Рішення № 137995107, 02.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/10189/25

Провадження № 2/932/3371/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого - судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря - Щербаченко А. В.

позивач: ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»,

представник позивача: адвокат Муравський В. В.

відповідач: ОСОБА_1

представник відповідача: адвокат Зачепіло З. Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» був укладений Договір № 3468281 від 17.05.2021, шляхом обміну електронними повідомленями, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до вказаного Договору відповідачу надані грошові кошти в сумі 6000 грн, шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідача, зі ставкою 0,01% в день та стандартною ставкою 5% в день від фактичного залишку кредиту.

Крім цього, між відповідачем та ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» був укладений Договір № 555158633760 від 25.10.2021, шляхом обміну електронними повідомленями, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до вказаного Договору відповідачу надані грошові кошти в сумі 1100 грн, шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідача, зі зниженою ставкою 480% річних від суми позики та стандартною ставкою 950% річних від суми позики.

Крім цього, між відповідачем та ТОВ «ФК ІНКАСО ФІНАНС» був укладений Договір № 3397410708-141867 від 30.10.2021, шляхом обміну електронними повідомленями, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до вказаного Договору відповідачу надані грошові кошти в сумі 3500 грн, шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідача, зі ставкою 1,95% в день на строк 20 днів.

В подальшому 26.01.2022 було укладено договір № 26-01/2022-83 за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, зокрема за договором № 3468281 від 17.05.2021.

10.03.2022 було укладено договір № 10-03/2023/01 за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, зокрема за договором № 3468281 від 17.05.2021.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 за яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь позивача права вимоги, зокрема за договором № 3468281 від 17.05.2021.

Крім того, 18.12.2023 було укладено договір № 18-12/2023 за яким ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь позивача права вимоги, зокрема за договором № 555158633760 від 25.10.2021.

Крім того, 07.03.2023 було укладено договір № 073/03/23 за яким ТОВ «ФК ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, зокрема за договором № 3397410708-141867 від 30.10.2021.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 за яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь позивача права вимоги, зокрема за договором № 3397410708-141867 від 30.10.2021.

Однак відповідач порушила умови Договорів та не виконувала покладені на неї зобов`язання належним чином у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача:

за Договором № 3468281 від 17.05.2021 становить 11598,45 грн, з яких - 2210,00 грн тіло кредиту, - 9388,45 грн відсотки за користування кредитом на дату відступлення права вимоги;

за Договором № 555158633760 від 25.10.2021 становить 2817,80 грн, з яких - 1100,00 грн тіло кредиту, - 1717,80 грн відсотки за користування кредитом на дату відступлення права вимоги;

за Договором № 3397410708-141867 від 30.10.2021 становить 18040,50 грн, з яких - 3500,00 грн тіло кредиту, - 14540,50 грн відсотки за користування кредитом на дату відступлення права вимоги.

Загальна сума заборгованості становить 34456,75 грн, з яких - 6810,00 грн тіло кредиту, - 25646,75 грн відсотки за користування кредитом на дату відступлення права вимоги, яу просить суд стягнути з відповідача на користь позивача та судові витрати.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, де зазначено, що позивач не довів факту підписання нею договору, немає доказів що фактично їй перерахували кошти. Звертає увагу, що розмір нарахованих відсотків перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, що є очевидно несправедливим. З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, задоволенню не підлягають. Таким чином просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представником позивача надана відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представником відповідача надана заява про розгляд справи без її участі та участі відповідача.

За клопотанням представника позивача у АТ «КБ «ПриватБанк» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» витребувана інформація про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

Інших заяв чи клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 25.09.2025 відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 17.12.2025. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17.12.2025 від АТ «КБ «ПриватБанк» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» витребувано відомості про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19.03.2026, задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» був укладений Договір № 3468281 від 17.05.2021, шляхом обміну електронними повідомленями, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до вказаного Договору відповідачу надані грошові кошти в сумі 6000 грн, шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідача, зі ставкою 0,01% в день та стандартною ставкою 5% в день від фактичного залишку кредиту.

Крім цього, між відповідачем та ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» був укладений Договір № 555158633760 від 25.10.2021, шляхом обміну електронними повідомленями, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до вказаного Договору відповідачу надані грошові кошти в сумі 1100 грн, шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідача, зі зниженою ставкою 480% річних від суми позики та стандартною ставкою 950% річних від суми позики.

Крім цього, між відповідачем та ТОВ «ФК ІНКАСО ФІНАНС» був укладений Договір № 3397410708-141867 від 30.10.2021, шляхом обміну електронними повідомленями, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до вказаного Договору відповідачу надані грошові кошти в сумі 3500 грн, шляхом перерахування їх на картковий рахунок відповідача, зі ставкою 1,95% в день на строк 20 днів.

В подальшому 26.01.2022 було укладено договір № 26-01/2022-83 за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги, зокрема за договором № 3468281 від 17.05.2021.

10.03.2022 було укладено договір № 10-03/2023/01 за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, зокрема за договором № 3468281 від 17.05.2021.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 за яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь позивача права вимоги, зокрема за договором № 3468281 від 17.05.2021.

Крім того, 18.12.2023 було укладено договір № 18-12/2023 за яким ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь позивача права вимоги, зокрема за договором № 555158633760 від 25.10.2021.

Крім того, 07.03.2023 було укладено договір № 073/03/23 за яким ТОВ «ФК ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги, зокрема за договором № 3397410708-141867 від 30.10.2021.

18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 за яким ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь позивача права вимоги, зокрема за договором № 3397410708-141867 від 30.10.2021.

Згідно відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 07.04.2026, відповідачу було здійснено зарахування грошових коштів 17.05.2024 у сумі 6000 грн, фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Згідно відповіді АТ «КБ «ПриватБанк» від 25.03.2026, відповідачу було здійснено зарахування 1100 грн 25.10.2021 та 3500 грн 30.10.2025, фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договорів сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Як унормоване в ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст статей 610, 612 ЦК України, регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Договір про надання грошових коштів у позику № 4649630724 від 15.07.2024 підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджене укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Крім цього, в договорах зазначений саме номер телефону НОМЕР_1 , який відповідач вказала як свій фінансовий номер.

Оскільки відповідачем порушені зобов`язання з повернення грошових коштів, що встановлені умовами Договору, у неї виникла заборгованість, яка обрахована позивачем у відповідних розрахунках, наданих суду.

Доводи відповідача що їй не перераховувалися первісними кредиторами кредитні кошти спростовуються довідками ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «ФК «Елаєнс» та довідками банків, де співпадають номери банківських карт відповідача.

Відповідно до ст.ст. 1054-1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення відповідачем договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд частково погоджується з доводами відзиву та враховує, що вимога про сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитодавець, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Також, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 25646,75 грн не є співрозмірною сумі заборгованості за кредитом у 6180,00 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів після закінчення пільгового періоду кредитування, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру заборгованості за кредитом.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про стягнення з відповідача заборгованість за Договором № 3468281 від 17.05.2021, за Договором № 555158633760 від 25.10.2021, за Договором № 3397410708-141867 від 30.10.2021 становить 13620,00 грн, з яких - 6810,00 грн тіло кредиту, - 6810,00 грн відсотки за користування кредитом, оскільки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань порушує права та інтереси позивача.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються судом частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім при пред`явленні позову судовий збір в сумі 1272,27 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 13000,00 грн.

Виконання договору від 02.07.2024 з боку Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» підтверджується заявкою на надання юридичної допомоги від 01.05.2025, Витягом з Акту про надання юридичної допомогу від 30.05.2025.

Представник відповідача надала клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки сума є непропорційною враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню, необхідно зменшити до 6000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, ціну позову, його часткове задоволення, кількість судових засідань, позицію відповідача, суд вважає обґрунтованими витратами на правничу допомогу по цій справі у сумі 6000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження за адресою: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ, 03150 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором № 3468281 від 17.05.2021, за Договором № 555158633760 від 25.10.2021, за Договором № 3397410708-141867 від 30.10.2021 у сумі 13620,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1272,27 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн, всього 20892 (двадцять тисяч вісімсот дев`яносто два),27 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 07.07.2026.

Суддя І. В. Петунін