Рішення № 137990665, 06.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 635/13120/24

Провадження № 2/635/1566/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року с-ще Покотилівка Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бондаренка І.Е.,

секретаря судового засідання Козлюк Е.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними письмовими матеріалами, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ПРОЦЕДУРА.

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № бн від 12.10.2016 станом на 01.11.2024 у загальному розмірі 10 001,69 грн., яка складається з 5 763,01 грн. заборгованості за кредитом, 4 238,68 грн. заборгованості за відсотками та 0,00 грн. штрафів.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.

Відомостей про подання відповідачем відзиву, заяв, клопотань або доказів матеріали справи не містять.

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за письмовими матеріалами. Такий порядок розгляду відповідає характеру спору, оскільки позов ґрунтується на письмових документах, розрахунку, анкеті-заяві, довідках, витягах з умов та тарифів, а не на необхідності безпосереднього допиту сторін чи свідків та відповідає положенням ЦПК України та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої право на усне слухання не є абсолютним, а письмове провадження є допустимим, якщо сторони мали реальну можливість подати свої доводи і докази, а справа може бути належно вирішена за матеріалами справи (рішення у справі Jussila v. Finland).

Відповідач відзиву не подав, доказів на спростування позовних вимог не надав; однак відсутність відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення підстав та розміру заявлених вимог.

Вирішуючи спір, суд застосовує імперативні приписи законодавства, спрямовані на захист слабшої сторони у споживчих правовідносинах, з власної ініціативи, виходячи з установлених у справі обставин і поданих доказів.

ФАКТИ.

Документи позивача.

Позивач подав: позовну заяву; клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача; заяву про внесення даних ЄДРПОУ позивача до додаткових відомостей про учасника справи; розрахунок заборгованості; копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку; довідку за картами; довідку за лімітами; довідку з результатом перевірки електронного кабінету відповідача; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку; тарифи надання банківських послуг; копію паспорта відповідача; копію виписки з ЄДРЮОФОП; копію листа НБУ щодо банківської ліцензії; копію витягу з державного реєстру банків; витяг зі статуту АТ «А-БАНК»; копію довіреності представника позивача; платіжне доручення про сплату судового збору; копії заяви з доданими до неї документами для відповідача.

Документи відповідача.

Відповідач документів, відзиву, доказів або письмових пояснень не подав.

Інші матеріали.

Інші матеріали, які змінюють зміст заявлених вимог або доповнюють доказову базу щодо укладення договору, фактичної видачі кредиту, переддоговірного інформування, післяукладеного інформування чи розрахунку боргу, у справі відсутні.

Зміст позову.

Позивач зазначив, що 12.10.2016 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку.

Позивач посилається на те, що на підставі анкети-заяви відповідачу було ініційовано встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок та надано платіжну картку як засіб доступу до рахунку.

У позові зазначено, що відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач також посилається на умови, за якими банк мав право змінювати кредитний ліміт, а клієнт, підписавши заяву, нібито погодився з будь-яким розміром кредитного ліміту, встановленого банком.

Позивач зазначив, що банк виконав свої зобов`язання шляхом встановлення кредитного ліміту, а відповідач не погасив заборгованість.

Анкета-заява.

Суд дослідив анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку.

Анкета-заява датована 12.10.2016.

У ній зазначено особу клієнта: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03.01.2001 Роганським поселковим відділенням міліції УМВС України в Харківській області.

Анкета містить адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

У анкеті зазначено, що відповідач є працюючим пенсіонером, працює у комунальному закладі «Палац дитячої та юнацької творчості Істок ХМР», а розмір щомісячної заробітної плати після сплати податків та інших відрахувань становить 1 200,00 грн.

У графі щодо бажаного регулярного доходу зазначено 1 100,00 грн.

У анкеті зазначено, що рахунків в інших банках немає.

У нижній частині анкети міститься текст про приєднання до умов, тарифів і правил користування, розміщених на сайті банку, а також графічні підписи клієнта і співробітника банку. На анкеті міститься відбиток печатки банку із датою 12.10.2016.

Водночас анкета-заява не містить конкретної суми кредиту, не містить строку кредитування, не містить реальної річної процентної ставки, не містить повної вартості кредиту, не містить графіка платежів, не містить розрахунку загальних витрат споживача, не містить індивідуального погодження конкретних тарифів і редакції умов, які діяли саме 12.10.2016.

Довідка за картами.

Позивач подав довідку, за якою ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано картки з такими строками дії:

картка № НОМЕР_3 - до березня 2022;

картка № НОМЕР_4 - до грудня 2024;

картка № НОМЕР_5 - до жовтня 2027;

картка № НОМЕР_6 - до червня 2018;

картка № НОМЕР_7 - до грудня 2024.

Ця довідка підтверджує відкриття рахунку та видачу карток, однак сама по собі не підтверджує фактичну видачу конкретних сум кредиту відповідачу і не розкриває рух коштів за рахунком.

Довідка за лімітами.

Позивач подав довідку за лімітами щодо кредитного договору № бн, внутрішньобанківський референс SAMABWFC00000654907, за період з 12.10.2016 по 01.11.2024.

З цієї довідки вбачається:

12.10.2016 о 16:12:30 встановлено кредитний ліміт 500,00 грн., ініціатор - клієнт;

21.09.2017 о 18:27:48 збільшено кредитний ліміт до 4 000,00 грн., ініціатор - банк;

07.11.2018 о 17:12:00 збільшено кредитний ліміт до 5 000,00 грн., ініціатор - банк;

06.09.2019 о 18:26:13 збільшено кредитний ліміт до 6 000,00 грн., ініціатор - банк;

28.06.2023 о 15:57:57 зменшено кредитний ліміт до 5 763,01 грн., ініціатор - банк;

26.10.2023 о 05:01:43 збільшено кредитний ліміт до 5 800,00 грн., ініціатор - банк.

Ця довідка підтверджує зміну розміру кредитного ліміту, але не підтверджує, що відповідач отримав конкретну суму кредитних коштів у кожному відповідному періоді, не підтверджує вручення або доведення до відповідача повідомлень про зміну ліміту, не містить підпису відповідача під кожною зміною та не містить службових записів про прийняття відповідачем цих змін.

Розрахунок заборгованості.

Позивач подав розрахунок заборгованості за договором № бн від 12.10.2016 за період з 12.10.2016 по 01.11.2024.

З розрахунку вбачається, що станом на 01.11.2024 позивач визначив загальну заборгованість у розмірі 10 001,69 грн., з яких 5 763,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 238,68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - штраф.

У розрахунку відображено зміну показників заборгованості, процентної ставки, окремі нарахування та окремі платежі. Водночас розрахунок подано як підсумкову таблицю банку, а не як повну первинну виписку за рахунком, яка дозволяє відокремити власні кошти відповідача від кредитних коштів банку, встановити кожне кредитне зарахування, кожне списання, кожне погашення, призначення кожної операції та порядок зарахування платежів.

Витяг з Умов та Правил.

Позивач подав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку.

Витяг містить загальні правила обслуговування, порядок надання послуг, положення щодо карток, рахунків, кредитного ліміту, зміни умов, повідомлень, відповідальності та інших питань.

Разом з тим поданий витяг не містить належного підтвердження, що саме ця редакція Умов та Правил діяла 12.10.2016 та була показана відповідачу до підписання анкети-заяви. Поданий витяг також не містить доказу, що відповідач отримав саме цю редакцію умов у паперовій або електронній формі, а також не містить підтвердження її прийняття відповідачем після зміни кредитних лімітів у 2017, 2018, 2019 та 2023 роках.

Тарифи.

Позивач подав витяг з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна GOLD».

У тарифах зазначено пільговий період до 55 днів, обов`язковий щомісячний платіж 5 відсотків від заборгованості, базову процентну ставку після закінчення пільгового періоду 3,9 відсотків на місяць для картки «Універсальна», 3,7 відсотків на місяць для картки «Універсальна GOLD», а також ефективну процентну ставку 58,23 відсотків для картки «Універсальна» та 56,44 відсотків для картки «Універсальна GOLD».

Однак ці тарифи не доводять умов кредитування станом на 12.10.2016, оскільки позивач не подав доказів дати набрання чинності саме цією редакцією тарифів, не подав підтвердження її вручення або показу відповідачу до приєднання, а також не пояснив співвідношення заявлених у позові 46,8 відсотків річних із поданими тарифами, які містять інші показники процентних ставок та ефективної ставки.

Довідка щодо електронного кабінету.

Позивач подав довідку з результатом перевірки електронного кабінету відповідача. Із неї вбачається, що за ідентифікаційними даними ОСОБА_1 в ЄСІТС електронний суд не має зареєстрованого електронного кабінету.

Ця довідка не підтверджує і не спростовує укладення кредитного договору, але має значення для процесуального інформування відповідача.

Письмові вимоги.

У позові зазначено, що позивач проводив інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, а письмово вимоги не направлялись.

ПРАВО.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання договору про надання споживчого кредиту встановлюються законом. У системному зв`язку зі ст. 6 та ч. 2 ст. 627 ЦК України це означає, що свобода договору у сфері споживчого кредитування обмежена імперативними приписами спеціального законодавства. Тому суд застосовує насамперед Закон України «Про споживче кредитування», Закон України «Про електронну комерцію» та законодавство про захист прав споживачів.

Суд розглядає спір як спір у сфері споживчого кредитування, де перевірці підлягає весь ланцюг правовідносин: переддоговірне інформування, оцінка кредитоспроможності, погодження індивідуальних умов, укладення договору, надання кредитних коштів, інформування під час виконання договору, настання прострочення та правильність розрахунку заборгованості.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», спрямований на імплементацію європейських стандартів захисту споживачів фінансових послуг.

Суд не застосовує Закон України «Про споживче кредитування» ретроспективно до факту первинного приєднання відповідача до банківських умов 12.10.2016. Водночас заявлені вимоги обґрунтовані правовідносинами, які тривали після набрання цим Законом чинності, включали подальшу зміну кредитного ліміту, супровід кредитування, інформування споживача та формування заборгованості станом на 01.11.2024. Тому положення зазначеного Закону підлягають застосуванню при оцінці тих обставин і дій кредитодавця, які мали місце після 10.06.2017 та покладені позивачем в основу заявлених вимог.

Частина сьома статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що зміна умов договору про споживчий кредит можлива лише за згодою сторін, а умова про односторонню зміну є нікчемною. Після змін, внесених Законом №3498-IX від 22.11.2023, законодавець зберіг принцип необхідності згоди сторін та передбачив спеціальні гарантії для договорів кредитної лінії і кредитування рахунку, включаючи належне інформування споживача та право відмовитися від продовження строку користування кредитом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» поновлювана кредитна лінія означає можливість повторного використання кредитних коштів після погашення заборгованості в межах установленого кредитного ліміту. Таке визначення не регулює питання зміни розміру кредитного ліміту чи інших умов кредитування.

Статті 2, 8-11 Закону України «Про споживче кредитування» покладають на кредитодавця обов`язок надати споживачу повну та персоналізовану переддоговірну інформацію, а також провести оцінку кредитоспроможності. Ці обставини входять до предмета доказування.

За абз. 2-3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний передати споживачу один з оригіналів договору та додатків способом, що дозволяє ідентифікувати отримувача. Обов`язок доведення такого передання покладається на кредитодавця.

Стаття 21 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює правила відповідальності споживача та обмеження щодо неустойки. Тому кредитодавець повинен подати поелементний і перевірюваний розрахунок із розмежуванням тіла кредиту, процентів, комісій і санкцій.

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє нечесну підприємницьку практику, що враховується судом під час оцінки добросовісності кредитодавця та прозорості його доказової бази.

Стаття 415 Угоди про асоціацію Україна - ЄС орієнтує на високий рівень захисту прав споживачів. Суд враховує підходи Суду Справедливості ЄС, зокрема у справі Radlinger, щодо необхідності перевірки дотримання імперативних вимог про інформування споживача.

Електронні правочини та електронні документи.

Закон України «Про електронну комерцію» (ст. 11, ч. 12 ст. 11, ст. 12) визначає порядок укладення та підписання електронних договорів і прирівнює належно підписаний електронний договір до письмової форми.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 5, 7, 8) визначає поняття електронного документа, його оригіналу та допустимість як доказу.

Частина 4 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» встановлює, що кваліфікований електронний підпис має юридичну силу власноручного підпису.

Отже, у дистанційній моделі кредитування вирішальне значення мають перевірювані електронні сліди: ідентифікація особи, акцепт, підписання, цілісність документа та підтвердження його передання споживачу. Самі по собі паперові роздруківки не замінюють такого доказування.

Перевірка судом дотримання вимог спеціального законодавства не є виходом за межі позовних вимог, а становить обов`язок суду щодо застосування імперативних норм матеріального права.

За ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, та несе ризик їх недоведення. За ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів не є обов`язком суду.

Відповідно до ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій електронній копії. Паперова копія електронного доказу не є письмовим доказом і не усуває необхідності перевірки його походження та цілісності.

У разі посилання на дистанційне укладення договору суд очікує первинні електронні дані. Для підтвердження волевиявлення можуть використовуватися журнали подій CSV/JSON, дані щодо OTP-кодів, файли електронного підпису (PDF, P7S, ASiC), електронні виписки та інші відтворювані електронні носії інформації. Ці приклади наведені лише як ілюстрація можливості існування перевірюваних електронних доказів і не є встановленим судом стандартом доказування та не визначають вичерпного переліку допустимих доказів.

Для небанківських кредитодавців вимоги щодо збереження та відновлення інформації встановлені Положенням НБУ №199. Для банків відповідні вимоги визначені Положенням, затвердженим постановою НБУ від 17.06.2004 №265, із змінами, внесеними постановою НБУ від 25.05.2015 №337.

У системному зв`язку норми ЦК України та спеціального законодавства формують стандарт відповідального кредитування: кредитодавець повинен забезпечити прозорість умов кредиту, провести оцінку кредитоспроможності споживача, надати персоналізовану інформацію та мати можливість підтвердити виконання цих обов`язків. Ризик недоведеності покладається на кредитодавця.

Тому проценти, комісії та інші платежі, що становлять винагороду кредитодавця, можуть бути стягнуті лише за умови доведеності належного інформування, укладення договору, передання його примірника споживачу та наявності прозорого і перевірюваного розрахунку.

Витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню лише за наявності належних доказів та з урахуванням критеріїв необхідності й розумності.

Для доведення електронного волевиявлення кредитодавець повинен підтвердити, що саме було показано споживачу, коли, у якій редакції та за яких умов споживач погодився з відповідними умовами кредитування.

Якщо кредитодавець використовує як паперові, так і дистанційні механізми взаємодії, суд окремо оцінює первинне приєднання та подальші зміни умов. Паперовий документ підтверджує лише факт підписання саме цього документа і не замінює доказів електронної частини правовідносин.

IV. ОЦІНКА СУДУ.

Кваліфікація правовідносин.

Суд кваліфікує спірні правовідносини як споживче кредитування.

Суд враховує, що перевірка вимог про стягнення заборгованості за споживчим кредитом передбачає послідовне з`ясування трьох взаємопов`язаних питань: які саме обставини входять до предмета доказування, чому ці обставини мають істотне значення для захисту прав споживача та якими доказами вони повинні підтверджуватися відповідно до законодавства про споживче кредитування та діяльність професійних кредиторів.

Суд виходить із того, що справа про стягнення заборгованості за споживчим кредитом не може розглядатися відокремлено від усієї процедури споживчого кредитування у конкретній справі. Заявлена до стягнення сума є лише кінцевим результатом попередніх юридично значущих дій кредитодавця: належного інформування споживача, визначення індивідуальних умов кредиту, оформлення приєднання, фактичного надання кредитних коштів, супроводу договору, фіксації прострочення та формування прозорого розрахунку. Тому суд перевіряє не тільки арифметичний підсумок вимог, а й доведеність кожної істотної ланки, від переддоговірного інформування до розрахунку боргу, без якої заявлений борг не може вважатися належно підтвердженим.

Суд виходить із того, що у сфері споживчого кредитування усвідомлена згода споживача є ключовою умовою правомірності покладення на нього грошового зобов`язання, що узгоджується з підходами Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини, які вимагають реальної поінформованості особи про економічні наслідки прийнятого рішення. Така згода не презюмується з факту підписання документів і підлягає перевірці судом за сукупністю об`єктивних критеріїв, зокрема: видимості ризику до приєднання, індивідуалізації умов, часової узгодженості документів, належного підтвердження волевиявлення, прозорості механізму формування боргу та передбачуваності його наслідків. За відсутності доведеності цих критеріїв суд не має підстав вважати, що споживач надав усвідомлену згоду на відповідні фінансові наслідки.

Позивач є банком, тобто професійним кредитодавцем. Відповідач є фізичною особою, яка, за матеріалами справи, приєдналася до банківських умов для отримання платіжної картки та можливості користування кредитним лімітом. Даних про використання кредиту для підприємницької діяльності матеріали справи не містять.

Тип кредитування - кредитна лінія у вигляді кредитного ліміту на картковому рахунку. Це прямо випливає з позову, анкети-заяви, довідки за лімітами та довідки за картами.

Первинно 12.10.2016 встановлено кредитний ліміт 500,00 грн. Подальші зміни ліміту здійснював переважно банк: 4 000,00 грн. у 2017 році, 5 000,00 грн. у 2018 році, 6 000,00 грн. у 2019 році, 5 763,01 грн. у 2023 році, 5 800,00 грн. у 2023 році.

Антиказуїстичний тест у цій справі має істотне значення. Формула позивача про те, що банк «надав кредит шляхом встановлення кредитного ліміту», не є достатньою для доведення боргу. Кредитний ліміт є лише можливістю користування кредитними коштами. Борг виникає не з можливості, а з доведеного фактичного використання конкретних сум, їх неповернення, належного нарахування процентів та прозорого розрахунку.

Переддоговірне інформування.

Не доведено.

Анкета-заява від 12.10.2016 не містить повної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, графіка платежів, строку кредитування, конкретного порядку нарахування процентів у числовому вигляді для відповідача, а також конкретної редакції умов і тарифів, з якими відповідач ознайомився до підписання.

Позивач подав тарифи та витяг з умов, але не довів, що саме ці тарифи і саме ця редакція умов діяли 12.10.2016 та були доведені до відповідача до приєднання.

Поданий тарифний документ містить ефективну процентну ставку 58,23 відсотків для картки «Універсальна» та 56,44 відсотків для картки «Універсальна GOLD», тоді як у позові зазначено 46,8 відсотків річних. Позивач не пояснив це співвідношення і не подав індивідуального документа, який би чітко фіксував погоджену саме з відповідачем ставку, порядок її застосування, повну вартість кредиту та межі економічного ризику.

Оцінка кредитоспроможності.

Не доведено.

Анкета містить окремі відомості про відповідача, зокрема про роботу, пенсійний статус, заробітну плату 1 200,00 грн. та бажаний регулярний дохід 1 100,00 грн. Однак ці відомості не є доказом належної оцінки кредитоспроможності у розумінні спеціального законодавства.

Позивач не подав внутрішнього рішення про оцінку кредитоспроможності, методики, висновку, службового запису або іншого документа, який би показував, що банк перед встановленням і особливо перед подальшим збільшенням кредитного ліміту у 2017, 2018, 2019 та 2023 роках перевірив здатність відповідача виконувати зобов`язання.

Індивідуальна оферта та істотні умови.

Доведено частково.

Доведено, що 12.10.2016 відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банку.

Не доведено, що ця анкета містила повний індивідуальний набір істотних умов кредитування. Вона не містить чіткої суми кредиту як погодженої межі відповідальності, не містить повної вартості кредиту, не містить строку кредитування, не містить графіка погашення, не містить погодженої редакції тарифів.

Довідка за лімітами підтверджує встановлення первинного ліміту 500,00 грн. 12.10.2016 за ініціативою клієнта. Однак подальші збільшення ліміту позивач відніс до ініціативи банку. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач кожного разу отримала повідомлення про збільшення ліміту, зрозуміла економічний ризик і погодилася саме з новим обсягом кредитування.

Належний акцепт.

Доведено частково.

Графічний підпис відповідача на анкеті-заяві підтверджує підписання саме цього документа 12.10.2016.

Однак цей підпис не доводить прийняття всіх подальших редакцій умов, тарифів і змін кредитного ліміту. Позивач не подав службових записів про показ конкретної редакції умов, про ознайомлення відповідача з тарифами, про підтвердження змін, про доставку повідомлень або про прийняття відповідачем подальших змін.

Тому суд визнає доведеним лише факт підписання анкети-заяви, але не визнає доведеним належний акцепт усіх умов, на підставі яких позивач сформував заявлену заборгованість.

Службові записи про події прийняття умов, підтвердження та доставку повідомлень.

Не доведено.

Матеріали справи не містять службових записів банку, які дозволяли б перевірити, коли, кому і яку редакцію умов було показано, коли відповідач підтвердила прийняття умов, які повідомлення банк направляв щодо зміни ліміту, тарифів, нарахувань, прострочення або вимоги погашення, і чи отримала відповідач ці повідомлення.

Позивач у позові зазначив, що проводив інформування телефонними дзвінками та SMS-повідомленнями, але письмові вимоги не направляв. Водночас доказів змісту, часу, доставки та отримання таких повідомлень позивач не подав.

Фіксація редакції документів.

Не доведено.

Подані Умови та Правила і тарифи не містять належної фіксації того, що саме ця редакція діяла 12.10.2016 та була показана відповідачу до приєднання.

Суд не може підмінити відсутність доказів припущенням про те, що розміщені на сайті банку умови в будь-який момент автоматично є умовами конкретного договору з конкретним споживачем. Ризик невизначеності редакцій несе позивач.

Фактична видача кредиту.

Не доведено у повному заявленому розмірі.

Позивач подав розрахунок заборгованості та довідку за лімітами. Однак тіло кредиту доводиться не підсумковою цифрою, а перевірюваними даними про кожне кредитне зарахування, кожне списання, кожне використання кредитних коштів і кожне погашення.

Поданий розрахунок не є повною автентичною випискою за рахунком. Він не дозволяє суду відокремити кредитні кошти від власних коштів відповідача, не містить зрозумілого опису кожної операції, не дає можливості перевірити призначення операцій та порядок зарахування платежів.

Факт встановлення кредитного ліміту не дорівнює факту отримання відповідачем кредиту у розмірі заявленого тіла боргу.

Подані позивачем довідка про зміну кредитного ліміту та розрахунок заборгованості відображають лише внутрішній результат обліку банку, але не дозволяють встановити, які саме суми кредитних коштів були фактично використані відповідачем, коли саме вони були отримані, у якому розмірі були повернуті та яким чином сформовано заявлений залишок 5 763,01 грн. За відсутності первинних даних про рух коштів суд позбавлений можливості перевірити не лише правильність розрахунку боргу, а й сам факт виникнення заявленої до стягнення суми тіла кредиту.

Автентичні виписки без змішування коштів.

Не доведено.

Позивач не подав повної банківської виписки за рахунком, яка дозволяла б відтворити рух коштів від відкриття рахунку до 01.11.2024.

Суд бачить лише банківський розрахунок заборгованості. Такий розрахунок є позицією кредитора щодо підсумку, але не замінює первинні дані про рух коштів.

Післяукладене інформування.

Не доведено.

Позивач не подав доказів того, що після укладення договору і після кожної істотної зміни кредитного ліміту відповідач отримувала інформацію про стан заборгованості, зміну умов, розмір платежів, строки погашення, нараховані проценти та наслідки прострочення у спосіб, який можна перевірити.

Загальне посилання на телефонні дзвінки та SMS-повідомлення не доводить належного післяукладеного інформування.

Поелементний розрахунок.

Не доведено належно.

Позивач розділив заявлену суму на тіло кредиту, проценти та штрафи. Однак сам по собі такий поділ не є достатнім поелементним розрахунком.

Суд не отримав перевірюваного пояснення щодо кожного періоду нарахування, щодо застосованої ставки, щодо зміни ставки, щодо бази нарахування, щодо порядку погашення платежів, щодо того, як платежі відповідача впливали на тіло, проценти та прострочення.

Межа усвідомленої згоди.

Суд виходить з того, що межа усвідомленої згоди споживача є одночасно межею допустимого стягнення.

Ризик стає видимим не тоді, коли його описали загальними словами, а тоді, коли його неможливо не побачити: у конкретній сумі, конкретній ставці, конкретному строку, конкретному графіку, конкретній повній вартості кредиту та конкретному наслідку прострочення.

У цій справі позивач довів факт підписання відповідачем анкети-заяви та факт встановлення кредитного ліміту. Але позивач не довів, що відповідачу до приєднання або до подальших збільшень кредитного ліміту було зроблено видимим економічний ризик користування кредитною лінією у тому обсязі, який банк тепер заявляє до стягнення.

Граничний ліміт або сам факт кредитної лінії не є згодою на будь-який борг. Саме тому суд не може визнати доведеним право позивача на стягнення «прибуткових» нарахувань, а також не може стягнути тіло кредиту без перевірюваних даних про фактичне використання кредитних коштів.

Доводи позивача та їх оцінка.

Позивач стверджує, що відповідач підписала анкету-заяву і приєдналася до Умов та Правил банку.

Суд приймає цей довід лише в частині факту підписання анкети-заяви. Суд не приймає його як доказ погодження всіх істотних умов кредитування, оскільки анкета не містить повної вартості кредиту, графіка, реальної річної процентної ставки, строку та конкретної редакції тарифів.

Позивач стверджує, що банк виконав свої зобов`язання шляхом встановлення кредитного ліміту.

Суд відхиляє цей довід як недостатній. Встановлення кредитного ліміту саме по собі не доводить фактичного отримання відповідачем коштів і не доводить розміру неповернутого кредиту.

Позивач стверджує, що відповідач не погасила заборгованість.

Суд зазначає, що непогашення боргу можна встановити лише після перевірки виникнення самого боргу, його структури, фактичної видачі коштів і правильності розрахунку. Подані матеріали не дозволяють провести таку перевірку в достатньому обсязі.

Позивач посилається на розрахунок заборгованості.

Суд не приймає розрахунок як достатній доказ заявленої суми. Розрахунок є внутрішнім підсумком банку, але не замінює повної виписки за рахунком і первинних даних руху коштів.

Позивач посилається на Умови та Правила і тарифи.

Суд не приймає ці документи як належне підтвердження умов саме на момент приєднання 12.10.2016 та на момент подальших змін кредитного ліміту, оскільки позивач не довів редакцію, чинність, вручення, показ та прийняття цих документів відповідачем.

Позивач зазначає, що письмові вимоги відповідачу не направлялись, а інформування здійснювалось телефонними дзвінками та SMS-повідомленнями.

Суд оцінює це як недоведеність належного повідомлення, оскільки доказів змісту, дати, часу, доставки і отримання таких повідомлень позивач не подав.

Доводи відповідача та їх оцінка.

Відповідач відзиву, заяв, клопотань або доказів не подала.

Однак процесуальна пасивність відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести кожну обставину, на яку він посилається як на підставу позову. Суд не може задовольнити позов лише через відсутність заперечень відповідача.

Суд оцінив подані позивачем докази у їх сукупності та дійшов висновку, що вони підтверджують факт підписання відповідачем анкети-заяви та встановлення кредитного ліміту, однак не доводять повний ланцюг споживчого кредитування: відсутні належні докази переддоговірного інформування, індивідуалізації істотних умов кредиту, фіксації редакції умов і тарифів на момент приєднання, їх доведення до відома відповідача, належного прийняття подальших змін, а також відсутні первинні та перевірювані дані про фактичну видачу кредитних коштів і повний рух коштів за рахунком. Поданий розрахунок є підсумковим документом банку і не замінює автентичної виписки, що унеможливлює перевірку як тіла кредиту, так і нарахувань. Доводи позивача про надання кредиту шляхом встановлення ліміту та про наявність заборгованості не підтверджені належними і достатніми доказами, а відсутність заперечень відповідача не усуває обов`язку позивача довести свої вимоги.

ВИСНОВКИ.

Інститут споживчого кредитування має суспільну вагу, оскільки забезпечує доступ громадян до фінансових послуг і водночас впливає на довіру до фінансової системи та порядок на ринку фінансових послуг. Саме тому захист споживача у кредитних правовідносинах суд розглядає як складову публічного порядку: держава встановила для фінансових установ як професійних кредиторів підвищені вимоги прозорості, відповідального надання кредиту та перевірності нарахувань, бо для них кредитування є підприємницькою практикою. У цьому значенні "публічний порядок" означає не абстрактну категорію, а вимогу забезпечити дію обов`язкових правил поведінки професійного кредитодавця на ринку фінансових послуг, встановлених законом для захисту слабшої сторони та для підтримання фінансового порядку. У такій моделі професійний кредитор зобов`язаний дотримуватися не окремих зручних положень, а законодавства про споживче кредитування у його цілісності, підтверджуючи це належними доказами. Тому суд не погоджується з формулою, за якою "наявність підсумкової суми боргу сама по собі автоматично означає стягнення всіх нарахувань", а перевіряє, чи кредитодавець виконав обов`язкові вимоги, спрямовані на прозорість умов і реальну поінформованість споживача. Якщо позивач не довів виконання таких вимог або не надав перевірного розрахунку, суд має підстави відмовити у позові повністю чи частково навіть без заяв слабшої сторони, оскільки рішення у таких справах впливає не лише на приватний інтерес сторін, а й на суспільний інтерес у підтриманні фінансового порядку та недопущенні практик, що підривають довіру до ринку фінансових послуг.

Вимога надати докази виконання кредитодавцем обов`язкових правил споживчого кредитування не є надмірним стандартом і не створює для фінансової установи непропорційного тягаря доказування. Професійний кредитор сам обирає масову модель укладення та супроводу договорів, формує умови продукту, організовує процедури приєднання, ідентифікації клієнта, доведення інформації, надсилання примірника договору та повідомлень, а також веде облік операцій і нарахувань. Саме тому він об`єктивно зобов`язаний мати і зберігати первинні дані, які підтверджують виконання цих процедур у конкретній справі, і саме ці дані становлять звичайний зміст його ділової організації та внутрішнього контролю. За відсутності таких доказів суд не може підміняти їх припущеннями, оскільки це означало б перекласти ризик недокументованої підприємницької практики на споживача та легалізувати нарахування, перевірюваність яких не забезпечена.

Отже, якщо загальні норми ЦК України визначають загальну модель зобов`язання з повернення коштів, то Закон України «Про споживче кредитування» визначає спеціальні умови, за яких професійний кредитодавець може вимагати стягнення боргу саме у заявленому розмірі та саме у заявлений спосіб.

Суд встановив, що позивач довів факт підписання відповідачем анкети-заяви 12.10.2016, факт відкриття карткового рахунку, факт видачі карток та факт зміни кредитного ліміту за внутрішніми даними банку.

Однак позивач не довів належними і достатніми доказами повний ланцюг споживчого кредитування: переддоговірне інформування, повну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, строк і графік погашення, конкретну редакцію умов і тарифів, прийняття відповідачем подальших змін кредитного ліміту, фактичне використання кредитних коштів у заявленому розмірі, повну виписку руху коштів, післяукладене інформування та прозорий поелементний розрахунок.

Суд не може стягнути проценти, оскільки позивач не довів усвідомлену згоду відповідача на конкретну ціну кредиту, порядок нарахування, повну вартість та застосування саме тих умов, які покладені в основу позову.

Суд також не може стягнути тіло кредиту, оскільки позивач не довів його первинними або іншими перевірюваними даними про фактичне отримання відповідачем саме тієї суми кредитних коштів, яка заявлена як неповернута.

Суд не може виходити з презумпції, що будь-який залишок, зазначений у внутрішньому розрахунку банку, автоматично є неповернутим тілом кредиту. Оскільки подані матеріали не дозволяють встановити первинні кредитні операції, обсяг фактично отриманих коштів та порядок їх подальшого погашення, заявлена сума 5 763,01 грн. не може бути перевірена судом як така, що дійсно є залишком неповернутого кредиту, а не результатом внутрішнього обліку кредитодавця.

Відмова у задоволенні позову з підстав недоведеності заявлених вимог не є встановленням відсутності будь-яких правовідносин між сторонами. Така відмова означає лише те, що у межах цієї справи позивач не довів заявлену до стягнення суму належними і достатніми доказами.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати позивача залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 100, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 6, 526, 527, 530, 610, 615, 627, 634, 1054 ЦК України, ст. 2, 8, 9, 10, 11, 13, 16, 21 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 415 Угоди про асоціацію Україна - ЄС, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 10 001,69 грн., яка складається з 5 763,01 грн. заборгованості за кредитом, 4 238,68 грн. заборгованості за відсотками - відмовити.

Судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. залишити за позивачем.

Відмова у задоволенні позову через недоведеність заявлених вимог не позбавляє позивача права на інше звернення до суду з іншими вимогами або з вимогами за інший період, інший предмет чи іншу підставу, за умови подання належних доказів і дотримання вимог закону, без порушення принципу остаточності судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», скорочена назва - АТ «А-БАНК», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, рахунок № НОМЕР_8 , ЄДРПОУ 14360080, МФО № 307770, тел. 0567221187, електронна пошта 14360080@mail.gov.ua, сайт https: a-bank.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_9 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_10 , електронний кабінет відсутній.

Суддя: І.Е.Бондаренко