Рішення № 137994604, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/5942/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116; ідентифікаційний код 42399676)

до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» (вул.Гарматна, буд.2, м.Київ, 03680; ідентифікаційний код 14309669)

про стягнення 773 683,20 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» про стягнення 773 683,20 грн, з яких 583 758,14 грн заборгованості, 124 481,33 грн пені, 23 800,95 грн 3% річних та 41 642,78 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати природного газу, поставленого позивачем за договором № 9612-ТКЕ(24)-25 постачання природного газу від 03.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

27.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на неправильне визначення дати, з якої зобов`язання відповідача стало простроченим, та надає власний контррозрахунок. Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99% до 1 177,13 грн, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище та відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення.

29.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на наявність підстав для повернення відзиву без розгляду у зв`язку з тим, що відзив не відповідає приписам статей 165, 170 Господарського процесуального кодексу України. По суті доводів відповідача позивач зазначив, що відповідач помилково тлумачить положення пункту 5.1 договору щодо порядку здійснення оплати природного газу, у зв`язку з чим контррозрахунки відповідача є необґрунтованими. Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій позивач зауважив, що визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси, у зв`язку з чим їх не може бути зменшено, а щодо пені відповідачем не надано доказів наявності виняткових обставин, отже положення статті 551 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню.

Розглянувши клопотання позивача про повернення відзиву без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки положення цієї статті визначають загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, натомість відзив є заявою по суті справи, у зв`язку з чим підпадає під правове регулювання статті 165 цього Кодексу, яка не передбачає його повернення відповідачу.

01.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які містять доводи, аналогічні тим, що були викладені ним у відзиві.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Державним підприємством «Виробниче об`єднання «Київприлад» (споживач) було укладено договір № 9612-ТКЕ(24)-25 постачання природного газу (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 № 812, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2024 по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 354,88534 тис.куб.м в томі числі по місяцях (далі - розрахункові періоди):

- жовтень 2024 року: 15,87334 тис.куб.м, з яких 15,87334 тис.куб.м обсяг І (фіксований);

- листопад 2024 року: 65,00000 тис.куб.м, з яких 50,00000 тис.куб.м обсяг І (фіксований), 15,00000 тис.куб.м обсяг ІІІ (фіксований);

- грудень 2024 року: року: 72,00000 тис.куб.м, з яких 56,00000 тис.куб.м обсяг І (фіксований), 16,00000 тис. куб. м обсяг ІІІ (фіксований);

- січень 2025 року: 74,00000 тис.куб.м, з яких 57,00000 тис.куб.м обсяг І (фіксований), 17,00000 тис. куб. м обсяг ІІІ (фіксований);

- лютий 2025 року: 66,00000 тис.куб.м, з яких 50,00000 тис.куб.м обсяг І (фіксований), 16,00000 тис. куб. м обсяг ІІІ (фіксований);

- березень 2025 року: 54,01200 тис.куб.м, з яких 43,00000 тис.куб.м обсяг І (фіксований), 11,01200 тис.куб.м обсяг ІІІ (фіксований);

- квітень 2025 року: 8,00000 тис.куб.м, з яких 8,00000 тис.куб.м обсяг І (фіксований).

У підпункті 2.2.1 пункту 2.2 Договору визначено, що обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг ІІ природного газу використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що задовольняються за рахунок обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пункту 2.1, підпунктів 2.2.3 та 3.5.2 цього Договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього Договору) та вартість (підпункт 3.5.1 пункту 3.5 Договору).

Постачальник протягом 3 робочих днів з дати одержання актів зобов`язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника або надає обґрунтовану відмову від підписання акта. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими (підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

- ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 Договору);

- ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.

Всього ціна газу для обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн (підпункт 4.1.3 пункту 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї зі сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису, та діє до 30.04.2025 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 13.1 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань він поставив природний газ на загальну суму 1 840 781,64 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати природного газу виконав частково, сплативши лише 1 257 023,50 грн, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 583 758,14 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за природний газ, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 583 758,14 грн заборгованості, 124 481,33 грн пені, 23 800,95 грн 3% річних та 41 642,78 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в заявлених позивачем розмірах, відповідач зазначає, що акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2025 на суму 456 973,84 грн (за лютий 2025 року) був підписаний відповідачем 06.03.2025, а позивачем 10.03.2025, відтак з огляду на положення пунктів 5.1, 7.2 Договору відповідач мав здійснити остаточний розрахунок до 15.05.2025, отже прострочення розпочалося лише 16.05.2025, а не 16.04.2025, як вважає позивач.

У відповідь на ці доводи позивач зауважує, що строк розрахунку залежить виключно від періоду постачання, а не від дати підписання акта приймання-передачі природного газу чи від дати здійснених відповідачем платежів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні (частина 1 статті 669 Цивільного кодексу України).

У пункті 2.1 Договору сторони визначили обсяг природного газу, що має бути поставлений за цим Договором у період з жовтня 2024 по 30 квітня 2025 року (включно), а саме 354,88534 тис. куб. м згідно з визначеним у цьому пункті замовленим обсягом у кожному розрахунковому періоді (місяці).

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 840 781,64 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2024 (за листопад 2024 року) на суму 196 779,12 грн, від 31.12.2024 (за грудень 2024 року) на суму 380 991,74 грн, від 31.01.2025 (за січень 2025 року) на суму 438 278,80 грн, від 28.02.2025 (за лютий 2025 року) на суму 456 973,84 грн, від 31.03.2025 (за березень 2025 року) на суму 367 758,14 грн.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 5.1 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо здійснення оплати за поставлений природний газ мало бути виконане у 2 етапи:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

З наведеного слідує, що попри визначення обсягів природного газу, що підлягає оплаті у кожному розрахунковому періоді відповідно до акта приймання-передачі природного газу, строк оплати пов`язаний саме із розрахунковим періодом, у якому було здійснено постачання газу, а не з датою підписання акта приймання-передачі природного газу, як помилково вважає відповідач.

При цьому суд не може погодитись із твердженням відповідача, що до моменту отримання від позивача акту приймання-передачі природного газу, відповідач не знає обсягів природнього газу, який передався у звітному періоді і тому не має можливості сплачувати за переданий природній газ до моменту отримання актів, оскільки за умовами Договору позивач постачає замовлений відповідачем обсяг природного газу, який сторони визначили у пункті 2.1 Договору. Згідно з підпунктом 3.5.4 пункту 3.5 Договору після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими.

Отже підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу свідчить про погоджений сторонами обсяг природного газу, що був фактично поставлений і є таким, що підлягає оплаті, тобто лише визначає розмір грошового зобов`язання і не впливає на строк його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату вартості поставленого йому природного газу на суму 1 257 023,50 грн відповідно до платіжних інструкцій від 26.12.2024 на суму 583 557,37 грн, від 06.03.2025 на суму 438 278,80 грн, від 19.09.2025 на суму 79 187,33 грн, від 23.09.2025 на суму 30 000,00 грн, від 25.09.2025 на суму 25 000,00 грн, від 10.10.2025 на суму 4 000,00 грн, від 13.10.2025 на суму 97 000,00 грн. Тобто відповідач повністю оплатив природний газ, поставлений у період з листопада 2024 року по січень 2025 року та частково поставлений у лютому 2025 року - на суму 240 973,84 грн.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що останнім днем виконання відповідачем свого грошового зобов`язання щодо здійснення остаточного розрахунку за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2025 (за лютий 2025 року) на суму 456 973,84 грн було 15.04.2025, а за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2025 (за березень 2025 року) на суму 367 758,14 грн - 15.05.2025.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 583 758,14 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 124 481,33 грн пені, 23 800,95 грн 3% річних та 41 642,78 грн інфляційних втрат.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати згідно з пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з оплати природного газу підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 7.2 Договору, за неналежне виконання грошового зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 67 010,30 грн, нарахованої за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2025 (за лютий 2025 року) на суму 456 973,84 грн, проведений за період з 16.04.2025 по 15.10.2025 з урахуванням наявної переплати в сумі 5 786,51 грн та поступової оплати заборгованості відповідно до платіжних інструкції від 19.09.2025 на суму 79 187,33 грн, від 23.09.2025 на суму 30 000,00 грн, від 25.09.2025 на суму 25 000,00 грн, від 10.10.2025 на суму 4 000,00 грн, від 13.10.2025 на суму 97 000,00 грн, а також пені в розмірі 57 471,03 грн, нарахованої за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2025 (за березень 2025 року) на суму 367 758,14 грн, проведений за період з 16.05.2025 по 15.11.2025, суд встановив їх арифметичну правильність, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 124 481,33 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 20 580,33 грн за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2025 (за лютий 2025 року) на суму 456 973,84 грн, проведений за період з травня 2025 року по березень 2026 року з урахуванням наявної переплати в сумі 5 786,51 грн та поступової оплати заборгованості відповідно до платіжних інструкції від 19.09.2025 на суму 79 187,33 грн, від 23.09.2025 на суму 30 000,00 грн, від 25.09.2025 на суму 25 000,00 грн, від 10.10.2025 на суму 4 000,00 грн, від 13.10.2025 на суму 97 000,00 грн, а також інфляційних втрат в розмірі 21 062,45 грн за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2025 (за березень 2025 року) на суму 367 758,14 грн, проведений за період з червня 2025 року по березень 2026 року, суд встановив їх арифметичну правильність, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 41 642,78 грн.

Розрахована позивачем сума 3% річних в розмірі 10 125,94 грн, за період з 16.05.2025 по 15.04.2026 із суми боргу 367 758,14 грн за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2025 (за березень 2025 року) є арифметично правильною, а при розрахунку 3% річних за неналежне виконання зобов`язання щодо оплати за природний газ, поставлений за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2025 (за лютий 2025 року) на суму 456 973,84 грн позивач припустився помилки у визначенні останнього періоду прострочення, розрахувавши 3% річних за період з 07.03.2025 по 15.04.2026, чим порушив умови пункту 7.2 Договору, за якими нарахування розпочинається у разі прострочення споживачем строків остаточного (!) розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору, та таким визначенням періоду по-суті двічі нарахував 3% річних за період з 16.04.2025 по 15.10.2025.

З урахуванням викладеного судом здійснено власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за визначений позивачем період нарахування (з 16.04.2025 по 15.04.2026), який склав 9 715,99 грн та розрахований судом у такий спосіб:

з 16/04/2025 до 18/09/2025 (451 187,33 x 3% x 156 : 365) = 5 785,09 грн;

з 19/09/2025 до 22/09/2025 (372 000,00 x 3% x 4 : 365) = 122,30 грн;

з 23/09/2025 до 24/09/2025 (342 000,00 x 3% x 2 : 365) = 56,22 грн;

з 25/09/2025 до 09/10/2025 (317 000,00 x 3% x 15 : 365) = 390,82 грн;

з 10/10/2025 до 12/10/2025 (313 000,00 x 3% x 3 : 365) = 77,18 грн;

з 13/10/2025 до 15/04/2026 (216 000,00 x 3% x 185 : 365) = 3 284,38 грн.

Таким чином загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на рахунок позивача складає 19 841,93 грн.

Контррозрахунки відповідача судом взято до уваги, водночас суд відзначає наявність у них помилок, як в частині визначення періоду прострочення, про що суд зазначав вище, так і в розмірі заборгованості, яка після віднімання суми часткової оплати містила арифметичну помилку.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки, суд зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого можливе зменшення розміру відсотків річних на підставі статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України.

Між тим, хоча нарахування процентів річних і інфляційних втрат передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, в наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість зменшення розміру саме відсотків річних, адже розмір втрат від інфляції неможливо зменшити через їх правову природу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Відтак, оскільки суд не може зменшити розмір інфляційних втрат та визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних наслідків для нього, як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру неустойки не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру неустойки посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок прострочення відповідача та наявність у позивача, який є державним підприємством, заборгованості з виплати заробітної плати, оскільки, як вже було зазначено вище, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, до того ж, заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат не є надмірними та обтяжливими порівняно з розміром заборгованості та періодом прострочення.

Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом, яке може бути реалізоване судом виключно у виняткових випадках.

Включення відповідача до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави саме по собі також не є підставою для зменшення розміру відповідальності відповідача без доведення того, що такий статус об`єктивно впливав на можливість належного виконання зобов`язань.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені, як і 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 583 758,14 грн заборгованості, 124 481,33 грн пені, 19 841,93 грн 3% річних та 41 642,78 грн інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 284,20 грн, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 9 236,69 грн - на відповідача, в розмірі 47,51 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» (вул.Гарматна, буд.2, м.Київ, 03680; ідентифікаційний код 14309669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116; ідентифікаційний код 42399676) заборгованість в розмірі 583 758 (п`ятсот вісімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 14 коп., пеню в розмірі 124 481 (сто двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 33 коп., 3% річних в розмірі 19 841 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн 93 коп., інфляційні втрати в розмірі 41 642 (сорок одна тисяча шістсот сорок дві) грн 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 236 (дев`ять тисяч двісті тридцять шість) грн 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.07.2026.

Суддя Т.П. Капцова