Рішення № 13798734, 09.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.11 р. Справа № 43/276

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка”, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Шахта №13-біс”, м. Макіївка

про стягнення заборгованості у сумі 17420,23грн.

Представники сторін:

від позивача: Стулень Н.О. за довіреністю №1492 від 31.08.2010р.

від відповідача: представник не з’явився

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 03.02.2011р. по 09.02.2011р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 09.02.2011р. з 13:05 год. до 13:20 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Шахта №13-біс”, м. Макіївка про стягнення заборгованості у сумі 17430,23грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору про переведення боргу №01/03-ПД від 23.05.2003р. позивач прийняв на себе борг у (грошове зобов’язання) ДП „Макіїввугілля”, який виник за договорами від 01.11.2000р. та №6 від 08.01.2002р. у сумі 17430,79грн. На виконання договірних зобов’язань позивач платіжним дорученням №758 від 14.12.2005р. оплатив кредитору заборгованість та 24.12.2010р. звернувся до відповідача як правонаступника ДП „Макіїввугілля” з регресною вимогою.

Ухвалою суду від 09.12.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/276.

Позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог №45 від 10.01.2011р., в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17420,23грн. у зв’язку з оплатою відповідачем 10грн. згідно банківської виписки за 20.12.2010р.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, заява позивача приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно зменшеного розміру позовних вимог.

Відповідач надав відзив на позовну заяву без номеру від 03.02.2011р., в якому просив суд залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що оскільки в договорі про переведення боргу №01/03-ПД від 23.05.2003р. не був визначений строк виконання грошового зобов’язання, то позивач був вправі звернутися в суд з вимогою про стягнення боргу в межах загальної позовної давності, тобто з 14.12.2005р. (дня виконання ним зобов’язання) до 14.12.2008р. Втім, позивач своїм правом в межах загальної позовної давності не скористався.

Ухвалою суду від 03.02.2011р. було продовжено строк розгляду справи №43/276 на 15 днів, до 22.02.2011р.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ДП „Макіїввуглля” (боржник), ДП „ДІС” (новий боржник) та ЗАТ „Промисловий союз” (кредитор) був укладений договір про переведення боргу №01/03-ПД від 23.05.2003р., за умовами якого боржник за згодою кредитора передає свій борг новому боржнику в розмірі 327992,86грн., який виник з зобов`язань підприємств, які входять до складу ДП „Макіїввугілля” у відповідності з Наказом Міністерства палива та енергетики України №22 від 23.01.2003р. та вказані в пункті 1 договору. Зокрема, новий боржник прийняв заборгованість Шахти „13 біс” у сумі 17430,79грн., яка виникла за договором №6 від 08.01.2002р. за період листопад – грудень 2002р. в розмірі 2506,66грн., у т. ч. за листопад – 935,44грн., за грудень – 1571,22грн. та за договором без номеру від 01.11.2000р. за період липень – вересень 2002р. в розмірі 14924,13грн., в т.ч. липень – 6503,20грн., серпень – 6767,33грн., вересень – 1653,60грн.

Відповідно до пункту 2 договору, новий боржник приймає на себе борг, обумовлений в пункті 1 договору та зобов’язується погасити його шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок кредитора.

У пункті 3 договору визначено, що боржник зобов’язується здійснити розрахунок з новим боржником шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в сумі 327992,86грн. в строк до „___” ____ 2003р.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

За правилами ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Заміна боржника в зобов'язанні (переведення боргу) передбачає перехід від первісного боржника до нового боржника зобов'язання (обов'язків, що складають його зміст) і відповідальності за його виконання.

Відповідно до ст.521 цього Кодексу форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України.

Таким чином, договір про переведення боргу – це багатосторонній правочин за участю первісного боржника, нового боржника та кредитора.

На виконання умов договору №01/03-ПД від 23.05.2003р. позивач перерахував ЗАТ „Промисловий союз” 327992,86грн., що підтверджується банківською випискою за 14.12.2005р.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Внаслідок оплати позивачем боргу первісного боржника у сумі 327992,86грн. кредитору – ЗАТ „Промисловий союз” у первісного кредитора – ДП „Макіїввугілля” за умовами пункту 3 договору виник обов’язок з оплати позивачу грошових коштів у сумі 327992,86грн.

Про обізнаність ДП „Макіїввугілля” про існування у нього грошового обов’язку перед позивачем на суму 327992,86грн. свідчить акти звірки розрахунків між ТОВ „ДІС” та ДП „Макіїввугілля” станом на 01.01.2006р., станом на 01.01.2007р.

Згідно пункту 1 Наказу Міністерства вугільної пролмисловості України від 25.09.2007р. №379 зі складу ДП „Макіїввугілля” було прийнято рішення про виділення відокремленого підрозділу „Шахта №13-біс” та створення на його базі Державного підприємства „Шахта №13-біс”.

Відповідно до пункту 8 цього Наказу ДП „Шахта №13-біс” є правонаступником майнових прав та обов`язків ДП „Макіїввугілля”, пов`язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу „Шахта №13-біс”, згідно розподільчого балансу.

Статтею 109 ЦК України встановлено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 ЦК України.

Відповідно до ст.107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Тобто виділ - це один із шляхів утворення юридичної особи в результаті реорганізації іншої юридичної особи, а належним доказом правонаступництва за будь-яким зобов`язанням є розподільчий баланс, який повинен бути затверджений підприємством, яке прийняло рішення щодо виділу з його структури юридичної особи, при цьому його дійсність підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної (новоствореної) особи.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи с.А00 №835933, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №204033 від 14.07.2009р. державну реєстрацію ДП „Шахта №13-біс” проведено 30.01.2008р., про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12731360000005449.

Згідно розподільчого балансу між ДП „Макіїввугілля” та ДП „Шахта №13-біс” станом на 313.12.2007р. з розшифровкою (додаток №2) ДП „Шахта №13-біс” є правонаступником майнових прав та обов’язків ДП „Макіїввугілля”, які виникли з правовідносин останнього з ТОВ „ДІС”.

В акті звірки розрахунків між ТОВ „ДІС” та ДП „Шахта №13-біс” станом на 01.01.2010р. відповідач підтвердив кредиторську заборгованість перед позивачем у сумі 17430,23грн.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони належним чином не визначили у договорі №01/03-ПД від 23.05.2003р. строки виконання відповідачем зобов`язання з оплати 17430,23грн., суд вважає, що право вимагати виконання такого зобов`язання виникло в порядку ч.2 ст.530 ЦК України з моменту пред`явлення позивачем вимоги, у даному випадку листа №1989 від 23.11.2010р., який вручено відповідачу 25.11.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №00597469.

До теперішнього часу відповідач взяте на себе зобов`язання не виконав.

Доказів погашення боргу в сумі 17420,23грн. відповідач не представив, у зв`язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов`язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України. Тому заборгованість у сумі 17420,23грн. є доведеною.

Згідно із ст.257 ЦК України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

За приписом ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ „ДІС” (позивачем) та ДП „Макіїївугілля” (правонаступником якого є відповідач) були підписані акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2006р., станом на 01.01.2007р., а 01.01.2010р. між позивачем та відповідачем також було підписано акт звірки взаємних розрахунків.

Таким чином позовна заява, подана до суду 07.12.2010р. (вх.№02-38/13248) в межах встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності за вимогою про стягнення 17430,23грн. на підставі договору №01/03-ПД від 23.05.2003р.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача з урахування зменшеного позивачем розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 107, 109, 257, 261, 262, 264, 520, 521, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 27, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка”, м. Донецьк до Державного підприємства „Шахта №13-біс”, м. Макіївка про стягнення заборгованості у сумі 17420,23грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта №13-біс” (86145, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Чкалова, 1; ідентифікаційний код 35715940; п/р 26000210017041 в Макіївській філії УСБ, МФО 334174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька індустріальна спілка” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97; ідентифікаційний код 24812777; п/р 26009174800 в ПАТ „Донгорбанк” в м. Донецька, МФО 334970) заборгованість у сумі 17420,23грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 174,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,86грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Зубченко І.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.84 ГПК України підписано 14.02.2011р.