Рішення № 13798628, 15.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.11р.Справа № 17/390-10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ПАСАЖ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 99956,17 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, договір б/н про надання юридичних послуг від 09.02.11р.;

від відповідача: Десятникова К.І., довір. № 7 від 20.12.10р.

Суть спору:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ПАСАЖ" (далі - відповідач) суму 99956,17 грн. заборгованості, з урахуванням інфляційних та 30% річних, за порушення виконання грошових зобовязань по договору суборенди нежитлового приміщення № 12/08 від 15.08.09р.

Відповідач заявлені вимоги визнає частково. У відзиві на позов з уточненнями до нього вказує на те, що у відповідності з умовами спірного договору з 24.02.10р. названа угода є розірваною, а внаслідок некоректного рахунку, виставленого позивачем з арифметичною помилкою, підприємство відповідача дійсно не сплатило суму 12616,85 грн. з якою і погоджується. Окрім того, просить суд не застосовувати до відповідача штрафні санкції, так як виникнення вказаного вище боргу виникло не з вини останнього.

Ухвалою господарського суду від 31.01.11р. строк розгляду спору за клопотанням відповідача продовжено до 16.02.11р.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

15.08.2009 року між позивачем (орендарем) та відповідачем (суборендарем) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 12/08 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого позивач передав відповідачу в тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення під торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами загальною площею 269,00 м2 (245,50 м2 перший поверх; 23,50 м2 другий поверх), яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Громадянської війни, 21, що підтверджується наявним в матеріалах справи двостороннім актом приймання-передачі від 15.08.09р. (а.с. 14).

Між тим, приписи ст. 774 Цивільного кодексу України передбачають, що передання наймачем (орендарем) речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не встановлено договором або законом.

Документи долучені до матеріалів справи відображають, що 14.08.09р. між ТОВ "Є&Т" (орендодавцем) та позивачем (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна № 010801, у відповідності з умовами якого орендар отримав в оренду за актом приймання-передачі від 14.08.09р. спірний обєкт оренди (а.с. 40).

Згідно положень п. 10.6 названого вище договору передача обєкта оренди в подальшу суборенду можлива без письмової згоди орендодавця, проте з повідомленням останнього. Так, 14.08.09р. позивач листом № 14/08-2009-01 (а.с. 41) повідомив орендодавця про передачу спірного обєкту оренди в суборенду відповідачу.

За умовами п. 5.2 зазначеної угоди починаючи з 01.01.10р. орендна плата складає загальний розмір 31160,00 грн. за один календарний місяць, а згідно п. 5.3 Договору відповідач зобовязаний сплатити орендну плату не пізніше 10-го числа місяця, за який вноситься орендна плата.

Позивач посилається на наявність заборгованості у відповідача з орендної плати по Договору за період з лютого по квітень 2010 року у загальному розмірі 79388,27 грн. ( з урахуванням проведеної суборендарем оплати в березні місяці суми 14091,74 грн.).

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Як зазначалось вище, між сторонами у справі 15.08.09р. укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 12/08.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами п. 4.2 Договору суборендар (відповідач у справі) має право достроково відмовитись від даної угоди письмово повідомивши орендаря (позивача у справі) за 60 (шістдесят) календарних днів до дати розірвання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

Проведений господарським судом детальний аналіз матеріалів справи відображає, що 23.12.09р. відповідач надіслав на адресу позивача лист № 3-14 щодо дострокового розірвання Договору на підставі умов п. 4.2 (а.с. 52), який було отримано орендарем 24.12.09р., про що свідчить наявна у справі курєрська накладна № 3907555 та відповідь курєрської служби на запит суду.

Таким чином, враховуючи дату отримання позивачем названого вище листа (24.12.09р.) та відрахувавши 60 (шістдесят) календарних днів встановлено, що Договір припинив свою дію з 22.02.10р., а суборендар насамперед має сплатити позивачу орендну плату за 22 (двадцять два) календарних дня лютого 2010 року в загальній сумі 24482,85 грн. (31160,00 грн. / 28 днів = 1112,8571 х 22 дня).

19.03.10р. відповідачем проведена оплата за лютий місяць 2010 року в сумі 14091,73 грн., що вбачається з наявної у справі банківської виписки (а.с. 48), у звязку із чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 10391,12 грн.

Окрім того, суд звертає увагу на узгодженні сторонами умови п. 5.3 Договору, які насамперед зобовязують відповідача перерахувати орендну плату за лютий місяць 2010 року на користь позивача в строк до 10.02.10р.

Положення ст. 530 п. 1 ЦК України передбачають, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі умов п. 9.2 Договору внаслідок порушення відповідачем строків оплати більш ніж на 10-ть календарних днів позивач, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував суборендарю на суму заявленої ним до стягнення заборгованості розмір 15322,32 грн. - 30% річних.

Проте, господарський суд, з врахуванням дати розірвання Договору, граничних строків сплати та часткової оплати, визнає проведений позивачем розрахунок 30% річних частково, а саме: за період з 11.02.10р. по 01.11.10р. на загальну суму 2683,27 грн.

Також, проведені позивачем нарахування відповідачу, на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, суми 5245,58 грн. інфляційних визнаються господарським судом частково за період з лютого 2010 року по вересень 2010 року включно у загальному розмірі 957,91 грн.

Щодо решти грошового розміру основного боргу і нарахованих позивачем 30% річних та інфляційних суд відмовляє за їх безпідставністю.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ПАСАЖ" (49000, м. Дніпропетровськ, провулок Людмили Мокієвської, 20/2; ЄДРПОУ 35738491) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (49075, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму 10391,12 грн. (десять тисяч триста девяносто одна грн. 12 коп.) боргу з орендної плати, 2683,27 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн. 27 коп.) 30% річних, 957,91 грн. (девятсот пятдесят сім грн. 91 коп.) інфляційних, 140,32 грн. (сто сорок грн. 32 коп.) державного мита, 33,13 грн. (тридцять три грн. 13 коп.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано 14.02.11р.