Ухвала суду № 138002529, 03.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/9898/26

Провадження № 6/947/688/26

УХВАЛА

03.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника стягувача Акціонерного товариства «Акцент-Банк», за участі боржника ОСОБА_1 , про виправлення помилки у виконавчому листі №947/9898/26, виданому 19.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси, на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.04.2026 року по цивільній справі №947/9898/26, в частині відшкодування витрат зі сплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року до Київського районного суду міста Одеси в електронній формі надійшла заява від представника стягувача Акціонерного товариства «Акцент-Банк», за участі боржника ОСОБА_1 , про виправлення помилки у виконавчому листі №947/9898/26, виданому 19.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси, на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.04.2026 року по цивільній справі №947/9898/26, в частині відшкодування витрат зі сплати судового збору, в якій представник стягувача, з урахуванням заяви в новій редакції від 24.06.2026 року за вх. №54573, просить суд виправити помилку у зазначеному виконавчому листі шляхом вірного зазначення дати ухвалення рішення суду та дати набрання ним законної сили.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому 23.06.2026 року.

24.06.2026 року до суду від представника стягувача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» надійшла заява про виправлення помилки у виконавчому листі в новій редакції, з вищевикладеними вимогами.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25.06.2026 року вказану заяву прийнято та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі (стягувача і боржника).

У судове засідання призначене на 03.07.2026 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 3 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Приймаючи неявку сторін по справі до судового засідання без поважних причин, у відповідності до приписів ст. 432 ЦПК України, судом було ухвалено провести розгляд даної заяви в судовому засіданні за відсутності сторін по справі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши вказану заяву, додані до неї документи та матеріали цивільної справи №947/9898/26, суд вважає заявою підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/9898/26 за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

За наслідком розгляду вказаної справи, 30.04.2026 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.03.2024 року, станом на 03.03.2026 року, у загальному розмірі 72828 (сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок, з яких: 37875 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 17 (сімнадцять) копійок заборгованість за тілом кредиту; 33803 (тридцять три тисячі вісімсот три) гривні 41 (сорок одна) копійка заборгованість за відсотками; 1150 (одна тисяча сто п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок - пеня. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2662 гривні 40 копійок.

Вказане заочне рішення суду сторонами не оскаржувалось та у відповідності до довідки №1512/62945078 від 23.06.2026 року набрало законної сили 02.06.2026 року.

За наслідком чого, на підставі заяви стягувача, 19.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси з метою примусового виконання вказаного рішення суду було видано стягувачеві виконавчі листи №947/9898/26 відносно боржника ОСОБА_1 , у тому числі виконавчий лист про стягнення з останньої на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2662 гривні 40 копійок.

Оглянувши надану стягувачем копію виданого цього виконавчого листа №947/9898/26, судом встановлено, що останній містить зазначення про дату ухвалення судового рішення, згідно з яким видано цей виконавчий документ, як: «13.04.2026 року» та дату набрання цим рішенням суду законної сили: «02.05.2026 року».

Однак, як вбачається встановленим, зазначений виконавчий лист було видано судом на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси ухваленого 30.04.2026 року, за наслідком розгляду цивільної справи №947/9898/26, яке набрало законної сили 02.06.2026 року.

За наслідком чого, судом встановлено, що у виданому 19.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси виконавчому листі №947/9898/26, відносно боржника ОСОБА_1 , про стягнення з останньої на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 2662 гривні 40 копійок, допущені помилки під час його виготовлення, які полягають у невірно зазначеній даті ухвалення рішення суду та даті набрання рішенням суду законної сили, а їх допущення носить технічний характер під час виготовлення виконавчого листа.

Отже, факт допущення у зазначеному виконавчому листі вказаних помилок є підтвердженим належними доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

У зв`язку з чим, за наслідком встановлення допущення у вищезазначеному виконавчому листі помилок, у відповідності до положень ч.1 ст. 432 ЦПК України, наявні правові підстави для їх виправлення.

Судом також враховується, що відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України врегульовано, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч.3 ст. 431 ЦПК України).

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються у тому числі:

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо зокрема виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону.

За наслідком чого, суд зазначає, що встановлені допущені у виконавчому листі №947/9898/26, виданому 19.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, помилки з невірно зазначеної дати ухвалення рішення суду та дати набрання ним законної сили, свідчить про невідповідність цим виконавчим листом вимог передбачених до виконавчого документа регламентованих ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для повернення відповідного виконавчого листа стягувачеві.

У зв`язку з чим, суд доходить до висновку, що допущені у зазначеному виконавчому листі помилки свідчать про наявність підстав, що ускладнюють його належне виконання та належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає до обов`язкового виконання.

В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч.2 ст. 18 ЦПК України).

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

"Право на суд" проголошене статтею 6 Конвенції, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. (п.п. 66, 74 рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі» за заявою № 22774/93 від 28.07.1999; п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» за заявою № 60750/00 від 20.07.2004; п. 42 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» за заявою № 67534/01 від 27.07.2004).

У справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 ЄСПЛ визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Приймаючи вищевикладене в цілому, оскільки судом встановлено допущення помилок у виконавчому листі під час його виготовлення, що полягають у невірно зазначеній даті ухвалення рішення суду та даті набрання ним законної сили, наявність яких ускладнює належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, суд вважає наявними підстави для виправлення відповідних помилок, що є необхідним для забезпечення ефективного виконання судового рішення та реалізації права сторін на судовий захист.

За наслідком вищевикладеного, суд доходить до висновку про обґрунтованість даної заяви та наявності підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 18, 260, 261, 269, 352-354, 431, 432 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника стягувача Акціонерного товариства «Акцент-Банк», за участі боржника ОСОБА_1 , про виправлення помилки у виконавчому листі №947/9898/26, виданому 19.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси, на виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.04.2026 року по цивільній справі №947/9898/26, в частині відшкодування витрат зі сплати судового збору задовольнити.

Виправити помилки у виконавчому листі №947/9898/26, виданому 19.06.2026 року Київським районним судом міста Одеси стягувачеві Акціонерному товариству «Акцент-Банк, відносно боржника ОСОБА_1 , про стягнення з останньої на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2662 гривні 40 копійок, шляхом вірного зазначення:

- дати ухвалення рішення суду, згідно з яким видано виконавчий документ, як «30.04.2026», замість помилково зазначеного «13.04.2026»;

- дату набрання рішенням законної сили, як «02.06.2026», замість помилково зазначеного «02.05.2026».

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Л. В. Калініченко