Рішення № 138007708, 07.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3840/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої-судді Гедз Б.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник ТОВ «Таліон Плюс» - адвокат Колінько А.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 343829543 від 06.11.2024 у розмірі 51285,56 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 06.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір кредитної лінії № 343829543, відповідно до умов якого товариство здійснило перерахування грошових коштів відповідачу у сумі 3400 грн, а також відповідно до додаткових угод укладених до договору № 343829543 ТОВ здійснило перерахування коштів ще на 15 007, що разом дорівнює 18407 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. 22.07.2025 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/45, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо, зокрема і ОСОБА_1 . Позивач належним чином повідомив відповідача про відступлення права вимоги шляхом надсилання електронного листа на його електронну пошту. Однак, умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті. Враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору, взяті на себе зобов`язання не виконує належним чином, представник просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2026 позовну заяву залишено без руху і роз?яснено, які недоліки слід усунути.

На виконання ухвали, до суду надійшла заява про усунення недоліків від 13.05.2026.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 18.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу роз`яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача судом про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , скеровувалась ухвала про відкриття провадження рекомендованою поштовою кореспонденцією, та як вбачається із повернутого на адресу суд поштового конверта, такий повернуто на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причини повернення згідно довідки АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно з п.6 ч.п.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону).

Судом встановлено, що 06.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_1 , шляхом підписання з використанням електронного підпису одноразовом ідентифікатором, укладено Договір кредитної лінії № 343829543, відповідно до умов якого Товариство на умовах строковості, зворотності, платності надало клієнту перший транш кредиту у розмірі 3400,00 грн, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (арк. зв. 21 - 32).

Дослідивши матеріали справи, суд з?ясував, що сторони дійшли згоди про укладення додаткових угод від 07.11.2024, 08.11.2024, 25.11.2024, 25.11.2024, 01.12.2024, 03.12.2024, 03. 12.2024, 06.12.2024, 31.12.2024, 01.01.2025, 29.04.2025 на загальну суму траншів в розмірі на 15 007 (арк. 33 - 49)

Згідно з п.8.3 договору на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.

Пунктом 3.1. кредитного договору сторонами погоджено, що на момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду кредитування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п.5.1 договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11XX-XXXX-1020, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 06.12.2029.

Згідно із п. 9.1.1.1. кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором.

У разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.

У день укладення договору кредитної лінії № 343829543, 06.11.2024 відповідач також підписала паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та порядок повернення кредиту.

Підписавши Договір кредитної лінії № 343829543 від 06.11.2024 та разом з ним паспорт споживчого кредиту відповідач пітвердив факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, в тому числі також інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору № 343829543 від 06.11.2024, кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію на ім`я ОСОБА_1 щодо перерахування йому 06.11.2024 коштів у розмірі 3 400,00 грн за реквізитами банківської картки, що відповідає реквізитам платіжного документа, зазначеного позичальником при укладенні кредитного договору. Пізніше з довідок вбачається ініціювання платіжної операції на ім`я ОСОБА_1 щодо перерахування коштів за додатковими угодами у розмірі 15 007 (арк. 72-77)

Як встановлено із підтверджень ТОВ «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі плтажного замовлення ТОВ «Манівео швидка Фінансова Допомога», 06.11.2024 ТОВ «ПрофітГід» здійснило перерахування грошових коштів у сумі 3400,00 грн за номером платіжної картки, що відповідає номеру платіжного засобу, зазначеного позичальником у кредитному договорі, на виконання умов Договору № 343829543 від 06.11.2024 (зв. арк. 62)

Окрім того, в матеріалах справи представлені підтвердження ТОВ «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023 та платіжні замовлення ТОВ «Манівео швидка Фінансова Допомога», які підтверджують перекази коштів відповідно до додаткових угод (арк. 66-71)

За наведеного, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе за кредитним договором зобов?язання в повному обсязі та надало у користування ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 18 407,00 грн на його банківську картку.

Згідно з договором факторингу № МВ-ТП/45 від 22.07.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за договорами кредиту.

Відповідно до п. 4.1. договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги.

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 22.07.2025, встановлено, що серед боржників, право вимоги до яких було відступлено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс» є позичальник ОСОБА_1 за договором кредитної лінії лінії № 343829543 від 06.11.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги),

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов`язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за наданим кредитом відповідно до Договору кредитної лінії лінії № 343829543 від 06.11.2024 у зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 , утворилась заборгованість за наданим кредитом, яка становить розмірі 51 285, 56 грн, та складається із заборгованості за тілом кредиту 16 598, 65 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом 34 686,91 грн.

Відповідачем періодично сплачувалась заборгованість, що є підтвердженням існування між позивачем і відповідачем договірних відносин і визнання ним свого обов?язку повернути кошти та сплатити проценти за користування.

22.07.2025 ТОВ «Таліон плюс», на виконання вимог п.9.1.1.7 Договору, надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відсутплення первісним кредитором права вимоги до відповідача ТОВ «Таліон Плюс» та про дострокове розірвання договору № 343829543 від 06.11.2024, укладеного із відповідачем та згідно з розрахунку після 17.12.2025 проценти за користування кредитом не нараховувалися, окрім того відповідачу також було надіслано досудову вимогу, якою повідомлено про необхідність погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору № 343829543 від 06.11.2024.

Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 343829543 від 06.11.2024, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання нею договірних зобов`язань, розрахунок заборгованості за вказаними кредитними зобовязаннями не спростовано.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За наведеного, суд виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, зокрема повернення кредитних коштів, сплати відсотків, а тому позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором кредитної лінії № 343829543 від 06.11.2024, внаслідок порушення останнім умов взятих на себе кредитних зобов`язань, підставні, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоовлених позовних вимог у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

Матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та іновацій» АО «ЛЮТІ» укладено договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, а надалі також Додаткову угоду № 3072 від 14.04.2026 з приводу порядку оплати послуг АО за надання правової допомоги у справі до Ростецького К.Е. (арк. 79, 118)

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку актом приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026, згідно з яким загальна вартість наданих послуг правничої допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 становить 5000 грн (зв.арк.80)

Згідно з платіжною інструкцією №126 від 14.04.2026 ТОВ «Таліон Плюс» сплачено 5 000,00 грн Адвокатському об`єднанню «ЛЮТІ» за надання юридичних послуг.

Стороною відповідача заперечень щодо розрахунку розміру судових витрат не подано.

Відтак, оскільки позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» задоволено, з відповідача на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивача також 5 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268ЦПК України, ст. ст. 525,526, 549, 610-612, 625, 634,1048, 1054 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 343829543 від 06.11.2024 у розмірі 51285,56 (п?ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят п?ять) гривень п?ятдесят шість копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, буд 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 07.07.2026.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Ори гінал рішення у справі № 462/3840/26.

Суддя Б.М.Гедз