Ухвала суду № 138004571, 07.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/17880/25

Провадження № 2-о/175/240/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р. с-ще Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління юстиції, Головне управління Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Яковенко Карину Олегівну звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління юстиції, Головне управління Національної поліції у м. Києві.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 вказану заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, у зазначений в ухвалі строк недоліки заяви були усунуті.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

10.03.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області залучено в якості заінтересованої особи - ОСОБА_2 .

28.04.2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Назаренка І.С. надійшли заперечення на заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, в яких висловлено позицію про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Представник заінтересованої особи зазначає, що звернення заявниці до суду обумовлене наміром реалізувати право на спадкування після смерті сина, отримання пенсійних виплат та частини одноразової грошової допомоги у загальному розмірі 15000000 грн. На думку представника, зазначені вимоги свідчать про наявність спору про право, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду в порядку позовного, а не окремого провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

Згідно абз. 3-5 п. 7 Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постанові від 22.03.2023 року у справі № 290/289/22-ц Верховний Суд виснував, що при визначенні юрисдикції спору суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду та в аналізі застосування ч. 6 ст. 294 ЦПК України слід виходити з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства. Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, вимоги заявника про встановлення факту батьківства та внесення змін підлягають залишенню без розгляду. При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, суддя доходить висновку про наявність підстав для залишення поданої заяви без розгляду.

Керуючись 293, 294, 315 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління юстиції, Головне управління Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Т. С. Журавель