Рішення № 137995133, 02.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/365/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради

до відповідача-1 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до відповідача-2 Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 4 753 190,40 грн

в засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Власюк А.О. (в режимі відеоконференції);

від прокуратури: Головчак В.В.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Вараської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до відповідача-1 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", до відповідача-2 Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 4753190,40 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12025181120000432 виявлено факт порушення норм лісового законодавства, а саме незаконну порубку дерев. В ході досудового розслідування здійснено розрахунок заподіяної шкоди і визначено, що її розмір складає 4753190,40 грн.

Прокурор вважає, що ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, не забезпечило охорону та захист лісових насаджень, у зв`язку з чим державі завдано шкоду у розмірі 4753190,40 грн

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче засідання призначено на 21.04.2026.

13.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

16.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від Першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якому наведені заперечення на твердження відповідача та додаткові обґрунтування заявлених вимог.

21.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 21.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026.

Ухвалою суду від 12.05.2026 розгляд справи по суті відкладено на 16.06.2026.

В судовому засіданні 16.06.2026 оголошено перерву до 02.07.2026.

В судовому засіданні 02.07.2026 прокурор заявлені вимоги підтримала та просила позов задоволити повністю. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судове засідання 02.07.2026 не забезпечив явки уповноваженого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановлений законом строк.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що позивач повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута без участі позивача.

В судовому засіданні 02.07.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12025181120000432 від 03.06.2025 встановлено, що під час проведення контрольного заходу у Острівському лісництві Висоцькому надлісництві філії "Поліській лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" працівниками державної лісової охорони філії "Поліський лісовий офіс" виявлено незаконну порубку дерев у наступних кварталах:

- у кварталі 21 виділ 5 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 4 сироростучих дерев породи "Сосна звичайна" та 15 сухостійних дерев породи "Сосна звичайна";

- у кварталі 53 виділ 34 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 1 сироростучого дерева породи "Сосна звичайна";

- у кварталі 66 виділ 10 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 2 сухостійних дерев породи "Сосна звичайна";

- у кварталі 66 виділ 7 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 9 сухостійних дерев породи "Сосна звичайна" та 1 сухостійного дерева породи "Вільха чорна";

- у кварталі 65 виділ 55 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 1 сироростучого дерева породи "Сосна звичайна";

- у кварталі 16 виділ 30 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 11 сухостійних дерев породи "Вільха чорна";

- у кварталі 21 виділ 10 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 1 сироростучого дерева породи "Дуб звичайний";

- у кварталі 16 виділ 16 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 8 сухостійних дерев породи "Осика", 3 сухостійних дерев породи "Вільха чорна", 2 сухостійних дерев породи "Дуб звичайний" та 1 сухостійного дерева породи "Береза повисла";

- у кварталі 16 виділ 18 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 3 сухостійних дерева породи "Сосна звичайна" та 6 сухостійних дерев породи "Вільха чорна";

- у кварталі 62 виділ 19 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 14 сухостійних дерев породи "Сосна звичайна";

- у кварталі 66 виділ 4 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 4 сухостійних дерев породи "Сосна звичайна";

- у кварталі 59 виділ 57 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 10 сухостійних дерев породи "Сосна звичайна";

- у кварталі 21 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 2 сироростучих дерев породи " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";

- у кварталі 16 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва 4 сироростучих дерев породи "Сосна звичайна".

Висновком судової інженерно - екологічної експертизи № 4038-Е від 02.01.2026 встановлено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки у кварталі 21 виділ 5, кварталі 53 виділ 34, кварталі 66 виділ 10, кварталі 66 виділ 7, кварталі 65 виділ 55, кварталі 16 виділ 30, кварталі 21 виділ 10, кварталі 16 виділ 16, кварталі 16 виділ 18, кварталі 62 виділ 19, кварталі 66 виділ 4, кварталі 59 виділ 57, кварталі 21 виділ 17, кварталі 16 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва, становить 4753190,40 грн.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025181120000432 від 03.06.2025 осіб, які вчинили незаконну порубку вказаних дерев, не встановлено.

На думку прокурора, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 102 дерев у кварталі 21 виділ 5, кварталі 53 виділ 34, кварталі 66 виділ 10, кварталі 66 виділ 7, кварталі 65 виділ 55, кварталі 16 виділ 30, кварталі 21 виділ 10, кварталі 16 виділ 16, кварталі 16 виділ 18, кварталі 62 виділ 19, кварталі 66 виділ 4, кварталі 59 виділ 57, кварталі 21 виділ 17, кварталі 16 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва.

У результаті реорганізації філії "Висоцьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 4753190,40 грн, не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Прокурор зазначає, що внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" здійснено незаконну вирубку дерев, що спричинило шкоду державі у вигляді порушення природоохоронного законодавства.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси є її національним багатством. Усі ліси на території України, незалежно від форми власності становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Визначаючи позивача та отримувача коштів за завдану шкоду, варто дотримуватися ст. ст. 42, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відповідно до яких фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

При цьому, згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України суми шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановлено, що територія Острівського лісництва (у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно - територіальних межах Зарічненської селищної ради.

Таким чином, в даному випадку Зарічненська селищна рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.

Прокурор зазначає, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Зарічненської селищної ради, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади та не може залишатися без реагування органів прокуратури.

Так, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 12.03.2026 №52/1-680 вих-26 прокурором повідомлено Зарічненську селищну раду про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Із отриманої відповіді № 596 від 17.03.2026 встановлено, що Зарічненською селищною радою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев

На підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Вараською окружною прокуратурою листом від 25.03.2026 повідомлено Зарічненську селищну раду про звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної державі, не вжив заходів до стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, що є підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом.

Зазначені обставини є підставою для реалізації прокурором визначених Конституцією України та законами України повноважень шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Зарічненської селищної ради.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є позадоговірними, та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною порубкою дерев.

Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі позивача до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з статтею 16, частиною 1 статтею 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Частиною 1 статті 86 Лісового кодексу України визначено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до абзацу 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно - правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно - правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 в справі № 909/1111/16.

Зважаючи на предмет доведення прокуратурою в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази щодо складу цивільного правопорушення, зазначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Так, у кварталі 21 виділ 5, кварталі 53 виділ 34, кварталі 66 виділ 10, кварталі 66 виділ 7, кварталі 65 виділ 55, кварталі 16 виділ 30, кварталі 21 виділ 10, кварталі 16 виділ 16, кварталі 16 виділ 18, кварталі 62 виділ 19, кварталі 66 виділ 4, кварталі 59 виділ 57, кварталі 21 виділ 17, кварталі 16 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва допущено здійснення незаконної порубки 102 дерев.

Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем, як постійним лісокористувачем, не виконано покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій у вищезазначених кварталах Острівського лісництва Висоцького надлісництва, правонаступником якого є Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах № 909/976/17, № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 102 дерев.

За таких обставин, суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.09.2018 у справі №909/495/17, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17.

Суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно - правової відповідальності.

Cуд зауважує, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу.

На думку відповідача, відсутність акту перевірки за результатами проведеної планової чи позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Поліського округу свідчить про не доведення факту порушення вимог природоохоронного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, викладено висновок: "такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності".

Таким чином, факт порушення природоохоронного законодавства може підтверджуватися не тільки результатами перевірки Державної екологічної інспекції, а й іншими доказами.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Висновком судової інженерно - екологічної експертизи № 4038-Е від 02.01.2026 встановлено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки у кварталі 21 виділ 5, кварталі 53 виділ 34, кварталі 66 виділ 10, кварталі 66 виділ 7, кварталі 65 виділ 55, кварталі 16 виділ 30, кварталі 21 виділ 10, кварталі 16 виділ 16, кварталі 16 виділ 18, кварталі 62 виділ 19, кварталі 66 виділ 4, кварталі 59 виділ 57, кварталі 21 виділ 17, кварталі 16 виділ 17 Острівського лісництва Висоцького надлісництва становить 4753190,40 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 7-1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з п. 1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція) до основних видів (підвидів) експертиз належить інженерно -екологічна.

Відповідно до п. 11.1. Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, об`єктом інженерно - екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, у тому числі речові докази, фрагменти місця події, устаткування, комунікації, засоби виробництва, що забезпечують екологічно - безпечне функціонування підприємства, а також будь - які інші обставини події, зафіксовані (описані, відображені у схемах, фотографіях, планах тощо) в матеріалах справи.

Згідно з п. 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно - правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Враховуючи вищенаведене, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, в тому числі наявність чи відсутність необхідності проведення на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).

Відтак, суд дійшов до висновку про те, що експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки слід оцінювати у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Щодо посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.01.2024 у справі № 907/449/22 в частині необхідності проведення натурного огляду об`єкта дослідження з відображенням цієї інформації у висновку експертизи, суд відзначає, що вказані висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Адже у справі № 907/449/22 натурне обстеження було важливим з огляду на те, що для визначення розміру шкоди були використані відомості про незаконно зрубані дерева, встановленні інспектором. У цих відомостях зазначено породу дерев і діаметри пнів, однак відсутня інформація про ознаки зрубаних дерев та про вимірювальний прилад, яким проводилися заміри. Натомість у даній справі у наданих для дослідження документах відображена інформацію, що у сукупності дозволила експерту провести розрахунок без натурного обстеження.

Крім того, варто зауважити, що судовий експерт, який проводив вказану експертизу, попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми шкоди, що зазначена в експертному висновку, або клопотання про проведення додаткової судової експертизи.

Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.

Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.

Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.

А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до відповідача-1 Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", до відповідача-2 Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 4 753 190,40 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 57038,29 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (43010, Волинська обл., м. Луцьк просп. Волі, 30, код ЄДРПОУ 45601597) на користь Зарічненської селищної ради (34000, Рівненська обл., Вараський р-н., с-ще. Зарічне, вул. Центральна, 11, код ЄДРПОУ 04385632) 4753190,40 (чотири мільйони сімсот п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто грн 40 коп) грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"(43010, Волинська обл., м. Луцьк просп. Волі, 30, код ЄДРПОУ 45601597) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57038 (п`ятдесят сім тисяч тридцять вісім грн 29 коп) грн судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 07 липня 2026 року.

Суддя А.М.Горплюк