Ухвала суду № 138001039, 07.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

07.07.2026 Справа № 753/26771/25

Справа №753/26771/25

Провадження №2-о/756/101/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Тихої О.О., за участі секретаря судового засідання Донеско А.Є., представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

08.06.2026 представником заінтересованої особи - Київської міської ради, подано письмові заперечення проти розгляду справи в порядку окремого провадження, у яких представник просила залишити заяву без розгляду, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбрачається спір про право. Так, встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно заявнику для подальшого оформлення права власності на спадщину, при цьому заявником пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини, у зв`язку з чим нотаріусом було відмовлено заявнику у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - квартиру АДРЕСА_1 . Встановлення факту, що має юридичне значення, потрібне заявнику для подальшого оформлення права на спадщину, до складу якої входить квартира. Натомість, відповідно до ст. 1277 ЦК України, разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування, яким є Київська міська рада, за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Київська міська рада заперечує проти заявлених вимог, вважає їх необгрунтованими. Враховуючи вказані обставини представник заінтересованої особи вважає, що справа має розглядатися в позовному провадженні.

Представник заявника у судовому засіданні заперечувала проти залишення заяви без розгляду з підстав, зазначених у письмових поясненнях. Зокрема зазначила, що Київська міська рада не є спадкоємцем щодо майна померлої ОСОБА_3 , а є лише потенційним набувачем відумерлої спадщини і лише за відсутності спадкоємців. Наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, унеможливлює визнання її відумерлою. Тож, наявність гіпотетичного інтересу органу місцевого самоврядування як можливого набувача відумерлої спадщини не є безумовною підставою для висновку про існування спору про право. Обгрунтовуючи свої заперечення посилалася на висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 31.03.2025 у справі № 539/362/23. Також зазначила, заявник ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 .

Представник Київської міської ради та заінтересована особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда О.П., у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи в обсязі, необхідному для вирішення клопотання представника заінтересованої особи щодо залишення заяви про встановлення факту, що маж юридичне значення, без розгляду, суд приходить до наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом частини 7 статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорених прав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №755/2276/17.

Як вбачається зі змісту заяви встановлення факту проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідне заявнику для реалізації її прав як спадкоємця за заповітом, а саме: оформлення спадщини, яка залишилася після смерті її матері.

У той же час, з матеріалів справи убачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О.П. постановою від 12.11.2025 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано документів на підтвердження проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто доказів фактичного прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_2 пропущений строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно зі ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у справах про спадкування заінтересованими особами є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом.

Враховуючи викладене, оскільки представник заінтересованої особи заперечує проти обставин, на які посилається заявник у своїй заяві, та заперечує проти розгляду вказаної справи в порядку окремого провадження, суд приходить до висновку про наявність між сторонами спору про право.

При цьому суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 335/12292/19, у якій зазначено, що територіальна громада не є спадкоємцем за законом чи за заповітом, проте територіальна громада є учасником спадкових відносин щодо визначення юридичної долі відумерлої спадщини, яку складають як права, так і обов`язки, що належали спадкодавцю. Відумерле майно, на яке правомірно вправі претендувати територіальна громада, складає уся спадкова маса, яка залишилася без спадкоємців за законом або заповітом. Тобто спадщина визнається відумерлою в цілому, а не лише стосовно певного об`єкта нерухомості.

Тож територіальна громада виступає так званим екстраординарним спадкоємцем, тоді коли ординарних спадкоємців такого майна (за заповітом чи за законом) немає. Оскільки до територіального громади переходять як права, так і обов`язки, її правовий статус є таким самим, як і у спадкоємців.

Незважаючи на те, що набуття суб`єктивного права у територіального громади на відумерлу спадщину пов`язується з відповідним висновком суду про відумерлість такої спадщини, для територіальної громади такою самою мірою діятиме принцип, що відумерла спадщина належить територіальній громаді з моменту відкриття спадщини.

Вказаний висновок враховано і у постанові Верховного Суду від 31.03.2025 у справі № 539/362/23, яку представник заявника просила врахувати під час вирішення клопотання заінтересованої особи - Київської міської ради, про залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду.

З урахуванням викладеного, зважаючи на наявність у цій справі спору про право, заява ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду на підставі положень частини четвертої статті 315 ЦПК України.

Водночас суд роз`яснює заявнику, що вона не позбавлена права звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства в порядку позовного провадження.

Керуючись статтями 2, 260, 261, 294, 315, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника заінтересованої особи - Київської міської ради, задовольнити.

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата виготовлення повного тексту ухвали 07.07.2026.

Суддя О.О. Тиха