Ухвала суду № 138000296, 06.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні доказів

06 липня 2026 року Київ №320/26425/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення доказів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про забезпечення доказів до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення доказів за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій заявник просить забезпечити докази шляхом витребування копій документів та інформації, а саме:

- завірену належним чином копію повного тексту рішення Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у зв`язку з загибеллю - ОСОБА_3 , оформлену протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 46/168 від 10.04.2026, затвердженого 13.04.2026;

- витребувати інформацію, що до переліку осіб, стосовно яких було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, передбаченої пунктом 2 ПКМУ від 28.02.2022 року №168, у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 (відповідно до рішення Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) із зазначенням ступеню спорідненості даних осіб із загиблим, також зазначити розміри, черговість та порядок грошових виплат всім особам стосовно яких прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю - ОСОБА_3 ;

- витребувати копії документів, що надійшли до Департаменту соціального забезпечення МО України з ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду на Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 ;

- витребувати інформацію про здійснені виплати у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 станом на дату винесення ухвали із зазначенням прізвищ, та імен по батькові, ступеню спорідненості із загиблим, розміром виплат, та/або але не виключно розміри нарахувань до виплат та графіки платежів, із наданням копій платіжних та інших первинних документів.

В обґрунтування заяви про забезпечення доказів до позовної заяви представник позивача зазначає, що заявники по справі є родиною (дружина та донько) загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , під час проходження військової служби у Збройних сил України та захисту батьківщини.

Після отримання всіх документів, що до причин та обставин загибелі, заявниками було подано через ІНФОРМАЦІЯ_2 комплекти документів що до отримання грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. У квітні - травні 2026 року, заявники отримали від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно по 660000 грн. ОСОБА_1 звернулась за роз`ясненням до Міністерства Оборони України що до такої ситуації. Адвокатом було здійснено відповідні запити до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідно до отриманої інформації, заявникам стало відомо, що відповідно до протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 46/168 від 10 квітня 2026 року, затвердженого 13 квітня 2026 року, заявникам загиблого ОСОБА_3 , призначено по 1/5 частині, що дорівнює по 3000000 з 15000000 гривень.

Адвокатом було запитано повну інформацію, що до переліку всіх осіб, яким було призначено виплату одноразової грошової допомоги та їх ступінь спорідненості із загиблим.

Тобто, Міністерство Оборони України, не виконало законних вимог адвоката, повний текст, щодо рішення комісій по виплатам родині загиблого військовослужбовця не надано, інформацію надано частково, лише стосовно 2/5 частин виплат, що до інших 3/5 частин ні чого не повідомлено.

Представник заявників подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, клопотань та заяв не надходило.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення доказів, додані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.114 КАС України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Відповідно до ст. 114 КАС України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково, отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі.

Особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов`язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, спричинені у зв`язку із забезпеченням доказів, у разі неподання позовної заяви у строк, визначений частиною четвертою цієї статті, а також у разі відмови у позові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

- докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

- обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх огляду за місцем знаходження, застосовується у тих випадках, коли існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника насамперед треба зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Наведене узгоджується із правовим висновком викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18.

Так, зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів, вбачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав у розумінні вимог ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, отже заявником не зазначено підстав, з яких згідно із приписами ст. 114 Кодексу адміністративного судочинства України допускається застосування інституту забезпечення доказів.

Суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Стаття 80 КАС України зазначає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

Відтак процедура витребування доказів не є тотожною процедурі забезпечення доказів.

Також заявником порушено п. 4 ч. 1 ст. 116 КАС України, в заяві не обґрунтовано, яким чином та на якій підставі, у відповідності до норм законодавства, надані у відповідь на адвокатський запит, належним чином засвідчені копії документів надані не в повному обсязі.

При цьому твердження заявника про те, що інформацію надано лише щодо 2/5 частин одноразової грошової допомоги, а стосовно інших 3/5 частин нічого не повідомлено, не свідчить про протиправну бездіяльність Міністерства оборони України.

Твердження про ненадання інформації щодо інших 3/5 частин одноразової грошової допомоги ґрунтується виключно на припущеннях заявника та не підтверджується жодними доказами. Заявник не доводить існування окремих рішень комісії щодо зазначених часток допомоги, які перебували б у розпорядженні Міністерства оборони України та підлягали наданню у відповідь на адвокатський запит.

Крім того, рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги приймаються за результатами розгляду конкретних матеріалів стосовно кожного одержувача, а обсяг інформації, що може бути наданий, визначається фактичним змістом наявних документів та вимогами законодавства щодо захисту інформації з обмеженим доступом і персональних даних. Отже, відсутність у відповіді відомостей, на отриманні яких наполягає заявник, сама по собі не є підставою для надання запитуваної інформації.

Таким чином, доводи заявника про те, що Міністерство оборони України не виконало законних вимог адвокатського запиту, є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами та ґрунтуються виключно на суб`єктивному тлумаченні змісту отриманої відповіді. Незгода заявника зі змістом наданої відповіді або її обсягом не є належною правовою підставою для висновку про протиправність дій Міністерства оборони України.

Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року по справі №9901/385/19 (адміністративне провадження №11-929заі19), від 22 серпня 2019 року по справі №9901/385/19 (адміністративне провадження №П/9901/385/19) та від 3 липня 2019 року по справі № 9901/845/18 (адміністративне провадження № П/9901/845/18) тощо.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає заяву представника заявника про забезпечення доказів необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 114-116, 241-244, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам) та заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я.В. Горобцова