Рішення № 137995599, 30.04.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/7044/25

2/206/710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Румянцев О.П.,

секретар судового засідання Богатько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, третя особа Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новицька Ірина Олександрівна про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2025 року представник позивача Новікова В.Р. через систему «Електронний суд» звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із позовом до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 про що складено відповідний актовий запис №255 від 31.03.2025 року. Позивач є єдиним спадкоємцем померлого. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з автомобіля та нерухомого майна - житлового будинку, літньої кухні; літньої кухні, погрібу, вбиральні, гаражу, огорожі; замощення за адресою: АДРЕСА_1 . У серпні 2025 році позивач звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про відкриття спадщини. Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Іриною Новицькою було заведено спадкову справу. Позивачу приватним нотаріусом було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на рухоме майно - автомобіль. В зв`язку із неможливістю отримання відомостей про державну реєстрацію права власності на нерухомого майна житлового будинку, літньої кухні; літньої кухні, погребу, вбиральні, гаражу, огорожі; замощення за адресою: АДРЕСА_1 Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Ірина Новицька 01.09.2025 листом №132/02-14 звернулася до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, але у своїй відповіді вих.. №2863/02-1.12 від 17.09.2025 Відповідач зазначив, що на даний час підтвердити державну реєстрацію на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не є можливим. Через відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно - житлового будинку, літньої кухні; літньої кухні, погрібу, вбиральні, гаражу, огорожі; замощення за адресою: АДРЕСА_1 свідоцтво видано не було, про що нотаріусом надано відповідну відмову. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 відомості відсутні. Оскільки відомості про право власності померлого на житловий будинок відсутні, оформити спадщину на будинок у нотаріальному порядку виявилося неможливо, що й стало підставою звернення до суду. Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 було побудовано померлим ОСОБА_2 на земельній ділянці, наданій на підставі Типового договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, укладеного між померлим та Виконкомом Дзержинської міської ради народних депутатів 12.01.1988. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка, але зважаючи на відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме спадкове майно, вимушена звернувся за захистом своїх прав до суду. З технічного паспорту на спірний будинок чітко встановлено, що роками побудови житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є 1990-1991 роки. Таким чином, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , побудувавши в 1990-1991 роках, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок садибного типу на відведеній належним чином земельній ділянці, набув у встановленому на той час порядку право власності на житловий будинок садибного типу, але не звернувся до реєстраційних органів для отримання правовстановлюючих документів на будинок. Представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими спорудами (літньої кухні; літньої кухні, погрібу, вбиральні, гаражу, огорожі; замощення) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 11 грудня 2025 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

12 грудня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» на виконання ухвали Самарського районного суду міста Дніпра від 11 грудня 2026 року подано заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Від представника відповідача Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області надійшло клопотання з проханням розглядати справу без його участі, винести рішення відповідно до законодавства України.

Від третьої особи приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новицької І.О. надійшла заява з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 24.08.1986 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 про що складено відповідний актовий запис №255 від 31.03.2025 року (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з автомобіля та нерухомого майна - житлового будинку, літньої кухні; літньої кухні, погрібу, вбиральні, гаражу, огорожи; замощення за адресою: АДРЕСА_1 .

У серпні 2025 році ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новицької І.О. із відповідною заявою про відкриття спадщини. Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новицькою І.О. було заведено спадкову справу, номер у Спадковому реєстрі 74530343 (а.с.14).

В зв`язку із неможливістю отримання відомостей про державну реєстрацію права власності на нерухомого майна житлового будинку, літньої кухні; літньої кухні, погрібу, вбиральні, гаражу, огорожі; замощення за адресою: АДРЕСА_1 Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Новицька І.О. 01.09.2025 звернулася з листом №132/02-14 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, але у своїй відповіді вих. №2863/02-1.12 від 17.09.2025 року, відповідач зазначив, що на даний час підтвердити державну реєстрацію на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не є можливим (а.с.15).

Через відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно - житлового будинку, літньої кухні; літньої кухні, погрібу, вбиральні, гаражу, огорожі; замощення за адресою: АДРЕСА_1 свідоцтво видано не було, про що нотаріусом надано роз`яснення (а.с.17).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 відомості відсутні (а.с.16).

Згідно довідки-характеристики №468 від 16.10.2025 року, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент інвентаризації 25.10.1993 року мало наступні характеристики: житловий будинок літ. «А-1» (А1-1, а, а) загальною площею 108,7 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., літня кухню «В», вбиральня «Г», гараж «Ж», огорожа «№1», замощення «1» (а.с.18).

Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 було побудовано померлим ОСОБА_2 на земельній ділянці, наданій на підставі Типового договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, укладеного між померлим та Виконкомом Дзержинської міської ради народних депутатів 12.01.1988 (а.с.38-42).

З листа приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровогорадської області вбачається, що документи технічної інвентаризації КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» закріплені за архівним відділом Торецької МВА і відповідно до даних архівів КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» станом на 01 січня 2013 року на даний час підтвердити держану реєстрацію права власності не нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не є можливим (а.с.92).

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_2 (а.с.20, 21, 30-34, )

Відповідно до звіту про оцінку від 12.12.2025 року, ринкова вартість житлового будинку садибного типу загальною площею 108,7 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 становить 198500,00 грн. без урахування ПДВ) (а.с.66-85).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступних висновків.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст.392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивачів право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно дост.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідност.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом).

В силу ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

З огляду на положення ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

При цьому у положенні п.3.1 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За нормами частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з вимогами частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Також, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року №6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Слід зазначити, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не нормами ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації

Враховуючи зазначене, до предмету доказування у цій справі належать обставини щодо часу будівництва будинку садибного типу з господарськими спорудами.

З технічного паспорту на спірний будинок чітко встановлено, що роками побудови житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами є 1990-1991 роки

Таким чином, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , побудувавши в 1990-1991 роках, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок садибного типу на відведеній належним чином земельній ділянці, набув у встановленому на той час порядку право власності на житловий будинок садибного типу, але не звернувся до реєстраційних органів для отримання правовстановлюючих документів на будинок

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, обставини, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому вважає за необхідне їх задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 5, 16, 321, 392, 1216, 1218, 1223, 1261-1265, 1296, 1298 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 12, 13, 16, 76-89, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (85200, Донецька область, с. Торецьк, вул. Стуса Василя, буд.24а, ЄДРПОУ 44272449), третя особа приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Новицька Ірина Олександрівна ( АДРЕСА_4 ) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими спорудами (літньою кухнею; літню кухнею, погребом, вбиральнею, гаражем, огорожею, замощеннмя) за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П.Румянцев