Рішення № 137989962, 17.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13988/25

Номер провадження2/205/1159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н. М.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі адвоката Усенка М.І., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 498,25 гривень з ОСОБА_1 , вирішити питання судових витрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 24.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №2770344 (кредитний договір), за умовами якого останній надано кредитні кошти в розмірі 10 000,00 гривень на умовах визначених договором. Товариство свої зобов?язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв?язку з чим виникла заборгованість. 14.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №68-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №2770344 від 24.12.2020 року, укладеному з відповідачем ОСОБА_1 . Відповідачу було направлено письмову досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка останньою була проігнорована. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 37 498,25 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8 100,00 гривень; заборгованість процентами 28 398,25 гривень; заборгованість за комісією 1 000,00 гривень. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.

14.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Білогруд Д.О. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обгрунтування зазначає, що всі викладені в позовній заяві факти не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. Просить суд застосувати строк позовної давності. Зазначає, що відповідач грошових коштів не отримувала та договір не підписувала, оскільки згідно довідки про ідентифікацію, наданої позивачем, смс направлено нібито для підписання договору за 3 години до нібито створення відповідачем заявки, що свідчить про підробку документів позивачем та й згідно виписки з рахунку відповідача (там зазначені ті ж реквізити карти що й в платіжному дорученні) відсутнє зарахування коштів 11.02.2021 і надалі від позивача так в тій же виписці наявне отримання коштів від позивача 24.12.2020 року за іншим договором. Щодо нарахованих позивачем відсотків за кредитним договором, зазначає, що за умови, що грошові кошти у сумі 5000 гривень дійсно отримав відповідач, чого не було взагалі, то обгрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом 4500,00 гривень в межах строку кредитування. Просить суд у задоволені заяви про стягнення заборгованності по кредитному договору, а також витрат на правничу допомогу - відмовити та просить врахувати надану копію виписки з карткового рахунку ОСОБА_1

14.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Білогруд Д.О. через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі, в яких відповідач повторює позиції, вже зазначені у відзиві на позовну заяву, просить суд у задоволені вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості з відповідача відмовити у повному обсязі.

21.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Білогруд Д.О. через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволені позовних вимог часткового відмовити в частині нарахування неправомірних відсотків за користування кредитом та позов задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача 12850 гривень заборгованості за кредитним договором та судові витрати в відповідному відсотковому розмірі задоволених основних позовних вимог. Зазначає, що всі викладені в позовній заяві факти не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами. Просить суд застосувати строк позовної давності. Визнає, що дійсно 24.12.2020 року відповідач отримала відповідні грошові кошти в сумі 10000 гривень та у зв?язку з сімейними обставинами, хворобою сина, звільненням, не виконала свої зобов?язання в повному обсязі, а погасила лише 1900 гривень тіла кредиту, що визнається позивачем та вказано в позовній заяві, проте звертає увагу суду, що жодних пролонгацій договору відповідачем не здійснювалося, а отже термін його дії сплив 23.01.2021 року і у кредитора з?явилося право стягнення заборгованості в судовому порядку в загальній сумі, згідно договору, 12850 гривень (14750 гривень загальна максимальна сума за кредитним договором 1900 гривень). З огляду на викладене, за умови, що грошові кошти у сумі 10000 гривень дійсно отримав відповідач, то обгрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом 3750,00 гривень в межах строку кредитування та 1000 гривень комісії, які визнаються відповідачем. За решту часу прострочення виконання зобов?язання позивач повинен застосовувати санкці,ї передбачені ст.624 ЦК Україн,и застосування яких в період дії воєнного стану заборонено. Надає копію виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 . Попередній відзив 14.01.2026 вважати помилково поданим та не брати до уваги під час розгляду справи.

26.01.2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі адвоката Усенка М.І., через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обгрунтування зазначає, що на підтвердження укладення кредитного договору товариством разом з позовною заявою надано відповідні документи. Кредитний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Також зазначає, що з урахуванням «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, які діяли на момент подачі позовної заяви до суду, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Уточнює, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Враховуючи, що відповідач, підписавши договір, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгація не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося кредитором на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору. Позивачем надано необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, які є пропорційними сумі витрат на правову допомогу.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 03.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04.02.2026 року клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено, витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк» щодо ОСОБА_1 , що містять банківську таємницю.

На виконання ухвали суду від 04.02.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» до суду направлено відповідь, в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1

(РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 10 000,00 гривень за період з 24.12.2020-24.12.2020 від 24.12.2020 року. Банком також додано виписку по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 24.12.2020-24.12.2020 ОСОБА_1 .

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив зазначив про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Представником до суду надано заяву, в якій зазначено, про розгляд справи без участі відповідача та його представника. Під час розгляду справи просить врахувати наданий відзив та додаткові пояснення по справі в частині не визнання позовних вимог.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №2770344 (кредитний договір), за умовами якого останній надано кредитні кошти в розмірі 10 000,00 гривень строком на 30 днів з 24.12.2020.

Відповідно до п.1.1 Договору, позикодавець зобов?язується на умовах визначених Договором, на строк визначений п.1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 Договору (далі -кредит), а позичальник зобов?язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (плата) у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

За умовами кредитування, терміни (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 23.01.2021 року (п.1.4 Договору).

Згідно до п.7.1 Договору, Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов?язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменти його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов?язань. Сторони домовилися, що повне виконання зобов?язань повинно відбутися не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору.

Пункт 1.5.1 Договору передбачає комісію за надання кредиту 1000,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.

Відповідно, до п.1.5.2 Договору, проценти за користуванням кредитом 3750,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Стандартна (базова) процентна ставка за користуванням кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів зазначені в п.2.2.3 Договору(п.1.6 Договору).

Відповідно до п.2.1, кредитні кошти надаються відповідачу шляхом переказу на картковий рахунок.

Факт здійснення переказу грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням №36174333 про перерахування кредитних коштів від 24.12.2020 року, згідно якої позикодавцем переказано 10 000,00 гривень на картковий рахунок НОМЕР_4 *97 відповідача ОСОБА_1 та Випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 24.12.2020-24.12.2020 ОСОБА_1 наданою АТ КБ «ПриватБанк».

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов?язання за договором у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Проте відповідач ОСОБА_1 свої кредитні зобов?язання належним чином не виконувала, в результаті чого утворилася заборгованість.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2770344 від 24.12.2020 року, шляхом обміну електронними повідомленням, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з яким вона попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що кредитний договір №2770344 від 24.12.2020 року підписано відповідачем ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим вона акцептувала пропозицію кредитодавця та уклала кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора «L11414» на сайті кредитодавця, який отримала на свій мобільний телефон, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 .

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Доказів визнання кредитного договору недійсними до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів на спростування факту їх підписання відповідачем.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За розрахунком заборгованості наданої позивачем загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 37 498,25 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8 100,00 гривень; заборгованість процентами 28 398,25 гривень; заборгованість за комісією 1 000,00 гривень.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, 14.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», укладено Договір відступлення прав вимоги №68-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №2770344 від 24.12.2020 року, укладеному з відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 14.05.2021 року до Договору відступлення прав вимоги №68-МЛ від 14.05.2021року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (3616) за кредитним договором №2770344 від 24.12.2020 року у загальному розмірі 37 498,25 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8 100,00 гривень; заборгованість процентами 28 398,25 гривень; заборгованість за комісією 1 000,00 гривень.

Позивачем направлено відповідачу ОСОБА_1 було направлено письмову Досудову Вимогу Вих№20723550 від 12.08.2025 року про погашення кредитної заборгованості, яка останньою була проігнорована.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем за договором №2770344 від 24.12.2020 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні,новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув право належного кредитора до відповідача ОСОБА_1 за договором №2770344 від 24.12.2020 року.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження виникнення кредитного зобов?язання позивачем до суду надано копії: Кредитного договору №2770344 від 24.12.2020 (індивідуальна частина) з додатками, Анкети-заяви на кредит №2770344 від 24.12.2020, Довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 14.09.2020), Відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитом №2770344 ОСОБА_1 , платіжного доручення №36174333 про перерахування кредитних коштів від 24.12.2020 року.

Судом встановлено, що Кредитний договір №2770344 від 24.12.2020 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В матеріалах справи наявна Довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 , яка підтверджує, що остання отримала одноразовий ідентифікатор та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Також Довідка містить персональні данні відповідача, що дає можливість його ідентифікувати.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності вищезазначеного кредитного договору, передбачених законодавством.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачеві у власність грошові кошти у загальному розмірі 10 000,00 гривень, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, що підтверджується належними та достатніми доказами, а саме: платіжним дорученням №36174333 про перерахування кредитних коштів від 24.12.2020 року та Випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 24.12.2020-24.12.2020 ОСОБА_1 наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, позивач надав суду саме первинні бухгалтерські документи про видачу коштів за кредитним договором.

Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 №578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

До того ж відповідач у відзиві визнає, що дійсно 24.12.2020 року отримала відповідні грошові кошти в сумі 10000 гривень та у зв?язку з сімейними обставинами, хворобою сина, звільненням, не виконала свої зобов?язання в повному обсязі, а погасила лише 1900 гривень тіла кредиту.

Судом встановлено, що відповідач користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що також підтверджує факт укладення кредитного договору.

Відповідач не була позбавлена можливості відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку у письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно умов договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».

Жодних заперечень щодо змісту договору, порядку взаємодії відповідач кредитодавцю не висловила, що свідчить про її згоду з умовами договору.

Отже факт укладення кредитного договору, яким погоджено усі істотні умови, зокрема розмір кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування та отримання кредитних коштів є доведеним та підтверджений матеріалами справи.

Відповідач допустила неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підтверджується наданими позивачемВідомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитом №2770344 ОСОБА_1 , з яких вбачається, що відповідач частково погашала заборгованість, проте припинила виконувати свої зобов?язання.

Щодо твердження відповідача, що жодних пролонгацій договору відповідачем не здійснювалося, та відповідно не згоди з нарахованими відсотками за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору зазначено, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Пунктом 2.2.3 Договору зазначено проценти нарахування за стандартною (базовою) ставкою, а також зазначено, що якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору (23.01.2021) позичальник продовжуватиме користуватися кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватися протягом 60 днів, після чого нарахування може бути зупинено або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов?язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства. Незважаючи на інші умови Договору сторони домовилися, що якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватися кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користуванням кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.

Відповідно до п.2.4.1 Договору позичальник зобов?язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4 а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов?язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін передбачений п.1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов?язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п.3.2.5 договору (п.2.4.2 Договору).

Тобто в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Підписанням договору кредиту відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056-1 ЦК України, щодо встановлення розміру процентів за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору.

Доводи відповідача про те, що після закінчення первісного строку кредитування позивач мав право застосовувати виключно санкції, передбачені статтею 625 ЦК України, є необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному розумінні умов кредитного договору і норм цивільного законодавства.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов укладеного між сторонами договору. При цьому позов не містить вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних або неустойки як заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Умовами кредитного договору було передбачено можливість автоматичного продовження строку кредитування (автопролонгації), якою відповідач скористався, не повернувши кредитні кошти у первісно визначений строк. Внаслідок автопролонгації строк дії договору було продовжено, а тому проценти продовжували нараховуватися не як відповідальність за прострочення виконання зобов`язання, а як плата за фактичне користування кредитними коштами відповідно до умов договору.

Таким чином, нараховані позивачем проценти є договірними процентами за користування кредитом, а не санкціями за порушення грошового зобов`язання, тому обмеження, встановлені законодавством щодо застосування відповідальності під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Оскільки позивач не заявляє вимог про стягнення санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України, доводи відповідача щодо необхідності застосування саме цієї норми не стосуються предмета спору та не впливають на вирішення заявлених позовних вимог.

Суд не вбачає підстав вважати, що умови договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Щодо порушення строків позовної давності позивачем, про які відповідач зауважує у відзиві на позов,суд виходить з наступного.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України, позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13, та постанові Верховного суду України по справі 6-31 цс15.

Суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14).

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

Отже, наслідки спливу позовної давності застосовується до обґрунтованого позову за наявності заяви відповідача.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (30.03.2020 Верховна Рада прийняла закон № 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків на строк дії карантину: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARA-CoV-2» карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений в Україні з 12.03.2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

З урахуванням вищезазначеного, позов подано позивачем в межах позовної давності, таким чином суд відмовляє відповідачу у застосуванні строку позовної давності.

Наявні матеріали справи дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у кредитному договорі і вона користувалась кредитними коштами та частково сплачувала кредит. Проте, умови кредитного договору відповідачем не були виконані, що підтверджено матеріалами справи.

Представником позивача були вжиті заходи для досудового врегулювання спору, в зв`язку з чим ним була направлена на поштову адресу Досудова Вимога Вих№20723550 від 12.08.2025 року про погашення кредитної заборгованості. Проте відповідач не зверталась до позивача для мирного врегулювання спору.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника суми неповернутих кредитних коштів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 37 498,25 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надано копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року; копію Акту №368 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 05.08.2025 року, копію Детального опису наданих послуг від 05.08.2025 року до Акту №368 за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копію ордеру серія ВС №1381377 від 02.07.2025 року.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Відповідач витрати на правничу допомогу просить стягнути в відповідному відсотковому розмірі задоволених основних позовних вимог.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагає значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є незначним, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 4 000,00 гривень, який на думку суду є об`єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 422,40 гривень.

Керуючись ст.ст.141,263-265,280-289 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №2770344 від 24.12.2020 року в загальному розмірі 37 498 (тридцять сім тисяч чотириста дев`ятьносто вісім гривень) 25 копійок, які складаються із заборгованості за тілом кредиту - 8 100,00 гривень, заборгованості за процентами - 28 398,25 гривень, заборгованості за комісією 1 000,00 гривень

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 гривень .

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1 корпус 28, 4-й поверх;

Представник позивача: адвокат АО «АПОЛОГЕТ» Усенко Михайло Ігорович, ЄДРПОУ 41557199, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093, видане 29.09.2012 року, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Курбанова