Рішення № 137997171, 07.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2198/26

провадження № 2/619/1509/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 808281517 від 24.11.2020, у загальному розмірі 44 310,75 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 24.11.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір про надання фінансового кредиту за №808281517, який було підписано КЕП позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону.

За взаємною згодою, сторони погодили усі істотні умови договору.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі та надало кредит у розмірі 5250 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок у форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки визначені Кредитним договором.

Позивач вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

До Позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором № 808281517 від 24.11.2020 на підставі ланцюга договорів про відступлення права вимоги (факторингу), укладених між первісним кредитором та наступними новими кредиторами, а саме:

- 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним Договором № 808281517 від 24.11.2020;

- 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» буо укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за яким право вимоги до відповідача за кредитним договором № 808281517 від 24.11.2020 було передано ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»;

- 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 808281517 від 24.11.2020.

Згідно Договорів факторингу заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» склала у загальному розмірі 44 310,75 гривень, з яких: 15 500 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 28 810,75 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти задоволення позову у повному обсязію

Вказав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів факту укладення кредитного договору № 808281517 від 24.11.2020 року з дотриманням вимог законодавства щодо його форми. Посилаючись на положення ст. 1055 ЦК України, відповідач вказує, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стосовно електронної форми договору відповідач зауважив, що електронний договір вважається укладеним лише за умови належного його підписання сторонами. Між тим, наданий позивачем договір не містить електронного підпису з одноразовим ідентифікатором - такий підпис наявний лише у додатку № 1 до договору, але відсутній у самому договорі та у додаткових угодах про збільшення суми кредиту. Додаткові угоди також не містять жодного електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що саме відповідач: створив особистий кабінет у системі первісного кредитора; ввів SMS-код (одноразовий ідентифікатор), необхідний для підписання договору; отримав цей SMS-код на свій номер телефону; та здійснив відправлення акцепту (електронного повідомлення про прийняття умов договору), а не будь-яка третя особа.

Відповідач наголосив на тому, що роздруківка з сайту кредитора не є належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення лише однієї сторони.

Також відповідач заперечує проти заявлених позивачем до стягнення відсотків з таких підстав. Вказав, що сторонами не було належним чином обумовлено розмір відсоткової ставки, порядок нарахування пені, комісій та штрафів, а тому у відповідача відсутній обов`язок їх сплачувати. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Додав, що пунктом 1.4 договору передбачена базова процентна ставка у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, що у перерахунку на річний еквівалент становить 620,5 % річних. Такий розмір відсотків відповідач вважає несправедливою умовою у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки він створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 та від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, згідно з якими суд має право зменшити явно завищені відсотки, що суперечать засадам справедливості, добросовісності та розумності.

На додаткове обґрунтування несправедливості встановленого розміру відсотків відповідач зазначає, що з 2015 року безперервно проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом, має статус учасника бойових дій та самостійно виховує дитину з 2016 року, що підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/5967/23.

Відповідач оспорює право позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» пред`являти вимоги за кредитним договором як правонаступника первісного кредитора, вказуючи на неправомірність ланцюга відступлення права вимоги.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що первісний договір факторингу № 28/1118-01 було укладено 28.11.2018 року, тобто за два роки до виникнення кредитного зобов`язання відповідача (24.11.2020 року). Оскільки на момент укладення цього договору факторингу боргові зобов`язання відповідача ще не існували, вони не могли бути передані новому кредитору. Відповідач посилається на загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet» - ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160).

З огляду на це відповідач стверджує, що заміна кредитора у зобов`язанні не відбулась у встановленому законом порядку, а позивач не набув права вимоги за кредитним договором № 808281517 від 24.11.2020 року. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 та від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20.

Окрім цього, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до статей 256, 257, 267 ЦК України. Відповідач зазначає, що умовами договору строк кредитування становив 30 днів, отже кредит мав бути повернутий 24.12.2020. Трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, відповідно сплив 25.12.2023 року.

Просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності як підставу для відмови у позові.

Відповідач також заперечує проти стягнення з нього заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень, вважаючи їх завищеними та такими, що не відповідають критеріям реальності й розумності, встановленим ст. 137 ЦПК України та практикою Європейського суду з прав людини (справа «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України», заява № 19336/04). Відповідач просить суд зменшити розмір судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Просив відмовити позивачу у повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому позивач відхиляє заперечення відповідача як необґрунтовані та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач заперечує доводи відповідача про сплив строку позовної давності, зазначаючи, що відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненого Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX, перебіг позовної давності зупиняється на весь строк дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року. Оскільки воєнний стан діє безперервно з 24.02.2022 року і на момент подання позову продовжується, позивач вважає, що строк позовної давності є продовженим і не сплинув.

Крім того, позивач посилається на те, що з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року на усій території України діяв карантин у зв`язку з поширенням COVID-19, у зв`язку з чим відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року) перебіг позовної давності також продовжувався на строк дії карантину. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23, від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23, а також на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2025 року у справі № 754/10139/24. Таким чином, позивач стверджує, що звернувся до суду в межах встановленого законом строку.

Відхиляє твердження відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору та наполягає на тому, що договір № 808281517 від 24.11.2020 року укладений у повній відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Також детально описує алгоритм укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»: відповідач самостійно зайшов на сайт товариства, заповнив заявку на кредит у шість кроків, обрав суму та строк кредитування, ввів персональні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з офертою та її істотними умовами. Після цього на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем у заявці (0685174943), було направлено одноразовий персональний ідентифікатор MNV333JM о 18:13:50 год. 24.11.2020 року, який відповідач ввів у відповідне поле системи о 18:14:20 год. того самого дня. Тобто між отриманням та введенням коду пройшло лише 30 секунд, що підтверджує здійснення цих дій саме відповідачем.

Зазначає, що відповідач отримав примірник договору на електронну пошту та мав постійний доступ до нього через особистий кабінет на сайті товариства.

Позивач також зазначає, що відповідач не відкликав свою згоду на укладення договору протягом 14 календарних днівпередбаченим чинним законодавством.

Стверджує, що усі нарахування здійснено у межах умов кредитного договору, з якими відповідач був ознайомлений та які він погодив при підписанні.

Пояснює порядок нарахування відсотків: за дисконтний період (25.11.2020-24.12.2020) відсотки нараховувалися за ставкою 0,74 % на день від суми кредиту 15 500 гривень, що становить 114,70 гривень на день, разом - 3 326,30 гривень. Після закінчення строку кредитування з 25.12.2020 застосовано базову ставку 1,70 % на день, що становить 263,50 гривень на день. За наступний період (25.12.2020-26.01.2021) нараховано 8 432,00 гривень. Надалі нарахування тривали в аналогічному порядку правонаступниками позивача.

Позивач наголошує, що відповідно до пункту 4.3 кредитного договору проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, є процентами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України - тобто відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

Щодо заперечення відповідача проти стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень, стверджує, що ці витрати є реальними, обґрунтованими та підтвердженими актом прийому-передачі виконаних робіт, а обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення, тоді як відповідач таких належних доказів не надав.

На підставі викладеного позивач просить суд: прийняти та врахувати відповідь на відзив при розгляді справи по суті, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 808281517 від 24.11.2020 у загальному розмірі 44 310,75 гривень, а також судові витрати - судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

08.05.2026 року від позивача надійшла заяава про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість за кредитним договором №808281517 від 24.11.2020 у розмірі 15 500 гривень, а також витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення позовних вимог, позивач посилається на ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка виключає можливість нарахування процентів, пені та штрафних санкцій військовослужбовцям під час дії особливого періоду за кредитними договорами (крім договорів щодо придбання об`єктів житлового фонду або автомобіля).

З огляду на зазначену пільгу, позивач просить стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 500 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Матеріали справи свідчать, що 24.11.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір за №808281517, відповідно до умов якого отримав грошові кошти у розмірі 5250 гривень, строком на 30 днів, згідно Графіку платежів - термін платежу настає 24.12.2020, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,74 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка у розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за увесь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення). Розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені у Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Договір укладено в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, про що свідчать відповідні позначки часу сервісу АЦСК, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (MNV333JM) та введений ним 24.11.2020 о 18:14:20 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ( НОМЕР_1 ), та введений ним 24.11.2020 о 18:14:20, що відповідає умовам договору.

Належність номеру телефона НОМЕР_1 ОСОБА_1 на день укладення договору за №808281517 від 24.11.2020 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підтверджує отримана інформація з АТ «ОЩАДБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Також АТ «ОЩАДБАНК» повідомив, що фінансовий номер телефона ( НОМЕР_1 ), станом 16.04.2026 - було змінено на НОМЕР_2 .

Додатковими угодами від 25.11.2020 до Договору № 808281517 від 24.11.2020 сторони погодили збільшити суму Кредиту на строк дії такого Договору, у результаті чого згідно графіків розрахунків наданих до кожної додаткової угоди, сума кредиту була збільшена з 5250 гривень до 15 500 гривень.

Перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями наданими первісним кредитором, довідками ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», про перерахування коштів на рахунок відповідача, зокрема щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, з якої чітко прослідковується увесь шлях підписання ним договору № 808281517 від 24.11.2020 з додатковими угодами від 25.11.2020, аткож інформацією наданою АТ «ОЩАДБАНК», відповідно до якої, банківську платіжну картку за № НОМЕР_3 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 та на яку 25.11.2020 та 26.11.2020 були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 15500 гривень.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 15500 гривень, у межах договору №808281517 від 24.11.2020.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.01.2021 у загальному розмірі склала 16426,25 гривень.

28.11.2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У п. 1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).

Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28.11.2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2).

Відповідно до додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2019 року, від 31.12.2020 року, від 31.12.2021 року, від 31.12.2022 року, від 31.12.2023 року, укладених між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2020, у подальшому до 31.12.2021, а потім до 31.12.2022, 31.12.2023 року та до 31.12. 2024 року.

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 118 від 26.01.2021 на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮс» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», за № 1 735 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір за №808281517 від 24.11.2020, загальна заборгованість складала 31 926,25 гривень, з яких тіло кредиту 15500 гривень, проценти 16 426,25 гривень.

Оплата за вказаним договором факторингу та реєстром боржників підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», затверджених обома сторонами договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. Договору).

Додатковими угодами за №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 строк дії догоаору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 було продовжено до 30.12.2024.

Оплата за вказаним договором факторингу та реєстром прав вимоги № 11 підтверджується копіями платіжних інструкцій від 31.08.2023 за №4586 та № 4586, згідно яких ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС перерахувало на рахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошові кошти, як оплату фінансування згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, серед боржників за № 14224 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір №808281517 від 24.11.2020, загальна заборгованість 44310,75 гривень, з яких тіло кредиту 15500 гривень, проценти 28810,75 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», станом на 31.08.2023 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №808281517 від 24.11.2020, у загальному розмірі 44310,75 гривень, з яких тіло кредиту 15500 гривень, проценти 28810,75 гривень, що нараховані до 14.03.2021 року.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №808281517 від 24.11.2020.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу, перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Оплата за цим договором факторингу підтверджується платіжними інструкціями за №357 від 19.09.2025, №358 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №356 від 19.09.2025, №317 від 12.08.2025 та №344 від 04.09.2025, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» грошові кошти, як оплату фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 44 310,75 грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Розділом 7 встановлено: усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

У випадку будь-яких спорів, що виникають між Сторонами за даним Договором, Сторони заявляють про добровільне вирішення спору шляхом переговорів. У разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, будуть розглядатися судом за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №Б/Н від 14.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

14.07.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», за № 18322 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №808281517 від 24.11.2020, загальна заборгованість 44310,75 гривень, з яких тіло кредиту 15500 гривень, проценти 28810,75 гривень.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Надані договора факторингів підтверджують перехід усіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором №808281517 від 24.11.2020 про надання кредиту ОСОБА_1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача у справі.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. 207, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642, ч.ч. 1, 2 ст. 1069, ст. 526, 527, 530 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом і є підставою для задоволення позову.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач ставив питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором №808281517 від 24.11.2020, у загальному розмірі заборгованості - 44310,75 гривень, з яких тіло кредиту 15500 гривень, проценти 28810,75 гривень.

Проте, під час розгляду справи 08.05.2026 року через систему «Електронний суд» від позивача - ТОВ «ФК «ЕЙС» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно з вказаною заявою, позивач, посилаючись на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», здійснив перерахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 , виключив нараховані відсотки та пеню, та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №808281517 від 24.11.2020 року у загальному розмірі 15 500 гривень, яка складається виключно з тіла кредиту.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що вказана заява подана позивачем у відповідності до вимог ст. 49 ЦПК України, суд приймає її до розгляду та здійснює розгляд справи у межах зменшених позовних вимог на суму 15 500 гривень.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (крім винятків, передбачених вказаною нормою, які у цій справі відсутні).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, вважає, що вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 500 гривень є обґрунтованою, підтвердженою належними розрахунками та первинними документами, а тому позов, з урахуванням зменшення позовних вимог за заявою позивача підлягає задоволенню.

Ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо строків позовної давності, суд зазначає таке.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 256, 257 ЦК України).

Статтею 264 того ж Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Окрім того, 11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 за №211 впроваджено дію карантину на території України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

24.02.2022 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

01.07.2023 завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023). Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали у період часу з 11.03.2020 продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Кредитний договір укладено між сторонами процесу 24.11.2020.

Таким чином, строки позовної давності у даному випадку повністю дотримано.

Інші заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, так як вони спростовуються матералами справи.

Щодо стягнення судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату у розмірі 2662,40 гривень, сплачених під час подачі позовної заяви в електронному виді через підсистему ЄСІТС - Електронний Суд.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 7 000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (укладений між позивачем та АБ «Соломко та партнери»; додаткова угода № 25770913639 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; акту прийому-передачі наданих послуг; свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність адвоката; протокол перевірки КЕП завви та додатків.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956), заборгованості за кредитним договором №808281517 від 24.11.2020, у загальному розмірі 15500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956), витрати за сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956), витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, рахунок: НОМЕР_6 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»: 21133352, МФО: 32200), ел. пошта: fincomace@gmail.com, (наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС - Електронний суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков