Рішення № 138001449, 07.07.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1463/26

2/583/957/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сарана Артур Олександрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

25.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через свого представника Сарану А.О. звернулося до суду з позовом до відповідача, згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025 у розмірі 61677,28 грн, з яких: тіло кредиту 20000,00 грн; проценти 30140,00 грн, комісія (пов`язана з наданням кредиту) 1537,28 грн, неустойка 10000,00 грн, а також просить стягнути понесені позивачем судові витрати.

Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 11.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 18000,00 грн строком на 183 дні, який зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені договором платежі. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту, що дорівнює 3600,00 грн. Неустойка: 180,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Крім того, 03.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініативою позичальника збільшити суму кредиту до 20000,00 грн, у зв`язку з чим кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й Транш у розмірі 2000,00 грн строком на 130 днів зі сплатою позичальником комісії за обслуговування кредиту. Сторони домовились внести зміни в договір та з дати укладення даного додаткового договору викласти норми, які встановлюють строк, на який надається Кредит за Договором, та дату повернення (виплати) кредиту, в наступній редакції: Строк, на який надається Кредит 183 дні з дати його надання, строк починає обраховуватись в перший день надання 1- го Траншу. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.12.2025. Сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного додаткового договору викласти пункт, який встановлює розмір та порядок нарахування неустойки, в наступній редакції: «Неустойка: 200,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання». Однак відповідач свої зобов`язання за основним та додатковим договорами належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на дату подачі позовної заяви становить 61677,28 грн, що і стало підставою для звернення до суду.

31.03.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області Савєльєвої А.І. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.

01.05.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кутового Я.А. до суду надійшло клопотання про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження. Зазначив, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин, а також надання відповідачу можливості повною мірою використати всі процесуальні інструменти для свого захисту. Справа має особливе значення для відповідача, а заявлена стороною позивача сума до стягнення є значною для бюджету відповідача та обтяжливою для його родини.

12.05.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кутового Я.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, однак представник відповідача надає власний розрахунок заборгованості, враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати по кредиту, а також відсутність правових підстав для нарахування неустойки. Зокрема, повідомляє, що відповідач ОСОБА_1 дійсно 11.06.2025 отримав у кредит у розмірі 18000,00 грн потім 03.08.2025 отримав додаткові кредитні кошти в розмірі 2000,00 грн. Разом з тим, 11.07.2025 відповідач здійснив часткову оплату (погашення) отриманого кредиту в розмірі 7862,72 грн. Вважає, що сума повернутих грошових коштів у розмірі 7862,72 грн повинна складатися з відсотків за користування кредитом та тіла самого кредиту. При цьому, відсотки за користування кредитом станом на 11.07.2025 складали 5400,00 грн, а різниця в розмірі 2462,72 грн (7862,72 грн 5400,00 грн) мала бути зарахована на погашення тіла кредиту. Отже, справжня заборгованість за тілом кредиту повинна становити не 20000,00 грн, як вказує позивач у змісті позовної заяви, а 17537,28 грн (20000,00 грн 2462,72 грн). Щодо заборгованості за процентами в розмірі 30140,00 грн та за комісією в розмірі 1537,28 грн не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення зазначених сум. Разом з тим, заперечує проти стягнення неустойки в розмірі 30000,00 грн. Таким чином, представник відповідача Кутовий Я.А. вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025 у розмірі 49214,28 грн, з яких: тіло кредиту 17537,28 грн; проценти 30140,00 грн, комісія за надання кредиту 1537,28 грн. В іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2026 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кутового Я.А. та постановлено здійснити перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

20.05.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наголошує на законності нарахувань відсотків, комісії та неустойки та відповідності таких нарахувань умовам укладеного договору. Також представник відповідача зазначає, що позивачем при формуванні довідки про заборгованість та суми позовних вимог враховано часткову оплату ОСОБА_1 за кредитом.

08.06.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кутового Я.А. надійшло клопотання про витребування доказів, згідно з яким просить: витребувати з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) відомості про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833 ліцензій на надання коштів у позику; витребувати у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» оригінал укладеного ним договору, оригінал заявки на отримання кредиту, деталізованийрозрахунок нарахованих відсотків за кредитом, неустойки та доказів добровільної оплати (погашення) кредиту; витребувати у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виписку з його банківських рахунків за 08.07.2025.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області 09.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом учасників справи.

15.06.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова К.О. надійшло клопотання про доручення доказів, згідно з яким з огляду на значний обсяг даних розрахунку спірної суми заборгованості, представник позивача вважає за доцільне виокремити його в окремий документ додаток до позовної заяви у вигляді картки субконто, який просить долучити до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, просив розглянути справу без його участі,

Відповідач та його представник про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову

Судом встановлено, що 11.06.2025 ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора Е651 підписав Заявку кредитного договору № 11.06.2025-100000851, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), а також додаток до Анкети позичальника.

Підписавши вказані складові, ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 11.06.2025-100000851 з наступними умовами.

Відповідно до розділу 2 Пропозиції електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п. 2.1). Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п. 2.2).

Згідно з п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п. 3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Відповідно до п. 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49ХХ-ХХХХ-4048.

Відповідно до п.п. 1-4 заявки, позичальнику надається кредит у розмірі 18000,00 грн строком на 183 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 10.12.2025.

Пунктом 5 заявки передбачено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту /строку договору не передбачена.

Згідно з п. 6 заявки, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 7 заявки комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 3600,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Пунктом 12 заявки передбачено графік платежів.

Відповідно до п. 15 заявки, неустойка 180,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів за вищевказаним договором у сумі 18000,00 грн підтверджується повідомленням ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (платіжної системи, яка офіційно здійснює діяльність із надання платіжних послуг) від 19.03.2026 № 1-1903, згідно з яким 11.06.2025 о 11:58 год. на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 18000,00 грн, номер транзакції в системі іРау.ua: 769456371, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 11.06.2025-100000851.

03.08.2025 ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором К785 пропозицію про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025 та відповідь кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії). Сторони домовились про те, що сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 20000,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші).

Пунктом 1.2. додаткового договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 2000,00 грн; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) 03.08.2025. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-4048. Днем надання кредиту (2-го траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: 4149-49XX-XXXX-4048. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й Транш) 130 днів з дати його надання.

Відповідно до п. 1.3 додаткового договору сторони домовились, що позичальник відповідно до даного додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини суми кредиту) 20% від суми 2-го Траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 400,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно з Графіком платежів.

Згідно з п. 1.5 додаткового договору, у зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного додаткового договору становлять: 0.8% (денна процентна ставка) = (20822,44/20000)/130х100%. При цьому РРПС 23046,99%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 40822,44%, загальні витрати за споживчим кредитом 20822,44 грн.

Відповідно до 1.7 додаткового договору, сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного додаткового договору викласти пункт договору, який встановлює розмір та порядок нарахування неустойки, в наступній редакції: Неустойка: 200,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 додаткових кредитних коштів за вищевказаним додатковим договором у сумі 2000,00 грн підтверджується повідомленням ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (платіжної системи, яка офіційно здійснює діяльність із надання платіжних послуг) від 19.03.2026 № 1-1903, згідно з яким 03.08.2025 о 09:49 год. на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 2000,00 грн, номер транзакції в системі іРау.ua: 821715201, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.06.2025-100000851.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З наведеного вбачається, що кредитний договір № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025 та додатковий договір до нього від 03.08.2025 укладено з ОСОБА_1 у спосіб подання згоди відповідача на надання йому відповідних сум грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

Факт перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 20000,00 грн на банківську картку, вказану відповідачем, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками платіжної установи ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», карткою субконто, що містить дані бухгалтерського обліку кредитного договору № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025, та визнається самим відповідачем.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та додаткового договору, та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 20000,00 грн.

Відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту належним чином виконані не були.

Згідно з наданими позивачем довідкою-розрахунком та карткою субконто, що містить дані бухгалтерського обліку кредитного договору № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором карткою субконто, що містить дані бухгалтерського обліку кредитного договору № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025, враховуючи часткову оплату по кредиту, здійснену 11.07.2025 у розмірі 7862,72 грн, становить 61677,28 грн, з яких: тіло кредиту 20000,00 грн; проценти 30140,00 грн, комісія (пов`язана з наданням кредиту) 1537,28 грн, неустойка 10000,00 грн.

Разом з цим, зі змісту заперечень представника відповідача вбачається, що представник відповідача лише частково визнає позовні вимоги, не погоджуючись із нарахуванням неустойки та з розподіленням здійсненого відповідачем платежу 11.07.2025 у розмірі 7862,72 грн, а саме не зарахуванням частини цього платежу в тіло кредиту.

Процесуальним обов`язком суду є належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (див. постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 у справі № 369/7147/15-ц).

Договірні правовідносини, що виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг регулюються Законом України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверенням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Вирішуючи питання щодо законності нарахування позивачем неустойки в розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» щодо нарахування штрафних санкцій, позивач має право на стягнення пені за кредитним договором №28.04.2025-100001285 від 28.04.2025, укладеним з відповідачем, виходячи з такого.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 10000,00 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025 за надання кредиту встановлено комісію у розмірі 20 % від суми кредиту, при цьому з розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що 11.06.2025 позивачем було нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 3600,00 грн, 03.08.2025 позивачем було нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 400,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність законних підстав для нарахування комісії за надання кредиту за кредитним договором № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025, суд дійшов висновку про відсутність таких підстав з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 20% було визначено як плату за надання кредиту. Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 20 % є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином, підстави для нарахування відповідачу комісії в розмірі 4000,00 грн відсутні.

Наведені висновки суду про відсутність підстав для стягнення комісії за надання кредиту за договорами, укладеними позичальниками з ТОВ «Споживчий центр» узгоджується з правовими висновками та розрахунками, викладеними в постановах Сумського апеляційного суду в аналогічних справах, зокрема: у постанові Сумського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у справі № 576/2675/25 (провадження № 22-ц/816/1669/26); у постанові Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у справі № 579/2368/25 (провадження № 22-ц/816/1943/26); у постанові Сумського апеляційного суду від 19 червня 2026 року у справі № 584/47/26 (провадження № 22-ц/816/2187/26).

Виходячи з вищевикладеного, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1537,28 грн задоволенню не підлягає. Крім того, суд звертає увагу на те, що 10.07.2025 відповідачем ОСОБА_1 здійснено оплату по кредиту в розмірі 7862,72 грн, частина якої (2462,72 грн) зарахована позивачем на погашення комісії за надання кредиту, умови про нарахування якої визнано судом недійсними.

Вирішуючи питання щодо остаточного розміру заборгованості заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, що міститься в картці субконто, вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися в межах передбаченого договором строку кредитування (за період з 11.06.2025 по 10.12.2025 (183 календарних дні)) та за процентною ставкою 1% в день від тіла кредиту, визначеною сторонами в договорі та допустимою законом.

При цьому, за період з 11.06.2025 по 10.07.2025 (30 календарних днів) відсотки нараховувалися за процентною ставкою 1% в день при тілі кредиту 18000,00 грн. Таким чином, за період з 11.06.2025 по 10.07.2025 позивачем правомірно нараховано відсотки в розмірі 5400,00 грн (18000,00 грн х 1% х 30 днів).

10.07.2025 відповідачем здійснено платіж у розмірі 7862,72 грн, частина якого зарахована позивачем на повне погашення відсотків у розмірі 5400,00 грн, а решта на погашення комісії в розмірі 2462,72 грн. Разом з тим, враховуючи, що умови договору, які передбачають нарахування комісії за надання кредиту, визнано судом недійсними, сплачені відповідачем грошові кошти в розмірі 2462,72 грн необхідно зарахувати не в погашення комісії, а в погашення тіла кредиту. У зв`язку з наведеним станом на 10.07.2025 тіло кредиту має становити 15537,28 грн (18000,00 грн 2462,72 грн).

За період з 11.07.2025 по 02.08.2025 (23 календарних дні) відсотки мали нараховуватися за процентною ставкою 1% в день при тілі кредиту 15537,28 грн. Таким чином, за період з 11.07.2025 по 02.08.2025 загальний розмір відсотків має становити 3573,57 грн (15537,28 грн х 1% х 23 дні). Зазначені відсотки залишилися непогашеними відповідачем.

03.08.2025 відповідач отримав додаткові кошти за кредитним договором у розмірі 2000,00 грн. Тіло кредиту після отримання відповідачем грошових коштів має становити 17537,28 грн (15537,28 грн + 2000,00 грн). Таким чином, за період з 03.08.2025 по 10.12.2025 (130 календарних днів) загальний розмір відсотків має становити 22798,46 грн (17537,28 грн х 1% х 130 днів). Зазначені відсотки залишилися непогашеними відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості за відсоткамиза користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 26372,03 грн (3573,57 грн (за період з 03.08.2025 по 10.12.2025 за процентною ставкою 1% в день при тілі кредиту 17537,28 грн) + 22798,46 грн (за період з 11.07.2025 по 02.08.2025 за процентною ставкою 1% в день при тілі кредиту 17537,28 грн).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).

Також Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 11.06.2025-100000851 від 11.06.2025 у загальному розмірі 43909,31 грн, з яких: 17537,28 грн заборгованість по тілу кредиту; 26372,03 грн заборгованість по відсотках.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Таким чином, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог (71,19%), на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судового збору 1895,36 грн (2662,40 грн х 71,19%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247,258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сарана Артур Олександрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100000851 від 11 червня 2025 року в розмірі 43909,31 грн (сорок три тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 31 копійка).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1895,36 грн (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять гривень 36 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.І.Савєльєва