Ухвала суду № 137999928, 06.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"06" липня 2026 р. Справа № 240/18934/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Дяків Юлія Зеновіївна (надалі, також представниця позивача, ОСОБА_1 ), яка діє як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_2 (надалі, також позивач, ОСОБА_2 ), із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі, також третя особа 1, Військова частина НОМЕР_1 НГУ), ОСОБА_3 (надалі, також третя особа 2, ОСОБА_3 ), в якому просить:

визнати протиправними дії Міністерство внутрішніх справ України щодо включення ОСОБА_3 до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , як такі, що вчинені без належної перевірки обставин та без достатнього правового обґрунтування;

зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки суду та висновків судового рішення, без включення осіб, щодо яких відсутні належні правові підстави;

визнати, що при визначенні кола осіб та розподілі одноразової грошової допомоги підлягають обов`язковому врахуванню права та інтереси малолітньої дитини загиблого військовослужбовця.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 передано адміністративну справу № 240/18934/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої дитини: ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії на розгляд Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої дитини: ОСОБА_2 , залишено без руху.

Позивачем 29.06.2026 вимоги ухвали виконано та усунуто недоліки позовної заяви. Крім того, надано позовну заяву в уточненій редакції. Відтак, ухвалою суду від 01.07.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Окрім цього, 24.06.2026 судом зареєстровано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення шляхом заборони Міністерству внутрішніх справ України та уповноваженим ним органам здійснювати подальший перерахунок, нарахування та виплату частини одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, а також заборони завершення процедури остаточного визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та остаточного розподілу виплати до вирішення спору по суті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 заяву про забезпечення позову у справі №240/18934/26 повернуто заявниці без розгляду.

06.07.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представниці позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову шляхом тимчасової заборони уповноваженому органу, який здійснює призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , здійснювати виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 240/18934/26.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.

Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 580/2403/19.

Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).

Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

У своїй заяві позивач просить забезпечити позов шляхом тимчасової заборони уповноваженому органу, який здійснює призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , здійснювати виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 240/18934/26.

Представниця позивача вважає дії відповідача щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 у зв`язку із чим просить заборонити уповноваженому органу здійснювати виплату такої одноразової допомоги.

Щодо наявності чи відсутності обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, суд зазначає наступне.

Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях під час проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - одноразова грошова допомога), деяким категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України визначає порядок призначення та виплати окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім`ї № 936 від 30.07.2025 (надалі, також порядок № 936).

За змістом абзацу 2 пункту 5 Порядку № 936, особливості виплати одноразової грошової допомоги окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, якими визначаються кількість етапів та розмір одноразової грошової допомоги на кожному з етапів, затверджуються Мінветеранів за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 936, одноразова грошова допомога виплачується Мінветеранів шляхом перерахування коштів на зазначений у заяві рахунок, відкритий в банку на ім`я одержувача одноразової грошової допомоги.

Пунктом 10 Порядку № 936 передбачено, що у разі коли після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному обсязі за її одержанням звертаються інші члени сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, перерозподіл суми одноразової грошової допомоги вирішується за взаємною згодою таких членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або в судовому порядку. У разі коли після призначення та виплати одноразової грошової допомоги не в повному обсязі за її одержанням звертаються інші члени сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, перерозподіл суми одноразової грошової допомоги здійснюється Мінветеранів.

Пунктом 13 Порядку № 936 визначено, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у разі: 1) загибелі (смерті) особи не на території, на якій велися бойові дії, згідно з переліком, визначеним Головнокомандувачем Збройних Сил; 2) подання недостовірних відомостей для призначення та виплати одноразової грошової допомоги; 3) отримання від органів, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до законів, крім Закону, інформації стосовно призначення такої допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) Захисника чи Захисниці України, члени сім`ї яких звернулися за призначенням одноразової грошової допомоги.

Суд зауважує, що перелік підстав для нездійснення виплати одноразової грошової допомоги є вичерпним та визначений положеннями Порядку № 936.

Крім того, Порядком визначено, що у випадку необхідності перерозподілу коштів одноразової грошової допомоги після їх виплати, такий перерозподіл здійснюється у судовому порядку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положенням статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, положеннями чинного законодавства передбачені механізми дій суб`єктів правовідносин у випадку виплати коштів одноразової грошової допомоги третій особі без достатньої правової підстави.

Суд зауважує, що станом на зараз протиправності дій відповідача щодо призначення третій особі одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця рішенням суду не встановлено та доказів даного факту матеріали справи не містять.

Таким чином, чинне національне законодавство передбачає механізм повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави.

У своїй заяві позивач просить забезпечити позов шляхом тимчасової заборони уповноваженому органу, який здійснює призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , здійснювати виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 240/18934/26.

Суд констатує, що підставою для забезпечення позову в даному випадку є фактично небажання представниці позивача допустити виплату одноразової грошової допомоги третій особі, право якої на отримання відповідної допомоги підтверджено рішенням уповноваженого на призначення такої допомоги органу.

Суд зауважує, що у випадку визнання протиправним та скасування рішення про призначення відповідної одноразової грошової допомоги законодавство передбачає механізм повернення відповідних коштів.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд зауважує, що забезпечення позову таким чином призведе до фактичного вирішення позову по суті та втручанням у майнові права третьої особи без достатньої та належної правової підстави.

Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Так, заява про забезпечення позову містить тільки загальні покликання на те, що виплата такої допомоги третій особі унеможливить її виплату позивачу, однак не визначає конкретних підстав для прийняття рішення про забезпечення позову.

Отже, у контексті наведених обставин, судом не встановлено підстав для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 06.07.2026 в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Представниці позивача, відповідачу та третій особі 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача копію цієї ухвали надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Главач І.А.