Ухвала суду № 137988177, 07.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5322/26

УХВАЛА

07 липня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_1 адвокат Биць І.А. звернувся до суду із позовом до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 16309513).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.06.2026 року позов залишено без руху, вказано недоліки, які слід усунути та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 26.06.2026 року отримано стороною позивача у підсистемі «Електронний суд» 26.06.2026 року о 23:50 год., що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Згідно з положеннями ст. 272 ЦПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

За змістом ч. 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.44 ЦПК України).

01.07.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву про усунення недоліків позову, у якій вказано, що якщо суд вважає, що належним відповідачем/співвідповідачем у даній справі має бути саме Львівська міська рада, сторона Позивача не заперечує проти цього та просить суд вчинити відповідну процесуальну дію (замінити відповідача або залучити співвідповідача), а також що у Позивачки відсутній лише один із двох правовстановлюючих документів, а саме: свідоцтво про право власності від 17.06.1996р., видане Львівським бюро приватизації відомчого житла Львівської залізниці, яким оформлено право власності мами Позивачки на ? частину квартири, а тому вона не зверталась до Другої Львівської держнотконтори в межах досудового врегулювання спору та не залучала її в якості співвідповідача, а також наголошено, що процесуальний закон жодним чином не забороняє особі повторно використати ті ж квитанції про сплату судового збору при повторному зверненні до суду після усунення недоліків, якщо такий збір не було повернуто, чим вказані недоліки усунуто частково, виходячи з такого.

Зі змісту ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 26.06.2026 року вбачається, що підставами залишення позову без руху є те, що стороною позивача не надано суду докази сплати судового збору у визначеному Законом розмірі станом на час подання позовної заяви, а також не виконано вимог ст. 175 ЦПК України та роз`яснено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування, а також, що відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат» довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого.

Стороною позивача не взято до уваги такі роз`яснення суду, зокрема, не врегульовано питання учасників справи, що, при цьому, є правом сторони, яка представлена адвокатом, та не є основною підставою залишення позову без руху.

Водночас, стороною позивача долучено до заяви про усунення недоліків квитанції про сплату судового збору №Е9L5-AS7M-F1DE від 17.02.2026р. в сумі 1331,20 грн. та №2840-4441-5083-3702 від 27.02.2026р. в сумі 15308,80 грн., які, як вказано стороною позивача та встановлено судом, вже долучались позивачкою до позовної заяви з тим же предметом та з тих же підстав, зокрема у справах №462/1086/26 (с. Галайко Н.М.), №462/1993/26 (с. Іванюк І.Д.) та №462/2914/26 (с. Колодяжний С.Ю.). Однак, в усіх трьох випадках позовну заяву було повернуто Позивачці через неусунення недоліків, про що постановлені відповідні ухвали, а судовий збір їй повернуто не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3». Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до «Д-3», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

До поданої позивачем заяви додано квитанції №Е9L5-AS7M-F1DE від 17.02.2026р. в сумі 1331,20 грн. та №2840-4441-5083-3702 від 27.02.2026р. в сумі 15308,80 грн., однак в автоматизованій системі документообігу «Д-3» при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у справі № 462/5322/26 за позовною заявою, що зареєстрована Залізничним районним судом м. Львова 17.06.2026 року, встановлено відсутність підтвердження по даних квитанціях.

Водночас, суд встановив, що квитанції №Е9L5-AS7M-F1DE від 17.02.2026р. в сумі 1331,20 грн. та №2840-4441-5083-3702 від 27.02.2026р. в сумі 15308,80 грн. було надано суду позивачем на підтвердження сплати судового збору у справі № 462/1993/26.

Згідно даних автоматизованої системи документообігу Залізничного районного суду м. Львова, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.03.2026 року у справі № 462/1993/26 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Биць Ігор Анатолійович до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування повернуто.

Дана ухвала суду позивачем не оскаржена.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Згідно ч. 9 ст. 185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2019 року у справі № 1540/3297/18, відповідно до якої законодавче визначення передбачає, що на час вчинення процесуальної дії позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі звернення до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

У своїй постанові від 13.02.2020 року у справі №910/4557/18 Верховний Суд наголосив, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої така подається.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі №613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №907/892/15, від 16.04.2018 у справі №922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі №910/8880/18.

Станом на 07.07.2026 року при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у вказаній справі відсутнє підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, а саме: в комп`ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» відсутній показник (Виписка про зарахування судового збору) автоматичного поєднання платіжного доручення з Державною Казначейською службою.

Враховуючи наведене, станом на 07.07.2026 року стороною позивача вказані в ухвалі суду від 26.06.2026 року недоліки не усунуто, а тому суд приходить до переконання, що стороною позивача не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

У зв`язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки у встановлений строк, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності у порядку спадкуваннявважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку та строки передбачені ст.354, 355 ЦПК України.

Суддя: Бориславський Ю. Л.