Рішення № 137995793, 06.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/794/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Гвоздик А.О., розглянув у підготовчому судовому засіданні справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Зоря",

до відповідача - Іваньківської сільської ради,

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

представники сторін участі не брали,

03.06.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Зоря" до Іваньківської сільської ради з вимогою визнати за Селянським (фермерським) господарством "Зоря" (далі - СФГ "Зоря") право постійного користування земельною ділянкою площею 46,3 га, кадастровий номер: 7123188500:03:002:0999, в межах згідно з планом, розташованою на території Чорнокам`янської сільської ради, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серії ЧР-11-64 від 11 квітня 2000 року.

Ухвалою від 08.06.2026 суд відкрив провадження у справі №925/794/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 06.07.2026 о 14:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

23.06.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву з вимогами:

- прийняти до розгляду відзив на позовну заяву;

- прийняти визнання позову Іваньківською сільською радою;

- позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Зоря" до Іваньківської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою задовольнити;

- судові витрати у справі, зокрема сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу покласти на позивача та не стягувати їх з Іваньківської сільської ради;

- розгляд справи у підготовчому засіданні, призначеному на 06.07.2026 о 14:00, та подальші судові засідання здійснювати за відсутності представника відповідача - Іваньківської сільської ради за наявними у справі матеріалами.

06.07.2026 позивач подав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.

У судовому засіданні 06.07.2026 представники позивача та відповідача участі не брали, про дату та час розгляду справи належно повідомлені, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали суду від 08.06.2026) до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, яка міститься у відзиві на позов, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відзив на позов, в якому відповідач заявив про визнання позову, підписано сільським головою Іваньківської сільської ради - Лесею Поліщук, повноваження якої підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.04.2000 на підставі рішення Маньківської районної Ради народних депутатів Маньківського району Черкаської області від 17.03.2000 №12-14 ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею Серії ЧР-11-64 від 11.04.2000, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №102. 05.07.2000 ОСОБА_1 створив СФГ "Зоря". 17.10.2024 державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 після ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 100% статутного (складеного) капіталу СФГ "Зоря". В подальшому, після смерті засновника СФГ "Зоря" ОСОБА_1 стало відомо про відсутність державної реєстрації за СФГ "Зоря" права постійного користування земельною ділянкою площею 46,3 га, кадастровий номер: 7123188500:03:002:0999. З огляду на викладені обставини, СФГ "Зоря", з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до суду з позовною заявою.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ознайомившись з позовною заявою, відповідач з позовними вимогами Селянського (фермерського) господарства "Зоря" до Іваньківської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою погоджується, вважає їх обґрунтованими та не заперечує проти їх задоволення.

Розглянувши матеріали справи, з урахуванням заяви про визнання позову, суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР-11-64 від 11.04.2000 ОСОБА_1 на підставі рішення Маньківської районної ради народних депутатів від 17.03.2000 № 12-14 надана у постійне користування для ведення фермерського господарства земельна ділянка площею 46,3 га, що розташована на території Чорнокам`янської сільської ради.

Згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 9155617, 05.07.2000 було зареєстроване Селянське (фермерське) господарство "Зоря".

Згідно зі Статутом Селянського (фермерського) господарства "Зоря" у редакції 2017 року (далі - Статут 2017 року), Селянське (фермерське) господарство "Зоря" створено згідно з Законами України "Про фермерське господарство", "Про власність", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України. (п. 1.1. Статуту 2017 року).

Засновником (Власником) господарства є ОСОБА_1 . (п. 1.3. Статуту 2017 року)

До складу майна (статутного капіталу) Господарства можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена Господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються Засновником Господарства до його статутного капіталу. (п. 4.2. Статуту 2017 року)

Майно фермерського Господарства належить йому на праві власності. (п. 4.5. Статуту 2017 року)

У власності Господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідно для ведення сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законодавством. (п. 4.7. Статуту 2017 року)

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 27.09.2023 складено відповідний актовий запис № 280.

Згідно з Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 звернулась до Маньківської державної нотаріальної контори за отриманням спадщини після померлого чоловіка.

Державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. складено Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_1 є його дружина ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 100 відсотків статутного (складеного) капіталу Селянського (фермерського) господарства "Зоря". Відповідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 155617 дата державної реєстрації: 05.07.2000, номер запису: 10111200000000060, та належало спадкодавцю, що підтверджується статутом (нова редакція), затвердженим рішенням загальних зборів СФГ "Зоря", протокол №1 від 20 березня 2017 року, та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього. Складений капітал селянського (фермерського) господарства становить 500 грн.

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17.10.2024 № 78785190, Свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_2 17.10.2024 та до Спадкового реєстру внесено відповідний реєстраційний запис № 151/2023.

Згідно з п. 1.3. Статуту Селянського (фермерського) господарства "Зоря", затвердженого рішенням єдиного засновника селянського (фермерського) господарства "Зоря" від 17.10.2024 № 1, Засновником (власником) Господарства є громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідь на вимогу суду № 2987045 від 06.07.2026) за ОСОБА_1 13.01.2021 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 46,30 га з кадастровим номером 7123188500:03:002:0999, власником земельної ділянки є Іваньківська сільська рада.

Позивач зазначає, що у разі смерті громадянина засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Наведене і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за визнанням за Селянським (фермерським) господарством "Зоря" права постійного користування земельною ділянкою.

Розглядаючи спір, суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України № 561-XII (тут і далі в редакції від 06.04.1999, яка діяла на момент створення Селянського (фермерського) господарства "Зоря" 05.07.2000, який втратив чинність 01.01.2002, далі - ЗК України № 561-XII) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 7 ЗК України № 561-XII користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Системний аналіз положень ст. 7, 23, 51 ЗК України (в редакції на час створення фермерського господарства) дозволяє дійти висновку, що на момент надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції на час створення фермерського господарства; втратив чинність 29.07.2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже законодавством, чинним на момент створення Селянського (фермерського) господарства "Зоря", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 368/54/17 та від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України (тут і далі в редакції від 17.09.2023, яка діяла на момент смерті ОСОБА_1 25.09.2023) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі; є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності"; ж) акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України", утворене відповідно до Закону України "Про суспільні медіа України". (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу).

З наведеного випливає, що на момент смерті ОСОБА_1 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 (дата набрання чинності ЗК України) отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18) зробила висновок, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У п. 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Згідно зі ст. 141 ЗК України (в редакції від 17.09.2023, яка діяла на момент смерті ОСОБА_1 25.09.2023) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Судом встановлено, що громадянином ОСОБА_1 05.07.2000 проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства "Зоря", про що реєстрі вчинено запис 10111200000000060.

Як встановлено судом вище, на підставі рішення Маньківської районної ради народних депутатів від 17.03.2000 № 12-14 ОСОБА_1 надана у постійне користування для ведення фермерського господарства земельна ділянка площею 46,3 га, що розташована на території Чорнокам`янської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЧР-11-64 від 11.04.2000.

Отже, з дня видачі Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР-11-64 від 11.04.2000 Селянське (фермерське) господарство "Зоря" набуло права та обов`язки землекористувача.

При цьому, як зазначено вище, зі смертю громадянина, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке право землекористування не є таким, що припинилось. Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). Матеріалами справи підтверджено, що 05.07.2000 проведено державну реєстрацію юридичної особи Селянського (фермерського) господарства "Зоря", діяльність якого не припинялась, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

Підсумовуючи викладене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, наявність визнання позову відповідачем, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Селянським (фермерським) господарством "Зоря" позовних вимог, оскільки невизначеність правового статусу спірної земельної ділянки позбавляє позивача можливості здійснювати правомочності щодо володіння та користування нею.

Отже суд задовольняє позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Як уже зазначено вище, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Розглядаючи справу, суд не встановив обставин того, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, встановив, що позов є обґрунтованим, а тому дійшов висновку щодо задоволення позову повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з тим, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору. Решта 50 % судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Суд зауважує про неможливість непокладання судового збору на відповідача у решті 50%, з огляду на імперативні приписи ст. 129 ГПК України, водночас позивач має право не пред`являти до виконання відповідний наказ про стягнення з Іваньківської сільської ради судового збору.

07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених ст. 7 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до Порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого та направленого контролюючим органом - відповідним судом. Для повернення судового збору позивачу необхідно звернутися із заявою до Господарського суду Черкаської області із обов`язковим зазначенням інформації, визначеної у п. 5 Розділу І Порядку.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 130, 185, 191, 233, 236 - 241, 326 - 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву Іваньківської сільської ради про визнання позову, яка викладена у відзиві на позов.

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Зоря" (ідентифікаційний код 30991203, вул. Благовісна, буд. 108, с. Чорна Кам`янка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20122) право постійного користування земельною ділянкою площею 46,3 га, кадастровий номер: 7123188500:03:002:0999, в межах згідно з планом, розташованої на території Чорнокам`янської сільської ради, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серії ЧР-11-64 від 11 квітня 2000 року.

Стягнути з Іваньківської сільської ради (ідентифікаційний код 25659941, вул. Щербини Ігоря, буд. 35, с. Іваньки, Уманський р-н, Черкаська обл., 20132) на користь Селянського (фермерського) господарства "Зоря" (ідентифікаційний код 30991203, вул. Благовісна, буд. 108, с. Чорна Кам`янка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20122) витрати на сплату судового збору у сумі 1 331,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Селянському (фермерському) господарству "Зоря" (ідентифікаційний код 30991203, вул. Благовісна, буд. 108, с. Чорна Кам`янка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20122) із Державного бюджету України 50% судового збору сплаченого на підставі квитанції про сплату від 03.06.2026 №8EBL-L7EK-4L6E в сумі 1 331,20 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА