10, 12, 141,247, 258, 259,263-265, 274-279 ЦПК України,суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №45517182 від 18.10.2025 у розмірі 5699, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" судовий збір у розмірі 919, 63 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», місцезнаходження: м. Київ, площа Аресенальна, 1Б, код ЄДРПОУ 39861924;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 06 липня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Мичка Б.Р.