Ухвала суду № 137993819, 01.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

01.07.2026м. ДніпроСправа № 904/156/26

Суддя Красота О.І., розглянувши заяву Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання судового рішення

У справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", м. Вінниця

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

про стягнення 3% річних, інфляційних втрат

Представники:

від Позивача (Стягувача): Говдик Т.Я., витяг з ЄДРПОУ;

від Відповідача (Заявника, Боржника): не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (IBAN: НОМЕР_1 , МФО: 320478 АБ "УКРГАЗБАНК") 3% річних у розмірі 1 359 869,73 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 846 643,63 грн.; стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на поточний рахунок (у ВОУ АТ "Ощадбанк", IBAN: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 74 478,16 грн.

10.06.2026 від Відповідача надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення, в якій він просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 12.06.2026 призначено розгляд заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 904/156/26 у судовому засіданні на 01.07.2026 о 14:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 повернуто апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 з доданими до скарги матеріалами без розгляду.

15.06.2026 від Позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, в яких він просив суд у задоволенні цієї заяви відмовити.

16.06.2026 від Відповідача надійшли додаткові пояснення до заяви про відстрочення виконання судового рішення.

16.06.2026 від Відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні 01.07.2026 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Крім того, Відповідач просив суд проводити всі інші судові засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.06.2026 заяву Відповідача в частині проведення судового засідання 01.07.2026 о 14:00 год. за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання у справі, призначене на 01.07.2026 о 14:00 год., вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Відповідача з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

23.06.2026 від Позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, в яких він просив суд:

- прийняти заперечення на заяву Відповідача про розстрочення/відстрочення виконання рішення та приєднати до матеріалів справи у новій редакції № 13.4.13-1858 від 23.06.2026;

- заперечення Позивача, викладені у заяві № 13.4.13-1817 від 15.06.2026, залишити без розгляду;

- відмовити Відповідачу у відстроченні виконання судового рішення.

23.06.2026 від Позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 01.07.2026 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Крім того, Позивач просив суд проводити всі інші судові засідання в режимі відеоконференції.

26.06.2026 від Відповідача надійшли пояснення до заяви про відстрочення виконання судового рішення та клопотання про долучення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 № 2854.

Ухвалою суду від 30.06.2026 заяву Позивача в частині проведення судового засідання 01.07.2026 о 14:00 год. за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання у справі, призначене на 01.07.2026 о 14:00 год., вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Позивача та Відповідача з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Представник Позивача (Стягувача) у судовому засіданні 01.07.2026 (в режимі відеоконференції) заперечував проти заяви про відстрочення виконання судового рішення та просив суд у її задоволенні відмовити.

Відповідач (Заявник, Боржник) у судове засідання 01.07.2026 в режимі відеоконференції не з`явився, до засідання та під час засідання з розгляду його заяви про відстрочення виконання рішення суду на зв`язок не вийшов, будь-яких заяв з приводу його неявки на адресу суду не надійшло.

Відповідно до ч. 9 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.07.2026 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача (Стягувача), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення на підставі такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

За змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Із зазначеного вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21 зазначено, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

До того ж, вирішуючи питання відстрочення виконання рішення, суд має дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів. Тобто, повинні досліджуватись та оцінюватись доводи і заперечення сторін та докази, подані кожною із сторін, а також дотримуватись розумного строку відстрочення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми і національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача і боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатись законним та справедливим.

До того ж, у судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про відстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст. 331 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватись розумно встановленого строку відстрочки.

Відповідач зазначає, що знаходиться на господарському розрахунку, при цьому є 100% власністю держави; органом управління є Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка є виконавчим органом державної влади та не має жодного механізму виділення фінансової допомоги підприємству. Відповідач є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" та військових формувань, які знаходяться на цій території. Згідно з Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 № 48) комунальні послуги - централізоване питне водопостачання та централізоване водовідведення віднесено до сектору Системи життєзабезпечення.

Господарська діяльність Відповідача має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. Відповідач, як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду Відповідачу, вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства. Вже за 1 квартал 2026 року підприємство має збиток 43 116 000 грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2026р. З цих причин договірні зобов`язання не виконані належним чином. Проте, під час воєнного стану та ведення бойових дій Відповідач продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства, для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області. Єдиним джерелом формування доходів Відповідача є надходження оплати за надані послуги від підприємств споживачів послуг та населення. При цьому, значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані Відповідачем послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату.

Діючі тарифи на послуги з централізованого водопостачання, встановлені НКРЕКП Відповідачу, не відшкодовують фактичну собівартість послуг. Діючі тарифи з електричної енергії не відповідають цінам на енергоносії, які враховані при затвердженні тарифу на послуги з централізованого водопостачання Відповідачу.

У Відповідача в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час не має можливості щодо повного погашення заборгованості Позивачу.

Відповідач зазначає, що його поточний фінансовий стан та необхідність безперебійного підтримання насосних станцій і водопровідних мереж в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволить Відповідачу виконати у повному обсязі рішення суду, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників.

На думку Відповідача, відстрочення та розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання, а навпаки надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. Однак, негайне виконання рішення у справі зумовить блокування та зупинення роботи Відповідача.

Відповідач не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед Позивачем. Не дивлячись на суттєве зменшення фінансових надходжень від споживачів за надані послуги, невідповідність тарифу на послуги з централізованого водопостачання, Відповідач робить все можливе задля безперебійної роботи підприємства, приділяє значну увагу питанню виконання зобов`язань за укладеними договорами та можливості зменшення заборгованості перед кредиторами.

Так, розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.09.2023 № Р-379/0/3-23 та рішенням Дніпропетровської обласної ради від 08.12.2023 № 333-18/VIII "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" затверджено редакцію техніко-економічного обгрунтування передачі цілісного майнового комплексу Відповідача з державної власності до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, в якому надано обгрунтування доцільності здійснення зазначеної передачі.

Метою складання техніко-економічне обгрунтування є доведення доцільності передачі з державної власності до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області цілісного майнового комплексу Відповідача для підвищення ефективності використання майна та виробничих потужностей підприємства, а також визначення перспектив та комплексу заходів (етапів, термінів, шляхів та засобів їх реалізації) щодо розвитку підприємства і відповідності його функціонального призначення.

Передача цілісного майнового комплексу підприємства надасть можливість застосувати комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якості наданих послуг, впровадження та стимулювання енергозберігаючих технологій та отримати ряд ефектів як соціальних та екологічних, так і економічних.

Підвищення рівня фінансового забезпечення для проведення модернізації систем питного водопостачання та централізованого водовідведення підприємства може надати можливість для погашення кредиторської заборгованості.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.03.2024 № 275-р вирішено передати цілісний майновий комплекс Відповідача у спільну власність територіальних громад Дніпропетровської області. На даний час Відповідач знаходиться в процесі перетворення.

Відповідач вважає, що відстрочення виконання судового рішення сприятиме реальному та фактичному виконанню рішення суду, а також надасть йому можливість здійснювати постачання питної води підприємствам-споживачам і населенню, що вплине на фінансовий стан Відповідача та не призведе до погіршення ситуації з постачання питної води у Дніпропетровському регіоні.

Водночас, суд зазначає, що:

- товар поставлено у період з 15.02.2024 по 30.04.2024 на загальну суму 27 млн. 953 тис. 020 грн. 41 коп., який Відповідач не оплатив і відповідно на який було нараховано 3% річних та інфляційні втрати;

- Позивач також, як і Відповідач здійснює господарську діяльність, а тому має право на отримання прибутку;

- наявність у Відповідача заборгованості перед іншими контрагентами не є підставою для невиконання зобов`язань перед Позивачем;

- воєнний стан введений на всій території України, проте введення в Україні воєнного стану не є універсальною підставою для звільнення від оплати стягнутої судом заборгованості. Поставка товару здійснена Позивачем також під час воєнного стану, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов`язань за умовами укладеного з Відповідачем договору і вказане вимагає від останнього добросовісної поведінки шляхом оплати отриманого товару згідно з умовами Договору;

- матеріали справи містять відомості про те, що Позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем з огляду на запровадження в Україні воєнного стану;

- відстрочення виконання судового рішення може призвести до додаткового порушення прав Позивача, оскільки станом на час розгляду заяви Відповідач не здійснив жодної оплати, що б свідчило про його бажання погасити заборгованість;

- Відповідач не надав доказів того, що він зупинив роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у лавах Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, вся або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджали суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану;

- матеріали справи не містять і доказів того, яким чином надання судом відстрочення виконання Відповідачем судового рішення у справі буде сприяти фактичному його виконанню після закінчення строку відстрочення виконання судового рішення;

- з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву Відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 904/1945/24 строком на 4 календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили. Розстрочити виконання рішення суду у справі № 904/1945/24 строком на 8 календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у такому розмірі: 7 (сім) місяців по 2 047 695,21 грн. та останній місяць 2 047 695,25 грн.

З метою повного та своєчасного виконання зазначеного рішення суду, 14.04.2025 Позивач пред`явив до виконання наказ у справі № 904/1945/24 до органу ДВС, де за період з 14.04.2025 по 17.06.2026 виконавцем стягнуто 78 822,29 грн. на користь Позивача в рамках виконавчого провадження № 77861362.

Проте з моменту набрання рішення законної сили пройшло 435 днів, а Відповідач не виконав ані умови Договору, ані рішення суду.

Наведені Відповідачем обставини не свідчать про його небажання виконання рішення у цій справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов`язань мають доводитися Відповідачем щодо конкретних правовідносин.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання Відповідачем своїх зобов`язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для відстрочення виконання рішення.

До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися й інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, воєнний стан на території України не означає, що Відповідач беззаперечно не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Враховуючи вищенаведені міжнародно-правові норми захисту порушених прав, вимоги національного законодавства, обставини справи, суд вважає, що заява про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232-235, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання судового рішення у справі № 904/156/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 01.07.2026 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.І. Красота

Повна ухвала складена

06.07.2026