Рішення № 13798425, 11.02.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.11р.Справа № 5005/562/2011 За позовом Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про зміну умов договору

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивач: Гусакова І.О., представник Криворізької міської ради, довіреність № 7/26-627 від 11.11.10р.; Цяцько О.В., представник прокуратури Дніпропетровської обл., посвідчення № 181

від відповідача: ОСОБА_1; ОСОБА_4, представник ОСОБА_1 за довіреністю № 644 від 30.06.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.10р. порушено провадження у справі № 27/110-10 за позовом прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг (далі - позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг (далі - відповідач) про зміну умов договору.

Рішенням господарського суду від 13.07.10р. (суддею Татарчуком В.О.) позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.10р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.10р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.10р. у справі № 27/110-10 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.11р. справу № 27/110-10 передано на новий розгляд судді Петренко Н.Е.

Ухвалою господарського суду від 19.01.11р. справу № 27/110-10 прийнято до провадження (далі справа № 5005/562/2011), призначено судове засідання на 10.02.11р.

10.02.11р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг про визнання спірного договору від 09.10.06р. укладеного з Криворізькою міською радою недійсним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву господарський суд визнав її достатньої для прийняття до спільного розряду з первісним позовом.

Також, 10.02.11р. до суду надійшла заява прокурора м. Кривого Рогу про уточнення позовних вимог, відповідно якої прокурор просить внести зміни у пункт 4.1 Договору, відповідно до нового Податкового кодексу України та втратою чинності Закону України "Про плату за землю".

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.02.11р. було оголошено перерву до 15.02.11 р.

10.02.11р. до господарського суду надійшло пояснення Криворізької міської ради, відповідно яких відповідачу було надіслано пропозицію № 6/18-1137 від 09.11.09р., про внесення змін до Договору, в частині розміру орендної плати, на яку відповідач відмовився внести вказані зміни до Договору.

15.02.11р. до господарського суду надійшов від представника відповідача по первісному позову відзив на позов та на уточнення до нього. Відзив обґрунтований тим, що відповідачу не було направлено пропозиції щодо зміни умов договору, відповідно до нового Податкового кодексу України, що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. 188 Господарського кодексу України.

Крім того, 15.02.11р. до господарського суду надійшло заперечення Криворізької міської ради на зустрічний позов, відповідно якого останній просить залишити зустрічний позов без задоволення посилаючись на втрату чинності Закону України "Про плату за землю" та набрання чинності нового Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 15.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом.

09.10.2006р. між Криворізькою міською радою (Орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1250 (далі - Договір).

Згідно з п.1 Договору, орендодавець, на підставі рішення міської ради від 21.06.2006р. №106, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення магазину з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться на вул. Маршака,15а у Тернівському районі м. Кривого Рогу.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1216 кв.м., кадастровий № 1211000000:07:029:0004.

Договір укладено на десять років (п. 3.1 Договору).

Згідно з п.4.1 договору оренди, річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Криворізького міського управління земельних ресурсів на рахунок відділення держказначейства у Тернівському районі №33216815600025 у банку УДК у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24244864, щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п. 4.4 Договору, розмір та сума орендної палати переглядається за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору оренди у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1кв.м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів у т.ч. внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розглядається у судовому порядку (п. 10.1 Договору).

Прокурор просить змінити умови спірного договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати, оскільки вона перестала відповідати вимогам статті 21 Закону України "Про оренду землі", до редакції якої Законом України від 03.06.2008р. № 309-VI внесені зміни, посилаючись на те, що з метою приведення його у відповідність з законодавством Криворізькою міською радою 24.09.2008 прийнято рішення № 2741 "Про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок", втім, відповідач відмовився підписати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.10.2006р., в зв'язку з чим і на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" спір про внесення змін до договору оренди землі підлягає вирішенню в судовому порядку.

10.02.11р. до господарського суду надійшла заява прокурора м. Кривого Рогу про уточнення позовних вимог, відповідно якої прокурор просить внести зміни у пункт 4.1 Договору, відповідно до нового Податкового кодексу України та втратою чинності Закону України "Про плату за землю".

Також, 10.02.11р. до господарського суду надійшло пояснення Криворізької міської ради, відповідно яких відповідачу було надіслано пропозицію № 6/18-1137 від 09.11.09р. про внесення змін до Договору, в частині розміру орендної плати, відповідно до вимог Закону України "Про плату за зелю", на яку відповідач відмовився внести вказані зміни до Договору.

15.02.11р. до господарського суду надійшов від представника відповідача по первісному позову відзив на позов та на уточнення до нього. Відзив обґрунтований тим, що відповідачу не було направлено пропозиції щодо зміни умов договору, відповідно до нового Податкового кодексу України, що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. 188 Господарського кодексу України.

При викладених обставинах, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 630 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Частинами 2 - 4 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Крім того, п. 10.1 Договору зазначено про те, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що Криворізькою міською радою не було надіслано на адресу відповідача листа з пропозицію внесення змін до договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог Податкового кодексу України, а не Закону України "Про плату за землю", який на даний час втратив чинність.

З урахуванням викладеного позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

За зустрічним позовом.

09.10.2006р. між Криворізькою міською радою (далі - відповідач) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) укладено договір оренди земельної ділянки №1250 (далі - Договір).

За вказаним договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1216 кв.м.(п.2.1 Договору).

Договір укладено на десять років (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Криворізького міського управління земельних ресурсів на рахунок відділення держказначейства у Тернівському районі №33216815600025 у банку УДК у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24244864, щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п. 4.4 Договору, розмір та сума орендної палати переглядається за станом на кожне перше число кварталу в межах терміну дії договору оренди у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1кв.м. земель міста, здійснення індексації грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів у т.ч. внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розглядається у судовому порядку (п. 10.1 Договору).

Як вважає позивач по зустрічному позову, вимоги п. 4.1 Договору не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме ст. 13 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки та ст. 24 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. Тобто, розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" не залежить від технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому не може бути, як це зазначено в п. 4.1. Договору підставою у визначенні розміру річної орендної плати.

Крім того, позивач посилається на не відповідність умов даного договору вимогам ст. ст. 14, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про плату за землю", ст. ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим вчинений сторонами правочин здійснено з порушенням вимог ч. 1, ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України.

15.02.11р. до господарського суду надійшло заперечення Криворізької міської ради на зустрічний позов, відповідно якого останній просить залишити зустрічний позов без задоволення посилаючись на втрату чинності Закону України "Про плату за землю" та набрання чинності нового Податкового кодексу України.

При викладених обставинах, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір відповідно до цивільного законодавства України є різновидом правочину.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з положень ст. 215 Цивільного кодексу України та згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності ( ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Позивач в зустрічному позові посилається на Закон України "Про плату за землю", який на даний час втратив чинність.

Надавши правову оцінку спірному договору, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки спірний договір був підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується виконанням сторонами зобов'язань по цьому договору (відповідачем надано позивачу в оренду земельну ділянку, а позивачем вносилась відповідна плата за користування землею, відповідно до умов договору).

З урахуванням викладеного позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 203, 207, 215, 626, 627, 629, 630, 632, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст. 179, 188, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом в задоволені позову відмовити.

За зустрічним позовом в задоволені позову відмовити.

Витрати за зустрічним позовом покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 15.02.11р.