Рішення № 138000010, 06.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ справа №320/33878/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 262140010196 про призначення пенсії від 10.08.2024 в частині розрахунку розміру пенсії за віком позивача;

- зобов`язати відповідача здійснити з 05.05.2023 розрахунок розміру пенсії за віком позивача, із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів його роботи: в НОК "Соціум" на посаді заступника голови кооператива - з 02.01.1989 по 16.05.1989, в кооперативі "СовІнКо" при Київському ВО ім. Артема на посаді голови кооперативу - з 16.05.1989 по 15.08.1989, в МТ "Гермес" на посадах економіста з планування, директора підприємства: з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 01.01.1993 по 10.02.1996, та з урахуванням заяви позивача №17 від 31.07.2023, з урахуванням довідок ПП "УЕПГ" від 17.07.2023 №1-Д: вих, №2-Д вих від 24.07.2023, ПП "УПС" від 17.07.2023 №1-Д: вих, відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування "Індивідуальні відомості" за період 01.01.1998 по 30.06.2023.

Позовні вимоги вмотивовані протиправністю не зарахування до страхового стажу періодів роботи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 - скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ця справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Василенко Г.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 05.05.2023 отримує пенсію за віком.

Відповідно до записів №11- 24 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював:

- з 02.01.1989 по 16.05.1989 на посаді заступника голови наукового організаційного кооперативу "Социум";

- з 16.05.1989 по 15.08.1989 на посаді голови кооперативу "СОВ ИП КО";

- з 02.01.1991 по 31.05.1992 на посаді директора малого підприємства "Гермес";

- з 01.01.1993 по 10.02.1996 на посаді директора малого підприємства "Гермес".

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2023 №262140010196 прийнято рішення про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 . У даному рішенні зазначено, що подана трудова книжка НОМЕР_1 не береться до уваги, оскільки у ній виправлена дата народження та не зазначений документ на підставі якого зроблені зміни.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.05.2023 №262140010196 про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки у ній виправлена дата народження та не зазначений документ на підставі якого зроблені зміни.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.06.2023 №262140010196 про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 не враховано до стажу періоди роботи з 02.01.1989 по 16.05.1989, з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 03.06.1992 по 10.02.1996 (відсутні підстави внесення записів роботи - номера розпорядження та дати) та з 01.12.2022 по 30.04.2023 (відсутня сплата страхових внесків).

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.06.2023 №262140010196 про відмову у призначенні пенсії, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02.01.1989 по 16.05.1989, з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 03.06.1992 по 10.02.1996 (відсутні підстави внесення записів про роботу - номера розпоряджень та дати), період роботи з 16.05.1989 по 15.08.1989, оскільки дату в наказі та прийняття дописано іншим чорнилом.

Відповідно до протоколу призначення пенсії, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до рішення від 10.08.2023 №2621140010196. Страховий стаж становить 31 рік 6 місяців 25 днів.

Відповідно до форми РС- право, до страхового стажу зараховано періоди: з 01.09.1980 по 03.01.1983, з 25.01.1983 по 21.02.1983, з 01.03.1983 по 06.06.1983, з 11.10.1983 по 12.06.1986, з 01.08.1986 по 30.12.1986, з 04.04.1988 по 30.12.1988, з 13.04.1990 по 02.01.1991, з 01.01.1993 по 30.04.1993, з 01.01.1994 по 31.05.1994, з 01.01.1995 по 31.10.1995, 01.03.1196 по 10.11.1999, з 11.11.1999 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2007, з 01.07.2008 по 31.12.2008, з 01.07.2009 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2014, з 01.01.2017 по 29.02.2020, 01.03.2020 по 31.05.2020, з 01.06.2020 по 31.05.2023.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).

Статтею 8 Закону №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній наявності не правильних чи не точних записів у трудовій книжці пенсійний орган вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

З матеріалів справи вбачається, що при призначенні позивачу пенсії, пенсійним органом не було зараховано до його страхову стажу періоди роботи: з 02.01.1989 по 16.05.1989, з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 03.06.1992 по 10.02.1996, з 16.05.1989 по 15.08.1989, оскільки відсутні номери та дати розпоряджень, а також дату наказу дописано іншим чорнилом.

Так, на момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Положеннями п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Суд вказує, що всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.

Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.

Таким чином, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що належним захистом порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо не зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 02.01.1989 по 16.05.1989, з 16.05.1989 по 15.08.1989, з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 03.06.1992 по 10.02.1996 та зобов`язання пенсійний орган зарахувати до загального стажу роботи позивача період роботи з 02.01.1989 по 16.05.1989, з 16.05.1989 по 15.08.1989, з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 03.06.1992 по 10.02.1996 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії з 05.05.2023 (з дати призначення пенсії).

Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з урахуванням довідки ПП "УЕПГ" від 17.07.2023 №1-Д, довідки ПП "УПС" від 17.07.2023 №1-Д та відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.01.1998 по 30.06.2003, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у довідці ПП "УЕПГ" від 17.07.2023 №1-Д зазначено суми заробітної плати з розшифруваннням (грн.) з січня 1996 року по червень 2000 року. Також зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески.

Також, у довідці ПП "УПС" від 17.07.2023 №1-Д зазначено суми заробітної плати з розшифруваннням (грн.) з жовтня 1999 року по червень 2000 року. Також зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески.

Крім того, суд зазначає, що пенсійним органом зараховано до страхового стажу періоди роботи з 1996 по 2000 та з 01.01.1998 по 30.06.2003, що підтверджується формою РС- право.

Таким чином, відсутні підстави для повторного зарахування стажу за даними довідками.

Щодо позовної вимоги в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з урахуванням довідки ПП "УЕПГ" від 17.07.2023 №2-Д, суд відмовляє у задоволенні, оскільки надана позивачем довідка містить відомості виключно про реорганізацію (перейменування, правонаступництво) юридичної особи та не підтверджує факту перебування позивача у трудових відносинах із відповідним підприємством у спірний період. Суд вказує, що дана довідка про реорганізацію підприємства не містить відомостей про прийняття позивача на роботу, займану посаду, період роботи, звільнення чи сплату страхових внесків. Таки чином, не є належним доказом щодо періоду роботи позивача та не може зараховуватися до страхового стажу.

Водночас суд відмовляє у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з урахуванням заяви позивача №17 від 31.07.2023 "Про порядок застосування ст. 27 "Розмір пенсії за віком" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, оскільки зазначена заява є лише зверненням особи щодо порядку обчислення розміру пенсії та реалізації права на пенсійне забезпечення. Вона не містить відомостей про фактичне виконання роботи, перебування у трудових відносинах, сплату страхових внесків чи інші обставини, з якими закон пов`язує набуття страхового стажу.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів роботи з 02.01.1989 по 16.05.1989, з 16.05.1989 по 15.08.1989, з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 03.06.1992 по 10.02.1996 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи з 02.01.1989 по 16.05.1989, з 16.05.1989 по 15.08.1989, з 02.01.1991 по 31.05.1992, з 03.06.1992 по 10.02.1996 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії з 05.05.2023 (з дати призначення пенсії).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.