Рішення № 138001136, 17.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36833/25-ц

пр. 2-4807/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С.В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

представника позивача Лісконог Г.М.,

представника відповідача Ковтуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Національної поліції України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у вимогах якого просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 2 238 318,43 грн., моральну шкоду в розмірі 300 000 грн., додаткові витрати, пов`язані з відсутністю доступу до транспортного засобу в розмірі 97 500 грн., стягнути судовий збір у розмірі 15 140 грн.

Позовні вимог обґрунтовувались тим, що 24.12.2021 у межах кримінального провадження № 42020000000000360, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва, працівниками поліції вилучено належний позивачу автомобіль «MERCEDES-BENZ GLC 200D», державний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Незважаючи на договір №705 від 01.10.2018 з ТОВ «ТАЙМ ЛОГІСТИК» про зберігання вилучених речових доказів, транспортний засіб був незаконно переданий працівниками ГСУ НП України на зберігання ФОП « ОСОБА_2 ». Позивач зазначає, що автомобіль зберігався на непридатній стоянці у смт. Гостомель, що не відповідає вимогам до спеціалізованих майданчиків, визначених постановою КМУ №1104. У результаті неналежного зберігання транспортний засіб було пошкоджено. За висновком експерта розмір матеріальної шкоди становить 1 761 892,32 грн. А відтак, враховуючи, що транспортний засіб не мав зберігатись на стоянці в смт. Гостомель, а повинен перебувати на спеціально призначених майданчиках для зберігання затриманих авто, діями правоохоронного органу завдано матеріальної та моральної шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу.

Представник відповідача Національної поліції України подала відзив на позов, в якому вказує, що відсутні будь-які докази, які підтверджували право власності останньої на вказаний транспортний засіб, а саме автомобіль «MERCEDES-BENZ GLC 200D» VIN: НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Враховуючи предмет даного спору першочергово позивач повинен довести, що він є власником майна, якому завдано шкоди.

Крім того, вказує представник, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки за фактом пошкодження автомобіля ГСУ НП України 27.04.2022 розпочато кримінальне провадження № 12022000000000332, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. 14.03.2024 органом досудового розслідування визначено слідчий відділ Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області. Враховуючи, що підстави та предмет даного позову на яких базується завдана шкода, фактично є предметом розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, а відтак належним способом захисту буде звернення із заявою про визнання позивача потерпілою та подання відповідного цивільного позову у кримінальному провадженні.

Крім того, представник Національної поліції України у відзиві вказує на те, що жодним судовим рішенням незаконності дій чи бездіяльності Національної поліції України або її посадових (службових) осіб під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не встановлено, а отже і підстави для відшкодування такої шкоди відсутні.

Арешт на майно позивача було накладено на законних підставах, а саме на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва, та у подальшому вказане майно враховуючи, те що це транспортний засіб і його зберігання при матеріалах кримінального провадження було не можливо - було поміщене на спеціальний майданчик, на підставі вищевказаного договору та акту - незаконність дій службових осіб органу досудового розслідування за таких обставин виключена.

Щодо стягнення моральної шкоди, представник відповідача вказує у відзиві, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінального провадження відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, то саме лише проведення таких заходів не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди за відсутності обвинувального вироку суду чи іншого рішення суду, в якому встановлено факт незаконності відповідних обшуку, виїмки чи інших процесуальних дій.

Представник позивача ОСОБА_3 подав відповідь на відзив, заперечує щодо висновків відповідача та зазначає, що продаж пошкодженого майна не змінює права попереднього власника майна вимагати компенсації збитків. Вказує, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, шляхом подання позовної заяви про відшкодування шкоди, в порядку цивільного процесу, що визначено вимогами ст. 16 ЦК України.

Крім того, зазначає, що стоянка, на яку було поміщено автомобіль, розташована за адресою, де офіційно не існує жодного спеціального державного майданчика для зберігання тимчасово вилученого чи арештованого майна. У таких умовах зберігання суперечить вимогам чинного законодавства, а отже, речовий доказ взагалі за будь-яких обставин не міг бути поміщений у с. Гостомель, що безпосередньо призвело до його фактичного знищення, а експертиза не встановила жодних «бойових» ушкоджень.

Представник Національної поліції України Ковтун І.В. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказала, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність права на звернення до суду з даним позовом, не будучи власником транспортного засобу за пошкодження якого остання просить суд стягнути матеріальну та моральну шкоду, також недоведеним лишається факт заподіяння шкоди саме відповідачем, враховуючи наявність кримінального провадження, досудове розслідування у якому триває, тобто, не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких остання звернулася до суду.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України подала письмові пояснення, в яких зазначено, що не існує жодного судового рішення, яким би дії відповідача або його посадових осіб були визнані незаконними. Крім того, майнова шкода, у разі наявності у особи права на її відшкодування, враховуючи статті 1166 та 1172 ЦК України, лише за наявності відповідного документу про визнання дій винної особи протиправними має відшкодовуватись саме органом, яким її завдано, а не за рахунок коштів Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи, просила розглянути позовну заяву за відсутності представника Державної казначейської служби України.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000000360 від 28.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

24.12.2021 в даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/66117/21-к від 13.12.2021, проведено обшук автомобіля «MERCEDES-BENZ GLC 200D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , (VIN: НОМЕР_2 ), за результатами якого вилучено транспортний засіб.

В подальшому 24.12.2021, зазначений транспортний засіб був поміщений на майданчик за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Свято-Петрівська, 215, та відповідно до акту прийому передачі ввірений його керівнику ОСОБА_4 .

Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.12.2021 (у справі № 757/68611/21) та 13.01.2022 (у справі № 757/334/22-к) на транспортний засіб «MERCEDES-BENZ GLC 200D» д.н.з. НОМЕР_1 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Постановою від 25.04.2022 подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000000360 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.

За фактом пошкодження вказаного автомобіля Головним слідчим управлінням Національної поліції України 27.04.2022 розпочато кримінальне провадження № 12022000000000332 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 (Умисне знищення або пошкодження майна) Кримінального кодексу України.

02.05.2022 у кримінальному провадженні № 12022000000000332 транспортний засіб «MERCEDES-BENZ GLC 200D» д.н.з. НОМЕР_1 , вилучено з майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів, який надає послуги ГУНП в Київській області, за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Свято - Петрівська, 215 та переміщено до майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-б.

21.07.2022 ухвалою Вищого антикорупційного суду у справі №991/2326/22 арешт транспортного засобу «MERCEDES-BENZ GLC 200D» д.н.з. НОМЕР_1 скасовано.

03.08.2023 постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора підслідність у кримінальному провадженні № 42020000000000360 визначено за Головним слідчим управлінням Національної поліції України.

02.02.2024 обвинувальних акт у кримінальному провадженні № 42020000000000360, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України скеровано до суду.

26.01.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/58941/23-к у кримінальному провадженні № 12021100060001682 накладено арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ GLC 200D» VIN: НОМЕР_2 із забороною користування, розпорядження та відчуження.

10.01.2024 у порядку статті 218 КПК України у кримінальному провадженні № 12022000000000332 визначено органом досудового розслідування слідче управління Головного управління Національної поліції в Київській області.

У подальшому, 14.03.2024 у порядку статті 218 КПК України у кримінальному провадженні № 12022000000000332 органом досудового розслідування визначено слідчий відділ Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Зважаючи на вищенаведені положення закону, варто зазначити щодо посилань відповідача на відсутності права звернення до суду із даним позовом, оскільки позивач не є власником транспортного засобу, то такі доводи є необґрунтовані з огляду на те, що на момент завдання позивачу ОСОБА_1 шкоди, а саме в 2022 році, транспортний засіб «MERCEDES-BENZ GLC 200D», д.н.з. НОМЕР_1 , належав останній на праві приватної власності.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння.

Згідно із частинами 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Отже, для відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Також варто зазначити, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неправомірності поміщення транспортного засобу, після його вилучення, на стоянку за адресою: вул. Свято-Петрівська, 215, смт. Гостомель, Бучанський район, Київська область , та відповідно незаконності передачі на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_5 .

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2021 у кримінальному провадженні № 42020000000000360 від 28.02.2020 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2021 (справа № 757/66117/21-к) проведено обшук автомобіля «MERCEDES-BENZ GLC 200D», VIN: НОМЕР_3 , за результатами якого здійснено його вилучення.

Після чого, 24.12.2021 зазначений транспортний засіб був поміщений на майданчик тимчасово затриманих транспортних засіб за адресою: вул. Свято-Петрівська, 215, смт. Гостомель, Бучанський район, Київська область та відповідно до акту прийому-передачі від 24.12.2021 переданий на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_5 , вказаний акт підписаний обома сторонами.

Разом з цим, згідно копії договору від 01.10.2018 № 705 про доставлення затриманих транспортних засобів та їх зберігання, між ГУНП в Київській області, в особі заступника начальника Панфьорова П.І. та ТОВ «ТАЙМ ЛОГІСТИК», в особі директора Сокотюка Д.М. укладено договір предметом якого є безоплатне відповідальне зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Так, згідно пункту 1.1. розділу 1 вказаного договору за умовами цього договору ГУНП в Київській області передає на безоплатне відповідальне зберігання тимчасово затримані транспортні засоби, а ТОВ «ТАЙМ ЛОГІСТИК» зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені у даному договорі здійснювати за допомогою спеціальних автомобілів евакуаторів їх доставлення та відповідальне зберігання на спеціальних майданчиках.

Також, пунктом 1.2. розділу 1 вказаного договору вищевказані транспортні засоби є засобами, що тимчасово затримані або вилучені, у встановленому чинним законодавством порядку, співробітниками ГУНП в Київській області.

Крім того, пунктом 2.10. розділу 2 вищевказаного договору ТОВ «ТАЙМ ЛОГІСТИК» зобов`язується на вимогу водія, власника (співвласника) або їх представника за довіреністю повернути переданий на зберігання транспортний засіб у такому ж стані, у якому він був прийнятий на зберігання вказаною стороною.

Водночас пунктом 6.2. розділу 6 договору від 01.10.2018 № 705 визначено, що ТОВ «ТАЙМ ЛОГІСТИК» несе повну фінансову відповідальність у випадку втрати, знищення, псування транспортного засобу під час його зберігання, в розмірі що встановлюється незалежним експертним дослідженням.

Разом з цим, позовна заява та додані матеріали не містять жодного рішення суду про визнання дій працівників Національної поліції України, в тому числі органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000000360 - Головного слідчого управління Національної поліції України, його посадових осіб, протиправними або неправомірними, внаслідок чого могло б бути порушено право позивача.

Наявність вини в діях/бездіяльності посадових або службових осіб відповідача у встановленому порядку не підтверджена, оскільки позивачем не надано жодного належного доказу завдання шкоди саме Національною поліцією України. Також Позивачем не доведено у встановленому порядку наявність причинного зв`язку між завданням шкоди (викраденням) та їх діями (бездіяльністю).

При цьому, доводи представника позивача щодо нікчемності та невідповідності нормам законодавства вказаного договору від 01.10.2018 № 705 є безпідставними, оскільки відсутні будь-які судові рішення щодо визнання договору нікчемним.

Відтак, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини, а посилання позивача на необхідність застосування статей 1173, 1174 ЦК України, є безпідставним та необґрунтованим.

Окрім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого неодноразово продовжувався та діє і сьогодні.

За вказаних обставин, варто зауважити, що в період лютого та березня місяця 2022 року в регіоні смт. Гостомель Київської області велись активні бойові дії проти збройної агресії російської федерації.

Крім того, за фактом пошкодження транспортного засобу «MERCEDES-BENZ GLC 200D», д.н.з. НОМЕР_1 , слідчим відділом Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022000000000332 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, варто вказати, що відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд прийшов до висновку, що позивач звертаючись до суду повинен довести факт заподіяння шкоди та надати докази встановлення такого порушення, що спричинило шкоду останньому та причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку та підтверджуватись відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, або рішенням уповноважених посадових осіб органу державної влади, яке матиме преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Разом з цим, стороною позивача не надано належних доказів та необґрунтовано завдання їй моральної шкоди, яке б підтверджувалось відповідними доказами.

Загалом позиція позивача, зводиться до того, що остання не погоджується з діями працівників поліції щодо поміщення транспортного засобу на майданчик за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Гостомель, вул. Свято-Петрівська, 215.

Однак, посилаючись на дані обставини, позивач не підтверджує зазначене належними доказами.

Крім того, вважаю за необхідне зазначити, що зі змісту позову, а також відповіді на відзив представником позивача на обґрунтування вимог позову та викладеної позиції посилається на встановлену практику Верховного суду, поряд з цим, постанови, на які вказує представник позивача не існують, а стосуються зовсім інших правовідносин, а то й взагалі відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За таких обставин, суд критично сприймає доводи та викладену позицію сторони позивача з посиланнями на постанови Верховного суду, оскільки такі не існують, а лише складається враження штучного створення представником правової практики на користь позивача у справі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями).

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про безпідставність вимог позивача, так як не доведено, що мало місце незаконного розташування транспортного засобу на відповідному майданчику, а також, що з вини відповідача завдано шкоду позивачу.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В. Вовк