Рішення № 137994278, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2026Справа № 910/5485/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/5485/26 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делезія" про стягнення 153 732,96 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2026 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делезія" (далі - Товариство) 153 732,96 грн, з яких: 93 554,99 грн - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, 48 019,29 грн - інфляційні втрати, 12 158,68 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитих ним вищезазначених послуг за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 39В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 травня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5485/26 та вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала суду від 11 травня 2026 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 11 травня 2026 року (19 година 34 хвилини), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 11 травня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін справи на адресу суду не надходило.

Приймаючи до уваги те, що Товариство було належним чином повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго". Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 Підприємству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. З 1 травня 2018 року позивач здійснює постачання теплової енергії у місті Києві.

Згідно з пунктом 2.2.1 статуту позивача предметом діяльності Підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, 39В, оснащений теплолічильником центрального опалення. Дана обставина підтверджується доданими позивачем до позовної заяви належним чином засвідченими копіями: акта прийняття теплового вузла обліку від 28 листопада 2015 року № 1133; акта обстеження від 27 квітня 2017 року № 448.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 серпня 2021 року № 269939341, власником нежилих приміщень групи приміщень № 68 (72/100 частини), загальною площею 181,5 м2, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 39В, є Товариство (запис про право власності від 28 січня 2017 року № 18835731).

20 серпня 2021 року позивач направив на адресу відповідача лист від вказаної дати № 30/5/3/12781 з проектом договору на постачання теплової енергії від 12 серпня 2021 року № 910017-0201, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах цього правочину. У вказаному листі Підприємство запропонувало відповідачу у 20-денний строк з моменту отримання листа повідомити про відсутність можливості споживання теплової енергії за об`єктом теплопостачання, зокрема, про зміни права власної/користування, від`єднання від внутрішньо будинкових мереж опалення тощо. У разі непідписання та/або неповернення проекту вказаного договору у встановлений законом строк, пропозиція Підприємства буде вважатись прийнятою на підставі статті 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Додатком № 8 до договору № 910017-0201 встановлено, що об`єктом теплопостачання є нежитлові приміщення, площею 181,5 м2, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 39В.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 910017-0201 при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. договору № 910017-0201 визначено, що теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції у період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього правочину.

Абонент зобов`язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (підпункти 2.3.1., 2.3.2. пункту 2.3. договору № 910017-0201).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 15 квітня 2022 року. Керуючись статтею 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 1 жовтня 2018 року. Цей договір укладається на умовах, визначених статтею 634 ЦК України (пункти 8.1., 8.5. договору № 910017-0201).

Додатком № 1 до договору № 910017-0201 передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 23,10 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням ?Q = 0,0118 Гкал/годину, у тому числі: на опалення Qо = 0,0118 Гкал/годину.

Згідно з пунктом 1 додатку № 3 до договору № 910017-0201 розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку для Підприємства, а саме - 1 402,86 грн/Гкал за опалення.

Додатком № 4 до договору № 910017-0201 визначено: абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2); абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, будинок 58: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, у який включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3).

Як зазначав позивач у своєму позові, відповідач на вищевказаний лист Підприємства відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не підписав, як і не повернув відповідний проект договору у визначений законом та листом від 20 серпня 2021 року № 30/5/3/12781 строк.

Судом також встановлено, що за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року відповідачу надавались послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи: рахунком-фактурою від 31 січня 2026 року № 910017-0201/2026-1; актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31 січня 2026 року (обліковий рахунок № 910017-0201); актами приймання-передавання товарної продукції за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року; обліковими картками за період з вересня 2021 року по грудень 2021; довідкою про нарахування за теплову енергію Товариству за договором № 910017-0201 за період з вересня 2021 року по грудень 2021; деталізованою інформацією про коригування нарахувань за теплову енергію за період з 1 жовтня 2018 року по 31 січня 2026 року; копіями корінців нарядів на включення та відключення об`єкта теплоспоживання відповідача за опалювальні періоди: жовтень 2018 року - квітень 2019 року; жовтень 2019 року - квітень 2020 року; жовтень 2020 року - квітень 2021 року; жовтень 2021 року.

З доданого Підприємством до позовної заяви розрахунку основного боргу за теплову енергію вбачається, що останнім було здійснено нарахування відповідачу плати за теплову енергію пропорційно опалювальній площі належних йому приміщень за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року включно за особовим рахунком № 910017-0201 на загальну суму 93 554,99 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено частинами 1 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання".

Пунктом 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - Правила) визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання), обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Згідно з пунктом 24 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів- розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Судом також враховано, що механізм відключення житлових будинків, окремих квартир та нежитлових приміщень від мереж централізованого опалення визначається Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 розділу III Порядку для відокремлення (відключення) від централізованого опалення власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Виконання робіт з відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (пункт 9 розділу III Порядку).

Для виконання робіт з відокремлення (відключення) від централізованого опалення власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від централізованого опалення шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом. До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від централізованого опалення, а також копія проекту такого відокремлення (відключення) (пункт 10 розділу III Порядку).

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на вчинення відповідачем дій щодо відключення спірних приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) у встановленому законом порядку.

Будь-яких доказів того, що відповідач звертався до постійно діючої комісії позивача для розгляду питань щодо відключення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) з письмовою заявою про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання, як і доказів отримання Товариством необхідного погодження на такі дії, у тому числі залучення уповноваженої організації та розробленого проекту відключення, відповідачем під час розгляду даної справи не надано і в матеріалах даної справи такі докази відсутні.

Так само в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності підключення спірних приміщень до централізованого опалення до моменту їх набуття у власність Товариства.

У свою чергу, самовільне відключення приміщення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення споживача від оплати за послуги теплопостачання. Споживач, що самовільно відключив належне йому приміщення від систем централізованого опалення, зобов`язаний оплачувати послуги з теплопостачання в такому ж порядку і розмірах, якби відповідне відключення ним проведено не було.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 2 березня 2018 року в справі № 915/89/16, від 17 травня 2018 року в справі № 922/2186/17, від 22 травня 2018 року в справі № 904/8810/17.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, який був чинний на момент спірних правовідносин, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу Товариства, яка складає 93 554,99 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останнє на момент прийняття рішення не надало належних документів, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Підприємства про стягнення з відповідача вказаної суми боргу. Враховуючи вищевикладене, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку з оплати теплової енергії, Підприємство також просило суд стягнути з відповідача 48 019,29 грн інфляційних втрат та 12 158,68 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму основної заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат і трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, не перевищує розрахованої судом суми, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делезія" (37501, Полтавська область, Лубенський район, місто Лубни, вулиця Мистецька, будинок 15; ідентифікаційний код 41088097) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 93 554 (дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 99 коп. основної заборгованості, 48 019 (сорок вісім тисяч дев`ятнадцять) грн 29 коп. інфляційних втрат, 12 158 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят вісім) грн 68 коп. трьох процентів річних та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 7 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко