Ухвала суду № 138002844, 24.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34118/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62024000000000969 від 31.10.2024, на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із забороною відчуження, розпорядження та користування, а саме:

- мопед «YAMAHA JOG», 1989 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

Метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, так як особа, яка ним володіє може здійснити відчуження, продаж, дарування, міну.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-1, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1, ч 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 246 КК України.

В ході досудового розслідування, 18.06.2026 у кримінальному провадженні повідомлено про підозру наступним особам: ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_12 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , відповідно до рішення № 1 від 25.08.2022, є власником та виконує обов`язки директора ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847).

Так, відповідно до договору оренди землі від 03.06.2005 Полтавська районна державна адміністрація надала ПП «Саліс» (ЄДРПОУ 33190847) у строкове платне користування земельну ділянку за межами населених пунктів площею 48,1 га, у тому числі ліс площею 48,1 га терміном на 50 років для ведення лісового господарства, переважаючий тип лісу - вільха чорна.

Відповідно до установчих документів, видами діяльності ПП «САЛІС» зазначено: лісозаготівлі (02.20), вирощування інших багаторічних культур (01.29), лісопильне та стругальне виробництво (16.10), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73) та інші.

Так, у власника та фактичного керівника ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847) ОСОБА_6 за невстановлених обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.09.2022, виник злочинний умисел, направлений на легалізацію незаконно зрубаної лісопродукції на території України, шляхом внесення недостовірних даних до Єдиної державної системи електронного обліку деревини (далі - ЄОД) і видання фіктивних товарно-транспортних накладних на деревину з метою створення враження законності походження деревини для легалізації лісопродукції, одержаної злочинним шляхом, та подальшого її незаконного експорту.

Встановлено, що директор ПП «САЛІС» ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно розуміючи, що приватне підприємство «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847) поряд із законною господарською діяльністю буде використовуватись з метою внесення недостовірної інформації до Єдиної державної системи електронного обліку деревини для легалізації та введення в законний господарський обіг незаконно зрубаної деревини на території України, перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений досудовим розслідування час, однак, не пізніше 06.09.2022, використовуючи наявні в нього можливості, розробив злочинний план реалізації лісоматеріалів породи дуб, які перебувають у розпорядженні невстановлених осіб та на які відсутні підтверджуючі документи про їх походження та придбання, усвідомлюючи неможливість здійснення реалізації вказаного товару в законний спосіб.

Визначившись із напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника групи, ОСОБА_6 підшукав ряд осіб, які увійдуть до її складу, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та інших невстановлених на даний час осіб.

З метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_6 , будучи керівником організованої групи, згідно заздалегідь розробленого злочинного плану, усвідомлюючи, що в такий спосіб організовує та безпосередньо вносить завідомо недостовірні відомості щодо походження деревини, формує та використовує фіктивні ТТН-ліс, незаконно використовує обліковий запис ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847), його електронні ключі доступу, чим порушує порядок роботи Єдиної державної системи електронного обліку деревини, що призвело до спотворення інформації, яка має юридичне значення, та підриву довіри до державних електронних реєстрів і системи обліку, що охороняється законом, а також будучи достовірно обізнаним, що у такий спосіб створює умови для незаконного обігу деревини, її легалізації та подальшого отримання неправомірної вигоди, у період з 06.09.2022 по 24.09.2025, спільно із ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та іншими, невстановленими досудовим розслідуванням особами, забезпечили внесення самостійно даних до Єдиної державної системи електронного обліку деревини про реалізацію лісопродукції, щодо якої фактичні обставини свідчать про її одержання злочинним шляхом, а також надали невстановленим в ході досудового розслідування особам кишенькові персональні комп`ютери, закріплені за ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847), повідомивши логін та пароль для входу до Єдиної державної системи електронного обліку деревини.

На виконання задуманого, ОСОБА_6 , діючи єдиним умислом, направленим на несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційної системи Єдиної державної системи електронного обліку деревини, самостійно, а також координуючи дії ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та інших, невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яким надав кишенькові персональні комп`ютери, закріплені за ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847), повідомивши логін та пароль для входу в особистий кабінет « ОСОБА_6 », у період з 06.09.2022 по 24.09.2025 здійснили оформлення документів реалізації ТТН-ліс, відобразивши у вказаних документах недостовірну інформацію щодо наявності господарських операцій між ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847) та іншими суб`єктами підприємницької діяльності про реалізацію лісопродукції породи дуб та внесли до Єдиної державної системи електронного обліку деревини інформацію про реалізацію лісоматеріалів ПП «САЛІС», деревини породи дуб в обсязі 14839,714 м.куб. на загальну суму 147 407 012, 42 грн. та відповідно введено в законний обіг деревину невідомого походження щодо якої відсутні документи про її походження.

Крім того, ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, організував вчинення контрабанди лісоматеріалів, в тому числі забезпечив надання членами організованої групи засобів вчинення злочину (офіційних документів) та усунення перешкод (штучне підтвердження законності походження деревини), на суму що у тридцять шість і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення і відповідно до Примітки до ст. 201-1 КК України є особливо великим розміром.

18.06.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 615 КПК України.

18.06.2026 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 КК України.

Встановлено, що санкція за злочин передбачений ч. 3 ст. 209 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у приватній власності ОСОБА_5 , перебуває наступне майно:

- мопед «YAMAHA JOG», 1989 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

З метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 .

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.

Слідча ОСОБА_3 направила на адресу суду заяву про розгляд клопотання за її відсутності, клопотання підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов`язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_5 як виду покарання в рамках кримінального провадження існує необхідність накладення арешту на вказані об`єкти рухомого майна.

Так, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у даному кримінальному провадженні 18.06.2026 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 КК України.

Санкція за злочин передбачений ч. 3 ст. 209 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у приватній власності ОСОБА_5 , перебуває наступне майно:

- мопед «YAMAHA JOG», 1989 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи слідчого про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення вказаного майна є цілком обґрунтованими.

Викладене в клопотанні слідчого переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_5 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, встановивши заборону власнику його відчуження.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024, на майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- мопед «YAMAHA JOG», 1989 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, шляхом встановлення заборони власнику його відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1