Ухвала суду № 137985493, 07.07.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5157/26

Провадження № 2-з/333/40/26

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: судді Тучкова С.С., розглянувши заяву представника позивача Запорізької міської ради про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

02 липня 2026 року від представника позивача надійшла до суду заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 825001,07 грн. на нерухоме майно: будівлю, літ.Г-3, загальною площею 424,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 220829423101. При цьому зазначив, що разом з позовною заявою Запорізькою міською радою було подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.06.2026 у справі № 333/5157/26 вказану заяву про забезпечення позову було задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать Відповідачу, а саме: будівля для відпочинку водіїв з міні-баром літ.Д, загальною площею 21 кв.м., кіоск літ.Ж, загальною площею 4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12738023101, власник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ПТО № 5 літ.А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м., адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м., будівля дільниці рихтовки літ. Б, метал. каркас обклад.цеглою, загальною площею 36,6 кв.м., автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м., гараж літ.Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м., замощення І, паркан 1, ємності для рідини № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 12710423101, власник ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 . Запорізькою міською радою отримано ухвалу суду від 04.06.2026 по справі № 333/5157/26, однак за результатами перевірки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що 05.06.2026 року вчинено низку правочинів. Так, 05.06.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано змішаний цивільно-правовий договір з елементами договору про зміну правового режиму майна та договору дарування, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2731. 05.06.2026 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2732. Відповідно до якого ОСОБА_2 передала (продала) у власність ОСОБА_3 будівлю для відпочинку водіїв з міні-баром літ.Д, загальною площею 21 кв.м., кіоск літ.Ж, загальною площею 4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (сто сорок сім). 05.06.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2729. Відповідно до якого ОСОБА_1 передав (продав) у власність ОСОБА_4 ПТО № 5 літ.А, пенобетонні панелі, загальною площею 256,4 кв.м., адміністративна будівля літ. Б, цегла, загальною площею 17,2 кв.м., будівля дільниці рихтовки літ. Б, метал. каркас обклад.цеглою, загальною площею 36,6 кв.м., автомагазин літ. В, цегла, загальною площею 47,0 кв.м., гараж літ.Г, металеві, загальною площею 16,8 кв.м., замощення І, паркан 1, ємності для рідини № НОМЕР_2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (сто сорок сім). Вищеперерахована низка вчинених правочинів здійснені на наступний день після постановлення ухвали від 04.06.2026 по справі № 333/5157/26 про забезпечення позову. Таким чином, в результаті підписання вказаних договорів відбулась передача об`єктів нерухомого майна, що в даному випадку перешкоджає забезпечення в майбутньому виконання судового рішення. Вищевказані хронологічні події та дії Вказаних осіб у сукупності (отримання вимоги, подання позову про стягнення боргу, відчуження нерухомого майна) свідчать про те, що оскаржуваний правочин спрямований на уникнення виконання судового рішення та приховування майна від звернення стягнення. З огляду на всі зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно, що належить Відповідачу є необхідним, оскільки Відповідач має заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя та в добровільному порядку, після направлення вимоги, не сплачує заборгованість.

06 липня 2026 року відповідачем подано заперечення на заяву про забезпечення позову. В обґрунтування зазначено, що у відповідача є достатньо активів, і тому реальна загроза невиконання можливого рішення суду на 825 тис. грн. об`єктивно відсутня. Крім того зазначив, що нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт не є предметом спору між позивачем та відповідачем. Вказане майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності позивачу, взагалі жодним чином не пов`язане з позовними вимогами про стягнення суми за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:07:059:0070, за адресою: АДРЕСА_2 . По суті відсутній зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Відсутність зв`язку між забороною відчуження нерухомого майна та, у випадку задоволення позову, рішенням суду свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову з предметом позовних вимог. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 127/220/19, від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18. Також зазначив, що в заяві про забезпечення позову не наведено жодної оцінки майна, на яке позивач просить накласти арешт. Вказане доводить відсутність співрозмірності між забезпеченням позову про стягнення конкретної грошової суми у розмірі 825001,07 грн. та арештом майна вартість якого на дату подачі заяви невідома. Вартість майна може бути і в рази більшою, що призведе до відсутності співмірності, домірності позовній вимозі, та порушення прав відповідача шляхом неможливості розпорядженням майном, що вартує набагато більше за заявлені позовні вимоги.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, заперечення на заяву, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У статті 150 ЦК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Предметом спору у даній справі є вимога Запорізької міської ради до відповідача про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 825001,07 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу належить на праві власності, зокрема, будівля, літ.Г-3, загальною площею 424,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 220829423101.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що до постановлення рішення у справі відповідачем можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Надаючи оцінку даному доводу позивача суду враховує, що майно, на яке було накладено арешт за ухвалою суду від 04.06.2026 року, відчужено відповідачем 05.06.2026 року. Продаж нерухомого майна свідчить про вчинення дій із відчуження майна, яке належить відповідачу, а тому існує потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у даній справі внаслідок відчуження належного йому майна.

Дослідивши доводи позивача, суд доходить висновку, що у даному випадку наявні підстави для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми позову.

Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості. Вказане свідчить про наявність ризику невиконання рішення суду.

Крім того, відповідач в своїх запереченнях не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Так, щодо доводів про неспівмірність заходів забезпечення позову слід зазначити, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Крім того, слід врахувати, що в рамках даної процедури забезпечення позову йдеться саме арешт на нерухоме майнов межах суми позову 825001,07 грн.

Щодо доводів про відсутності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 у справі №922/3528/23 зазначив наступне: «п.41. Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі №918/812/21 (на яку посилається скаржник) відхилив посилання скаржника на те, що арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору та вказав, що можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог; у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника»

Крім того, слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 17.06.2022 року у справі №908/2382/21 зазначив, що «…виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Оскільки предметом спору є стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 825001,07 грн., накладення арешту на грошові кошти відповідача у такому розмірі здатне суттєво погіршити його майновий стан, водночас накладення арешту на вказане у заяві нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Заходи забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, належного на праві власності відповідачу в межах ціни позову, будуть мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлять фактичного вирішення спору по суті. Разом з тим, зазначені заходи не порушують будь-яких прав третіх осіб, та рівно й відповідача.

Судом також враховано, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Також обраний вид забезпечення позову не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Таким чином, заявлений позивачем захід забезпечення позову у спосіб накладення арешту на нерухоме майено, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача.

У зв`язку з викладеним, суд доходить до висновку, що ефективним заходом забезпечення позову Запорізької міської ради при існуванні спірних правовідносин є накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст.ст.149-153, 353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Запорізької міської ради про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт в межах суми позову 825001,07 грн. на нерухоме майно:

- будівля, літ.Г-3, загальною площею 424,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 220829423101, власник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.

Примірник ухвали направити всім учасникам справи для відома і для вжиття відповідних заходів.

Адреса стягувача: Запорізька міська рада, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206, ЄДРПОУ 04053915.

Адреса боржника: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки, до 07 липня 2029 року.

Дата видачі 07 липня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков