Ухвала суду № 137995712, 07.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

У Х В А Л А

про грошові вимоги до боржника

"07" липня 2026 р.Справа № 924/304/26м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області в складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" про визнання грошових вимог до боржника у справі

за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , м.Полонне, Шепетівський район, Хмельницька область

про неплатоспроможність фізичної особи

Представники учасників справи:

від заявника (кредитора): не з`явився

від кредиторів: не з`явились

від боржника: не з`явився

арбітражний керуючий Багінський А.О.

В судовому засіданні згідно ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі №924/304/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з метою виявлення всіх кредиторів боржниці на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Багінського Артема Сергійовича, призначено попереднє засідання.

29.04.2026 з метою виявлення всіх кредиторів боржниці на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

22.06.2026 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі ТОВ "Авентус Україна"), сформована в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС 19.06.2026, про визнання грошових вимог до боржниці у сумі 45 322,91 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 01.11.2024, з яких: 17 195,87 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18 677,04 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом та 9 450 грн. штрафних санкцій, а також 5 324,80 грн. по сплаті судового збору та 2 000 грн. з оплати правової допомоги.

Ухвалою суду від 22.06.2026 заяву ТОВ "Авентус Україна", про визнання грошових вимог до боржниці прийнято та призначено до розгляду у попередньому засіданні на 10 год. 00 хв. 07.07.2026, продовживши строк попереднього засідання в порядку п.1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ на 1 (один) місяць, тобто до 22.07.2026 включно, запропоновано боржниці надати письмову позицію щодо заявлених грошових вимог.

23.06.2026 до суду надійшла заява за підписом представника боржниці про проведення судового засідання з розгляду заяви ТОВ "Авентус Україна" про визнання грошових вимог без участі боржниці та її представника.

01.07.2026 до суду від керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Багінського А.О. надійшло повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів у справі №924/304/26, за змістом якого вимоги заявника визнано частково - у сумі 35 872,91 грн., що складає заборгованість за тілом кредиту і процентами, а також 5 324,80 грн. витрат по сплаті судового збору. Вимоги в частині 9 450 грн. штрафних санкцій, а також 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу відхилено. Керуючий реструктуризацією вказує на непередбаченість витрат на правову допомогу ст.133 КУзПБ, типовість заяви з грошовими вимогами, її підготовка є складовою повсякденної операційної діяльності фінансової установи та не вимагала значних часових затрат чи аналізу складної судової практики, а фінансова установа мала процесуальну можливість здійснити представництво своїх інтересів штатними працівниками без залучення стороннього адвоката. Вимога про визнання штрафних санкцій за договором споживчого кредитування є протиправною та підлягає відхиленню на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

06.07.2026 від ТОВ "Авентус Україна" надійшли додаткові пояснення, за змістом яких заявник, не погоджуючись з доводами арбітражного керуючого, вказує на передбаченість штрафу умовами кредитного договору, укладеного з боржницею, який визначає його як окремий спосіб забезпечення належного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань, а відтак не підлягає невизнанню на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Також стверджує, що відсутність у КУзПБ окремої норми про компенсацію витрат на правову допомогу, не свідчить про відсутність у кредитора відповідного права, оскільки провадження у справах про банкрутство здійснюється із застосуванням положень Господарського процесуального кодексу України, якщо інше прямо не встановлено КУзПБ. Крім того, доводи арбітражного керуючого щодо типовості заяви, можливості її підготовки штатними працівниками фінансової установи чи відсутності складності справи є суб`єктивними припущеннями, які не ґрунтуються на жодних доказах та не можуть бути підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат.

Заявник, кредитори, боржниця, її представник у попереднє засідання не з`явились, повноважних представників не направили, будучи належно повідомленими про час, дату та місце проведення попереднього засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставлення ухвали суду від 22.06.2026 до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Суд враховує положення ст.2 КУзПБ, згідно якого провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України, а також ст.ст.43, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), за змістом яких участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними права.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Відтак, з огляду на належне повідомлення усіх учасників провадження про дату, час та місце попереднього засідання, встановлений присічний строк проведення попереднього засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву ТОВ "Авентус Україна" з грошовими вимогами до боржниці за наявними матеріалами, позаяк неявка заявника і боржниці не призводить до неможливості вирішення заяви по суті.

Розглянувши матеріали заяви ТОВ "Авентус Україна" від 19.06.2026 про визнання грошових вимог до боржниці, заслухавши керуючого реструктуризацією, судом встановлено та враховується таке.

Відповідно до ст.1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 ст.122 КУзПБ унормовано, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з ч.1, ч.4, ч.6 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Суд звертає увагу, що відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд відповідно до постанови від 20.05.2021 по справі №904/2166/20).

Згідно ч.4 ст.45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Авентус Україна" звернулось до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог в розмірі 45 322,91 грн. 19.06.2026, тобто поза межами 30-денного строку на подання грошових вимог.

Дослідивши заявлені ТОВ "Авентус Україна" у заяві від 19.06.2026 вимоги, судом встановлено, що дана заява кредитора ґрунтується на грошових зобов`язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство (конкурсні), а саме на підставі договору про надання споживчого кредиту №8441668 від 01.11.2024.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України проголошує принцип обов`язковості договору (pacta sunt servanda), тобто цивільне законодавство закріплює принцип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак закріплених у договорі відповідних умов.

На підтвердження факту існування кредиторської заборгованості заявником, серед іншого, подано договір про надання споживчого кредиту №8441668 від 01.11.2024, з позначкою часу 13:48:03 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_2 з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, як додатком №1 до Договору, паспорт споживчого кредиту, картку обліку Договору (розрахунок заборгованості), лист ТОВ "Пейтек" від 03.06.2026, додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту від 03.10.2025, з позначкою часу 00:11:19, з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредиту, як додатком №1 до Договору, додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту від 06.11.2024, з позначкою часу 09:05:06, з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, як додатком №1 від 06.11.2024 до Договору, лист «easypay» від 29.05.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ТОВ "Авентус Україна" 01.11.2024 укладено договір про надання споживчого кредиту №8441668, за умовами п.1.2 якого ТОВ "Авентус Україна" надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 17 800 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Пунктом 1.5.1 Договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується в межах строку кредиту.

Знижена процентна ставка 0,90% в день та застосовується якщо споживач до 01.12.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти в сумі не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п.1.1 Договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок "CreditPlus" (за вибором споживача). Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку "CreditPlus" та/або шляхом перевірки інших електронних даних, які вводить споживач та які забезпечують ідентифікацію в ІКС Товариства. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/мобільного застосунку "CreditPlus".

За умовами Договору інформаційно-комунікаційна система Товариства (ІКС Товариства) програмний комплекс, який включає веб-сайт, особисті кабінети споживачів, мобільний застосунок "CreditPlus" (який містить програмне забезпечення для завантаження на мобільні пристрої споживачами та операційну систему товариства), облікову та реєструючу систему товариства та використовується Товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення кредитних правочинів з фізичними особами (споживачем), доступ до якої забезпечується споживачу чере веб-сайт або мобільний застосунок "CreditPlus"; ідентифікація в ІКС товариства - електронна процедура перевірки товариством автентичності споживача, яка здійснюється: під час першого входу (реєстрації) шляхом перевірки цифрового або алфавітно-цифрового коду, що введений споживачем в спеціальному полі веб-сайту/мобільного застосунку "CreditPlus" та отриманий від товариства в повідомленні, що надіслане на номер мобільного телефону споживача (далі-код); під час наступних входів, шляхом перевірки введеного споживачем коду та/або паролю до особистого кабінету/мобільного застосунку "CreditPlus" або з використанням інших електронних даних та каналів комунікації, що будуть забезпечувати перевірку товариством автентичності споживача (здійснення телефонного дзвінка, IVR, повідомлення на електронну пошту, повідомлення у месенджерах, тощо). Код та/або пароль до особистого кабінету/мобільного застосунку "CreditPlus" та/або інші електронні дані, які вводить Споживач для цілей Ідентифікації в ІКС Товариства, є електронним підписом Споживача для цілей Закону України "Про електронну комерцію".

Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність. Закон України «Про електронну комерцію» прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Пунктом 9.6 Договору визначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронним підписом, споживачу в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus" для ознайомлення та підписання. Підпис товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На укладений між сторонами договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, далі по тексту договору оригінальний примірник договору. У випадках дозволених законодавством, на укладений між сторонами договір може бути накладено електронний підпис уповноваженого працівника товариства, що базується на сертифікаті відкритого ключа, виданого кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг без відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Суд враховує, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищенаведене, суд виходить з вільного волевиявлення та його відповідності внутрішній волі сторін, що спрямовані на настання певних наслідків.

Як вбачається зі змісту Договору, волевиявлення сторін спрямоване на укладення договору в електронній формі, визначення основних істотних умов, характерних для такого виду договору, зазначення суми кредиту, дату його видачі, строку надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Боржник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання нею договору 01.11.2024 о 13:48:03 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3045, що відповідає вимогам п.9.6 Договору та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію".

Представником ТОВ "Авентус Україна" Договір підписано шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №243/6552/20 вказав, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

В подальшому 06.11.2024, сторони уклали додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту, згідно якої сторони погодилися збільшити суму кредиту на 1100 грн. у зв`язку з чим погодили внести зміни до договору, виклавши п.1.3 договору в новій редакції: "Сума кредиту (загальний розмір) складає: 18 900 грн. Тип кредиту кредит" та викласти додаток №1 до Договору в новій редакції. Додатком до цієї угоди є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Також, 03.10.2025 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту, згідно якої сторони погодилися продовжити строк кредиту на 360 днів, з кінцевим терміном повернення 28.09.2025 з застосуванням стандартної процентної ставки. Додатком до цієї угоди є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткові угоди підписані боржницею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд враховує, що на час звернення до суду з грошовими вимогами договір про надання споживчого кредиту №8441668 від 01.11.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_2 є дійсним. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до частини другої ст.1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Листом ТОВ "Пейтек" від 03.06.2026 за вих. №20260603-6 стверджується здійснення 01.11.2024 о 13:49:08 перерахування від ТОВ "Авентус Україна" грошових коштів в сумі 17800 грн. на платіжну картку клієнта 4441111152165498.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім" (сервіс "Еasypay") від 29.05.2026 за вих. №23541 підтверджується перерахування 06.11.2024 від ТОВ "Авентус Україна" грошових коштів в сумі 1100 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 .

За твердженням заявника, боржниця своїх зобов`язань за Договором не виконала, у зв`язку із чим, відповідно до поданого розрахунку заборгованості, станом на 28.04.2026 за нею обліковується заборгованість в загальному розмірі 45 322,91 грн. з яких: 17 195,87 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18677,04 грн. заборгованість по відсотках та 9 450 грн. штрафу.

Згідно ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором (ч.1 ст.612 ЦК України).

На час розгляду грошових вимог доказів повернення кредиту чи погашення боржником заборгованості за Договором не надано, а матеріали справи не містять.

На заборгованість товариством нараховано проценти за користування кредитом: з 01.11.2024 по 30.11.2024 за зниженою процентною ставкою, а з 02.12.2024 по 31.01.2026 включно за стандартною процентною ставкою.

Як вбачається з розрахунку заборгованості боржниця сплатила 1704,13 грн., що зараховано товариством в погашення тіла кредиту, відтак заборгованість за тілом кредиту складає 17 195 ,87 грн., 59 526,48 грн., що зараховано в погашення процентів та, 1 958 грн. сплата штрафу.

Суд враховує, що спірні правовідносини між боржником та товариством регулюються Законом України "Про споживче кредитування" від 15.11.2016 №1734-VIII.

Пунктом 5 розділу І Закону України від 22.11.2023 №3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, до Закону України "Про споживче кредитування" внесено зміни, зокрема:

- стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %";

- розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнений пунктом 17 такого змісту: "Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".

Беручи до уваги, що договір №8441668 укладений між сторонами 01.11.2024, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення регулювання ринків фінансових послуг", за період з 04.10.2025 по 31.01.2026 включно денна процента ставка за користування кредитом повинна становити 1%.

Перевіривши поданий заявником розрахунок заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що заявлена до визнання грошова вимога в сумі 18 677,04 грн. заборгованості по відсотках підлягає визнанню.

Суд також враховує, що згідно наданого боржницею до матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 08.02.2025 ОСОБА_2 зареєстровано шлюб з ОСОБА_3 та після державної реєстрації шлюбу її прізвище ОСОБА_4 .

Відтак, з урахуванням наведеного, грошові вимоги ТОВ "Авентус Україна" в сумі 35 872,91 грн. з яких: 17 195,87 грн. заборгованість за тілом кредиту (основна сума боргу) та 18 677,04 грн. заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, підлягають визнанню, як такі, що заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджені наданими доказами.

Щодо вимоги про визнання 9 450 грн. заборгованості за штрафом, суд зазначає і враховує таке.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 13.03.2022 №2120-ІХ, що набрав чинності 17.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28.04.2026 №4857-ІХ, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 №3891-IX, Указом від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 №4024-IX, Указом від 14.01.2025 №26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 №4220-IX, Указом від 15.04.2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 №4356-IX, Указом від 14.07.2025 №478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом від 20.10.2025 №793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX, та Указом від 12.01.2026 №40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 №4757-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04.05.2026 строком на 90 діб.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №706/68/23 виснував, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У постанові від 31.01.2024 у справі №183/7850/22 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, стягнення штрафу у розмірі 9 450 грн. у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому грошові вимоги в цій частині визнанню не підлягають, а тому відхиляються судом.

Щодо визнання 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та включення їх до реєстру вимог кредиторів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За умовами п.1.1 договору №00-01 про надання юридичних послуг від 15.04.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Аурум", як виконавцем, та ТОВ "Авентус Україна", як замовником, виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику за його дорученням (-и) юридичні послуги у відповідності з умовами цього Договору (далі - послуги з правничої допомоги та/або правнича допомога), а замовник зобов`язується прийняти надану йому правничу допомогу та здійснити її оплату на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.2.1 договору №00-01від 15.04.2025 правнича допомога надається виконавцем із залученням на власний розсуд адвокатів, їх помічників, інших адвокатів на договірних засадах, відповідно до ч.6 ст.15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Виконавець зобов`язаний забезпечити дотримання професійних прав адвокатів, їх помічників, інших адвокатів (у разі їх залучення) та гарантій адвокатської діяльності.

Пунктом 4.1 указаного договору визначено, що за надання правової допомоги у відповідності до положень даного договору, замовник оплачує виконавцю винагороду у нижченаведеному розмірі: подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника 2 000 грн., затвердження плану реструктуризації - 18% від фактично отриманої суми коштів/платежів, які надійшли на користь (рахунок) замовника в якості виконання плану реструктуризації.

Також 01.06.2026 між адвокатським бюро "Калачик та партнери" та ТОВ "Юридична компанія "Аурум", як клієнтом, укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №11/2026, за умовами п.1.1 якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у порядку та строки обумовлені сторонами відповідно до умов договору суму гонорару, визначену у розрахунку гонорару, який є невід`ємною частиною цього Договору.

У п.4.1 договору №11/2026 сторони узгодили, що за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду (гонорар), розрахований у акті обсягу наданої правничої (правової) допомоги.

Відповідно до п.4.2 договору №11/2026, за надання правової допомоги, передбаченої договором, клієнт сплачує адвокатському бюро суму гонорару у розмірі 2000 грн. за подання 1 (однієї) заяви з грошовими вимогами до божника замовників клієнта до господарського суду відповідної області.

Представництво інтересів ТОВ "Авентус Україна" у справі №924/304/26 здійснював адвокат Калачик Володимир Вікторович на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1093321.

Як вбачається з матеріалів справи, заява з грошовими вимогами ТОВ "Авентус Україна", підписана представником заявника - адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем.

Відтак, заявником згідно з вимогами ст.74 ГПК України доведено надання йому послуг професійної правничої допомоги у справі №924/304/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).

У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 та ін.).

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Заявлена до відшкодування сума 2000 грн. є помірною, співмірною із характером виконаної роботи, обсягом наданих послуг та відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості та розумності їхнього розміру.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для включення до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, понесені заявником 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критеріям реальності адвокатських витрат, пропорційності, справедливості та розумності їхнього розміру.

Статтею 133 КУзПБ встановлено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів за зобов`язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.

Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Верховний Суд у постановах від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 20.10.2022 у справі №926/2987-б/20 дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу за своєю природою не є кредиторськими вимогами, а вважаються витратами, пов`язаними з провадженням у справі про неплатоспроможність, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відшкодовуються у межах процедур відновлення платоспроможності фізичної особи у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням наведеного вище, суд відхиляє твердження керуючого реструктуризацією щодо неможливості покладення на боржника витрат на правничу допомогу кредитора.

Відповідно до ч.5 ст.45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Отже, грошові вимоги ТОВ "Авентус Україна" до ОСОБА_1 підлягають визнанню у розмірі 35 872,91 грн., з яких: 17 195,87 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18677,04 грн. заборгованість по відсотках, з включенням їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, а також 5 324,80 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст.45, 47, 48, 64, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" від 19.06.2026 про визнання грошових вимог до боржниці в розмірі 45 322,91 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №8441668 від 01.11.2024, задовольнити частково.

Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (03062, м. Київ, про. Берестейський, буд. 90-А, ЄДРПОУ 41078230) до боржниці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) в розмірі 35 872,91 грн., з яких: 17 195,87 грн. заборгованість за тілом кредиту, та 18677,04 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом, з включенням їх до другої черги реєстру вимог кредиторів.

Решту грошових вимог відхилити.

Включити до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (03062, м. Київ, про. Берестейський, буд. 90-А, ЄДРПОУ 41078230) на оплату судового збору у розмірі 5 324,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. (черговість задоволення - до задоволення вимог кредиторів).

Копію ухвали надіслати боржниці, її представнику, керуючому реструктуризацією та кредиторам.

Ухвала проголошена, набрала законної сили 07.07.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду згідно статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 07.07.2026.

Суддя Шевчук О.І.