Ухвала суду № 137995043, 07.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"07" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/634/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича (вх. № 21419/26 від 19.06.2026) про зупинення провадження по справі № 916/634/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Улф-Фінанс» (пр. Оболонський, № 35-А, оф. 300, м. Київ, 04205, код ЄДРПОУ 41110750)

до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) Приватного підприємства «Тойрас» (вул. Кільчевська, № 17, м. Дніпро, 49045, код ЄДРПОУ 39032621)

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Улф-Фінанс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича та Приватного підприємства «Тойрас», відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги (цесії) № 250723 від 25.07.2023, укладений між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Улф-Фінанс» посилається на укладення спірного договору без отримання від позивача відповідної письмової згоди, обов`язковість отримання якої передбачена п. 13.3 загальних умов до договорів фінансового лізингу, укладених між позивачем та відповідачем-2.

07.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 659/24 від 20.02.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/634/24. Справу № 916/634/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "21" березня 2024 року об 11:20 год.

21.03.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/634/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "25" квітня 2024 року о 10:40 год.

25.04.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича (вх. № 11956/24 від 21.03.2024) та зупинено провадження у справі № 916/634/24 до припинення перебування Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича у складі Збройних Сил України.

01.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 916/634/24 та призначено підготовче засідання на "23" червня 2026 року об 11:20 год.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 у справі № 916/634/24 на 23.06.2026 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 22.06.2026 по 23.06.2026 включно у відпустці.

24.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/634/24 призначено на "07" липня 2026 року о 10:40 год.

Між тим, 18.06.2026 через систему «Електронний суд» від ФОП Мунтяна І.М. до суду надійшло клопотання (вх. № 21419/26) про зупинення провадження по справі до припинення перебування відповідача-1 у складі Збройних Сил України.

В обґрунтування клопотання відповідач-1 зазначив, що з моменту зупинення провадження він виконує конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії російської федерації та безперервно перебуває у складі ЗСУ і починаючи з 13.04.2026 по теперішній час проходить військову службу в військовій частині № НОМЕР_2 . При цьому, відповідач-1 повідомив, що хоче скористатись наданим йому процесуальним правом на особисту участь у розгляді даної справи, у зв`язку з чим просить знову зупинити провадження у справі.

Відтак, відповідач-1 наполягає на особистій своїй участі у судових засіданнях під час розгляду справи № 916/634/24 з метою реалізації своїх процесуальних прав учасника справи. У той же час, у зв`язку з його перебуванням на службі у складі Збройних Сил України в місцях проведення активних бойових дій, на даний час у відповідача-1 відсутня можливість скористатись у повній мірі своїми процесуальним правами, наданими ГПК України, що ставить його у нерівне процесуальне становище з іншими учасниками процесу.

Представники учасників справи в підготовче засідання 07.07.2026 не з`явився, повідомлені належним чином, відповідачі причини неявки суду не повідомив. Представник позивача надав до суду заяву (вх. № 23657/26 від 07.07.2026), якою просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із прийняттям участі 07.07.2026 о 10:00 год. у проведенні слідчих дій.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що про час, дату і місце розгляду справи сторони повідомлялись судом належним чином, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розгляд справи проводити за відсутності представників сторін та не вбачає наразі підстав для чергового відкладення підготовчого засідання.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано ухвалу без її проголошення, датою постановлення ухвали є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича про зупинення провадження по справі № 916/634/24, господарський суд дійшов наступного висновку.

Господарський суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.

В подальшому відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні не припинено.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Як вбачається з аналізу 1 глави, ІІ розділу ГПК України, передбачено види заяв учасників справи, а саме заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань, водночас, ч.1 ст. 161 ГПК України, передбачено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а ч. 1 ст. 169 ГПК України, визначено, що заяви з процесуальних питань подаються у формі, заяв, клопотань та заперечень, до яких відноситься, зокрема і клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно приписів ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ст. 236 ГПК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Порядок та підстави зупинення провадження у справі визначено Главою 8 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов`язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов`язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.

Наведена норма імперативна та покладає на суд саме обов`язок, а не право зупиняти провадження, якщо сторона перебуває у складі ЗСУ або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. Водночас вказана підстава зупинення провадження пов`язана саме із фактом перебування учасника процесу у складі Збройних Сил України, або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан, а не просто із введенням воєнного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Статтями 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України: - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи з вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

З огляду на зазначене, оскільки в Україні з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану та проводиться загальна мобілізація до Збройних Сил України та інших військових формувань утворених у відповідності до закону з метою відсічі збройної агресії Росії, а отже Збройні Сили України та інші військові формування утворені у відповідності до закону переведені на воєнний стан.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 погодилася з доводами колегії суддів Третьої судової палати щодо наявності підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (аналогічні положення містяться в пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та пункті 5 частини першої статті 236 КАС України), сформульованих у наведених постановах Верховного Суду, в тому числі в постановах від 13.03.2025 у справі № 557/1226/23, від 11.03.2025 у справі № 904/4027/22.

У постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що під час застосування правил пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Як указав Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі № 924/863/23, за нинішньої редакції п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

На підтвердження перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України до матеріалів справи надано копію довідки форми 5 від 28.05.2026 №1994/4 Військової частини НОМЕР_2 , згідно якої майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 13.04.2026 по теперішній час.

Також надано копію довідки форми 12 від 16.03.2026 № 1771 Військової частини НОМЕР_3 , згідно якої майор ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України із зазначенням відповідних періодів, зокрема протягом 2025-2026 років.

Факт дії введеного Указом воєнного стану та пов`язаного з ним особливого періоду вказує на те, що у цей період довідка за формою № 5, передбачена Інструкцією про проходження військовослужбовцем військової служби у ЗСУ, є достатнім, допустимим та належним доказом перебування цього військовослужбовця у складі ЗСУ, які переведені на воєнний стан (подібна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 754/947/22).

Відтак, суд вважає, що наведені документи є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин перебування відповідача-1 у складі Збройний Сил України та відповідач-1 бере участь в обороні України, що унеможливлює його особисту участь у розгляді судової справи. При цьому, чинним законодавством України не передбачено надання військовослужбовцям відпусток, відряджень, або днів відгулів для їхньої участі у судових засіданнях.

Як указав Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі № 924/863/23, за нинішньої редакції п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Таким чином, оскільки відповідач-1 у справі ФОП Мунтян І.М., перебуває наразі на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 (за призовом під час мобілізації) у складі Збройних Сил України, провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Тобто на відміну від відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження. Тому провадження у справі потрібно зупиняти за наявності беззаперечних підстав для цього. Вказана норма процесуального права, на переконання господарського суду, може бути застосована в спорі, де стороною є фізична особа, яка може бути призвана на військову службу.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, враховуючи, що процесуальне законодавство в імперативному порядку зобов`язує суд зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони у складі, зокрема Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан під час дії воєнного стану, а також, з огляду на документальне підтвердження перебування ФОП ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, зважаючи на те, що 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває, та не встановлення судом відсутності підстав для зупинення провадження у справі, з метою забезпечення однакових умов для сторін справи, суд доходить висновку про задоволення клопотання відповідача-1 та зупинення провадження у справі № 916/634/24 на час залучення відповідача-1 до участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації на території України.

При цьому, суд звертає увагу на обов`язок ФОП Мунтяна І.М. повідомити суд про припинення перебування у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Водночас, суд наголошує, що у разі отримання позивачем відомостей щодо усунення обставин, які викликали необхідність зупинення провадження у справі, позивач не позбавлений можливості подати про це відповідні докази у будь-який час.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 227, п. 2 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича (вх. № 21419/26 від 19.06.2026) про зупинення провадження у справі № 916/634/24 задовольнити.

2. Провадження у справі № 916/634/24 до припинення перебування Фізичної особи-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича у складі Збройних Сил України зупинити.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Мунтяна Ігоря Миколайовича невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили 07.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський