Рішення № 137999185, 06.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Справа № 160/9575/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати п.25 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №5 від 05.01.2026 року щодо призначення на посаду ОСОБА_1 та зарахування до списків особового складу, на всі види забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від проходження військової служби за мобілізацією, як особи без громадянства;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу без громадянства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.02.2026 був незаконно мобілізований співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказав, що він не перебуває у громадянстві України. У нього відсутній паспорт України. Його батьки не були документовані як громадяни України. На підставі зазначеного Позивач вважає наказ про призов його на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому є підстави для зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення Позивача від проходження військової служби.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 11.05.2026 року про залишення позову без руху представником позивача 14.05.2026 року подано до суду заяву про усунення недоліків та виправлено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.05.2026 року продовжено розгляд справи № 160/9575/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідачу - Військової частини НОМЕР_1 було направлено копію ухвали суду від 05.05.2026 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 05.05.2026; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Відповідачем - Центрально-Чечелівським об`єднаним районним у м. ІНФОРМАЦІЯ_4 - 20.05.2026 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 05.01.2026 року визнала Позивача придатним до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою від 05.01.2026 № 2026-0105-1517-0233-0. Оскільки, ВЛК визнала Позивача придатним до військової служби, то і видання 05.01.2026 Відповідачем наказу № 15/М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» щодо Позивача є цілком правомірним.

Відповідачу - військовій частині НОМЕР_1 було направлено копію ухвали суду від 28.11.2025 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 28.11.2025; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

22.05.2026 на адресу суду від представника позивача надійшли відповіді на відзиви, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває у громадянстві України, та не має паспорта Громадянина України.

05.01.2026 ОСОБА_1 , в районі пл. Старомостової м. Дніпро було затримано працівниками поліції та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою проходження ВЛК, як військовозобов`язаним.

Позивача взято на військовий облік 05.01.2026 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 05.01.2026 року визнала Позивача придатним до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою від 05.01.2026 № 2026-0105-1517-0233-0.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.01.2026 року № 15/М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» Позивач призваний на військову службу.

Згідно поіменного списку № 1/146 від 05.01.2026 зазначеному в наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 15/М від 05.01.2026 року солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу підчас мобілізації, на особовий період до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 5 від 05.01.2026 року (Пункт 25), солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , гр., на відповідну посаду.

Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов`язує із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації його як особи яка не перебуває у громадянстві України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам, суд враховує наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до статті 1 цього Закону особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Разом з тим, статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

При цьому, статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 6 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закону № 2232-XII) військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Відповідно до частини 1 статті 21-1 Закону № 2232-XII іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Частина 3 статті 21-1 Закону № 2232-XII вказує, що для прийняття на військову службу іноземці та особи без громадянства звертаються до Центру рекрутингу іноземців та осіб без громадянства, центрів рекрутингу, центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості, територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх проживання чи тимчасового перебування або безпосередньо до військової частини, в якій вони мають бажання проходити службу за контрактом.

Згідно з частиною 1, 2, 3 статті 21-2 Закону № 2232-XII у контракті про проходження військової служби іноземців та осіб без громадянства встановлюється випробування строком два місяці.

Для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для осіб офіцерського складу - від 1 до 5 років.

Під час дії особливого періоду військовослужбовцям із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом, гарантується можливість припинення (розірвання) контракту за власним бажанням, але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби.

Указом Президента України від 10.06.2016 №248/2016 затверджено Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, яке визначає порядок проходження іноземцями та особами без громадянства (далі - іноземці) військової служби у Збройних Силах України (пункт 1 Положення).

Пунктом 2 Положенням передбачено те, що іноземці, які на законних підставах перебувають на території України, можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України та до Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова служба) у добровільному порядку.

У добровільному порядку іноземці проходять: військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

З іноземцями, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження іноземцями чи особами без громадянства відповідного виду військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту згідно з додатками 1 і 2 (далі - контракт про проходження військової служби).

Контракт про проходження військової служби - це письмова угода, що укладається між іноземцем і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту 9 Положення, початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, граничний вік перебування на ній визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Проходження військової служби військовослужбовцем відображається в його особовій справі, яка ведеться у порядку та за формою, встановленими Міністерством оборони України (пункт 12 Положення).

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває у громадянстві України, та не має паспорта Громадянина України та на законних підставах постійно проживає в Україні.

Отже, на нього не поширюється військовий обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України, і він не належить до категорії військовозобов`язаних чи резервістів у розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Також, встановлено, що на момент оголошення мобілізації (24.02.2022) позивач не проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, не міг бути зарахованим (перебувати) у військовому оперативному резерві, тож не підлягав призову за мобілізацією або за призовом із числа резервістів в особливий період.

Водночас, позивач міг бути прийнятий на військову службу добровільно, лише шляхом укладення строкового контракту про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України в порядку, передбаченому Положенням, яке затверджене Указом Президента України від 10.06.2016 № 248/2016.

Проте, 05.01.2026 ОСОБА_1 , в районі пл. Старомостової м. Дніпро було затримано працівниками поліції та доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою проходження ВЛК, як військовозобов`язаним.

Позивача взято на військовий облік 05.01.2026 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 05.01.2026 року визнала Позивача придатним до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою від 05.01.2026 № 2026-0105-1517-0233-0.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.01.2026 року № 15/М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» Позивач призваний на військову службу.

Згідно поіменного списку № 1/146 від 05.01.2026 зазначеному в наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 15/М від 05.01.2026 року солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу підчас мобілізації, на особовий період до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 5 від 05.01.2026 року (Пункт 25), солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , гр., на відповідну посаду.

Вищезазначене не заперечується відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд зазначає, що доказів того, що позивач виявив бажання проходити військову службу в Збройних Силах України за контрактом і уклав контракт, який би міг бути підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування іноземця до списків особового складу Збройних Сил України та призначення його на відповідну посаду чи продовження військової служби, відповідачами не надано.

Разом з тим, відсутність контракту позбавляє позивача права скористатися гарантованою йому частиною 3 статті 21-2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у редакції Закону України від 14.04.2022 № 2197-IX) можливістю припинення (розірвання) контракту під час дії особливого періоду та звільнення з військової служби за власним бажанням.

Враховуючи зазначене, суд вважає п.25 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №5 від 05.01.2026 року, відповідно до якого позивач був призваним та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, та який не є громадянином України і не укладав відповідний контракт про проходження військової служби, виданий відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України, які регулюють особливості прийняття іноземців та осіб без громадянства на військову службу до Збройних Сил України, а тому є підстави для його скасування та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від проходження військової служби за мобілізацією, як особи без громадянства.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту. Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо вимоги зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу без громадянства, суд за зазначає наступне.

Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 «Про затвердження положення про територіальні центри комплектування» - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що компетенція ІНФОРМАЦІЯ_1 полягає у тому, що згідно покладених завдань і функцій останній є спеціалізованим суб`єктом владних повноважень у сфері щодо прийняття рішення про взяття та зняття з військового обліку військовозобов`язних, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Крім того в матеріалах справи відсутнє звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням зняти з військового обліку, як особу без громадянства, а тому вимога зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу без громадянства є передчасною.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 13.05.2025 року.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.25 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №5 від 05.01.2026 року щодо призначення на посаду ОСОБА_1 та зарахування до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від проходження військової служби за мобілізацією, як особи без громадянства.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 липня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков