Рішення № 138006023, 30.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20934/25

Провадження № 2/344/1913/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.,

секретаря Семенюка А.В.,

з участю відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Микулича І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 серпня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (первісним кредитором) та відповідачем було укладено кредитний договір №103594932. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №16072024 , у відповідності до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 37 080 грн., з яких:

- 8 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 27 480 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 1 600 грн. заборгованість за комісією.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 16.07.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №103594932 в розмірі 37 080 грн.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення коштів не виконав, позивач просив стягнути заборгованість та понесені судові витрати.

16 березня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Сторона Відповідача не визнає той факт, що Позивач правомірно набув право вимоги за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024, а також не визнає той факт, що між Відповідачем та ТзОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 103594932 від 30.08.2021 року та отримано Відповідачем кредит у сумі 8 000 грн.

Договорі № 103594932, а також у його додатках, зокрема і паспорті споживного кредиту № 103594932 не вказано жодного банківського реквізиту як ТзОВ «Мілоан» так і Відповідача на який здійснювався, на думку Позивача, перерахунок коштів. В цей час, Позивач не надає жодних допустимих доказів, які б підтверджували, що Відповідач дійсно вказав будь-які банківські реквізити для перерахування туди коштів. Надані стороною Позивача розрахунки заборгованості не є тим достовірним та достатнім доказом, що відображає рух грошових коштів на рахунку, зокрема, факт зарахування коштів, оскільки розрахунок заборгованості - це документ, який формується кредитором на підтвердження розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості. Однак, при цьому, як наданий розрахунок, так і заявлена сума до стягнення не є визначальними для суду, на відміну від інших господарсько-операційних документів, наприклад, виписки по особовому рахунку. Відсутність доказів надання суми кредиту у власність Відповідача, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, за відсутності інших обставин, не дає можливість зробити висновок, що Позивач належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, а відповідно не дає можливість зробити висновок про отримання Відповідачем погодженої суми кредиту, що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для виникнення заборгованості.

Договір № 103594932 був укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписані накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа. Разом із цим доказів укладення відповідного договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, Позивачем не надано. Так, на підтвердження укладення вказаного Договору № 103594932 Позивач надає суду безпосередньо сам договір, паспорт споживчого кредиту № 103594932. При цьому Позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копія Договору № 103594932створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Договір № 103594932, паспорт споживчого кредиту не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор та його використання для підпису Договору. У Договорі № 103594932, зокрема у розділі «10. Реквізити сторін» відсутні відомості про будь-який одноразовий ідентифікатор за допомогою якого було здійснено підпис договору. Отже, наявні в матеріалах справи документи не можуть вважатись електронним документом (копіями електронних документів), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору № 4933810 між Відповідачем та Кредитором.

У провадженні сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження № 12022096010000024 від 07.01.2022 року, розслідуване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Так, 06.01.2022 року до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що в період часу з 22.08.2021 по 18.11.2021 невідома особа, таємно, невстановленим способом, здійснила крадіжку грошових коштів з банківської картки № НОМЕР_1 емітовану на ім`я ОСОБА_1 спричинивши останньому майнової шкоди.

Договір № 103594932 укладений 30.08.2021 року строком на 29 днів, тобто до 28.09.2021 року. Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України. Водночас, Відповідач припускає, що у випадку наявності підстав для стягнення відсотків, необхідно вказати, що за договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 3 480,00 грн. (п. 1.5.2), що відповідає строку кредитування та розміру процентної ставки (1,505% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом), а тому можна прийти до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом може підлягати стягненню (1,50% х 29 днів х 8 00 грн. = 3 480 грн.).

20 березня 2026 року представник позивача надав відповідь на відзив в якому зазначив, що укладання кредитного договору відбувалось лише після введення Відповідачем одноразового ідентифікатора. Адже такий договір не міг бути укладений, без застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору. Згідно Кредитного договору, підписаного Відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Саме по собі посилання на внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення не є достатнім та достовірним доказом, який не спростовує факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 . Згідно доказів, наданих Відповідачем, а саме виписці за особовим рахунком ОСОБА_1 , Відповідач отримав кошти за укладеним кредитним договором на свій рахунок. Витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12022096010000024 від 07.01.2022 підтверджується, що за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо закінчення кримінального провадження та встановлення вини інших осіб при неправомірному оформленні кредиту та подальшому перерахуванні коштів з карткового рахунку, відкритого на ім`я Відповідача.

ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що після надходження на його рахунок кредитних коштів, а також переказів цих кредитних коштів, відповідач виконав свій обов`язок негайно повідомити АТ «ПриватБанк» про виявлення факту платіжних операцій, які він не виконував. Адже до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач ОСОБА_1 . Відповідач не надав доказів того, що він повідомляв АТ «ПриватБанк» про платіжні операції, які не виконувалися ним (чи втрату електронного платіжного засобу), а також доказів того, що АТ «ПриватБанк» зупиняв здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Також звертаємо увагу, що і до правоохоронних органів відповідач звернувся лиш 06 січня 2022 року, через чотири місяці після здійснення, на його думку, шахрайський дій невідомими особами по його рахунку.

20 квітня 2026 року представник позивача подав заперечення на відповідь на відзив в яких фактично зазначив ті ж підстави для відмови у задоволенні позову, що й у відзиві.

26 травня 2026 року судом ухвалено витребувати у ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» оригінали документів (електронних доказів), а саме: договір про споживчий кредит № 103594932 від 30.08.2021, договір факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, Графік платежів за договором № 103594932, паспорт споживчого кредиту № 103594932, реєстр боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року.

01 червня 2026 року на виконання ухвали суду представник позивача надав суду оригінал договору позики № 103594932 від 30.08.2021, графік платежів за договором № 103594932, паспорт споживчого кредиту № 103594932 у форматі pdf.

Щодо надання оригіналу Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, Позивач повідомив суд, що на даний час ведеться активна претензійно-позовна робота по стягненню кредитної заборгованості по вищевказаним Договорам факторингу, у зв`язку з чим надання позивачем до суду оригіналів вищевказаних документів є неможливим. Окрім цього, представник позивача зазначив, що позивач не має змоги надати суду оригінали реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року оскільки вони містить дані про інших боржників, інформація щодо яких не може бути розголошеною у відповідності до Закону України «Про захист персональних даних».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити без участі представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач не укладав договору, щодо нього буди вчинені шахрайські дії в той час як він перебував за кордоном, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Відповідач також просив в задоволенні позову відмовити,оскільки кредитний договір він не укладав. Його картку було заблоковано, здійснено пере адресацію дзвінків та викрадено гроші з картки. Він звернувся в поліцію одразу як повернувся в Україну.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого фінансова установа позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

30 серпня 2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103594932 на суму 8 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірах передбачених цим договором строком на 29 днів тобто до 28.09.2021р.

Відповідно до п.1.5.2 Договору, процента ставка за користування кредитом: 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п.2.1, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Договір про споживчий кредит №103594932 підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, який є додатком до договору (а.с.11) та Анкета-заява на кредит (а.с.12).

Відповідно до копії платіжного доручення 31770583 від 30.08.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кошти згідно договору №103594932 у розмірі 8 000 грн. (а.с.13).

16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 16.07.2024 року на виконання п.1.2 договору факторингу №101485049 від 17.12.2021 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр Боржників. Акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37 080 грн., з яких: 8000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 480 грн. - сума заборгованості за процентами, 1600 грн. заборгованість по комісії (а.с.22).

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 16.07.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач заперечує факт укладення договору №103594932 та отримання коштів у розмірі 8 000 грн.

Суд погоджується із такими твердженнями відповідача та його представника з огляду на таке.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі 757/40395/20-ц.

Як зазначає Позивач, Договір № 103594932 був укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписані накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюються до укладених в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною особою та юридичною особою. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст.ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21.

Як вбачається із позовної заяви, Договір № 103594932 був укладений дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписані накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Разом із цим доказів укладення відповідного договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, Позивачем не надано.

Так, на підтвердження укладення вказаного Договору № 103594932 Позивач надає суду безпосередньо сам договір, паспорт споживчого кредиту № 103594932. При цьому Позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копія Договору № 103594932 створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Крім того, Договір № 103594932, паспорт споживчого кредиту не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор та його використання для підпису Договору.

У Договорі № 103594932, зокрема у розділі «10. Реквізити сторін» відсутні відомості про будь-який одноразовий ідентифікатор за допомогою якого було здійснено підпис договору.

Отже, наявні в матеріалах справи документи не можуть вважатись електронним документом (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору № 4933810 між Відповідачем та Кредитором.

Із наданих Позивачем документів неможливо встановити те, що саме Відповідачем були застосовані будь-яким способом ідентифікатори (коди підписання договору), зокрема відсутні докази отримання Відповідачем будь-яким чином цих одноразових ідентифікаторів, відсутні докази реєстрації Відповідача в інформаційно-телекомунікаційних системах кредиторів, а також відсутні докази ідентифікації за номером телефону, який би належав Відповідачу.

При цьому згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У матеріалах справи відсутні також докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення Відповідачу, підтвердження останнім пропозиції щодо укладення договору, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину тощо.

Отже, позивачем не доведено факту укладення Договору № 103594932 між ним та Відповідачем, оскільки Позивач не надав належних доказів, які б фактично підтвердив факт укладення договору.

Щодо алгоритму перевірки факту укладення договору мікрокредиту в електронній формі Верховний Суд зазначив, що на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду. Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке впливає на правильність вирішення спору, оскільки всі висновки у справі ґрунтуються на підставі дослідження копій доказів, які, на думку позивача кредитора, доводять факт укладення електронного кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачці, яка ставила під сумнів надані позивачем докази як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Жоден із судів не виконав вимог ст. 95 ЦПК України та не витребував у заявника оригіналів електронних доказів, незважаючи на клопотання відповідача, не обґрунтувавши вказане. Це, на думку КЦС ВС, є порушенням принципу змагальності сторін.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка. Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Вищезазначене зазначено у постанові КЦС ВС від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження 61-4523св25).

Судом витребовувався оригінал електронного договору, але ухвала суду в належний спосіб не виконана, представник позивача знову надав суду примірник роздрукованого електронного договору із якого не вбачається, що саме відповідач підписував його.

Щодо перерахування коштів за договором.

У Договорі № 103594932, а також у його додатках, зокрема і паспорті споживчого кредиту № 103594932 не вказано жодного банківського реквізиту як ТзОВ «Мілоан» так і Відповідача на який здійснювався перерахунок коштів.

Позивач не надає жодних допустимих доказів, які б підтверджували, що Відповідач дійсно вказав будь-які банківські реквізити для перерахування туди коштів.

Надані стороною Позивача розрахунки заборгованості не є тим достовірним та достатнім доказом, що відображає рух грошових коштів на рахунку, зокрема, факт зарахування коштів, оскільки розрахунок заборгованості - це документ, який формується кредитором на підтвердження розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості. Однак, при цьому, як наданий розрахунок, так і заявлена сума до стягнення не є визначальними для суду, на відміну від інших господарсько-операційних документів, наприклад, виписки по особовому рахунку. Відсутність доказів надання суми кредиту у власність Відповідача, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, за відсутності інших обставин, не дає можливість зробити висновок, що Позивач належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, а відповідно не дає можливість зробити висновок про отримання Відповідачем погодженої суми кредиту, що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для стягнення заборгованості.

Також, Позивачем додано як доказ перерахунку коштів Відповідачу надано платіжне доручення № 31770583 від 30.08.2021 року згідно якого перераховано кошти у сумі 8 000 грн. на картку/рахунок: НОМЕР_2 .

Але, зі змісту даного доручення неможливо дійти висновку, що саме ці кошти були перераховані на рахунок Відповідача. Сам факт наявності квитанції перерахунку коштів без належної інформації не підтверджує факт перерахунку коштів Відповідачу.

Щодо вчинення шахрайських дій щодо Відповідача.

Як вбачається з витягу з наказу та з довідки з 23.03.2022 року відповідач є військовослужбовцем ЗСУ (а.с.50, 110).

У провадженні сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження № 12022096010000024 від 07.01.2022 року, розслідуване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Так, 06.01.2022 року до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що в період часу з 22.08.2021 по 18.11.2021 невідома особа, таємно, невстановленим способом, здійснила крадіжку грошових коштів з банківської картки № НОМЕР_1 емітовану на ім`я ОСОБА_1 спричинивши останньому майнової шкоди.

Зокрема, під час досудового розслідування кримінального провадження проведено ряд слідчих (розшукових) дій: У ході допиту потерпілий ОСОБА_1 надав показання про те, що на номер його мобільного телефону НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» з номеру телефону ПрАТ «ВФ Україна» прийшло СМС-повідомлення про те, що на його номері мобільного телефону НОМЕР_4 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» встановлена переадресація вхідних дзвінків на номер мобільного телефону НОМЕР_5 , що він не ініціював.

Згодом йому на той самий номер телефону надійшло СМС-повідомлення з підтверджуючим кодом. Надалі ОСОБА_1 зателефонував дружині, оскільки перебував за кордоном, щоб дружина звернулась до банку з метою блокування картки.

Внаслідок вказаних дій потерпілому було завдано матеріальних збитків на загальну суму 14 956грн.

Відповідно до вимог ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.01.2022 справа № 344/401/22 отримано тимчасовий доступ та вилучено копії наявної в АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо руху коштів по банківській картці потерпілого НОМЕР_1 , відповідно до якого зафіксовано наступні транзакції: - 29.08.2021 о 22:25 год. купівля цифрових товарів: «MICROSOFT*STORE, MSBILL.INFO» в сумі 4236,59 грн.; - 29.08.2021 о 23:04 год. купівля цифрових товарів: «MICROSOFT*STORE, MSBILL.INFO» в сумі 1915,99 грн.; - 30.08.2021 о 05:19 год. поповнення в сумі 307,04 грн. мобільного номеру НОМЕР_5 ; - 30.08.2021 о 07:51 год. зарахування грошових коштів в сумі 1000 грн. платіж через сторонній сервіс; - 30.08.2021 о 08:03 год. LIQPAY, переказ коштів в сумі 3287,50 грн. з карти на карту ID платежу 1748274977, отримувач ТОВ «ПРОФIТГIД»; - 30.08.2021 о 08:08 год. зарахування коштів в сумі 8000 грн. платіж через сторонній сервіс «Tengo». - 30.08.2021 о 08:10 год. переказ коштів в сумі 5194,46 грн. з карти на карту ID платежу 1748280897, отримувач ТОВ «ПРОФIТГIД»; - 30.08.2021 о 08:18 год. переказ коштів в сумі 3225 грн. з карти на карту ID платежу 1748287688, отримувач ТОВ «ПРОФIТГIД»; - 30.08.2021 о 08:19 год. переказ коштів в сумі 4400 грн. з карти на карту ID платежу 1748289050, отримувач ТОВ «ПРОФIТГIД».

Згідно вказаної інформації, з банківської картки потерпілого 30.08.2021р. було здійснено поповнення мобільного номеру НОМЕР_5 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна».

Крім того, згідно показів потерпілого, на зазначений номер мобільного телефону встановлена переадресація вхідних дзвінків.

Зазначені операції потерпілим не здійснювалися.

В подальшому було отримано ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, щодо надання дозволу на тимчасовий доступ та можливість вилучення інформації за номером абонента НОМЕР_5 щодо вхідних та вихідних дзвінків, смс-повідомлень, нульових з`єднань, у період часу з 00:00 год. 29.08.2021 р. по 23:59 год. 30.10.2021 р. включно, із вказанням ІМЕІ - мобільних терміналів, у яких працювали дані номера та з прив`язкою до базових ретрансляторів операторів мобільного зв`язку, які відбувались в межі дії базової станції оператора ПрАТ «ВФ Україна».

Для виконання ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, проведено тимчасовий доступ до інформації, що знаходилася в оператора мобільного зв`язку компанії ПрАТ «ВФ Україна», яка була перекопійована на цифровий носій інформації (CD-R - диск). Вказаний оптичний носій інформації скеровано до УОТЗ ГУ НП в Івано-Франківській області для проведення аналізу наявної на CD-R диску інформації.

Згідно відповіді, отриманої від УОТЗ ГУ НП в Івано-Франківській області, встановлено місце перебування абонента із номером мобільного телефону НОМЕР_5 АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

12 січня 2023 року в порядку ст.93 КПК України було надано запит до ТзОВ « ПрофітГІД» з метою встановлення інформації щодо призначення платежу щодо транзакції, яка мала місце 30.08.2021 о 08 год. 10 хв. - перерахунок із банківської картки НОМЕР_1 за допомогою сервісу онлайн платежу «https://www.liqpay.ua/» (ID платежу 1748280897) в сумі 5757 гривень 50 копійок, URL https://www.gofingo.com.ua, на банківський рахунок НОМЕР_6 , подальших рух грошових коштів після здійснення вказаної транзакції, та іншої наявної інформації, щодо вищезазначеної транзакції. Призначення платежу щодо транзакції, яка мала місце 30.08.2021 о 08 год. 18 хв. - перерахунок із банківської картки НОМЕР_1 за допомогою сервісу онлайн платежу «https://www.liqpay.ua/» (ID платежу 1748287688) в сумі 3225 гривень, URL https://www.gofingo.com.ua, на банківський рахунок НОМЕР_6 , подальших рух грошових коштів після здійснення вказаної транзакції, та іншої наявної інформації, щодо вищезазначеної транзакції. Призначення платежу щодо транзакції, яка мала місце 30.08.2021 о 08 год. 03 хв. перерахунок із банківської картки НОМЕР_1 за допомогою сервісу онлайн платежу «https://www.liqpay.ua/» (ID платежу 1748274977) в сумі https://www.eurogroshi.com.ua, 3287,5 гривень, URL на банківський рахунок НОМЕР_6 , подальших рух грошових коштів після здійснення вказаної транзакції, та іншої наявної інформації, щодо вищезазначеної транзакції. Призначення платежу щодо транзакції, яка мала місце 30.08.2021 о 08 год. 19 хв. - перерахунок із банківської картки НОМЕР_1 за допомогою сервісу онлайн платежу «https://www.liqpay.ua/» (ID платежу 1748289050) в сумі 4,400 гривень, https://www.eurogroshi.com.ua, на банківський URL рахунок НОМЕР_6 , подальших рух грошових коштів після здійснення вказаної транзакції, та іншої наявної інформації, щодо вищезазначеної транзакції. 06.03.2023 року скеровано постанову про проведення процесуальних дій на іншій території з метою встановлення вище зазначеної інформації.

Відповідно до відповіді з ТзОВ «Профітгіл» було встановлено, що всі транзакції були проведені відповідно до вимог безпеки авторизації платежів, зокрема з використанням авторизації платежу по ОТР-паролю, який надсилається на фінансовий номер мобільного телефону власника платіжної картки, якою були ініційовані платежі, що підтверджується відповідними авторизаційними запитами/відповідями від процесингової установи та банку емітенту платіжної картки. Тобто по кожній операції Товариство здійснило переказ коштів з використанням авторизації(підтвердження) платежу на фінансовий номер мобільного телефону власника платіжної картки і ця авторизація була підтверджена по кожній транзакції.

Отже, в даному випадку наявні ознаки шахрайських по відношенню до відповідача, досудове розслідування триває.

Щодо твердження представника відповідача про те, що відсотки нараховані невірно,то суд вказане питання не досліджує, оскільки позивачем не доведено самого факту укладення договору про споживчий кредит та перерахування коштів на картку відповідача.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову та у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 267,273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2026 року.