Рішення № 137995909, 30.06.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Справа № 926/500/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія

до відповідача Комунального некомерційного підприємства Центральна міська клінічна лікарня Чернівецької міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 51 974,49 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Захарчук П.-М.М.

Від відповідача Шевчук С.М.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Чернівецької міської ради (КНП "Центральна міська клінічна лікарня" ЧМР) про стягнення заборгованості в сумі 51 974,49 грн.

Позов обґрунтовано, тим що 13 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія та Комунальним некомерційним підприємством Міська лікарня № 4 (правонаступник - (КНП "Центральна міська клінічна лікарня" ЧМР) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1.

Позивач на виконання умов вказаного Договору постачав електричну енергію на об`єкт КНП Міська лікарня №4 Чернівецької міської ради за адресою: вул. Івана Підкови, 14, м. Чернівці, Чернівецька область, 58025.

В подальшому, після закінчення строку дії Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 13 січня 2020 року, на переконання позивача, відповідач продовжив споживати електричну енергію в січні 2021 року.

Так, на думку позивача, між сторонами укладено Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електричної енергії.

В той же час, як зазначає представник позивача, відповідачем не сплачено вартість спожитого в січні 2021 року в сумі 27 673,61 грн, а тому до суми заборгованості, позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 20 186,23 грн та 3 % річних в сумі 4 114,65 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2026 року, судову справу № 926/500/26 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10 березня 2025 року.

26 лютого 2026 року відповідач звернувся через систему Електронний суд з відзивом на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач не надав докази приєднання відповідача до публічного договору постачальника універсальної послуги станом на 01 січня 2021 рік, який є опублікований на офіційному сайті ТОВ Чернівецька обласна енергопостачальна компанія.

Крім цього, представник відповідача вказує, що заява-приєднання не підписувалась повноважними представниками КНП Міська лікарня № 4 Чернівецької міської ради.

Також, представник зазначає, що жодними належними та допустимими доказами не підтверджено факт постачання електроенергії саме позивачем.

10 березня 2026 року через систему Електронний суд надійшла відповідь позивача на відзив, в якому останній зазначає, що оскільки, предметом спору є спожита електрична енергія в період січні 2021 року, ТОВ ЧОЕК керувалось постановою №312 НКРЕКП в редакції від 27 червня 2020 року, яка не зобов`язувала ТОВ ЧОЕК в підписанні заяви-приєднання.

Тобто, відповідною постановою чітко передбачено приєднання до умов типового публічного договору шляхом вчинення конклюдентних дій. Відтак, у ТОВ ЧОЕК наявне відповідне правомірне очікування на отримання оплати за здійснення відповідного постачання.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 02 квітня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 926/500/26; призначено справу до розгляду по суті на 11 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року відкласти розгляд справи № 926/500/26 по суті на 10 червня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08 червня 2026 року призначено судове засідання з розгляду справи № 926/500/26 по суті на 16 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 червня 2026 року.

У свої письмових клопотанні від 18 червня 2026 року від та поясненні від 26 червня 2026 року, Сторони надали суду належним чином засвідчені копії рішення Господарського суду Чернівецької області та постанови Західного апеляційного господарського суду по справі № 926/1431/25.

Кім цього, в своїх поясненнях позивач зазначив, що хоча як в даній справі, так і в справі № 926/1431/25 предметом спору є заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2021 року, підстави виникнення даного спору суттєво різняться.

Також представником позивача наведено судову практику, що зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закритті провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 30 червня 2026 року підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30 червня 2026 року заперечував щодо задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

В порядку частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою представників сторін.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 30 червня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 429 від 14 червня 2018 року, Товариству з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Згідно статтею 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, за затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року (далі ПРРЕЕ) (в редакції від 27 червня 2020 року), Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20 листопада 2018 року № 1462, АТ Чернівціобленерго є оператором системи розподілу електричної енергії у Чернівецькій області.

Як вбачається з листа АТ Чернівціобленерго, КНП Міська лікарня № 4, за період з листопада 2020 року по січень 2021 року, було включено до реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія по універсальній послузі обсягом споживання електричної енергії. За січень 2021 року КНП Міська лікарня № 4 спожило 7 922 кВт/год.

Згідно змісту пункту 1.2.15. ПРРЕЕ, на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до пункту 3.1.9. ПРРЕЕ, споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Крім цього, Верховний Суд у свої постанові від 12 липня 2022 року № 902/433/21 зазначив, що попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутність договору щодо постачання електричної енергії споживачу не виключає виникнення договірних відносин за фактом безпосереднього споживання послуг електропостачання.

Пунктом 3.2.1. ПРРЕЕ, Електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних вебсайтах.

Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно, розроблені на основі типових договорів (додатки 6 та 7 цих Правил).

Таким чином, з огляду на включення відповідача до реєстру споживачів позивача, фактичне споживання ним електричної енергії у січні 2021 року та приписи пункту 7 ПРРЕЕ, суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом приєднання КНП Міська лікарня № 4до умов Типового договору (далі - Договір).

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне некомерційне підприємство Центральна міська клінічна лікарня Чернівецької міської ради є правонаступником всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 4.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно до змісту пункту 5.1 Договору, споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що ціна на електричну енергію визначається Постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього Договору та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору; протягом 5 робочих днів до дати постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, зазначеної у цьому Договорі, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію; відшкодовувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим Договором.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, рахунок та акт прийняття-передавання товарної продукції електричної-енергії за січень 2021 року, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною поштового відправлення.

Згідно пункту 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Як вбачається із положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в січні 2021 року задовольнити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.12. ПРРЕЕ, Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Пунктом 7 ПРРЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно пункту 5.10 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Як встановлено судом вище, позивач направляв на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, рахунок та акт прийняття-передавання товарної продукції електричної-енергії за січень 2021 року.

При цьому, з опису вкладення до цінного листа та накладної поштової служби вбачається, що зазначені документи були направлені відповідачу 27 березня 2025 року.

Водночас рахунком № 18440 від 31 січня 2021 року визначено, що вартість поставленої електричної енергії у сумі 27 681,56 грн підлягає оплаті протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунка.

Отже, враховуючи умови Договору та ПРРЕЕ, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання безпосередньо пов`язаний з отриманням рахунка. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення або отримання відповідачем зазначеного рахунка у більш ранній період.

За таких обставин, суд виходить із того, що обов`язок відповідача зі сплати вартості поставленої електричної енергії настав після спливу п`яти банківських днів з дня направлення рахунка, тобто 04 квітня 2025 року. Саме з цієї дати відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, а відтак підлягають нарахуванню передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних.

Підстав для здійснення нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за період, що передував виникненню прострочення виконання грошового зобов`язання, суд не вбачає.

З огляду на зазначене вище, судом самостійно здійснено розрахунок та вирішено стягнути з відповідача 1 383,29 грн інфляційного збільшення та 700,56 грн 3 % річних.

Щодо повторного звернення з позовною заявою, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що господарським судом розглядалась справа № 926/1431/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" до Комунального некомерційного підприємства "Центральна міська клінічна лікарня" Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості за договором постачання за період листопад 2020 року - січень 2021 року.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17 вересня 2025 року, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24 грудня 2025 року позов задоволено частково.

В рішенні суду від 17 вересня 2025 року зазначено, що Договір №1 постачання електричної енергії споживачу від 13 січня 2020 року припинив свою дію 31 грудня 2020 року, а відтак, постачання електроенергії у січні 2021 року відбулося поза межами договірних відносин.

Так, оскільки позивачем не обґрунтовано підставу звернення до суду з позовною заявою щодо позадоговірних відносин та стягнення поставленої електроенергії поза межами дії Договору, а саме за період січень 2021 року, судом відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Отже, у справі № 926/1431/25 суд не встановлював відсутності у відповідача обов`язку оплатити електричну енергію, спожиту у січні 2021 року, а лише дійшов висновку про недоведеність позивачем саме тих правових підстав, на яких були заявлені відповідні вимоги.

У справі № 926/1431/25 позивач обґрунтовував вимоги щодо стягнення вартості електричної енергії за січень 2021 року виконанням Договору №1 від 13 січня 2020 року. Водночас у цій справі позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між сторонами виникли договірні правовідносини шляхом приєднання відповідача до Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Таким чином, суд доходить висновку, що хоча предметом спору в справі № 926/1431/25 та № 926/500/26 є стягнення заборгованості за січень 2021 року, підстави виникнення спору суттєво різняться.

Верховний Суд у складі КГС у постанові від 18 березня 2020 року у справі 909/783/20 зазначив, що передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами. Однак, зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах від 30.01.2024 у справі № 916/2638/23, від 17.01.2024 у справі № 925/155/23, від 31.01.2024 у справі № 906/513/21.

Також, Верховним Судом у постановах від 14.09.2023 у справі № 920/874/22, від 21.09.2023 у справі № 912/1599/22, від 12.03.2023 у справі № 925/1144/22 зазначено, що для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В постанові Касаційного господарського суду у справі 918/775/23 від 30.04.2024 року, суд посилався на висновки Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 916/2638/23, від 12.03.2024 у справі № 925/1144/22 та зазначив, що чинні норми ГПК України, не позбавляють заявника права на повторне звернення до суду щодо того самого предмету у разі зазначенням ним інших підстав позову.

Відтак, беручи до уваги висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявник правомірно повторно звернутися до суду з вимогами щодо того самого предмета спору за наявності інших підстав позову.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в січні 2021 року в сумі 27 673,61 грн, інфляційне збільшення в сумі 1 383,29 грн, 3 % річних в сумі 700,56 грн.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 2.1., 2.2 частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за подання позовної заяви в електронній формі про стягнення заборгованості в сумі 51 974,49 грн сплачено 2 662,40 грн, що підтверджується квитанцією № SUBQ-66TA-22UE від 06 лютого 2026 року.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 1 524,22 грн. слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центральна міська клінічна лікарня Чернівецької міської ради (58013, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 226, код ЄДРПОУ 02005763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна енергопостачальна компанія (58001, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Чернівці, вул. Целана Пауля, буд. 6, код ЄДРПОУ 42102122) заборгованість за спожиту електричну енергію в січні 2021 року в сумі 27 673,61 грн (на р/р НОМЕР_1 в АТ Ощадбанк), інфляційне збільшення в сумі 1 383,29 грн, 3 % річних в сумі 700,56 грн та судовий збір в сумі 1 524,22 грн (на р/р НОМЕР_2 в АБ УКРГАЗБАНК).

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 18 802,94 грн та 3 % річних в сумі 3 444,09 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 07 липня 2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк