Рішення № 138004466, 10.06.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 208/15172/25

№ 2/207/1333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", м.Дніпродо Лазоренко Вікторії Степанівни, м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27000,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 11.11.2024 між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №11.11.2024 - 100001073, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн, на строк, визначений в заявці. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 27000,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 10000,00 грн; процентів - 9300,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 900,00 грн; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1800 грн; неустойки - 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18.03.2026 на 10:50 годин.

18.03.2026 розгляд справи відкладено до 22.04.2026 до 10:00 годин.

22.04.2026 розгляд справи відкладено до 10.06.2026 до 11:00 годин.

Ухвалою суду від 27.04.2026 задоволено клопотання відповідача про витребування у ТОВ "Споживчий центр" оригіналів документів.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу грошових коштів. Роздруківка листа ТОВ "УПР" від 10.11.2025 №2140-1011 не є належним та допустимим доказом перерахування позивачем грошових коштів відповідачу.

Позивач зазначає, що позивач на суму тіла кредиту 10000,00 грн нараховує 9300,00 грн процентів. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, позивач вважає, що існують підстави для зменшення суми процентів до 5000,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення 5000,00 грн неустойки не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо позовних вимог про стягнення 900,00 грн - комісії (пов`язаної з наданням кредиту), 1800,00 грн - додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості), позивач зазначає, що умови кредитного договору про сплату щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. У кредитному договорі не вказано додаткових та супунтних послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

ТОВ "Споживчий Центр" у позовній заяві вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчи й центр" та ОСОБА_1 11.11.2024 уклали кредитний договір (оферти) №11.11.2024-100001073. Однак позивачем до матеріалів справи не надано кредитний договір №11.11.2024-100001073 від 11.11.2024. Позивачем до матеріалів справи додано непідписані сторонами скановані роздруківки, що мають назви: паспорт споживчого кредиту; пропозиція на укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявка кредитного договору №11.11.2024-100001073 (кредитної лінії); відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №11.11.2024-100001073 (кредитної лінії). Ці роздруківки не підписані, а лише містять вказівку на необхідність їх підписання електронним підписом - одноразовим ідентифікатором. Проте, вказані скановані розруківки не дають можливості встановити, що це саме ті документи, що були підписані сторонами, такого ж змісту та у тій самій редакції.

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що спірний кредитний договір було укладено у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому або що на час укладення спірного договору він втратив засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку.

Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України Про платіжні послуги.

Отже, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України "Про платіжні послуги", оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

Загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем,

Оскільки ТОВ "Споживчий центр" не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустоки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки.

10.06.2026 сторони у судове засідання не з`явились.

Позивач у поданій позовній заяві просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" (надалі кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладено кредитний договір (оферти) №11.11.2024 - 100001073, шляхом подачі пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки, що є невід`ємною частиною цього договору, відповідно до п.3.1 якого за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Згідно з п.3.2 договору, кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до п.3.3 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах:

- дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємою частиною даної оферти (п.п.3.3.1);

- сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємою частиною даної оферти (п.п.3.3.2);

- тип кредиту: кредитна лінія (п.п.3.3.3);

- строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємою частиною даної оферти (п.п.3.3.5);

- дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємою частиною даної оферти (п.п.3.3.6);

- проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємою частиною даної оферти (п.п.3.3.7);

- графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід`ємою частиною даної оферти (п.п.3.3.8).

11.11.2024 сторонами підписано заявку кредитного договору №11.11.2024 - 100001073 (кредитної лінії), в якій сторони погодили, що кредит позичальнику надається на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 11.11.2024; сума кредиту - 10000,00 грн; строк на який надається кредит - 124 дні з дати його надання; дата повернення кредиту - 14.03.2025; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка нараховується протягом 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт"; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом; денна процентна ставка - 0,97% (денна процентна ставка).

Також сторонами було погоджено графік платежів.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е637.

Наведені умови договору також погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту.

Листом вих.№140-1011 від 10.11.2025 ТОВ "Універсальні платіжні рішення" повідомило ТОВ "Споживчий Центр", що відповідно до укладеного між товариствами договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 11.11.2024 13:14:44 на суму 10000,00 грн; номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №11.11.2024 - 100001073 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27000,00 грн, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн; проценти - 9300,00 грн, комісія (пов`язана з наданням кредиту) - 900,00; додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1800 грн; неустойка - 5000,00 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

За змістом ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суд враховує, що під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши спірний договір споживчого кредиту, відповідач надала свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.

Спірний кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту укладення кредитного договору №11.11.2024 - 100001073 від 11.11.2024.

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд звертає увагу, що кредитний договір №11.11.2024 - 100001073 від 11.11.2024 підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е637, який було надіслано на номер телефону відповідача, який зазначений останнім у цьому договорі разом із реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, місцем проживання, номером телефону.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

Крім того, суд враховує, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання, номер телефону), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідачем не спростовано факт її волевиявлення щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у даній справі.

Наданий позивачем розрахунок свідчить про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27000,00 грн, з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн; проценти - 9300,00 грн, комісія (пов`язана з наданням кредиту) - 900,00 грн; додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1800 грн; неустойка - 5000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5000,00 грн, суд враховує таке.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

У даному випадку сума заборгованості за неустойкою у розмірі 5000,00 грн нарахована позивачем в період дії воєнного стану, що суперечить приписам п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаної заборгованості.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким виключено п.61 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" про те, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч.2 ст.4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19).

Станом на час розгляду даної справи положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України є чинними.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 900,00 грн та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1800 грн, суд враховує таке.

Відповідно до п.4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі, комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Умовами кредитного договору, а саме п.8, передбачено комісію в розмірі 900 грн за надання кредиту, тому нарахування такої комісії є правомірним та узгоджується із положенням Закону України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10.06.2017.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач до укладення кредитного договору особисто ознайомилася та погодилася з умовами кредитного договору, зокрема з сумою кредиту, розміром відсотків за користування кредитними коштами, розміром комісії, строком кредитування, графіком погашення, наслідками, які настають у випадку невиконання зобов`язань, та електронним підписом добровільно, з власної волі підписала кредитний договір та прийняла запропоновані позивачем умови.

Доказів того, що відповідач оспорювала кредитний договір або окремі його пункти, чи договір визнавався судом недійсним, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції скаржником не надано, а тому договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Також, п.9 кредитного договору передбачає стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі плату за керівництво або адміністрування кредиту, або за інші дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №204/2321/22 сформульовано правовий висновок, згідно з яким норми законодавства розмежовують супутні послуги фінансової установи, що надаються споживачу (і за які може стягуватися плата), та дії, які установа вчиняє для забезпечення власної діяльності (ведення обліку, моніторинг заборгованості, супровід справи). Оскільки обслуговування кредиту є прямим обов`язком фінансової установи за законом, стягнення за це окремої плати (комісії) створює істотний дисбаланс прав і обов`язків на шкоду споживачу. Така умова договору є нікчемною в силу закону на підставі статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином, приймаючи до уваги, що положення кредитного договору про сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1800,00 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача на недоведення позивачем факту видачі їй кредитних коштів, оскільки вказане спростовується долученим до матеріалів справи листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 11.11.2024 13:14:44 на суму 10000,00 грн; номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №11.11.2024 - 100001073. Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником під час укладення спірного кредитного договору.

Щодо доводів відповідача, відповідно до яких нарахування позивачем 9300,00 грн заборгованості за процентами на суму кредиту 10000,00 грн є непропорційними та несправедливими, суд зазначає, що відповідно до графіку платежів сторонами погоджено розмір процентів у складі чергового платежу у загальному розмірі 9300,00 грн.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору в частині нарахування процентів. Зазначений договір в цій частині недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.

Крім того, розмір визначеної договором відсоткової ставки не суперечить нормам Закону України "Про споживче кредитування", у редакції чинній на день укладання даного договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам, суд вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим договором порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, контррозрахунок не надано.

Станом на час розгляду даної справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн, процентам - 9300,00 грн та комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 900,00 грн.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту, сплати процентів та комісії (пов`язаної з наданням кредиту), суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 грн, процентам - 9300,00 грн та комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 900,00 грн.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.141,259,263,265,268,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-а, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором (оферти) №11.11.2024 - 100001073 від 11.11.2024 у загальному розмірі 20200 (двадцять тисяч двісті) грн, з яких: за тілом кредиту - 10000 (десять тисяч) грн, процентам - 9300 (дев`ять тисяч триста) грн та комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 900 (дев`ятсот) грн, а також судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн 20 коп. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська