Рішення № 137984379, 17.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13898/25

Провадження № 2/0203/1191/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кочевської В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Соборного районного суду міста Дніпра від 06.11.2025 про передачу справи за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 1358338, відповідно до умов якого останньому було надано в позику грошові кошти в сумі 3000, 00 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,99% в день. На виконання умов договору відповідачу було переховано кошти в сумі 3 000, 00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач в порушення умов договору зобов`язання не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 10 164,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом позики в сумі 3 000, 00 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7 164,00 грн.

26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу № 2610, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за укладеним із відповідачем договором позики. 03.04.2023 на підставі договору факторингу №030423-ФК, право вимоги за договором позики ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було відступлено ТОВ «Фінпром маркет». Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №1358338 від 14.04.2021 в сумі 10 164,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом позики в сумі 3 000, 00 грн та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 7 164,00 грн, а також понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500, 00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, цивільну справу було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В.

На запит суду з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери надійшла відповідь № 2254283 від 20.01.2026 щодо відсутності інформації про внутрішньо переміщену особу - фізичну особу ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Витребувано від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) докази, а саме: інформації щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_3 ; виписки за картковим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за період з 14.04.2021 по 17.04.2021.

Позивач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України», про причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не надав.

З урахуванням викладених вище обставин, на підставі ст. 280 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частинами 1,2 ст.642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 644 ЦК України встановлено, що якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Згідно ч.ч.1, 3, 4, 6, 7, 8, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт утримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, 14.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1358338, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора (надалі - договір).

Згідно умов п.2 вказаного договору відповідачу було надано у позику кошти в сумі 3 000, 00 грн, строком на 30 днів, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 1,99% на день. Також вказаним пунктом договору було визначено знижену процентну ставку в розмірі 0,01% на день та процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70% на день (а.с.21)

Кінцевою датою повернення позики в п.2 договору визначено 14.05.2021 (а.с.21).

Згідно п. 4.2 договору позичальник засвідчив, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщених на сайті за відповідним посиланням, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору (а.с.21).

Пунктом 7.4 Правил визначено, що позичальник погоджується, що у разі, якщо позичальник не сплатив заборгованість в повному обсязі та/або не оформив пролонгацію, товариство має право застосувати наслідки, передбачені п. 6.8 цих Правил.

Згідно п. 6.8 Правил сторони домовились, що у разі неповернення позичальником заборгованості у встановлені договором строки (дата повернення позики), товариство має право: нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) у порядку, визначеному цими Правилами та договором позики; змінити кінцеву дату строку дії договору позики на дату фактичного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики, що тягне за собою зміну кінцевої дати строку позики на відповідну дату.

Відповідно до платіжної інструкції №3a9c114c-558b-4909-8c13-5d9397c86d17 від 14.04.2021 вбачається, що на виконання умов договору в день його укладення на картку відповідача, зазначену в договорі, було перераховано кошти в сумі 3 000,00 грн (а.с. 16).

Відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, внаслідок чого станом на 12.08.2021 утворилася заборгованість в сумі 10 164, 00 грн, що складається з заборгованості за тілом позики в сумі 3 000, 00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 7 164, 00 грн та підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростований та з якого передусім вбачається, що відповідач жодних оплат на виконання договору не здійснював.

26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу № 2610, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за укладеним із відповідачем договором в сумі 10 164, 00 грн, що складається з заборгованості за тілом позики в сумі 3 000, 00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 7 164, 00 грн.

03.04.2023 на підставі договору факторингу №030423-ФК право вимоги за договором у зазначеній сумі ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було відступлено на користь ТОВ «Фінпром маркет».

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

За вказаних обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договору позики, виконання умов договору позикодавцем та надання відповідачу обумовленої договором суми позики 3 000, 00 грн, набуття права вимоги за цим договором позивачем, а також не виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення позики та сплати процентів в порядку та строки, встановлені договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 1358338 від 14.04.2021 в сумі 101 64, 00 грн, з яких: основна сума боргу 3 000, 00 грн, заборгованість за процентами 7 164, 00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500, 00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 2 ст.141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана директором «Фінпром маркет» Гедзь О.В., докази надання професійної правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О., як про це зазначено в позові (відповідні договір, акт приймання передачі наданої правничої допомоги, платіжний документ про оплату), відсутні. Враховуючи викладене, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн є непідтвердженими.

Керуючись ст.ст.6, 207, 512, 514, 516, 526, 625, 626, 627, 628, 638, 641, 642, 1048-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-268, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики № 1358338 від 14.04.2021 в сумі 10 164,00 грн (десять тисяч сто шістдесят чотири грн 00 коп), яка складається з заборгованості за тілом позики - 3 000, 00 грн та заборгованості за простроченими відсотками 7 164, 00 грн, а також судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп).

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Іваницька