Рішення № 13799088, 08.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.11                                                                                           Справа№ 26/208 (10)

За позовом: Приватної Агрофірми «Ватра», с. Батьків Бродівського району Львівської області

до відповідача: Державного підприємства «Суходільський спиртовий завод», с. Суходоли Бродівського району Львівської області

про: стягнення 25224,29 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Баран В.Б. –представник (довіреність № 78 від 10.11.2010 р.)

від відповідача не з’явився

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 08.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватна Агрофірма «Ватра», с. Батьків Бродівського району Львівської області звернулася до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства «Суходільський спиртовий завод», с. Суходоли Бродівського району Львівської області про стягнення 25224,29 грн., з яких 7921,12 грн. – інфляційні втрати, 1974,21 грн. –3% річних, 12328,96 грн. – пеня, 3000,00 грн. –юридичні послуги та судових витрат.

Позовні вимоги мотивуються тим, що у зв’язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу інфляційні втрати, три проценти річних, пеню та юридичні послуги.

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду від 04.01.2011 р. виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 04.01.2011 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901405422304.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

08.10.2009 р. між сторонами укладено договір № 28-09 ЗР купівлі-продажу (далі по тексту –договір), згідно умов якого позивач зобов’язався продати, а відповідач купити та оплатити жито (насипом) урожаю 2009 року (далі по тексту –товар) в кількості 150 тон, по ціні 700,00 грн. за 1 тону, на загальну суму 105000,00 грн., в т.ч. ПДВ –17500,00 грн.

На виконання умов договору позивач по накладній № 207 від 16.10.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 102760,00 грн. (копія накладної знаходиться у матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що Покупець (відповідач) зобов’язаний здійснити розрахунок з Продавцем (позивачем) за фактично отриманий товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (позивача) протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання всієї, або частини партії товару на території заводу за накладною (накладними).

Враховуючи те, що позивач поставив товар 16.10.2009 р., то отже згідно п. 3.1. договору відповідач повинен був здійснити проплату за отриманий товар до 13.11.2009 р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання перед позивачем по договору щодо оплати вартості отриманого товару виконав, однак з порушенням строку оплати, а саме: з виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що проплати здійснено на протязі періоду з 18.11.2009 р. по 14.10.2010 р., тоді коли строк оплати настав 13.11.2009 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу, які підлягають стягненню, інфляційні втрати у розмірі 7921,12 грн. та три проценти річних у розмірі 1974,21 грн.

Відповідно до п. 8.3. договору, за невиконання, або неналежне виконання умов договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання, за кожен прострочений день.

Як вбачається з розрахунку пені у розмірі 12328,96 грн. (додаток № 2 до позовної заяви) період нарахування штрафних санкцій встановлено позивачем з листопада 2009 р. по жовтень 2010 року. Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, стосовно обмеження періоду нарахування штрафних санкцій, до стягнення належить пеня у сумі 2854,64 грн.

Що стосується вимоги про стягнення збитків понесених позивачем на оплату юридичних послуг за підготовку, подання позову та захисту інтересів позивача у суді у розмірі 3000,00 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивачем не обґрунтовано необхідність понесення ним додаткових витрат на оплату юридичних послуг у розумінні вказаних норм права. Як вбачається зі змісту позовних вимог позов подано не на відновлення порушеного права позивача стосовно одержання оплати за поставлений відповідачеві товар, а на притягнення відповідача до відповідальності за порушення грошового зобов’язання. В даному випадку це є право позивача, а не необхідність понесення додаткових витрат та збитків.

Не можуть бути відшкодовані вказані витрати і в розумінні ст. 44 ГПК України, –як судові, так як не відносяться до витрат на оплату послуг адвоката.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3000,00 грн. додаткових витрат (юридичних послуг) слід відмовити.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 22, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 225, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Суходільський спиртовий завод», с. Суходоли, Бродівський район, Львівська область (р/р 26004301273 в Бродівському відділенні Ощадний Банк № 6323 м. Броди, МФО 385123, код ЄДРПОУ 00374752) на користь Приватної Агрофірми «ВАТРА», с. Батьків, Бродівський район, Львівська область (р/р 26000000019787 в ПАТ «Індекс-Банк», МФО 300614, код ЄДРПОУ 25229749) 7921 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 1974 грн. 21 коп. –3% річних, 2854 грн. 64 коп. пені, 127 грн. 50 коп. державного мита та 119 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                           

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.02.2011 р.