Рішення № 138003565, 11.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45736/25

Провадження № 2/761/5389/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Журавльова М.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача Гуменюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ліквідація ПАТ «КБ «НАДРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» про визнання недійсними Договорів відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договорів про відступлення права вимоги за Договором іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електродний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ліквідація ПАТ «КБ «НАДРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» про визнання недійсними Договорів відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договорів про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, відповідно до якої позивач просив суд:

1.визнати недійсним Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N212458 від 09.01.2020 року в частині щодо відступлення прав вимог ПАТ КБ «Надра» на користь ТОВ «Світ фінансів» відносно ОСОБА_2 за Кредитним договором № 98/П/42/2008-840 від 06.03.2008 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2

2.визнати недійсним Договір про відступлення прав вимоги від 10.01.2020 р. за договорами іпотеки, посвідчений 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним норатіусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 9 в частині щодо відступлення прав вимог ПАТ КБ «Надра» на користь ТОВ «Світ фінансів» відносно ОСОБА_2 за Договором іпотеки від 06.03.2008 року, посвідченим Хміль Т.В., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1617, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 .

3.визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 06.08.2025 р. № 98/ П/42/2008-840-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс».

4.визнати недійсним Договір відступлення права вимоги від 06.08.2025 р. за Договором іпотеки, посвідчений Швець Р.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 8287, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс».

5.Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 98/П/42/2008-840, відповідно до якого Стягувач надав Боржнику кредитні кошти. 06.03.2008 року у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Боржником укладений Договір іпотеки, посвідчений Хміль Т.В., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1617.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.02.2011 року у цивільній справі № 2-631/11 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволено, та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 251 430, 16 грн. та судові витрати у розмірі 1 952 грн., а всього 253 382, 16 грн. На виконання вищезазначеного Рішення видано Виконавчий лист.

Постановою Святошинського районного ВДВС ГТУЮ у м. Києві від. 08.04.2015 р. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 253 382, 16 грн.

Відповідно до відповіді на Адвокатський запит адвоката Савченко Л.В., наданої начальником Святошинського Відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Андрієм Василевським (копія Відповіді додається) загальна сума стягнення за виконавчим провадженням становить 279 220, 38 грн., з яких 253 382, 16 грн - борг за ВД, 25 338, 22 - виконавчий збiр, 500, 00 грн. витрати виконавчого провадження.

Розмiр стягнутих з боржника коштiв становить 132 722,60 грн., з яких 110 515, 11 грн. - перерахованi на користь стягувача, 21 707, 48 грн. виконавчий збiр, 500, 01 грн. - витрати виконавчого провадження.

Отже залишок нестягнутих грошових коштiв становить 146 497, 78 грн.

З даного розрахунку представник Позивача приходить до висновку про те, що залишок боргу за виконавчим документом становить 142 867, 05 грн. (253 382, 16 грн. борг за виконавчим документом - 110 515, 11 грн. кошти, перераховані на користь стягувача), а решта 3 630, 73 грн.-залишок боргу за виконавчим збором.

09.01.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N212458.

10.01.2020 р. між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» був укладений Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 9, в результаті чого ТОВ «Світ фінансів» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором та Договором іпотеки.

Згідно додатку № 1 до Договору від 09.01.2025 р. про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги № GL3N212458 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» право грошових вимог за Кредитним договором № 98/П/42/2008-840 у розмірі 69 81 43 доларів США що еквівалентно 1 654 087, 37 грн.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» мало права на відступлення грошових вимог саме у розмірі 1 654 087,37 грн., оскільки первісний кредитор (той, хто передає право) може передати лише те право вимоги, яке він дійсно має.

У зв`язку з чим, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» не могло також передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» права вимоги у розмірі 1 654 087, 37 грн., так як сам володів такими правами лише у розмірі 142 867, 05 грн., що є окремою підставою для визнання недійсним Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N212458.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 року матеріали справи передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

30.10.2025 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

24.11.2025 року через систему «Електронний Суд» від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» - Демченко Олени Володимирівни надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25.11.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» - Демченко Олени Володимирівни про зміну порядку розгляду справи та вирішено розгляд вказаної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

21.11.2025 року через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» - Демченко Олени Володимирівни надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві вказано, що право недійсної вимоги (неіснуючого боргу) є предметом доказування та встановлення у справі за позовом нового кредитора до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Також зазначає, що укладений 09.01.2020 року між Пат «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N212458, а також укладений 06 серпня 20225 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Інком-Фінанс» Договір про відступлення права вимоги №98/П/42/2008-840-1 - не містять іноземного елементу та не мають ознак валютної операції, яка потребує ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, оскільки розрахунки між сторонами проводились в національній валюті Україні -гривні. Крім того, ТОВ «Світ Фінансів» та «ТОВ «Інком - Фінанс» виступають фінансовими установами, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, та не повинні були мати ліцензію на здійснення валютних операцій за для того, щоб укласти між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів», а в подальшому між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Інком -Фінанс», оспорювані договори відступлення права вимоги, оскільки право вимоги за кредитним договором, яке переходить до нового кредитора за договором про відступлення права вимоги та/або договором факторингу, не є валютною операцією.

21.11.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив ПАТ «КБ «Надра» - в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питання безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що визначені Законом України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Надра» здійснюються Фондом безпосереднього до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «Надра» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідачем вказано, що право вимоги за кредитним договором від 06.03.2008 року №98/П/42/2008-840 та іпотечним договором від 06.03.2008, посвідченим посвідчений Хміль Т.В., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1617, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , було відступлена ТОВ «Світ Фінансів» у складі лоту GL3N212458. Інформація щодо відступлення прав вимоги розміщена у загальному доступі на веб-сайті PROZORRO.

Окрім того, у відзиві вказано, що права та інтереси позивача не можуть бути порушені укладанням між відповідачами договорів відступлення, адже вони не створюються для останнього обов`язку сплатити борг, до того ж, позивач не позбавлена права захищати свої права та інтереси в межах справ про стягнення заборгованості, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

27.11.2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» - Максименко Максима Олександровича надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві вказано, що позивачем не доведено обставин недійсності Договору GL3N212458 про відступлення права (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів», та Договору про відступлення права вимоги №98/П/42/2008-840-1 від 06 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Інком - Фінанс», на які позивач посилається як на підстави позову, то й відсутні підстави для визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 10 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №9, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів», та Договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого 06 серпня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 8287, укладеного між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Інком-Фінанс».

26.11.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» на позовну заяву про визнання недійсними Договорів відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договором про відступлення права вимоги за Договором іпотеки.

27.11.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив ПАТ «КБ «Надра» - в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на позовну заяву про визнання недійсними Договорів відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договором про відступлення права вимоги за Договором іпотеки.

01.12.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

02.12.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» на позовну заяву про визнання недійсними Договорів відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договором про відступлення права вимоги за Договором іпотеки.

12.12.2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» надійшли заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_2 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - 1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, про дату та час повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що 06.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 98/П/42/2008-840, відповідно до якого Стягувач надав Боржнику кредитні кошти. 06.03.2008 року у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Боржником укладений Договір іпотеки, посвідчений Хміль Т.В., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1617.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх обов`язків за кредитним договором, ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до нього та поручителя про стягнення боргу. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.02.2011 року у цивільній справі № 2-631/11 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволено, та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 251 430, 16 грн. та судові витрати у розмірі 1 952 грн., а всього 253 382, 16 грн. На виконання вищезазначеного Рішення видано Виконавчий лист.

Постановою Святошинського районного ВДВС ГТУЮ у м. Києві від. 08.04.2015 р. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 253 382, 16 грн.

Судом встановлено, що 09 січня 2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-11-05-000013-a від 09 грудня 2019 року, між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог № GL3N212458 (далі - Договір).

Також, 09 січня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» був укладений Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстрований в реєстрі за № 9 (надалі - Договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами).

Згідно п. 2.1. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно п. 2.2. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами за цим договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку 1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на у умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

З реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, який є додатком № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог № GL3N212458 від 09 січня 2020 року, вбачається, що до ТОВ «Світ Фінансів» перейшло право вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 310 728,88 грн. без ПДВ, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5. цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права -вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про відступлення прав вимоги за своїм змістом є договором відступлення прав вимоги, відповідно до якого застосовуються як положення ст.ст. 632, 655, 656 ЦК України, так і ст.ст. 512-519 ЦК України.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Таким чином, при укладенні Договору № № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, а також Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстрований в реєстрі за № 9, сторонами були дотримані всі загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, а також вимоги закону щодо виду договорів, визначені ст. 513 ЦК України.

Сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, дотримано встановлену законом форму для даного виду договорів, а також виконано всі умови для реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема Новим кредитором сплачено Первісному кредитору обумовлену у договорі суму грошових коштів за відступлення прав вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 08 січня 2020 року № 1384 про оплату за лот № № GL3N212458, натомість Первісним кредитором, внаслідок відступлення прав вимоги, передано Новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й матеріали кредитної справи за Кредитним договором №№ 98/П/42/2008-840 від 06.03.2008.

Вищезазначений протокол та договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги загальнодоступними міститься за посиланням: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-11-05-000013-a/.

Відповідно до публічного паспорту активу за кредитним договором: № 98/П/42/2008-840 наявна наступна заборгованість:

-загальний залишок заборгованості (без штрафів та пені) у розмірі 1 732 518,53 грн.;

-залишок по тіл кредиту у розмірі 754 674,85 грн.;

-залишок по відсоткам у розмірі 977 843,68 грн.;

-залишок по пеням і штрафам у розмірі 83 454, 93 грн.;

-залишок по комісіям у розмірі 0,00 грн.;

-залишок заборгованості у валюті кредиту 68 662,73 грн.;

-кількість днів прострочки 2706.

Враховуючи, що за кредитним договором перед банком була наявна заборгованість, відповідно даний актив містився у ліквідаційній масі банку і був виставлений на продаж.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 21 липня 2023 року у справі №2-631/11 замінено сторону стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника ТОВ «Світ Фінансів» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25 лютого 2011 року у справі №2-631/11.

Згідно з листом Верховного Суду України від 07 жовтня 2010 року "Про Узагальнюючу судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин", дострокове присудження до виконання судового зобов`язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку)

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання із прийняттям судового рішення, не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє його від відповідальності за порушення строків розрахунків

Позивач зазначає, що у Банку не було права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки вимоги не існувало, однак не надає жодного доказу про виконання кредитного зобов`язання.

Враховуючи, що у позивача перед банком була наявна заборгованість за кредитним договором відповідно даний актив містився у ліквідаційній масі банку і був виставлений на продаж.

Крім того, варто враховувати, що право недійсної вимоги (неіснуючого боргу) є предметом доказування та встановлення у справі за позовом нового кредитора до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17, від 19 жовтня 2022 року у справі №202/6230/20.

З аналізу вищевикладеного слідує, що сама по собі недійсність вимоги (неіснуючого боргу) не є самостійною підставою для визнання договорів відступлення права такої вимоги.

Оспорюваний договір про відступлення прав вимог укладений в належній формі, дієздатними та правоздатними сторонами, на підставі їх вільного волевиявлення та спрямований на реальне настання юридичних наслідків.

Таким чином, враховуючи, що під час укладення Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, сторони договору дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З аналізу вищезазначених положень, суб`єктом оспорювання договору може бути одна із сторін правочину.

Позивач не виступає стороною оспорюваного договору і не може бути заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України та ч. 5 ст. 216 ЦК України з огляду на наступне: 1. Права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені. 2. Інтереси заінтересованої особи можуть бути реалізовані, внаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Тобто, обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги має бути спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів безпосередньо позивача.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного Господарського Суду в постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 прийшла до наступних висновків: «... особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.»

Внаслідок укладення оспорюваного позивачем договору про відступлення права вимоги від 09.01.2020, відбулася звичайна заміна кредитора, при цьому це не спричинило ані зміну старих чи припинення існуючих, ані виникнення нових правовідносин між кредитором та позивачем. Між укладенням Договору про відступлення прав вимог та заборгованістю позивача перед кредитором немає причинно-наслідкового зв`язку, адже заборгованість за кредитним договором утворилася не у зв`язку з укладенням Договору про відступлення прав вимоги, а у зв`язку із укладання позивачем кредитного договору та кредитного договору 1 та договорами забезпечення до них.

Позивач не позбавлений права висувати проти вимог нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України. Як уже зазначалося вище, укладення відповідачами Договору відступлення прав вимоги не створює у нього обґрунтованих заперечень проти відповідної вимоги. (Позиція КГС у складі ВС у справі №924/1208/18 від 28.10.2020).

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована (зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 ЦК України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, можна прийти до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Суд прийшов до висновку, що відповідачами дотримано норми чинного законодавства при укладанні Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року.

Враховуючи вище викладене, а також те, що позивачем не доведено обставини недійсності Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, на які позивач посилається як на підстави позову, то й відсутні підстави для визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 10 січня 2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А за реєстровим № 9, Договору про відступлення права вимоги від 06.08.2025 р. № 98/ П/42/2008-840-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» та Договору відступлення права вимоги від 06.08.2025 р. за Договором іпотеки, посвідчений Швець Р.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 8287, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ фінансів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладені на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 29, 203, 215, 267, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 53, 76-82, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ліквідація ПАТ «КБ «НАДРА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» про визнання недійсними Договорів відступлення прав вимоги за Кредитним договором та Договорів про відступлення права вимоги за Договором іпотеки.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест судового рішення складений 21.05.2026 року.

Суддя