Ухвала суду № 137993780, 07.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 липня 2026 року Справа № 903/534/23 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Губиш Ірина Олександрівна

за участю представників сторін:

від ТОВ «Партнер Дістрібьюшн»: Ганчар Ірина Дмитрівна

від ТОВ «Авангард Дистрибуції»: Устинова Юлія Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» про визнання грошових вимог по справі №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн до Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон + про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн сформувала в системі Електронний суд заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +.

Ухвалою суду від 23.06.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон +.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 23.06.2023 за №70869 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+.

Постановою суду від 21.01.2025, зокрема, але не виключно, процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» та повноваження арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича припинено. ТОВ «Авіон+» визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «Авіон +» строком на 12 місяців. Скасовано арешти та інші обмеження по розпорядженню, накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +». Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не допускається. Ліквідатором ТОВ «Авіон+» призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 21.01.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника ТОВ «Авіон +» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

09.06.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про визнання вимог кредитора, в якій просить суд визнати та внести до першої черги реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» (ЄДРПОУ: 39293604), пов`язані з провадженням у справі № 903/534/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», а саме витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 739 139,28 грн (т.166, а.с.5-200).

Ухвалою суду від 11.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» про визнання грошових вимог до боржника в призначити в засіданні на 07.07.2026 о 09:50 год. в режимі відеоконференції за заявами ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», ТОВ "Рєалтрейд", ТОВ "Снек Дистрибуція», ТОВ "Авангард Дистрибуції", ПрАТ "Херсонський Хлібокомбінат", ТОВ "АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛД ПРОДАКШН". Зобов`язано ліквідатора ТОВ «Авіон+» Григор`єва В.В. розглянути заяву ТОВ «Авангард Дистрибуції» про визнання грошових вимог та надати кредитору і суду до 19.06.2026 нормативно-документальне обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог. Запропоновано кредиторам подати в строк до 19.06.2026 письмові пояснення щодо заяви ТОВ «Авангард Дистрибуції» про визнання грошових вимог до боржника (т.166, а.с.202).

12.06.2026 ліквідатор сформував в системі «Електронний суд» лист-повідомлення про розгляд заявлених вимог (т.166, а.с.204-205), в якому повідомив, що не заперечує проти визнання наведених в заяві від 09.06.2026 вимог ТОВ «Авангард Дистрибуції» до боржника ТОВ «Авіон+» в наступній черговості: 739 139,28 грн. (судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи про банкрутство №903/534/23 в господарському суді) перша черга задоволення кредиторських вимог.

Представниця ТОВ "Авангард Дистрибуції" в судовому засіданні просила заяву задовольнити та визнати грошові вимоги.

19.06.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер Дістрібьюшн сформувала в системі «Електронний суд» заперечення проти заяви ТОВ «Авангард Дистрибуції» про визнання кредиторських вимог в частині судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи № 903/534/23 (клопотання про зменшення розміру), в яких просить суд:

1.Відмовити ТОВ «Авангард Дистрибуції» у визнанні та внесенні до першої черги реєстру вимог кредиторів грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» (ЄДРПОУ: 39293604), пов`язаних з провадженням у справі № 903/534/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», а саме витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 233 000 грн.

2. Зменшити заявлені вимоги ТОВ «Авангард Дистрибуції», а саме витрати на професійну правничу допомогу на 314 000 грн.

В обгрунтування вказує, що розмір заявлених ТОВ «Авангард Дистрибуції» до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 739139,28 грн є не співмірними із складністю справи з урахуванням обсягу та підстав процесуальних документів, підготовлених ТОВ «Авангард Дистрибуції», обсягом та складністю судової практики щодо котрої адвокату ТОВ «Авангард Дистрибуції» необхідно було здійснити її аналіз на предмет застосування норм права та подібності правовідносин задля надання ґрунтовних заперечень, витраченим часом адвоката та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, а частини з них не були неминучими для ТОВ «Авангард Дистрибуції» задля здійснення належного захисту його порушених прав в рамках справи про банкрутство Боржника.

23.06.2026 представник ТОВ «Снек Дистрибуція» сформував в системі «Електронний суд» заперечення на клопотання (заяву) шодо визнання кредиторських вимог у частині витат на правничу допомогу, в яких просить суд відмовити у визнанні кредиторських вимог ТОВ «Авангард Дистрибуції» у частині визнання кредиторських вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 739 139,28 грн. грн та не включати їх до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+».

Разом з цим, ухвалою суду від 11.06.2026, зокрема, але не виключно, запропоновано кредиторам подати в строк до 19.06.2026 письмові пояснення щодо заяви ТОВ «Авангард Дистрибуції» про визнання грошових вимог до боржника (т.166, а.с.202).

За змістом частин 1, 2, 4 статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1ст. 113 ГПК України).

Ухвалою суду встановлений строк до 19.06.2026, однак заперечення сформовані в системі «Електронний суд» 23.06.2026 та зареєстровані судом 24.06.2026.

Правовий аналіз норм чинного ГПК України свідчить про те, що господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках. Тобто, причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (правовий висновок сформульовано у постанові КГС ВС від 17.12.20 у справі № 911/4670/13, аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.20 у справі № 910/15481/17).

Поряд з цим, відповідно до п. 5.11. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.19 у справі № 911/4590/13, фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5/452/06.

У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (постанова Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 № 990/270/23).

Положеннями частини 2 статті 118 ГПК України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що заперечення на клопотання (заяву) шодо визнання кредиторських вимог у частині витрат на правничу допомогу до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку, заявником не подано заяву поновлення пропущеного строку на подання заперечення, суд протокольною ухвалою від 07.07.2026 подані ТОВ «Снек Дистрибуції» заперечення на клопотання (заяву) залишив без розгляду в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції преставниця ТОВ «Авангард Дистрибуції» просила заяву про грошові вимоги задовольнити.

Представниця ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила суд заяву про визнання грошових вимог ТОВ «Авангард Дистрибуції» просила задовольнити частково, з врахуванням поданих заперечень.

У визначений судом день та час інші кредитори та боржник своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наявність підстав для часткового визнання грошових вимог ТОВ "Авангард Дистрибуції", з врахуванням наступного.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи про банкрутство, не відносяться до поточних вимог, відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так, пунктом 1 частини першої цієї статті встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Предметом судового розгляду є заява кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

На відміну від позовного провадження, розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дій учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.

Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.

КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.

Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.

Отже у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства, та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.

Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, які є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Верховний Суд неодноразово у своїй практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).

Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.2021 у справі "Шкіря проти України").

Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи про банкрутство, не відносяться до поточних вимог, відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 року у справі №910/14892/22, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Системний аналіз статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.

Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Системний аналіз норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді є витратами, понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України, та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

На підтвердження розміру понесених ТОВ «АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ» витрат на професійну правничу допомогу у справі № 903/534/23 заявниця долучила:

1. Копію Угоди про надання правової допомоги від 02.12.2024 (предметом якої є представництво інтересів клієнта по справі №903/534/23 у суді першої інстанції та у засіданнях зборів кредиторів та комітету кредиторів);

2. Копію Угоди про надання правової допомоги від 01.08.2025 (предметом якої є представництво інтересів клієнта по справі №903/534/23 у судах апеляційної та касаційної інстанції).

3. Копію акту приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2026 до Угоди про надання правової допомоги від 02.12.2024.

4. Копію акту приймання-передачі наданих послуг від 02.03.2026 до Угоди про надання правової допомоги від 01.08.2025.

5. Протоколи засідань зборів кредиторів та комітету кредиторів.

6. Інші документи наявні в матеріалах справи, які підтверджують факт надання послуг. Зокрема, відповідно до вимог процесуального законодавства, судові засідання у справі фіксуються технічними засобами, у тому числі із застосуванням підсистеми відеоконференцзв`язку. Протоколи судових засідань та відповідні технічні записи, як відповідні докази, підтверджують участь адвоката Устинової Ю. А. у судових засіданнях у справі № 903/534/23, що свідчить про фактичне надання нею професійної правничої допомоги в межах даної справи та є належним і допустимим доказом таких обставин.

7. Докази витрат на відрядження.

02.12.2024 між ТОВ «Авангард Дистрибуції» та адвокатом Устиновою Ю.А. укладено угоду про надання правової допомоги.

02.12.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до угоди про надання правової угоди від 02.12.2024, у відповідності до п.1 якої узгоджено, що на виконання Угоди про надання правової допомоги піл 02.12.2024р. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу та представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта, як кредитора, у справі №903/534/23 в Господарського сулу Волинської області та засіданнях зборів кредиторів та/або комітету кредиторів.

Згідно п.2 додаткової угоди, на виконання п.3. Угоди, Сторони дійшли згоди, що обчислення гонорару Адвоката здійснюється у погодинній оплаті:

2.1. Сторони погодили стандартну ставку за годину роботи, виходячи з тарифу 4 000.00 гри. (чотири тисячі гривень 00 коп.) за одну годину надання послуг.

Плата за представлення Адвокатом інтересів клієнта в суді та комітеті (зборах) кредиторів здійснюється наступним чином:

Погодинно, в разі прийняття участі в ЄСІТС (ВКЗ), пропорційно витраченому часу;

Фіксовано (в разі відрядження для очної участі) - 8 годин (незалежно віл фактичної тривалості) за 1 судове засідання або прийняття участі у 1 комітеті (зборах) кредиторів.

2.2. Сторони домовились, що застосовується знижена ставка за годину роботи за час знаходження у відрядженні (що не пов`язано з фіксованою ставкою очної участі у судовому засідання та/або комітеті (зборах) кредиторів) та дорозі у зв`язку із необхідністю відвідування судового засідання та/або комітету (зборів) кредиторів, виходячи з тарифу 1000 (одну тисячу) гривень.

2.3. Фактичні витрати, що пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла (відрядження) компенсується клієнтом додатково.

2.4. Плата гонорару здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката.

Оплата витрат на професійну правничу допомогу (плата гонорару) здійснюється Клієнтом (Кредитором у справі) протягом 10 робочих днів з дати набуття чинності рішення суду щодо задоволення вимог Клієнта (Кредитора у справі) про компенсацію витрат Клієнта (Кредитора у справі), які пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені Клієнтом (Кредитором у справі) і не сплачені.

Доповнено Угоду п.3.1, виклавши його в наступній редакції:

« 3.1. Замовник зобов`язується підписувати надані Виконавцем Акти приймання-передачі наданих послуг (або надати свої вмотивовані заперечення проти їх підписання) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання. У випадку, якщо Замовник не підпише зазначені Акти або не надасть вмотивованих заперечень проти їх підписання протягом встановленого строку, зазначені Акти вважаються погодженими Замовником та є підставою для оплати наданих послуг».

01.08.2025 між ТОВ «Авангард Дистрибуції» та адвокатом Устиновою Ю.А. укладено угоду про надання правової (правничої) допомоги.

17.09.2025 між ТОВ «Авангард Дистрибуції» та адвокатом Устиновою Ю.А. укладено додаткову угоду №1/09 до угоди про надання правової угоди від 01.08.2025, у відповідності до якої Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобе в`язання надати правничу допомогу та представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта, як кредитора, у справі №903/534/23 в судах апеляційної та касаційної інстанції щодо оскарження ухвали від 16.09.2025 року Господарського суду Волинської області щодо задоволення клопотання ТзОВ «Часопис Плюс» про заміну сторони (кредитора) правонаступником (в наступному «Ухвала від 16.09.2025р.»), а саме: «Замінити Акціонерне товариство Креді Агріколь Банк (код ЄДРПОУ 14361575) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Часопис Плюс».

Згідно п.2 додаткової угоди, на виконання п.4. Угоди, Сторони дійшли згоди, що обчислення гонорару Адвоката здійснюється у погодинній оплаті:

2.1. Сторони погодили стандартну ставку за годину роботи, виходячи з тарифу 4 000.00 гри. (чотири тисячі гривень 00 коп.) за одну годину надання послуг.

Плата за представлення Адвокатом інтересів клієнта в суді та комітеті (зборах) кредиторів здійснюється наступним чином:

Погодинно, в разі прийняття участі в ЄСІТС (ВКЗ), пропорційно витраченому часу;

Фіксовано (в разі відрядження для очної участі) - 8 годин (незалежно віл фактичної тривалості) за 1 судове засідання або прийняття участі у 1 комітеті (зборах) кредиторів.

2.2. Сторони домовились, що застосовується знижена ставка за годину роботи за час знаходження у відрядженні (що не пов`язано з фіксованою ставкою очної участі у судовому засідання та/або комітеті (зборах) кредиторів) та дорозі у зв`язку із необхідністю відвідування судового засідання та/або комітету (зборів) кредиторів, виходячи з тарифу 1000 (одну тисячу) гривень.

2.3. Фактичні витрати, що пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла (відрядження) компенсується клієнтом додатково.

2.4. Плата гонорару здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок адвоката.

Оплата витрат на професійну правничу допомогу (плата гонорару) здійснюється Клієнтом (Кредитором у справі) протягом 10 робочих днів з дати набуття чинності рішення суду щодо задоволення вимог Клієнта (Кредитора у справі) про компенсацію витрат Клієнта (Кредитора у справі), які пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені Клієнтом (Кредитором у справі) і не сплачені.

Доповнено Угоду п.4.1, виклавши його в наступній редакції:

« 3.1. Замовник зобов`язується підписувати надані Виконавцем Акти приймання-передачі наданих послуг (або надати свої вмотивовані заперечення проти їх підписання) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання. У випадку, якщо Замовник не підпише зазначені Акти або не надасть вмотивованих заперечень проти їх підписання протягом встановленого строку, зазначені Акти вважаються погодженими Замовником та є підставою для оплати наданих послуг».

У відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг від 02.03.2026, за період з 01 серпня 2025 року по 02 березня 2026 року Виконавцем були надані, а Замовником - прийняті наступні послуги:

1.Підготовка 3-х проектів запитів конкурсного кредитора до: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ТОВ «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» та ТОВ «Часопис Плюс» щодо процесуального правонаступництва в межах поданої апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року 3 години.

2. Підготовка проекту заяви про часткову зміну апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23 (на підставі ст.266 ГПК) 2,5 год.

3. Підготовка проекту письмових пояснень по Апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23 4 години.

4. Підготовка проекту касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23 після її перегляду в апеляційному порядку та Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025р. у справі № 903/534/23 (про скасування ухвали про правонаступництво у справі про банкрутство) 6 годин.

5. 10.11.2025 відвідано очно суд. засідання в Північно-Західному апеляційному господарському суді - 8 год. (фіксована ставка відрядження), 18 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 09.11.2025 з 22:00 до 10.11.2025р. 24:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

6. Квитки: до місця відрядження 09.11.2025 м.Дніпро м.Дубно 967, 13 грн. (т.166, а.с.33).

Загальна вартість послуг за договором за період з 01 серпня 2025 року по 02 березня 2026 року становить 112967,13 грн.

03.03.2026 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг, у відповідності до якого за період з 02 грудня 2024 року по 03 березня 2026 року, Виконавцем були надані, а Замовником - прийняті наступні послуги:

Правнича допомога, пов`язана зі справою: підготовка процесуальних документи та документів, пов`язаних зі збором доказів:

1.Підготовка проекту апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23 - 10 годин.

2. Підготовка проекту клопотання про надання інформації про рух апеляційної скарги від 25.09.2025р. ТОВ «Авангард Дистрибуції» по справі № 903/534/23 - 1,5 годин.

3. Підготовка проекту клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи № 903/534/23, шо призначено на 04.11.2025р., щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії - 2 години.

5. Підготовка проекту заяви про участь представника ОСОБА_1 , у судовому засіданні по справі №903/534/23 в Північно західному апеляційному господарському суді, призначеного "10" листопада 2025 р. о 14:30 год. в режимі відеоконференції 0,5 годин.

6. Підготовка проекту Відзиву по суті викладених у клопотанні арбітражного керуючого/ ліквідатора ТОВ Авіон+ Григор`єва В.В. про скасування заходів забезпечення позову у справі № 903/534/23 (914/1243/23) обставин 3 години.

Загалом 17 годин = 68000,00 грн.

Представництво в суді:

1.Відеоконференція №3797194 за 17.12.2024 11:27 Завершена 17.12.2024 о 12:10 45 хв.

2. Відеоконференція №3920632 за 21.01.2025 11:40 Завершена 21.01.2025 о 17:00 -5 год. 20 хв.

3. Відеоконференція №4218178 за 18.03.2025 10:48 Завершена 18.03.2025 о 11:17; Відеоконференція №4219964 за 18.03.2025 11:31 Завершена 18.03.2025 о 11:35; Відеоконференція №4220074 за 18.03.2025 11:39 Завершена 18.03.2025 о 12:03; Відеоконференція №4220897 за 18.03.2025 12:20 Завершена 18.03.2025 о 12:24; Відеоконференція №4220978 за 18.03.2025 12:25 Завершена 18.03.2025 о 12:44; Відеоконференція №4221640 за 18.03.2025 13:04 Завершена 18.03.2025 о 13:07

Разом: 2 год.19 хв.

4. Відеоконференція №4334667 за 08.04.2025 11:28 Завершена 08.04.2025 о 12:18 - 50 хв.

5. Відеоконференція №5119448 за 16.09.2025 10:44 Завершена 16.09.2025 о 11:43 59 хв.

6. Відеоконференція №5160699 за 23.09.2025 11:56 Завершена 23.09.2025 о 12:29 33 хв.

7. 11.11.2025р. відвідано очно суд. засідання в Господарському суді Волинської області щодо зняття арештів з рахунків ТОВ «Авіон+», накладених ТОВ «Авангард Дистрибуції» в межах позовного провадження - 8 год. (фіксована ставка відрядження). 23 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 11.11.2025 з 00:00 до 12.11.2025р. 07:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

8. Відеоконференція №5720948 за 13.01.2026 13:55 Завершена 13.01.2026 о 14:29 - 34 хв.

9. Відеоконференція №5961472 за 24.02.2026 11:16 Завершена 24.02.2026 о 11:32 16 хв.

Розрахунок за розділом:

1)за стандартною ставкою:19 год.34 хв *4000,00 = 78266,66 грн.

2) за зниженою ставкою 23 год* 1000 = 23000,00 грн.

Участь в засіданнях зборів кредиторів та комітету кредиторів Боржника:

1.11.06.2024р. на 08:00 засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів 8 год. (фіксована ставка відрядження). 70 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 09.06.2024р. з 17:00 по 12.06 до 23:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

2. 21.06.2024р. на 08:00 засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів 8 год. (фіксована ставка відрядження). 34 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 19.06.2024 з 17:00 до 21.06.2024р. до 11:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

3. 13.12.2024р. на 08:00 засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів 8 год. (фіксована ставка відрядження). 60 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 11.12.2024р. з 16:00 до 14.12.2024р. до 12:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

4. 16.12.2024 о 10:30 засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів в режимі відеоконференції, ініційованих АТ«КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», як кредитором, сума вимог якого становить не менше ніж третину всіх вимог - 1 година.

5. 27.12.2024р. на 08:00 засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів 8 год. (фіксована ставка відрядження). 48 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 26.12.2024р. з 06:00 до 28.12.2024 р. до 14:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

6. 23.12.2025 на 13:00 засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів 8 год. (фіксована ставка відрядження). 3 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 23.12.2025р. з 05:00 до 23.12.2025р. до 16:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

7. 02.03.2026 на 13:30 засідання зборів кредиторів та комітету кредиторів 8 год. (фіксована ставка відрядження). 23 годин (час знаходження у відрядженні та час в дорозі: з 02.03.2026р. з 05:00 до 03.03.2026р. 12:00 за вирахуванням фіксованої ставки 8 год.).

Розрахунок за розділом:

1)за стандартною ставкою:49 год. * 4000,00 = 196000,00 грн.

2) за зниженою ставкою 238 год. * 1000 = 238000,00 грн.

Разом за розділом: 287 годин = 434000,00 грн.

Фактичні витрати, що пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла (відрядження):

1.Квитки:

До місця відрядження 09.06.2024р. (Дніпро-Луцьк) 440,50 грн;

З місця відрядження 12.06.2024р. (Луцьк-Київ Дніпро): 268,47 грн(Луцьк-Київ) та 468,99(Київ-Дніпро) = 737,46 грн. Разом: 1177,96 грн.

2. Проживання 1 ніч у готелі з 10 на 11.06.2024р. = 1150,00 грн.

3. Квиток До місця відрядження 19.06.2024 (Дніпро-Луцьк) = 379,72 грн. Без зворотнього квитка до м. Дніпро.

4. Проживання 1 ніч у готелі з 20 на 21.06.2024 = 1 000,00 грн.

5. Квитки: До місця відрядження 11.12.2024р. (м.Дніпро - м.Київ)- 414,76 грн. + 12.12.2024р. (м. Київ - м.Луцьк) - 266,61 грн; м. Луцьк - м.Дінпро - 400,45 грн. Разом: 1 081,82 грн.

6. Проживання 1 ніч у готелі з 11 на 12.12.2024 = 4 490,00 грн.

7. Витрати на бензин: 8444,27 грн:

25.12.2024: сума до сплати 2511,55грн - 129,93грн (нараховані бонуси - не враховуємо) + 11,55грн (розрахунок власними бонусами на картці) = компенсації 2393,17 грн;

26.12.2024: сума до сплати 2377,59 - 123 грн (нараховані бонуси не враховуємо) = 2254,59грн;

27.12.2024: сума до сплати 2377,59 - 123 грн (нараховані бонуси не враховуємо) = 2254,59грн;

28.12.2024 - сума до сплати 1626,04 грн - 84,12 (нараховані бонуси не враховуємо) = 1541, 92 грн.

8. Проживання 1 ніч у готелі з 26.12.2024р. на 27.12.2024 = 1 300,00 грн.

9. З місця відрядження 11.11.2025р. м.Дубно м. Дніпра = 811,28 грн.

10. Проживання 1 ніч у готелі з 10.11.2024р. на 11.11.2024р. = 2 050,00 грн.

11. Квиток До місця відрядження 23.12.2025 (Львів-Луцьк) = 294,05 грн. Без зворотнього квитка до м. Дніпро.

12. До місця відрядження 02.03.2026 (Львів-Луцьк) = 329,88 грн.

З місця відрядження . 02.03.2026 м.Луцьк м. Дніпра = 396,51 грн.

Загалом 22905,49 грн.

Отже, Адвокатом Устиновою Ю. А. витрачено 388 год. 04 хв. на надання професійної правничої допомоги ТОВ «АВАНГАРД ДИСТРИБУЦІЇ» у межах провадження у справі №903/534/23.

Зазначені витрати включають не лише безпосередню участь у судових засіданнях та підготовку процесуальних документів, а й часові витрати, пов`язані з відрядженнями адвоката.

Верховний Суд неодноразово виловлював правову позицію про те, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (у постановах від 23.03.2023 у справі №921/434/21, від 25.04.2023 у справі №910/21424/21, від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21, від 21.11.2023 у справі № 910/3658/23).

Отже, фактично участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Верховний Суд у постанові від 12.08.2020 року у справі № 826/13271/16 висловив наступну правову позицію: «Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.»

З урахуванням наведеного, час який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Разом з цим представниця ТОВ «Патрнер Дистрибюшн» вказує, що не обґрунтовано таке тривале перебування у відрядженнях 3 доби і те, що саме ці відрядження не були можливі за інших часових витрат. Така тривалість перебування у відрядженнях для участі в засіданні зборів кредиторів та комітету кредиторів 11.06.2024 - 70 год., та 13.12.2024 60 год, викликає обґрунтований сумнів щодо часу, особливо з урахуванням того, що в аналогічні за часом проведення відрядження для участі в засіданні комітету кредиторів 21.06.2024 (теж непарна дата календаря) представник ТОВ «Авангард Дистрибуції» витратила 34 год., 27.12.202 (теж непарна дата календаря) представник ТОВ «Авангард Дистрибуції» витратила 48 год., 23.12.2025 (теж непарна дата календаря) представник ТОВ «Авангард Дистрибуції» витратила 11 год.

З публічно доступної інформації відомо, що між містами Дніпро та Луцьк курсує потяг 087П, яким можна здійсни подорож Дніпро- Луцьк-Дніпро за 42,5 год.

Окрім того, за доступною публічно інформацією, між містами Дніпро та Луцьк курсує велика кількість автобусів з зручними годинами відбуття та прибуття за якими можна здійснити подорож Дніпро- Луцьк-Дніпро до 48 год.

Таким чином, вважає, що 48 год є абсолютно достатнім часом для відрядження представника ТОВ «Авангард Дистрибуції» до м. Луцьк для участі в засіданні в комітеті кредиторів Боржника та її повернення до м. Дніпро.

Отже, вважає що перебування у відрядженнях для участі в засіданні зборів кредиторів та комітету кредиторів 11.06.2024, 13.12.2024 повинні бути зменшені до 72 000 грн. з урахуванням вартості послуг, вказаних адвокатом ТОВ «Авангард Дистрибуції». Тобто, зменшенню підлягають витрати за перебування у відрядженнях для участі в засіданні зборів кредиторів та комітету кредиторів за 11.06.2024 (102 000 грн. 72 000 грн.= 30 000 грн.) на 30 000 грн., 13.12.2024 ( 92 000 грн. 72 000 грн.= 20 000 грн.) на 20 000 грн., загалом на 50 000 грн.

Також, представниця ініціюючого кредитора вказує, що відшкодування заявлених витрат на правничу допомогу буде здійснюватись за рахунок грошових коштів, які буде отримано в процедурі ліквідації Боржника і кредитори Боржника, заявляючи до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу повинні діяти добросовісно та розумно, враховуючи також інтереси Боржника, його фінансовий стан, та інтереси інших кредиторів, які для участі в судових засідання використовують засоби ВКЗ, а відрядження таких кредиторів становлять не 3 доби, адже кредитори, діючи добросовісно, намагаються знаходити оптимальні шляхи сполучення.

Вважає, що витрати за участь у відрядженнях, де кожні 8 год оцінено по 4000 грн., а решта годин по 1000 грн. за кожну годину є відверто завищеними, не розумними, не співмірними з обсягом наданих послуг та їх складністю, а тому підлягають зменшенню, на думку ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», на 314 000 грн. Таким чином, участь в кожному із засідань комітету кредиторів Боржника у відрядженні вартуватиме 20 000 грн., що є більш ніж адекватною, співмірною та розумною вартістю послуг з правничої допомоги, навіть з урахуванням перебування представника ТОВ «Авангард Дистрибуції» у відрядженні до 48 год., особливо з урахуванням, що вартість проживання в готелях, вартість палива та вартість проїзних документів нею заявлена до відшкодування окремо.

Також, ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» заперечує щодо окремих видів витрат заявлених до відшкодування, а саме вказує, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 у справі № 903/534/23 задоволено клопотання ТОВ «Часопис Плюс» про заміну сторони (кредитора) правонаступником, замінено АТ «Креді Агріколь Банк» на його правонаступника ТОВ «Часопис Плюс». Разом з цим, судова практика Верховного Суду щодо застосування норм статті 43 КУЗПБ, яка регулює питання заміни кредитора правонаступником, є усталеною та послідовною, така практика ніколи не була суперечливою, а тому адвокат ТОВ «Авангард Дистрибуції» не мав необхідності аналізувати великий обсяг постанов Верховного Суду з цього процесуального питання, витрачаючи на підготовку апеляційної скарги 10 годин. Необхідність витрачання на підготовку клопотання на кілька абзаців про надання інформації про рух апеляційної скарги від 25.09.2025р., підготовка якого не вимагає ні аналізу судової практики, ні застосування системного аналізу норм права аж 1,5 год. також є неспівмірним. Аналогічно клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи № 903/534/23, шо призначено на 04.11.2025р є абсолютного не складним клопотанням на кілька абзаців підготовка якого не вимагає ні аналізу судової практики, ні застосування системного аналізу норм права такою мірою, щоб витрачати на нього аж 2 год.

Щодо запитів ТОВ «Авангард Дистрибуції» до АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ТОВ «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» та ТОВ «Часопис Плюс» щодо процесуального правонаступництва в межах поданої апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року, то вважає, що їх процесуальна доцільність заявником, взагалі не обгрунтована. До відповідного клопотання ТОВ «Часопис Плюс» були долучені всі відповідні договори та докази оплати послуг з відступлення з яких можна було встановити всі обставини цього правочину, які входять до предмету доказування, без необхідності додаткових запитів їх сторонам.

Щодо підготовки проекту заяви про часткову зміну апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23 та проекту письмових пояснень по Апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду поданих апелянтом заяви про часткову зміну апеляційної скарги та додаткових пояснень у справі. Таким чином, підготовка вказаних процесуальних документів була здійснена з очевидним порушенням норм ГПК, такі документи залишені судом без розгляду, а тому підготовка цих документів, яка свідчить про процесуальну помилку адвоката ТОВ «Авангард Дистрибуції» не є фактично наданими послугами з правничої допомоги і така помилка адвоката не підлягає відшкодуванню за рахунок коштів, отриманих в процедурі ліквідації Боржника.

Процесуальна необхідність участі в судовому засіданні особисто (не засобами ВКЗ) в Північно-Західному апеляційному господарському суді 10.11.2025 ТОВ «Авангард Дистрибуції» жодним чином не обґрунтована. При цьому, суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття провадження від 09 жовтня 2025 учасникам справи роз`яснено право участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України . За умови участі в судовому засіданні в режимі ВКЗ адвокат ТОВ «Авангард Дистрибуції» витратила б на таке засідання максимум 2 год. замість 8 год.

Щодо підготовки проекту касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23 після її перегляду в апеляційному порядку та Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025р. у справі № 903/534/23 (про скасування ухвали про правонаступництво у справі про банкрутство), то касаційне оскарження таких судових рішень, взагалі, не передбачене, а тому витрачання 6 год. на підготовку касаційної скарги за якою, очевидно, не буде відкрите касаційне провадження, - повною мірою суперечить принципу розумності судових витрат. Вважає, що такі витрати за належного ознайомлення адвокатом ТОВ «Авангард Дистрибуції» з переліком судових рішень у справі про банкрутство, які підлягають касаційному оскарженню (ст.9 КУЗПБ), що вимагало 5 хв., були б цілком уникненними, а їх допущення є не реалізацією захисту права ТОВ «Авангард Дистрибуції», а помилкою адвоката, яка відшкодуванню не підлягає.

Заміна кредитора у справі про банкрутство, як процесуальна дія, жодним чином не впливає на права інших кредиторів, обсяг їх вимог та черговість їх задоволення, що свідчить про можливість уникнення ТОВ «Авангард Дистрибуції» таких витрат, як абсолютно не обґрунтованих з точки зору захисту його прав, як кредитора Боржника. Процесуальна доцільність і відповідність наведених вище витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу розумності не лише їх розміру, а й доцільності їх здійснення, взагалі, не відповідають критерію їх реальності (дійсної необхідності). Враховуючи правову природу оскаржуваних ТОВ «Авангард Дистрибуції» судових рішень такі витрати були цілком уникними для ТОВ «Авангард Дистрибуції».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що: «визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18 висловила наступну правову позицію: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України. Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.»

Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У ГПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 124 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

ВС наголошує, що докази які стосуються розміру судових витрат подаються у суворо визначені кодексом строки: до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ВС/КГС у справі №912/354/20 від 03.03.2021, №910/6360/20 від 13.05.2021).

Поряд з цим Суд звертає увагу, що Верховним Судом, зокрема у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/3419/20, від 20.07.2021 у справі № 914/2531/19, від 16.04.2025 у справі № 904/142/22, від 14.05.2025 у справі № 903/753/22, від 11.02.2026 у справі № 910/7294/22, неодноразово зазначалося, що застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту цієї процесуальної норми очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат (постанова ВС від 18 березня 2026 року cправа № 910/6986/21).

Ураховуючи наведене, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі №902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Верховний Суд в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив таї позицію:

« 3.42. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальна документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта д представництва його інтересів. (...)

3.44. Так, у частині першій статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатські діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

3.45. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпечені реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративної та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільно позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

3.46. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представниця інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

У відповідності до правового висновку, що викладений Верховним Судом в постанові від 25.05.2021 справі № 910/7586/19:

« 3.47. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередньо участь у судовому засіданні.

3.48. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При ньому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

3.49. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.»

Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерію розумності їх розміру, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в розмірі 715139,28 грн є співмірним зі складністю справи і обсягом виконаних робіт, а доводи представниці ТОВ «Партнер Дистрибьюшин» спростовуються поданими ТОВ «Авангард Дистрибуції» доказами .

Щодо вимог в розмірі 24000,00 грн за підготовку проекту касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 року у справі № 903/534/23 після її перегляду в апеляційному порядку та Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025р. у справі № 903/534/23 (про скасування ухвали про правонаступництво у справі про банкрутство) 6 годин, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

У даному випадку предметом касаційного оскарження була постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 якою ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 щодо задоволення заяви ТОВ "Часопис Плюс" про заміну кредитора правонаступником залишено без змін, можливість окремого оскарження якої, не передбачено частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард Дистрибуції" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.09.2025 та Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 903/534/23.

Отже дані вимоги до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Авангард Дистрибуції" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 715139,28 грн. підставні та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до 1 черги задоволення. Решту вимог слід відхилити.

Подібна правова позиція викладена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №903/493/22.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст.ст 1, 2, 47-49 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» до боржника задовольнити частково.

2. Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції» (проспект Олександра Поля, 103, кабінет 208, місто Дніпро, 49069, код ЄДРПОУ 39293604) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (вулиця Рівненська,48, місто Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 40110917) в розмірі 715139,28 грн (сімсот п`ятнадцять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 28 коп.) з включенням їх до першої черги, як судові витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, а також 5324,80 грн судовий збір - вимоги першої черги.

Решту вимог відхилити.

3. Зобов`язати ліквідатора Григор`єва Валерія Васильовича внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора.

Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала суду підписана 07.07.2026.

Суддя І. О. Гарбар