Рішення № 138001707, 07.07.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/498/26

Єдиний унікальний №751/731/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2026 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Фастовець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі -ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року у розмірі 25 972,80 грн. В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що 23 березня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1961462, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало останній у власність грошові кошти (позику) в розмірі 8 400 грн строком на 30 днів, тобто до 22 квітня 2021 року на умовах повернення, платності та строковості. Зазначений договір було підписано електронним підписом позичальника, який було відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) v85313. Відповідачка зобов`язалася в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути позику. 11 серпня 2021 року було укладено договір факторингу № 11-08/2021, відповідно до якого ТОВ " МАНІФОЮ " відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року. 23 травня 2024 року було укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ " Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року. Але ОСОБА_1 порушила умови вказаного вище договору, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість у сумі 25 972,80 грн,з яких: 8 400 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 17 572,80 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами. З метою захисту своїх прав ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, в якій просило стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді Новозаводського районного міста Чернігова від 26 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпередано на розгляд до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області за підсудністю (а.с. 87); ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпередано на розгляд до Ічнянського районного суду Чернігівської області за підсудністю (а.с. 95); ухвалою судді від 07 травня 2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (а.с. 104).

Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але який письмово просив розглянути справу за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, яка згідно поштового повідомлення відсутня за вказаною адресою, а тому вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час, та місце судового засідання, яка заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів, тобто про заочний розгляд справи, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 23 березня 2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1961462, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало останній у власність грошові кошти (позику) в розмірі 8 400 грн строком на 30 днів, тобто до 22 квітня 2021 року на умовах повернення, платності та строковості (а.с. 23-26, 38, 58).

Зазначений договір було підписано електронним підписом позичальника, який було відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) v85313.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав та надав ОСОБА_1 позику в розмірі 8 400 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 06.11.2024 року, відповідно до якого 23.03.2021 року о 19:43:04 год було успішно перераховано грошові кошти відповідачці у розмірі 8 400 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 83990590,призначення платежу: зарахування 8 400 грн маска картки НОМЕР_1 (а.с. 63).

Згідно з розрахунку заборгованості та відомостей про щоденні нарахування наданого первісним кредитором за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року, у ОСОБА_1 виникла заборгованість загальному розмірі 25 972,80 грн,з яких: 8 400 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 17 572,80 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами(а.с. 66-67, 68).

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що кредитор виконав всі умови договору належним чином, а відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе договорами зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаних договорів.

11 серпня 2021 року було укладено договір факторингу № 11-08/2021, відповідно до якого ТОВ " МАНІФОЮ " відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року (а.с. 7-9, 10, 11).

Відповідно до Витягу реєстру боржників до договору факторингу № 11-08/2021 від 11 серпня 2021 року, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року в сумі 25 972,80 грн,з яких: 8 400 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 17 572,80 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 12-14).

23 травня 2024 року було укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ " Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року (а.с. 15-19, 20, 21, 22, 27).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 23/05/24, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС " набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором № 1961462 від 23 березня 2021 року в сумі 25 972,80 грн,з яких: 8 400 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 17 572,80 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 28-30, 31).

Отже, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав у відповідності до ст. 514 ЦУК України.

Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином, кредитодавець взяті на себе зобов`язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачці у вигляді кредитних коштів. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст.1079 ЦКУкраїни сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Таким чином, судом встановлено факт отримання відповідачкою грошових коштів в кредит підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а наявність заборгованості - розрахунками, наданими позивачем.

Враховуючи вказане вище, суд прийшов висновку, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором позики належним чином не виконала, а тому суд приходить переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з останньої на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 25 972,80 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» при подачі позову до суду через систему «Електронний суд» було сплачено суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією № 0601540052 від 21 січня 2026 року (а.с. 71).

Також представником позивача ставиться питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року (а.с. 40-42), прайс-лист послуг (а.с. 44-45), заявку на надання юридичної допомоги № 227 від 01 грудня 2025 року (а.с. 46), витяг з акту № 25 на надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року (а.с. 47).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд встановив, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Такими чином, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності, співмірності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 5 000,00 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статями 512, 514, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 625, 629, 634, 638, 1050, 1054, 1078, 1079, 1080, 1081, 1082 ЦК України, статями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором позики № 1961462 від 23 березня 2021 року у розмірі 25 972 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) гривні 80 коп, з яких: 8 400 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 17 572,80 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп на правничу допомогу.

Копію заочного рішення направити відповідачці в порядку, передбаченомустаттею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Ічнянським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місце розташування: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Головуючий суддя В. М. Овчарик