Ухвала суду № 137999930, 06.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

"06" липня 2026 р. Справа № 300/4160/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна (надалі, також представниця позивача), звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області) в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 : індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки; компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки; компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки.

Підставою звернення до суду слугувала протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення, а також компенсації невикористаних щорічних основної та додаткової відпусток та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 даний позов залишено без руху. Визначено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій зазначити інформацію щодо дати отримання позивачем грошового атестата чи неотримання такого, чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, а також навести аргументацію, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

29.06.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про поновлення строку. У своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач як підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду вказує, що йому не було відомо про можливе порушення його права на звернення до суду, а про можливе порушення своїх прав дізнався від колишніх товаришів по службі після чого звернувся до адвоката з метою отримання професійної правничої допомоги. Також звертає увагу суду на правові позиції Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини в аспекті застосування строків звернення до суду. У зв`язку з поважністю причин пропуску строку звернення до суду, просить поновити йому строку звернення до суду та відкрити провадження у даній справі.

При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу, що згідно статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Даний строк є загальним.

Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Дана редакція набрала чинності з 19.07.2022 року.

Позивач звернувся до суду із заявою, в якій серед позовних вимог визначив:

" визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 : індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки; компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки; компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки.".

Тобто позовні вимоги у цій частині стосуються періоду, коли діяла норма Кодексу законів про працю як до, так і після внесення до неї змін 19.07.2022.

Суд зазначає, що до 19.07.2022 діяла норма статті 233 Кодексу законів про працю, яка встановлювала необмежений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав з питань оплати праці. Натомість, як вказувалося вище, з 19.07.2022 діяла норма, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх порушених трудових прав, в т.ч. прав у сфері оплати праці.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, відповідно до змісту частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За змістом частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Норма частини 2 статті 233 КЗпП України неконституційною не визнавалась, а тому є застосовною до даних правовідносин.

Таким чином, строк звернення до суду із вимогою щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року не є пропущеним, оскільки в силу закону, який діяв на той час даний строк не обмежувався. Натомість строк звернення до суду з даними вимогами за період з січня 2023 по серпень 2023 року, а також з вимогами про нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки є таким, що обмежений тримісячним періодом звернення до суду з дати отримання належного повідомлення про розмір нарахованих сум.

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 651 від 27.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Відповідно строки, передбачені частиною 1 статті 233 в силу пункту 1 Прикінцевих положень КЗпП починають обчислюватися з 1 липня 2023. Таким чином, строк на звернення за захистом таких порушених прав закінчувався 1 жовтня 2023 року.

Виходячи з наявних у суду матеріалів, неможливо встановити, коли позивач дізнався про порушення його права. З наявних у суду матеріалів встановлено, що позивача звільнено з служби в органах внутрішніх справ з 16.08.2023, що підтверджується копією трудової книжки позивача. Таким чином, виплата належних позивачу сум, в силу норм КЗпП України, мала бути здійснена роботодавцем 16.08.2023 із повідомленням позивача про нараховані та виплачені працівникові при звільненні суми. Таким чином, саме з цієї дати слід обчислювати строк звернення позивача до суду із захистом порушеного права. Такий строк за обставинами даної справи закінчився 16.11.2023. Водночас, з даним позовом позивач звернувся до суду 16.06.2026, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

За змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АI групи.

З огляду на це, відповідна компенсація мала бути виплачена позивачу в день звільнення з служби в органах внутрішніх справ, та, відповідно, саме з цієї дати позивач мав дізнатися про порушення його права.

У правовій позиції Великої палати Верховного суду у постанові від 21.03.2025 р. справі № 460/21394/23 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю грошового забезпечення у належному розмірі суд зазначає, що "слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)". Натомість, у суду відсутні відомості про вручення позивачу грошового атестату і дату його можливого отримання позивачем.

В матеріалах справи містяться відповідь на адвокатський запит представниці позивача № 20890-2026 від 30.01.2026 в якій містяться відомості про розмір нарахованого позивачу грошового забезпечення.

Суд звертає увагу позивача на те, що з дати отримання відповіді на адвокатський запит представниці позивача він був обізнаний про розмір нарахованого йому грошового забезпечення за спірний період. Крім того, варто зауважити, що з моменту отримання відповіді на адвокатський запит представниці позивача до дати подання позову минуло більше трьох місяців.

В досліджуваному випадку суд вважає за необхідне звернути увагу на останні правові висновки, визначені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних справ Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К9901/15971/20):

"32. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

33. Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

35. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені".

Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному, на думку особи, розмірі вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Водночас, заробітна плата (грошове забезпечення) виплачувалася позивачу щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права за вказаний нею період позивач повинен був дізнатися при отриманні грошового забезпечення за кожний місяць.

Надалі, позивач був обізнаний кожного місяця про розмір свого грошового забезпечення, за кожний попередній місяць окремо.

Отже, з дня отримання певної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до уповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

В матеріалах справи наявні докази отримання представницею позивача відповіді на поданий нею адвокатський запит, однак суду не надано пояснення щодо причин пропуску позивачем періоду з моменту, коли він мав дізнатися про порушення свого права, а саме з 16.08.2023 по 22.01.2026, тобто дня, коли почав вчиняти активні дії щодо отримання інформації про нарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій, в т.ч. шляхом звернення до відповідача з відповідним запитом.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за змістом позовної заяви, позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток та додаткової відпустки учасникам бойових дій взагалі. В цьому аспекті суд вважає за необхідне зауважити, що незрозумілою залишається така тривала бездіяльність позивача з огляду на відсутність від відповідача грошових коштів, що стосуються компенсації за невикористані дні відпусток.

За таких обставин, суд вважає, що позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.

Щодо аргументів позивача, що застосування строків звернення до суду є обмеженням прав військовослужбовця, що буде суперечити позиції і Конституційного Суду України і Верховного Суду, суд звертає увагу позивачки на наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Оскільки, позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем аргументи щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 : індексації грошового забезпечення за період з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : індексацію грошового забезпечення за період з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки та компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 : індексації грошового забезпечення за період з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : індексацію грошового забезпечення за період з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки та компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки повернути позивачу.

3. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Копію цієї ухвали надіслати представниці позивача через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

5. Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

5.1. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

5.2. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

6. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.